Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №686/23227/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23227/26

Провадження № 2-а/686/411/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Мельник А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Хмельницької області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із вказаним адміністративним позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що7 липня 2026 року інспектором 1-го взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Гичем Едуардом Михайловичем була винесена постанова серії ЕНА №7503746 про притягнення її ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому такою, що підлягає скасуванню з наступних причин Постанова була винесена за її відсутності. Згідно зі ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Під час зупинки мого транспортного засобу Chevrolet Volt державний номер НОМЕР_2 поліцейські не здійснили розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці події, не повідомили її про час та місце її розгляду, не надали можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, після чого без її відома оформили постанову вже після того, як вона залишила місце події. Таким чином, фактично адміністративна справа була розглянута без участі особи, щодо якої вона розглядалася. Під час спілкування з працівниками поліції вона неодноразово повідомляла, що прямує на залізничний вокзал м. Хмельницького, має придбані квитки та обмежений час для прибуття для посадки на потяг. Крім неї, у транспортному засобі перебувала її мати — ОСОБА_2 , 1955 року народження, яка є безпосереднім свідком усіх подій. Оскільки вона поспішала на потяг вночі (в комендантську годину), за наявності залізничних квитків може розцінюватися як дія в умовах крайньої необхідності. Згідно ст. 18 КУпАП подія крайньої необхідності - не є адміністративним правопорушенням. Незважаючи на це, працівники поліції умисно затягували перевірку документів та безпідставно блокували можливість продовження руху її транспортного засобу. Водночас жодних процесуальних дій щодо розгляду справи на місці вони не здійснювали, постанову їй не вручали, пояснень не відбирали, права не роз`яснювали та будь-яких процесуальних документів не складали у її присутності. Зазначені обставини свідчать про істотне порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що саме по собі є самостійною підставою для скасування постанови незалежно від наявності чи відсутності події адміністративного правопорушення. Окрім того слід зазначити, що постановою серії ЕНА №7503746 від 07.07.2026 р. на неї накладається штраф за порушення п. 8.4.б ПДР (знаки пріоритету). Постанова за порушення п. 8.4.б ПДР (знаки пріоритету) не може складатися без присутності водія. Штраф за порушення правил дорожнього руху можна виписати «заочно» (без водія на місці) виключно у двох основних випадках: автофіксація камерами та фіксація інспектором з паркування (Стаття 14-2 КУпАП). Порушення знаків пріоритету (наприклад, «Уступити дорогу» або «Проїзд без зупинки заборонено») під ці винятки не підпадає. Відповідно поліцейський зобов`язаний провести розгляд справи на місці за обов`язкової участі водія. Під час зупинки транспортного засобу їй не було вручено постанову, не було повідомлено про завершення розгляду справи та прийняття рішення, не було надано можливості ознайомитися з матеріалами, надати письмові пояснення, заявити клопотання або висловити заперечення щодо обставин, які, на думку працівників поліції, свідчили про вчинення адміністративного правопорушення. Після затримки транспортного засобу орієнтовно на 10–12 хвилин вона продовжила рух до залізничного вокзалу. На той момент їй не було повідомлено про винесення постанови, а її копію не вручено. Про існування постанови серії ЕНА № 7503746 вона дізналася лише після отримання поштового відправлення 21 липня 2026 року. Таким чином, постанова була оформлена та винесена за відсутності належної реалізації нею процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Зазначені порушення не можуть розглядатися як суто формальні, оскільки вони безпосередньо вплинули на можливість захистити себе від адміністративного обвинувачення, надати пояснення, подати докази та поставити під сумнів висновки посадової особи. Надані Відповідачем матеріали не підтверджують подію та склад адміністративного правопорушення з достатнім ступенем переконливості або містять істотні суперечності, такі сумніви повинні тлумачитися на користь Позивача. Так, 07 липня 2026 року приблизно о 02 годині ночі Позивач керувала транспортним засобом Chevrolet Volt, державний номер НОМЕР_2 , та прямувала до залізничного вокзалу. Позивач мала квиток на потяг та повідомила працівникам поліції про обмежений час для прибуття на вокзал. У транспортному засобі перебувала мати Позивача — ОСОБА_3 , 1955 року народження, яка супроводжувала Позивача до м. Києва та є очевидцем обставин зупинки і спілкування з працівниками поліції. Позивач повідомляла працівникам поліції, що через затримку транспортного засобу існує ризик запізнення на потяг, а її мати через вік не має можливості швидко пересуватися та бігти до перону. Незважаючи на це, працівники поліції не завершили належним чином процесуальні дії, не повідомили про прийняття постанови та не вручили її Позивачу. Зазначені обставини не заявляються як самостійна та безумовна підстава для застосування статті 18 КУпАП про крайню необхідність. Позивач посилається на них як на обставини, що: пояснюють причини її подальшого руху; підтверджують відсутність належного завершення розгляду справи на місці; підтверджують необхідність перевірки дій працівників поліції; мають значення для оцінки повноти та об`єктивності розгляду справи. У цій справі наявні підстави для скасування постанови та закриття справи, оскільки: Позивач не була належним чином забезпечена процесуальними правами; розгляд справи фактично відбувся без належної участі Позивача; постанову не було вручено Позивачу під час зупинки; Відповідач повинен довести законність постанови належними та допустимими доказами; обставини справи потребують перевірки за допомогою повного комплексу відеозаписів та матеріалів; наявні істотні сумніви щодо дотримання процедури та достатності доказів. У зв`язку з чим просила вказувати оскаржувану постанов та закрити провадження по справі. Окрім цього Стягнути з Державного бюджету України (або іншого належного відповідача, визначеного судом відповідно до вимог законодавства) на користь Позивача грошові кошти у сумі 680 (шістсот вісімдесят) гривень, безпідставно стягнуті на виконання постанови серії ЕНА № 7503746 від 07 липня 2026 року, у зв`язку зі скасуванням зазначеної постанови та закриттям справи про адміністративне правопорушення. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість безпосереднього вирішення питання про повернення коштів у межах цієї справи — зобов`язати відповідний уповноважений орган забезпечити виконання судового рішення щодо повернення Позивачу 680 грн, сплачених на виконання скасованої постанови. У разі встановлення судом порушень законодавства з боку працівників патрульної поліції постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та направити її до Департаменту патрульної поліції України для проведення службового розслідування щодо дій інспекторів, які складали матеріали адміністративної справи, з вирішенням питання про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (без виклику) сторін.

До суду через Електронний суд відповідач надіслав відзив на позовну заяву, за яким заперечував проти задоволення позову, посилаючись на законність дій поліцейського під час складання оскаржуваної постанови, підтвердженність доказами скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122, та додавши до справи копію матеріалів адміністративного провадження та відеоматеріали.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно постанови про адміністративне правопорушеннясерія ЕНА №7503746 від 07 липня 2026 р., Позивач (водій), керуючи транспортним засобом марки Chevrolet Volt д.н.з. НОМЕР_2 в м. Хмельницькому по вулиці Свободи на перехресті з вулицею Проскурівська не виконала вимогу д.з. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушила п. 8.4 (б) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (надалі - ПДР України), внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини 1 статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 8.4. б ПДР 8.4. Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи в тому числі знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

Згідно наявних пояснень повивача в матеріалах справи вбачається, що 07 липня 2026 року приблизно о 02 годині ночі Позивач керувала транспортним засобом Chevrolet Volt, державний номер НОМЕР_2 , та прямувала до залізничного вокзалу, переїжджала перехресті вул. Свободи по вул. Проскурівська.

Згідно наданої відповідачем дислокації дорожніх знаків на перехресті вул. Свободи по вул. Проскурівська по ходу руху позивача встановлений знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», вказаний факт стороною позивача не оспорюється.

Згідно наданого відповідачем відео вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом марки Chevrolet Volt д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Хмельницькому по вулиці Свободи на перехресті з вулицею Проскуріська не виконала вимогу д.з. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Вказане відео було надано на вимогу позивача під час розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення.

Факт керування зазначеним транспортним засобом у зазначеному в постанові місці та часі позивачем не оспорюється.

Щодо посилання позивача на порушення процедури розгляду справи, то з наданого відеозапису вбачається, що поліцейським було роз`яснено позивачці суть адміністративного правопорушення, на її клопотання щодо надання доказів, їй були продемонстровано докази, вказано, що щодо неї буде складена постанова, після чого вона зазначила, що вона поспішає на потяг та залишила місце оформлення постанови. При цьому, будь-яких клопотань щодо перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення не висловлювала, як не висловлювала і бажання скористатися правовою допомогою.

Таким чином, твердження позивачки про порушення відповідачем процедури розгляду справи, в частині не роз`яснення прав, не надання можливості скористатися правовою допомогою, є безпідставними. Щодо аргументів позивачки про розгляд справи за її відсутності. Так, позивачка зазначає, що в силу приписів ст.268 КУпАП справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1 статті 122 КУПАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, у спірному випадку, відповідало вимогам чинного законодавства.

Щодо дій в стані крайньої необхідності, то відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Однак, твердження позивача про наявність в її діях ознак крайньої необхідності, суд відхиляє, так як за вказаних обставин жодним доказом не доведено обставин, що під час руху в означеному в постанові місці та часі позивач діяла в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Той факт, що вона поспішала на потяг у представлених умовах, тож не могла виконати вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не може бути розцінено судом як дії в стані крайньої необхідності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України Про Національну поліцію поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до підпунктів 1, 4, 9 частини 1 статті 31 Закону України Про Національну поліцію поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу та застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

Нормами частини 1 статті 40 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 було надано до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери (бодікамери) поліцейського, на якому зафіксовано процес розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у спірних відносинах, та складання відповідної постанови серії ЕНА №7503746 від 07 липня 2026 р., яку і оскаржує позивач.

Таким чином в діях позивача наявні порушення пункту 8.4. (б) Правил дорожнього руху та відповідно скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Інші істотні порушення процедури складання оскаржуваної постанови позивачем не вказано та судом не встановлені

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже і правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Хмельницької області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа