Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №308/5096/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5096/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072210000339 від 22.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця за національністю, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні одна неповноліття дитина, з вищою освітою, працюючого заступником ТОВ «МАЄКАВА УКРАЇНА», кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч.4 ст. 409 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

Згідно з ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 04.03.2022, наказом командира ВЧ НОМЕР_1

№ 9 від 04.03.2022, призначено стрільцем 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 199 від 13.07.2024, молодшого сержанта ОСОБА_4 увільнено з вищевказаної посади та призначено на посаду кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Натомість, молодший сержант ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.

Відповідно до підпункту «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у відставку за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).

Так, встановлено, що у молодшого сержанта ОСОБА_4 у період несення служби, не пізніше 30.05.2024, точної дати не встановлено, виник злочинний умисел на ухилення від військової служби шляхом обману, а саме виготовлення та в подальшому використання завідомо підроблених офіційних документів, а саме: свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу, 14.07.2024, молодший сержант ОСОБА_4 , з метою ухилення від військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підготував та склав рапорт на ім`я командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 про клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби, до якого додав завідомо підроблений офіційний документ – свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а також інші необхідні документи передбачені нормами вказаного закону, для подальшого використання з метою звільнення від служби в порядку підпункту «б» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто у відставку за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку).

Після отримання вказаного вище клопотання та рапорту та доданих до них документів, командиром та командуванням НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони видано наказ № 40-РС від 20.07.2024, згідно якого молодшого сержанта ОСОБА_4 , кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 звільнено з військової служби в порядку підпункту «б» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто у відставку за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку).

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилення від служби, 14.07.2024 в умовах воєнного стану вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, а саме подачі та використання завідомо підроблених офіційних документів, а саме - свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а також інші необхідні документи передбачені нормами вказаного закону, на підставі яких неправомірно 20.07.2024 його було звільнено із військової служби.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.409 КК України, а саме: ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, згідно зі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної відпусток.

Відповідно до п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Разом з тим, 14.07.2024 молодший сержант ОСОБА_4 , перебуваючи у достовірно не встановленому місці, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, знаючи, що при звільненні з військової служби виплачуються бюджетні кошти, підготував та склав рапорт на ім`я начальника служби інфраструктурного забезпечення логістики військової частини НОМЕР_1 про клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби, до якого додав, у тому числі, підроблене свідоцтво про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Командиром та командуванням НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони видано наказ № 40-РС від 20.07.2024, згідно якого молодшого сержанта ОСОБА_4 , кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 звільнено з військової служби в порядку підпункту «б» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто у відставку за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку), на підставі поданого останнім ( ОСОБА_4 ) підробленого свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024

№ 227 ОСОБА_4 , у зв`язку із звільненням з військової служби, у серпні 2024 року неправомірно нараховано та виплачено 72131,59 грн. бюджетних коштів, якими ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, у серпні 2024 року (більш точного часу не встановлено) кулеметник 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_4 , перебуваючи у достовірно не встановленому органом місці, у порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 9, абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, знаючи, що при звільненні з військової служби виплачуються бюджетні кошти, шляхом обману, заволодів 72131,59 грн. бюджетних коштів при звільненні з військової служби з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), на підставі поданого останнім ( ОСОБА_4 ) підробленого свідоцтва про хворобу та продовження свідоцтва про хворобу № 1173 від 30.05.2024 (постанова ВЛК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, та в подальшому ОСОБА_4 розпорядився вказаними 72131,59 грн. бюджетних коштів на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом на підставі угоди про визнання винуватості.

02.04.2026 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст. ст.468, 469, 472 КПК України добровільно, тобто укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, за ініціативою прокурора укладено угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України.

Сторони дійшли згоди, що за вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі строком на два /2/ роки;

- за ч.4 ст. 409 КК України – у виді позбавлення волі строком на п`ять /5/ років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України сторони дійшли згоди визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять /5/ років.

На підставі ст.75 КК України сторони клопочуть звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, без призначення додаткового покарання, зі встановленням іспитового строку, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вище зазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності заст. 389-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_5 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та кримінальним кодексом України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 , обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч.4 ст. 409 КК України, а саме: ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, відноситься до кримінальних проступків, а ч.4 ст.409 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 02.04.2025 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання визначена в межах, передбачених санкціями ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 560,00 грн, а тому до набрання вироком законної сили, вказаний запобіжний захід у вигляді застави слід залишити без змін. Після набуття вироком законної сили застава в розмірі 60 560,00 грн., яка внесена за ОСОБА_4 , підлягає поверненню особі, яка внесла цю заставу.

Процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 5 348,40 грн обвинуваченим відшкодовані. Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.17, 100, ч. 2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02.04.2026 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072210000339 від 22.08.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України та ч.4 ст. 409 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України та ч.4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання, затверджене угодою, а саме:

- за ч.1 ст.190 КК України - у виді обмеження волі строком на два /2/ роки;

- за ч.4 ст. 409 КК України – у виді позбавлення волі строком на п`ять /5/ років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять /5/ років.

Згідно із ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на три /3/ роки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560 гривень 00 копійок у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, разом із зобов`язанням з`являтись за першим викликом до суду, - залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Після набуття вироком законної сили заставу в розмірі 60 560 гривень 00 копійок, яка внесена 06.10.2025 за ОСОБА_4 особою ОСОБА_4 , відповідно до платіжної інструкції №МВ209008703 від 06.10.2025 повернути ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_7