Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/14726/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/14726/25 Провадження №2/607/2213/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102540577 від 07 січня 2021 року

(далі – Договір) в розмірі 22 250 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого останньому надано кредит у сумі 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти та проценти за користування кредитом у строк, встановлений Договором, не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі. Також позивач зазначив про відсутність у нього інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про витребування необхідних доказів.

13 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 71-МЛ/Т (далі – Договір №71-МЛ/Т), яким передано право грошової вимоги за Договором у розмірі 22 250 грн, з яких: 5 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17 250 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків. 10 липня 2025 року відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу № 5470/1123 про погашення кредитної заборгованості, яка була проігнорована.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року за клопотанням позивача, який зазначив про відсутність у нього інших доказів на підтвердження перерахування коштів за Договором відповідачу, витребувано у Монобанку, емітента Акціонерного товариства «Універсал банк», відомості, що становлять банківську таємницю.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з Анкетою-заявою на кредит №102540577 до ТОВ «Мілоан» про отримання кредиту у сумі 5 000 грн, строком на 15 днів, дата повернення кредиту 22 січня 2021 року (а.с. 32–33). Надалі сторони уклали Договір на погоджених у цій Анкеті-заяві умовах.

Так, 07 січня 2021 року між ними було укладено Договір (індивідуальна частина) шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «R23374» (а.с. 34–41).

Відповідно до пунктів 1.1–1.5.2 Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 15 днів, кінцевим терміном повернення є 22 січня 2021 року, з відсотковою ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, що в грошовому еквіваленті складає 2 250 грн; комісія за надання кредиту Договором не передбачена (0,00 грн). Пунктом 1.6 Договору погоджено стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується у разі продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах згідно з пунктом 2.3.1.2 Договору.

Крім того, до матеріалів справи долучено: Правила надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан» (а.с. 19–31); додаток № 1 до Договору (графік платежів) (а.с. 42); додаток №2 до Договору (паспорт споживчого кредиту) (а.с. 43, 44).

Відповідно до платіжного доручення № 24901544 від 07 січня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 на рахунок платіжної картки

№ НОМЕР_1 у сумі 5 000 грн, призначення платежу: кошти згідно

договору 102540577 (а.с. 46).

Долучено відомість про щоденні нарахування та погашення кредитного Договору ОСОБА_1 за період з 07 січня 2021 року по 23 березня 2021 року, згідно з якою проценти за користування кредитом нараховувалися: з 08 по 22 січня 2021 року (15 днів) – за ставкою 3,00 % (пункт 1.5.2 Договору) у розмірі 150 грн за кожен день, що разом складає 2 250 грн; з 23 січня по 23 березня 2021 року (60 днів) – за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % (пункти 1.6, 2.3.1.2 Договору) у розмірі 250 грн за кожен день, що разом складає 15 000 грн (а.с. 47, 48).

У довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вказано, що Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «R23374», який надісланий 07 січня 2021 року о 09:26 год на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с. 45).

13 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 71-МЛ/Т разом із додатками (а.с. 49–57).

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 13 травня 2021 року до Договору №71-МЛ/Т кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю

3 166, загальною сумою заборгованості 57 711 261,16 грн (а.с. 59).

Платіжною інструкцією № 33073 від 10 червня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти за Договором № 71-МЛ/Т ТОВ «Мілоан» у сумі 2 244 094,27 грн (а.с. 60).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору № 71-МЛ/Т від 13 травня 2021 року, в якому під номером 2571 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить: 22 250 грн, з яких: 5 000 грн – залишок по тілу кредиту; 17 250 грн – залишок по відсотках (а.с. 58).

У розрахунку заборгованості за Договором станом на дату подання позовної заяви вказано, що сума заборгованості становить 22 250 грн, з яких: 5 000 грн – основне зобов`язання; 17 250 грн – відсотки за користування кредитом.

10 липня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано письмову досудову вимогу № 5470/1123 про погашення кредитної заборгованості у сумі 22 250 грн (а.с. 61).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерне товариство «Універсал банк» листом від 30 червня 2026 року № БТ/Е-28345 повідомило суд, що банківська картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , а транзакція від 07 січня 2021 року на банківську картку у сумі 5 000 грн є успішною; ідентифікацію (верифікацію) власника картки проведено відповідно до вимог законодавства.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон

№ 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України.

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 13 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 71-МЛ/Т разом із додатками. Суду надано докази оплати за договором факторингу, а також докази переходу права вимоги до відповідача, зокрема витяг з реєстру боржників до Договору № 71-МЛ/Т, в якому під номером 2571 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить: 22 250 грн, з яких: 5 000 грн – сума кредиту; 17 250 грн – сума заборгованості за відсотками.

Отже, наданими доказами підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.5. Розв`язуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом понад погоджений сторонами строк кредитування, суд зазначає таке.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.5.2 Договору погоджено, що кредит у сумі 5 000 грн надається строком на 15 днів (з 07 по 22 січня 2021 року), а проценти за користування кредитом у межах цього строку нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що в грошовому виразі становить 2 250 грн; комісія за надання кредиту Договором не передбачена.

Саме розмір процентів 2 250 грн, обчислений за строк кредитування 15 днів, вказаний у графіку платежів та паспорті споживчого кредиту як погоджена сторонами загальна сума до сплати за користування кредитом (7 250 грн разом з тілом кредиту).

Пунктами 1.6, 2.3.1.2 Договору передбачено, що в разі продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 5,00 % за кожен день користування кредитом, тобто за ставкою, яка перевищує ставку, погоджену на первісний строк кредитування.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, проценти за період з 23 січня по

23 березня 2021 року (60 днів) нараховані саме за цією стандартною (базовою) ставкою в розмірі 15 000 грн, що і становить різницю між заявленою до стягнення сумою процентів (17 250 грн) та сумою процентів у межах погодженого строку кредитування (2 250 грн).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зауважено, що тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін), потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

Умовами Договору та Правил передбачено можливість продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах шляхом продовження користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування. У такому разі проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % за кожен день користування кредитом.

Отже, за змістом сформульованих кредитодавцем умов саме неповернення позичальником кредитних коштів після закінчення первісно погодженого строку кредитування розглядається як продовження користування ними та є підставою для продовження строку кредитування із застосуванням іншої процентної ставки.

Водночас відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник, який не виконав зобов`язання у встановлений договором строк, вважається таким, що прострочив (частина перша статті 612 ЦК України).

Застосовуючи правило contra proferentem та враховуючи, що умови Договору сформульовані кредитодавцем, суд виходить із того, що саме по собі неповернення позичальником кредиту у погоджений строк не може однозначно свідчити про його волевиявлення на продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах та застосування іншої, вищої процентної ставки. Така поведінка насамперед свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем не надано доказів інших обставин, крім самого факту неповернення кредиту після закінчення погодженого строку, які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Не містять матеріали справи й оновленого графіка платежів, який відповідно до Правил формується у разі продовження строку кредитування.

За таких обставин позивачем не доведено настання підстав для продовження погодженого сторонами строку кредитування на стандартних (базових) умовах, а тому нарахування процентів за ставкою 5,00 % за період з 23 січня по 23 березня 2021 року у розмірі 15 000 грн є недоведеним та не підлягає стягненню з відповідача. Проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах первісно погодженого сторонами строку кредитування – 15 днів – у розмірі 2 250 грн.

Кредитором заявлено до стягнення проценти за користування кредитом у загальному розмірі 17 250 грн, з яких обґрунтованими, з викладених вище підстав, є лише 2 250 грн.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є частково підставовими. Тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 7 250 грн, з яких: 5 000 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 250 грн – сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи (а.с. 79), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 789,32 грн (7 250 * 2 422,40 : 22 250).

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа

№ 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 1215 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 06 липня 2025 року; детальний опис наданих послуг до акта № 1215 від 06 липня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 66–68).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 606,74 грн (7 250 грн * 8 000 грн /

22 250 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102540577 від 07 січня 2021 року в розмірі 7 250 (сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 гривень – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 250 гривень – сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 32 копійки.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 606 (дві тисячі шістсот шість) гривень 74 копійки.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець