Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №607/996/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 Справа №607/996/26 Провадження №2/607/2777/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

15 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19.04.2025-100000155 від 19 квітня

2025 року (далі – Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 217 днів (дата повернення кредиту – 21 листопада 2025 року), зі сплатою процентів за ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів та за ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у подальших чергових періодах, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 720 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим (всього 1 440 грн), та неустойки у розмірі 120 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання.

Згідно з Договором та квитанцією про перерахування коштів позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн; ці кредитні кошти ОСОБА_1 отримав 19 квітня 2025 року. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 26 560 грн, яка складається з наступного: 8 000 грн – основне зобов`язання; 12 400 грн – проценти; 720 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1 440 грн – додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 4 000 грн – неустойка.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження

Представник позивача – ТОВ «Споживчий центр» – у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за адресою його реєстрації місця проживання, зазначеною також ухвалою про відкриття провадження у справі, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів поважності причин неявки суду не надав, про розгляд справи за його відсутності не просив.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача скористався цим правом та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Статтею 128 ЦПК України унормовано порядок виклику учасників справи у судове засідання. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128

ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні (постанова від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), у якій зазначено, що у разі неявки представників сторін чи інших учасників судового процесу суд може вирішити спір по суті, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність учасників справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання, відсутність відзиву, суд відповідно до статті 280 ЦПК України доходить висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як убачається з матеріалів справи, 19 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» із заявкою на отримання кредиту, погодив пропозицію про укладення Договору у розмірі 8 000 грн строком на 217 днів, які підписані одноразовим ідентифікатором «Е691» (а.с. 21–23).

У пункті 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) вказано, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї).

Відповідно до пункту 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно з умовами Договору, зазначеними у заявці: дата надання (видачі) кредиту – 19.04.2025; сума кредиту – 8 000 грн; строк, на який надається кредит, – 217 днів; дата повернення (виплати) кредиту – 21.11.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування не передбачена; процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту (комісія за надання), – 9 % від суми кредиту, що дорівнює 720 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – по 720 грн у кожному

з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (всього 1 440 грн);

неустойка – 120 грн, що нараховується за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

Своїм підписом (електронним підписом одноразовим ідентифікатором) відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами Договору, у тому числі порядком та строками повернення кредиту і сплати процентів, комісії та неустойки, розуміє їх та зобов`язується виконувати.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення Договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України з використанням даних АТ КБ «ПриватБанк», за результатами якої забезпечено однозначне встановлення особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 20 зворотна сторона).

Як убачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-0901 від 09 січня 2026 року, 19 квітня 2025 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_4 у сумі 8 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 715746131, призначення платежу: видача за договором кредиту № 19.04.2025-100000155.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором, заборгованість

ОСОБА_1 становить 26 560 грн, з яких: 8 000 грн – основний борг (тіло кредиту);

12 400 грн – проценти; 720 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1 440 грн – комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 4 000 грн – неустойка (штраф). Будь-яких платежів у рахунок погашення заборгованості відповідачем здійснено не було (а.с. 25, 26).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 21 квітня 2022 року перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_5 № 836/6743 від 10 квітня 2023 року, солдат ОСОБА_1 у періоди з 21.04.2022 по 24.06.2022, з 08.07.2022 по 14.09.2022, з 25.09.2022 по 24.10.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у м. Рубіжне та м. Сєвєродонецьк Луганської області, с. Богородичне та смт Святогірськ Донецької області, н.п. Білогорівка Луганської області; зазначена довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с. 54).

Згідно з довідкою про обставини травми від 09 квітня 2023 року № 836/8729, виданою командиром військової частини НОМЕР_5 на підставі наказу від 08 листопада 2022 року № 1042, 24 жовтня 2022 року близько 14 год. 10 хв. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в районі бойових дій поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, під час виконання бойового завдання отримав поранення – мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої підщелепної ділянки та лівого стегна, у зв`язку з чим був евакуйований з району бойових дій та отримав медичну допомогу в місті Краматорськ (а.с. 49).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 15 березня 2025 року № 76, солдату ОСОБА_1 продовжено військову службу та призначено зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_6 (а.с. 51).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 № 4373/47 від 18 листопада 2025 року, солдат ОСОБА_1 станом на дату видачі довідки перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_6 (а.с. 53).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 19 листопада 2025 року № 329, солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, звільнено з військової служби у відставку з 19 листопада 2025 року; вислуга років станом на 19 листопада 2025 року становить: календарна – 3 роки 9 місяців

5 днів (а.с. 26).

Отже, наведеними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 з 21 квітня 2022 року і по 19 листопада 2025 року, тобто протягом усього періоду дії кредитного Договору та нарахування заборгованості за ним (з 19 квітня 2025 року по 21 листопада 2025 року), безперервно перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також має підстави для набуття статусу учасника бойових дій.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон

№ 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта

статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, а документи, що складають Договір, підписав одноразовим ідентифікатором «Е691», надісланим на його фінансовий номер телефону.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між позивачем та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання.

Відтак суд констатує, що позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , інформації щодо процентної ставки (фіксована незмінна процентна ставка), денної процентної ставки, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у заявці Договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 19 квітня 2025 року, підписані останнім відповідно до вимог законів № 851 та № 675.

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем Договору. Водночас відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких доказів щодо заперечення факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами відповідач до суду не надав.

2.4. У частині розв`язання спору стосовно вимог позивача про стягнення процентів та неустойки суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша); штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (абзац перший частини третьої).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року перманентно продовжується відповідними нормативними актами й триває по цей час.

Як було зазначено, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_5 № 836/6743 від 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, а 24 жовтня 2022 року отримав поранення при виконанні бойового завдання. Крім того, згідно з довідками військової частини НОМЕР_6 № 4373/47 від 18 листопада 2025 року та витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_6 від 15 березня 2025 року № 76 і від 19 листопада 2025 року № 329 ОСОБА_1 протягом усього періоду дії кредитного Договору (з 19 квітня по 21 листопада 2025 року) безперервно перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, і на нього поширюються приписи пункту 15 статті 14 Закону № 2011.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів у розмірі 12 400 грн та неустойки у розмірі 4 000 грн є необґрунтованими.

2.5. Щодо вимог позивача про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 440 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 умов Договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн на відділеннях, забезпечення можливості відновлення забутого пароля для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також інші послуги, які прямо не вказані в цьому пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі – Закон № 1734) загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частинами першою, другою статті 11 Закону № 1734 встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості та надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості.

Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом наведених норм оплатними та такими, що підлягають включенню до складу загальних витрат за споживчим кредитом, а отже стягненню з позичальника, можуть бути лише ті комісії кредитодавця, які пов`язані з наданням, обслуговуванням чи поверненням кредиту та за якими кредитодавцем фактично надано конкретні, визначені послуги, що виходять за межі інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

Перелік послуг, за надання яких встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, викладений позивачем у пункті 9 умов Договору, сформульований як типовий, загальний та відкритий (включає, зокрема, «інші послуги, які прямо не вказані в цьому пункті»), що не дає можливості встановити, які саме конкретні дії вчинено кредитодавцем на користь позичальника та в чому полягає їх фактичне надання понад інформацію, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до статті 11 Закону № 1734.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту та обсягу фактично наданих відповідачу послуг з обслуговування кредитної заборгованості (актів надання послуг, деталізації консультацій, звернень позичальника до кол-центру чи особистого кабінету тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19), відповідно до якої комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Водночас умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

Як убачається з пункту 9 умов Договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена, зокрема, за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, інформування про дати сплати чергового платежу та надання консультаційних послуг. При цьому умовами Договору не розмежовано інформацію, яку кредитодавець відповідно до статті 11 Закону № 1734 зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, та інформаційні послуги, які можуть надаватися за плату на вимогу споживача частіше одного разу на місяць.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження звернення відповідача за отриманням платних послуг з обслуговування кредитної заборгованості чи фактичного надання йому таких послуг, які виходили б за межі передбаченого законом безоплатного інформування.

За таких обставин умова Договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 440 грн у частині встановлення плати за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, та відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону є нікчемною. Відтак обґрунтованість вимоги про стягнення зазначеної комісії позивачем не доведена.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та комісією, пов`язаною з наданням кредиту, є підставовими та підлягають задоволенню, а в частині процентів, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості та неустойки – є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти на загальну суму 8 720,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – основний борг, 720,00 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту; водночас суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів у розмірі 12 400,00 грн, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 440,00 грн та неустойки у розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № НА00001978 від 13 січня 2026 року (а.с. 31).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 874,10 грн (8 720,00 ? 2 662,40 : 26 560,00) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 19.04.2025-100000155 від 19 квітня 2025 року у розмірі 8 720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 10 копійок.

5. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

6. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець