Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №462/5334/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/5334/26 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 33/811/1499/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Вишневського М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Вишневського М.С. на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 21.30 год 08.06.2026 у м. Львові на вул. А.Головатого, 7 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія із застосуванням приладу Alkotest Drager 6820 ARНК – 0114, результат огляду 2,92 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Вишневський М.С. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликаються на те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а алкоголь вживав виключно після завершення поїздки. Зокрема, після того, як ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль, до його автомобіля підійшов ОСОБА_2 , разом з яким вони вживали спиртні напої.

Звертають увагу, що ОСОБА_1 , зважаючи на високу дозу алкоголю, перебував у стані повної процесуальної безпорадності, не був здатен сприймати дійсність, разом з тим, працівниками поліції не було вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати свої права, у тому числі, на отримання правничої допомоги.

Вважають, що суддею грубо порушено право ОСОБА_1 на захист через відмову у допиті свідка – ОСОБА_3 .

На думку апелянтів, письмові показання потерпілої ОСОБА_4 є класичними показаннями з чужих слів, позаяк остання не бачила факту керування , а про ДТП дізналася зі слів охоронця.

ОСОБА_1 , адвокат Вишневський М.С. апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687763 від 08 червня 2026 року (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 21.30 год 08.06.2026 у м. Львові на вул. А.Головатого, 7 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія із застосуванням приладу Alkotest Drager 6820 ARНК – 0114, результат огляду 2,92 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи працівники поліції прибули за викликом на ДТП, ОСОБА_1 знаходився в автомобілі на водійському сидінні. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки сп`яніння, а також із врахуванням причетності до ДТП пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 2,92%о, що і стало підставо для складання протоколу.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, який підтверджує, що ОСОБА_1 перебував на місці водія та не висловлював застережень чи незгоди з приводу того, що він не керував автомобілем.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вживав алкоголь із товаришем після того, як припаркував авто, апеляційний суд вважає сумнівними, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував в автомобілі один, поруч нікого не було.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Вишневського М.С. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк