Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №460/12825/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/12825/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 29.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/12825/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №268 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/12825/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.03.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, а 25.06.2025 звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2025 №956060124371 у такому переведенні відмовлено з огляду на недостатність стажу державної служби, який визначено тривалістю 18 років 02 місяці 13 днів, при цьому до такого стажу не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 10.11.1976 по 20.11.1978. Позивач вважає незарахування зазначеного періоду до стажу державної служби та відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону №889-VIII протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні. Вказує, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби та не мав необхідних 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а визначений пенсійним органом стаж державної служби становить 18 років 02 місяці 13 днів. Зазначає про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду проходження позивачем строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978, а також для врахування довідки Державної екологічної інспекції Поліського округу від 14.02.2025 №890/12-21 при обчисленні пенсії. З огляду на наведене, відповідач вважає рішення від 02.07.2025 №956060124371 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» правомірним та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 1 правом подати відзив на позов не скористався.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, а з 01.03.2019 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» з урахуванням поданих ним довідок про складові заробітної плати державного службовця.

Відповідно до принципу екстериторіальності зазначену заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 02.07.2025 №956060124371, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.

За змістом вказаного рішення, пенсійним органом визначено стаж державної служби ОСОБА_1 тривалістю 18 років 02 місяці 13 днів та не зараховано до стажу державної служби період проходження ним строкової військової служби в Радянській Армії з 10.11.1976 по 20.11.1978, посилаючись на положення статті 3 Закону №889-VIII.

З урахуванням наведених обставин позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2025 №956060124371 та неврахуванням періоду проходження строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978 до стажу державної служби, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом. Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі – Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, для підтвердження права позивача щодо переходу на спеціальний вид пенсії – за віком на умовах Законів України №3723-XII, №889-VIII визначальним є встановлення того, чи був наявний у нього станом на 01 травня 2016 року стаж державної служби 10 років за умови зайняття на цю дату посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала вона станом на 01 травня 2016 року на державній службі.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Судовим розглядом встановлено наступну підтверджену трудовою книжкою серії НОМЕР_1 трудову діяльність позивача:

Запис №1 від 23.03.1979 – прийнятий на роботу слюсарем IV розряду ремонтно-механічного цеху (наказ №13-к від 23.03.1979).

Запис №2 від 01.12.1979 – прийнятий учнем токаря з подальшим присвоєнням V розряду (наказ №61 від 14.12.1979).

Запис №3 від 24.12.1979 – переведений на роботу слюсарем відповідно до постанови №38 РЗОБТ УССР (наказ №67 від 24.12.1979).

Запис №4 від 02.01.1980 – прийнятий на роботу водієм (наказ №3 від 03.01.1980).

Запис №5 від 02.09.1980 – звільнений з роботи у зв`язку зі вступом на навчання до технікуму, згідно зі ст. 39 КЗпП УРСР (наказ №117 від 02.09.1980).

Запис №6 від 22.08.1980 – зарахований до числа учнів Мирогощанського радгоспу-технікуму (наказ №190 від 22.08.1980).

Запис №7 від 28.08.1982 – відрахований у зв`язку із закінченням строку навчання (наказ №190 від 28.08.1982).

Запис №8 від 25.09.1982 – зарахований на денне відділення Рівненського радіотехнічного технікуму.

Запис №9 від 15.11.1982 – переведений на дистанційне навчання за індивідуальним планом (наказ №109-к від 16.11.1982).

Запис №10 від 20.08.1984 – переведений інженером-методистом (наказ №81-к від 20.08.1984).

Запис №11 від 20.11.1984 – звільнений за власним бажанням згідно зі ст. 36 КЗпП УРСР (наказ №114-к від 20.11.1984).

Запис №12 від 22.11.1984 – прийнятий на роботу до обслуговуючого кооперативу/господарства на посаду слюсаря з ремонту.

Запис №13 від 23.06.1986 – звільнений з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору (наказ №390 від 20.06.1986).

Запис №14 від 24.06.1986 – прийнятий на роботу машиністом (наказ №109 від 24.06.1986).

Запис №15 від 08.09.1986 – звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до КЗпП УРСР (наказ №147 від 08.09.1986).

Запис №16 від 10.09.1986 – прийнятий на роботу мотористом-налагоджувальником VI розряду (наказ №219-к від 10.09.1986).

Запис №17 від 20.07.1987 – звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР (наказ №201-к від 27.07.1987).

Запис №18 від 19.04.1988 – прийнятий до Рівненського міськшляхрембуду машиністом установки №1 (наказ №114-к від 19.04.1988).

Запис №19 від 06.07.1989 – переведений на іншу роботу в ПО МТП (наказ №72-к від 05.07.1989).

Запис №20 від 20.04.1992 – звільнений з роботи у зв`язку з переведенням до іншого підприємства, згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №320-к від 20.04.1992).

Запис №21 від 22.04.1992 – прийнятий на посаду директора підприємства (наказ №4 від 22.04.1992).

Запис №22 від 22.03.1993 – звільнений із займаної посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (наказ №8 від 22.03.1993).

Запис №23 від 01.04.1993 – прийнятий на роботу на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу (наказ №15 від 01.04.1993).

Запис №24 від 01.07.1993 – призначений на посаду начальника.

Запис №25 від 19.01.1998 – звільнений з посади у зв`язку з переходом до Державного управління екологічної безпеки згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №6 від 19.01.1998).

Запис №26 від 19.01.1998 – прийнятий на посаду державного інспектора провідного спеціаліста до Державного управління екологічної безпеки в Рівненській області в порядку переведення (наказ №10-к від 19.01.1998).

Запис №27 від 14.11.2000 – звільнений з посади у порядку переведення до Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №201 від 14.11.2000).

Запис №28 від 15.11.2000 – прийнятий у порядку переведення до Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області на посаду провідного спеціаліста державного інспектора групи державного контролю в м. Дубно (наказ №132-к від 15.11.2000).

Запис №29 від 01.03.2001 – присвоєно 12 ранг державного службовця (наказ №35-к від 01.03.2001).

Запис №30 від 21.10.2003 – присвоєно 11 ранг державного службовця (наказ №191-к від 21.10.2003).

Запис №31 від 01.03.2006 – переведений на посаду державного інспектора контролю по місту Радивилів Рівненської області (наказ №12-к від 01.03.2006).

Запис №32 від 01.11.2006 – відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України переведений до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області на посаду державного інспектора природного середовища (наказ №359 від 31.07.2006).

Запис №33 від 20.03.2007 – звільнений із займаної посади у порядку переведення до Державної екологічної інспекції в Рівненській області відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №32-к від 20.03.2007).

Запис №34 від 21.03.2007 – призначений у порядку переведення з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області на посаду провідного спеціаліста – державного інспектора відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні (наказ №4 від 21.03.2007).

Запис №35 від 30.12.2011 – звільнений із займаної посади у порядку переведення до Державної екологічної інспекції у Рівненській області відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №250-к від 30.12.2011).

Запис №36 від 02.01.2012 – прийнятий у порядку переведення з Державної екологічної інспекції у Рівненській області на посаду головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища відповідного відділу екологічного контролю (наказ №5-к від 30.12.2011).

Запис №37 від 30.03.2016 – звільнений із займаної посади за п. 5 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (наказ №42-к від 29.03.2016).

При цьому спірним між сторонами у цій справі є питання наявності у ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зокрема питання зарахування до такого стажу періоду проходження ним строкової військової служби в Радянській Армії з 10.11.1976 по 20.11.1978.

Судом встановлено, що 25.06.2025 позивач звернувся із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», до якої, серед іншого, долучив довідку Державної екологічної інспекції Поліського округу від 14.02.2025 №890/12-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення від 02.07.2025 №о/р 956060124371 про відмову у переході позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Підставою для такого рішення, зокрема, стало неврахування до стажу державної служби періоду проходження позивачем строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978.

Вирішуючи питання правомірності такого висновку пенсійного органу, суд враховує особливості правового регулювання обчислення стажу державної служби за періоди, які мали місце до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Так, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII прямо передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, законодавець передбачив збереження за особами тих періодів стажу державної служби, які підлягали зарахуванню відповідно до законодавства, що регулювало порядок його обчислення до 01.05.2016. Відтак при визначенні стажу державної служби позивача пенсійний орган не вправі обмежуватися виключно положеннями чинного на момент звернення Закону №889-VIII, а зобов`язаний враховувати правове регулювання, відповідно до якого формувався стаж державної служби до набрання чинності цим Законом.

До 01.05.2016 порядок обчислення стажу державної служби регулювався, зокрема, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, який втратив чинність саме з 01.05.2016.

Пунктом 3 вказаного Порядку було прямо передбачено включення до стажу державної служби, поряд з іншими періодами, часу військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Таким чином, правове регулювання обчислення стажу державної служби, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у силу прямої вказівки пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII, передбачало можливість включення часу проходження військової служби до стажу державної служби. Саме тому та обставина, що в період з 10.11.1976 по 20.11.1978 позивач не обіймав посаду, формально віднесену до категорії посад державної служби, сама по собі не є достатньою підставою для неврахування такого періоду при визначенні його стажу державної служби.

Такий висновок узгоджується і з правовою природою військової служби та законодавчими гарантіями, установленими для осіб, які її проходили.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, а час її проходження зараховується громадянам України, зокрема, до стажу роботи та стажу державної служби.

Наведене свідчить про послідовну законодавчу позицію щодо віднесення часу проходження військової служби до юридично значимих періодів, які враховуються при визначенні стажу державної служби. Зарахування такого періоду є встановленою законом соціальною гарантією, а тому відповідні положення повинні застосовуватися у системному взаємозв`язку із законодавством про державну службу, а не ізольовано від нього.

При цьому суд враховує і конкретні обставини трудової та службової діяльності позивача.

Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 , значна частина його професійної діяльності пов`язана з тривалою роботою в органах державного управління та контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, з 19.01.1998 позивача прийнято в порядку переведення до Державного управління екологічної безпеки в Рівненській області на посаду державного інспектора; надалі він продовжував службу в органах екологічного контролю, обіймаючи посади державної служби, йому присвоювалися відповідні ранги державного службовця. У подальшому позивач працював у Державному управлінні екології та природних ресурсів у Рівненській області, Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області та Державній екологічній інспекції в Рівненській області. Трудові відносини у відповідній системі органів державного екологічного контролю тривали до 30.03.2016.

Отже, матеріали справи підтверджують не епізодичне перебування позивача на державній службі, а тривалу професійну діяльність в органах державної влади у сфері екологічного контролю, протягом якої він послідовно обіймав посади державної служби та набував відповідний стаж.

Водночас при визначенні загальної тривалості такого стажу відповідачем безпідставно залишено поза увагою період строкової військової служби позивача з 10.11.1976 по 20.11.1978, який відповідно до наведеного правового регулювання підлягає включенню до стажу державної служби.

Суд наголошує, що зарахування періоду військової служби до стажу державної служби не ставиться законодавством у залежність від того, чи була конкретна посада, яку займала особа під час проходження військової служби, віднесена до посад державної служби. Військова служба є самостійною передбаченою законодавством підставою для включення відповідного часу до стажу державної служби. Інше тлумачення фактично позбавляло б змісту положення нормативних актів, якими час військової служби прямо віднесено до періодів, що включаються до такого стажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Урахування зазначеного періоду в сукупності з підтвердженим матеріалами справи тривалим періодом роботи позивача на посадах державної служби свідчить про наявність у нього понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, з урахуванням періодів, які законодавство прямо прирівнює до такого стажу.

Поряд із цим, на час звернення із заявою позивач досяг відповідного пенсійного віку та має необхідний страховий стаж. Отже, з урахуванням установленої судом тривалості стажу державної служби позивач відповідає умовам, необхідним для реалізації права на пенсійне забезпечення державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

Відтак висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відсутність у позивача необхідного стажу державної служби ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не враховує положень законодавства, які підлягали застосуванню при обчисленні стажу державної служби позивача.

Щодо дати, з якої позивач має право на перехід на пенсію державного службовця, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що із відповідною заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII позивач звернувся 25.06.2025. Саме вказане звернення стало підставою для розгляду питання пенсійним органом та прийняття оскаржуваного рішення від 02.07.2025.

Суд враховує, що у випадку, коли особа вже є одержувачем пенсії та набуває право на інший вид пенсійного забезпечення, йдеться не про первинне призначення пенсії, а про переведення з одного виду пенсії на інший за вибором пенсіонера. Перерахунок пенсії, своєю чергою, полягає у зміні розміру вже призначеного виду пенсії у зв`язку зі зміною відповідних показників чи настанням інших визначених законом обставин.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 від 25.06.2025 за своїм змістом є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший – пенсію за віком державного службовця.

Судом також враховано, що разом із заявою від 25.06.2025 позивач подав довідку Державної екологічної інспекції Поліського округу від 14.02.2025 №890/12-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Оскільки на момент звернення із заявою позивач вже не перебував на державній службі, розмір його пенсії підлягає визначенню з урахуванням передбаченого статтею 37 Закону №3723-XII механізму обчислення пенсії особі, яка на час звернення не є державним службовцем, на підставі належної довідки про складові заробітної плати працюючого державного службовця на відповідній посаді.

Поряд із цим суд враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, визначається за принципом екстериторіальності.

Саме внаслідок застосування принципу екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке й прийняло оскаржуване рішення від 02.07.2025 №о/р 956060124371.

Водночас після вирішення питання про переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа передається органу Пенсійного фонду за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Тому належним органом, на який має бути покладено обов`язок щодо подальшого пенсійного забезпечення позивача, є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

З огляду на встановлені судом обставини, зарахування періоду строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978 до стажу державної служби та наявність у позивача з урахуванням цього періоду понад 20 років відповідного стажу, суд доходить висновку, що станом на дату звернення – 25.06.2025 – ОСОБА_1 мав необхідні законодавчо визначені умови для переходу на пенсію за віком державного службовця.

Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були відсутні правові підстави для відмови позивачу в переході на пенсію державного службовця, а оскаржуване рішення від 02.07.2025 №о/р 956060124371 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та внаслідок неправильного застосування законодавства щодо обчислення стажу державної служби.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2025 №о/р 956060124371 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд наділений повноваженнями, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також застосувати інший спосіб захисту, необхідний для ефективного поновлення порушеного права позивача.

У спірному випадку саме по собі скасування рішення пенсійного органу не забезпечить повного та ефективного відновлення порушеного права позивача, оскільки судом встановлено юридичний факт належності спірного періоду військової служби до стажу державної служби, а також наявність у позивача необхідної тривалості такого стажу та інших передбачених законом умов для переходу на відповідний вид пенсії.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права є не лише скасування протиправного рішення, а й покладення на пенсійний орган обов`язку зарахувати спірний період до стажу державної служби та здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2025 №о/р 956060124371; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період проходження строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 25.06.2025 на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», здійснивши її обчислення на підставі довідки Державної екологічної інспекції Поліського округу від 14.02.2025 №890/12-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням сум, фактично виплачених позивачу за цей період.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.07.2025 №о/р НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період проходження строкової військової служби з 10.11.1976 по 20.11.1978.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 25.06.2025 на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», здійснивши її обчислення на підставі довідки Державної екологічної інспекції Поліського округу від 14.02.2025 №890/12-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням сум, фактично виплачених позивачу за цей період.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі, 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл Соборна, 3,м.Слов`янськ,Донецька область,84121, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Суддя Н.В. Друзенко