Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №455/1417/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/1417/26 Головуючий у 1 інстанції: Титов А.О.

Провадження № 33/811/1538/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Гарасиміва Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Гарасиміва Б.І. на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 27.07.2026 о 13:45 годині в с. Чаплі, вул. Сонячна, 10 Самбірського району Львівської області керував транспортним засобом марки «AUDI» моделі «Q5» номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням на повороті та виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «ОПЕЛЬ АСТРА» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався на зустріч, внаслідок чого сталась ДТП; в результаті ДТП вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисник Гарасимів Б.І. подали апеляційну скаргу, у якій просять поновити строк апеляційного оскарження; постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 серпня 2026 року в частині накладеного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців змінити на більш м`який вид стягнення, не пов`язаний з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді зазначають, що ОСОБА_1 у копії постанови до сьогоднішнього дня не отримав, що, на думку захисника, є поважною причиною, незалежною від волі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування апеляційних вимог покликаються на те, що, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суддя не надав відповідної оцінки усім обставинам ДТП, не взяв до уваги пом`якшуючі обставини – щире каяття.

Щодо часткового виїзду на зустрічну смугу автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , вказують, що такий відбувся внаслідок раптового гальмування на мокрій проїзній частині автомобіля, що рухався попереду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 інтуїтивно прийняв вліво, внаслідок чого відбулося дотичне зіткнення з автомобілем «Opel Astra» під керуванням потерпілої.

Стверджують, що водій ОСОБА_1 шкодує, що спричинив потерпілій шкоду та зобов`язується відшкодувати потерпілій усі завдані збитки.

Заперечують, що ОСОБА_1 відмовлявся складати Європротокол, та що саме потерпіла, яка вийшла з автомобіля і почала лаятися нецензурно, викликала поліцію; при цьому ОСОБА_1 не міг вийти з автомобіля, оскільки у нього заблокувало двері.

Апелянти звертають увагу, що транспортний засіб є основним джерелом заробітку для ОСОБА_1 , який проживає у м. Львові, а працює за межами міста.

ОСОБА_1 , захисник Гарасимів Б.І. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала заяву в якій зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, висновки судді першої інстанції вважає правильними, просить постанову судді залишити без змін, апеляційну скаргу розглядати без її участі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Так, згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що суддя при розгляді справи дотримався вказаних вимог закону.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, викладених в постанові судді відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованим.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 730297 від 27.072026, в якому зафіксовано порушення водієм ОСОБА_1 ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів марки«AUDI» моделі «Q5» номерний знак НОМЕР_1 , та «ОПЕЛЬ АСТРА», номерний знак НОМЕР_2 , схемою дорожньо-транспортної пригоди, на якій зафіксовано місце розташування автомобілів із наведенням переліку видимих пошкоджень транспортних засобів отриманих унаслідок ДТП (а.с. 6); поясненнями водія ОСОБА_1 (а.с. 5), поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 4), рапортом старшого інспектора-чергового відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП Львівській області Волошина Юрія від 27.07.2026 (а.с. 3).

Апеляційний суд вважає, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя вірно встановив фактичні обставини ДТП і дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог ПДР, які призвели до даної ДТП.

Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням на повороті, та виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення із транспортним засобом «ОПЕЛЬ АСТРА», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався назустріч.

Постановляючи оскаржену постанову, суддею першої інстанції, також враховано обставини ДТП, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення та пояснення надані у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 і саме із врахуванням та оцінкою таких доказів суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими у справі обставинами, та й зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.

Всупереч тверджень апелянта, наявні у матеріалах справи докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, а також є здобутими у визначеною вказаною нормою порядку.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з ст. 256 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року та ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.

При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб`єктивних та об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ст.124 КУпАП.

Зазначені вище вимоги працівниками поліції дотримані в повному обсязі та протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Ураховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що суддею першої інстанції не з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, є безпідставними.

Доводи ОСОБА_1 про те, що причиною часткового виїзду на зустрічну смугу руху було гальмування транспортного засобу, який рухався попереду, апеляційний суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів.

Разом з тим, апеляційний суд виходить з того, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати передбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад ожеледиця, інші складні погодні умови або повалене дерево), так і виду людських помилок, необережності, необачності, а також порушення ПДР. Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як наприклад обмеження швидкості, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньої обстановкою, що склалася.

Водій юридично зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об`їзду перешкоди. Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.

Виходячи з цього, вважаю, що ОСОБА_1 був зобов`язаний враховувати дорожню обстановку та вживати заходи, щодо безпечності дорожнього руху (дотримуватись безпечної швидкості руху), тобто враховувати непередбачувані обставини та виконувати вимоги п.12.1 ПДР, а саме: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним

На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 у разі дотримання вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, вибравши безпечну швидкість руху, врахувавши дорожню обстановку, міг би уникнути зіткнення з автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку.

Перевіряючи доводи про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Так, санкцією ст. 124 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Разом з тим, суть накладення стягнення полягає саме в тому, що особа, яка вчинила правопорушення обмежується в своїх правах та свободах, що безумовно не може не позначитись на якості її життя.

Апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в повному обсязі були дотримані вимоги закону, оскільки застосоване щодо неї стягнення повністю відповідає санкції статті вчиненого правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу правопорушника.

Також апеляційний суд враховує думку потерпілої, яка в поданій заяві просила постанову судді залишити без змін.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним порушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки стягнення, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Грасиміва Б.І. залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

поновити ОСОБА_1 та його захиснику Гарасиміву Богдану Іллічу строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Гарасиміва Б.І. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк