Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №460/14922/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/14922/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення (поточної індексації); 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, обчисливши її розмір з урахуванням сум індексації грошового забезпечення (поточної індексації) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та із урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки без урахування у складі грошового забезпечення індексації (поточної індексації) грошового забезпечення; 4) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, обчисливши її розмір з урахуванням сум індексації (поточної індексації) грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та із урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідач неправильно визначив склад грошового забезпечення, з якого обчислювалися належні йому допомоги та компенсації, не врахувавши суми поточної індексації. На думку позивача, індексація грошового забезпечення має систематичний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів. Тому вона підлягає врахуванню при визначенні розміру виплат, що обчислюються з місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Позивач також зазначає, що під час виключення зі списків особового складу не був належним чином ознайомлений із розмірами та складовими нарахованих і виплачених йому сум. Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив. Зазначив, що у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а у 2024-2025 роках індексація здійснювалася відповідно до спеціальних правил обчислення індексу споживчих цін. Відповідач стверджує, що всі належні позивачу допомоги та компенсації обчислювалися відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, виходячи з фактично нарахованих складових грошового забезпечення за відповідні розрахункові періоди. У відзиві відповідач також зазначив, що долучає картки особових рахунків та розрахункові відомості позивача за 2022–2025 роки, які підтверджують правильність усіх проведених нарахувань і виплат. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 01.05.2022 по 20.09.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 274 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Зі змісту зазначеного наказу встановлено, що позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Цим же наказом передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 42 повних календарних місяці служби.

Крім того, наказ містить відомості про невикористані дні основної відпустки за 2022–2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за які належить виплатити грошову компенсацію.

Водночас наказ не містить фактичних сум зазначених виплат, розшифрування всіх складових грошового забезпечення, з яких їх обчислено, та відомостей про суми поточної індексації за відповідні розрахункові місяці.

На підтвердження проходження служби та отримання доходів позивач подав довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-5, сформовану 23.04.2026.

Зазначена довідка містить відомості про суми доходів за відповідні періоди, проте не відображає окремо посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, премії, індексацію та одноразові виплати. Визначити за нею розрахункову базу кожної спірної допомоги неможливо.

Представник позивача 11.05.2026 склав адвокатський запит, а позивач цією ж датою склав заяву до відповідача щодо надання відповідних документів і проведення перерахунку. Проте доказів фактичного направлення цих звернень та отримання відповідей на них у наданих суду матеріалах немає.

Також матеріали справи не містять підтвердження фактичного нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за кожен із 2022–2024 років.

Відсутні і документи, які підтверджують фактичні розміри одноразової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані відпустки, поточної індексації та її врахування або неврахування при обчисленні зазначених виплат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо дотримання строку звернення до суду.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовідносини щодо виплати належного військовослужбовцю грошового забезпечення в частині строків звернення до суду регулюються статтею 233 КЗпП України.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції.

Частиною першою цієї статті передбачено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено спеціальний строк у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування статті 233 КЗпП України до правовідносин, які виникли до та після 19.07.2022. Зокрема, з урахуванням продовження відповідних строків на період карантину перебіг тримісячного строку розпочався 01.07.2023.

Розвиваючи зазначену правову позицію, Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 наголосив, що початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у спорах про виплату належних при звільненні сум пов`язується з отриманням особою письмового повідомлення про проведений розрахунок, зокрема грошового атестата.

При цьому відсутність у такому документі детального механізму обчислення окремих складових грошового забезпечення не означає, що строк звернення до суду розпочинається лише після отримання відповіді на адвокатський чи інший інформаційний запит.

Верховний Суд зазначив, що протягом установленого законом тримісячного строку особа повинна вжити необхідних заходів для отримання додаткової інформації про проведений розрахунок та, за необхідності, звернутися до суду.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд установив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 274 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Зазначений наказ містить відомості про отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, визначає розмір одноразової грошової допомоги при звільненні у відсотковому співвідношенні до місячного грошового забезпечення, а також кількість невикористаних днів основної та додаткової відпусток, за які належить виплатити компенсацію.

Отже, наказ містить інформацію про види грошового забезпечення та інших виплат, належних позивачу у зв`язку зі звільненням.

При цьому зазначений документ долучено до позовної заяви самим позивачем, що підтверджує його обізнаність зі змістом наказу щонайпізніше на момент звернення до суду.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача із зазначеним наказом саме 20.09.2025. В свою чергу позивач теж не повідомив конкретної дати його отримання.

Суд також враховує, що наказ не містить відомостей про фактичні суми всіх нарахованих і виплачених позивачу коштів при звільненні, зокрема розшифрування складових грошового забезпечення.

З метою з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду, ухвалою від 12.08.2026 суд витребував у відповідача документи, які підтверджують вручення позивачу відомостей про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, письмового повідомлення про остаточний розрахунок, а також копію грошового атестата.

Однак відповідач вимог зазначеної ухвали не виконав, витребуваних доказів не надав та не повідомив обставин, які об`єктивно унеможливлювали б їх подання.

Більше того, у відзиві відповідач зазначив про долучення карток особових рахунків позивача за 2022-2025 роки, проте фактично цих документів до суду не подав. Вони відсутні і в переліку додатків до відзиву.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дату вручення позивачу грошового атестата чи іншого належного письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Водночас суд критично оцінює посилання позивача на необхідність отримання додаткових документів для встановлення правильності проведених нарахувань.

Матеріали справи містять адвокатський запит від 11.05.2026 та заяву позивача від 11.05.2026, однак доказів їх фактичного направлення відповідачу та отримання відповіді не надано.

Сам факт складення адвокатського запиту та заяви не свідчить про те, що саме на відповідну дату позивач уперше дізнався про можливе порушення своїх прав.

З урахуванням правового висновку Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 суд не пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з датою складення адвокатського запиту і заяви, оскільки подальше витребування додаткової інформації не започатковує нового строку.

Разом із тим встановлена дата видання наказу про звільнення та факт його долучення до позовної заяви за відсутності доказів дати вручення не є достатніми для висновку про отримання позивачем належного письмового повідомлення про остаточний розрахунок саме 20.09.2025.

Щодо вимог про перерахунок допомог за попередні роки суд враховує, що для них підлягає застосуванню відповідна редакція статті 233 КЗпП України залежно від часу виникнення спірних правовідносин. Водночас наявні матеріали справи не дозволяють достовірно встановити дати фактичного нарахування і виплати кожної допомоги та отримання позивачем відомостей про її складові.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів, які дозволяли б визначити конкретну дату початку перебігу строку звернення до суду щодо спірних виплат та встановити факт його пропуску позивачем.

Відтак підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд не встановив.

По суті спору.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби та підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є встановленим законом механізмом підвищення грошових доходів населення з метою часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

За правовою природою індексація спрямована на збереження купівельної спроможності грошового забезпечення та за наявності передбачених законом умов має систематичний характер.

Водночас питання її фактичного нарахування залежить від законодавчого регулювання відповідного періоду, величини індексу споживчих цін, визначеного місяця підвищення грошового доходу та інших передбачених законом обставин.

У 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

У 2024 році відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснювалося наростаючим підсумком починаючи із січня 2024 року.

Аналогічний підхід до початку обчислення індексу споживчих цін у 2025 році передбачено статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Отже, наявність права на поточну індексацію в конкретному місяці не може презюмуватися лише з огляду на факт проходження військової служби протягом відповідного календарного року.

Для вирішення спору необхідно встановити, чи виникло право на поточну індексацію в місяці, який є розрахунковим для відповідної допомоги або компенсації, та чи була вона фактично врахована при визначенні розміру такої виплати.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності відповідних рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом установлено, що відповідач не надав карток особових рахунків позивача за 2022-2025 роки, хоча у відзиві стверджував про їх долучення.

Також відповідач не виконав вимог ухвали суду від 12.08.2026 щодо подання документів, необхідних для встановлення обставин остаточного розрахунку та початку перебігу строку звернення до суду.

Водночас неподання відповідачем витребуваних доказів не усуває необхідності встановлення фактичних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права позивача на конкретну виплату та її перерахунок.

Суд не може вважати доведеними неврахування певної суми індексації або неправильність обчислення конкретної допомоги лише на підставі припущення про зміст документів, яких у матеріалах справи немає.

Щодо допомог за 2022-2025 роки.

Наказом від 20.09.2025 № 274 підтверджено отримання позивачем допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Проте наказ не містить фактичних сум цих виплат, дат їхнього нарахування та відомостей про складові грошового забезпечення, з яких вони були обчислені.

Відсутність зазначених відомостей не дозволяє встановити, чи виникло право на поточну індексацію саме в розрахункових місяцях відповідних виплат та чи не була вона врахована відповідачем.

Щодо допомог за 2022-2024 роки матеріали справи також не містять належних доказів їхнього фактичного нарахування та виплати за кожен відповідний рік.

При цьому довідка ОК-5 відображає загальні суми доходів, однак не дозволяє ідентифікувати окремі види одноразових виплат та визначити їхню розрахункову базу.

За відсутності доказів фактичного нарахування конкретної допомоги та обставин її обчислення неможливо встановити наявність недоплати, про яку стверджує позивач.

Крім того, вимоги щодо 2023 року підлягають оцінці з урахуванням законодавчого зупинення індексації протягом цього календарного року.

Отже, матеріалами справи не підтверджено обставин, які були б достатніми для висновку про протиправність оспорюваних дій щодо кожної із заявлених допомог за 2022-2025 роки.

Щодо одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки.

З наказу від 20.09.2025 № 274 встановлено, що позивачу визначено одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні основної і додаткової відпусток.

Порядок обчислення зазначених виплат регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, у редакціях, чинних на час виникнення відповідних правовідносин.

Водночас матеріали справи не містять розрахункових документів, які дозволяли б визначити фактичну суму поточної індексації, належної позивачу за відповідний розрахунковий місяць, та встановити, чи була вона врахована при обчисленні зазначених виплат.

За цих обставин суд не має достатніх фактичних підстав для висновку про те, що відповідач обчислив одноразову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки з порушенням установленого законом порядку.

Саме по собі зазначення в наказі належних до виплати сум у відсотковому співвідношенні або визначення кількості невикористаних днів відпусток не підтверджує неправильності розрахунку.

Щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та іншими визначеними особами.

Заявлені позивачем вимоги щодо компенсації податку є похідними від вимог про перерахунок відповідних допомог і компенсацій.

Оскільки суд не встановив підстав для задоволення основних вимог про перерахунок та виплату спірних сум, підстав для задоволення похідних вимог про одночасну компенсацію податку також немає.

Оцінивши докази в їхній сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд установив, що наявні матеріали підтверджують проходження позивачем військової служби, його звільнення, отримання допомог за 2025 рік та визначення належних виплат при звільненні.

Водночас вони не дозволяють установити наявність і розмір поточної індексації за відповідні розрахункові місяці, факт її неврахування при обчисленні кожної спірної виплати та конкретні обставини заявленої недоплати.

Неподання відповідачем витребуваних документів суд врахував при оцінці його заперечень, однак ця обставина сама собою не підтверджує фактичних підстав усіх заявлених позовних вимог.

Отже, позовні вимоги не знайшли достатнього підтвердження під час розгляду справи та задоволенню не підлягають.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк