Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №147/1918/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1918/26

Провадження № 2/147/950/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LM343267678 від 26.09.2025 у розмірі 20342,51 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 26.09.2025 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №LM343267678 в електронній формі на суму 7600,00 грн, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором CGNY-7986. Після укладення кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у сумі 7600,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість.

14.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №ОК-ТП/70, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

29.04.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/0426-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, що підтверджується реєстром прав вимоги та актом прийому-передачі від 29.04.2026.

Станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача, яка заявлена до стягнення, становить 20342,51 грн, з яких: 7598,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12287,55 грн - заборгованість за відсотками, 456,00 грн - заборгованість за комісією.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач просить стягнути з нього вказану заборгованість, а також 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Суд, з огляду на подання позивачем документів в електронній формі та їх значний обсяг, враховуючи зміст Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), з метою процесуальної економії, вважає за можливе розглядати (формувати та зберігати) справу у змішаній формі.

Так, відповідно до п.122 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази.

10 вересня від відповідача надійшов відзив на позовну заяву я кому вказує, що позовні вимоги визнає частково - виключно в межах суми реального залишку тіла кредиту з урахуванням здійснених оплат, а в задоволенні решти вимог щодо нарахованих відсотків, комісії та витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», ним було здійснено платежі на загальну суму 2601,00 грн у межах пролонгацій. Вказані кошти були зараховані переважно в рахунок сплати відсотків, тоді як тіло кредиту зменшилось лише на 1,04 грн. У зв`язку з цим відповідач вважає, що сплачені 2601,00 грн мають бути зараховані в рахунок погашення основного боргу. Також відповідач посилається на те, що строк дисконтного періоду за кредитним договором становив 17 днів, а тому, на його думку, нарахування відсотків після закінчення визначеного договором строку кредитування є безпідставним. Разом з тим, зазначає, що відсотки були нараховані за весь період прострочення до суми 12287,55 грн. Щодо комісії у розмірі 456,00 грн відповідач зазначає, що у паспорті споживчого кредиту передбачено комісію за надання кредиту, однак вважає таку умову нікчемною, оскільки видача кредитних коштів є обов`язком кредитодавця, а не окремою послугою для споживача. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що позивач придбав право вимоги до 2340 боржників за ціною 768527,90 грн при номінальній вартості пулу 16533316,18 грн, у тому числі право вимоги до відповідача. Вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн неспівмірними зі складністю справи та просить відмовити у їх стягненні. На підставі викладеного відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши суму стягнення до 7598,96 грн, а у стягненні 12287,55 грн відсотків, 456,00 грн комісії та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

14 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача щодо безпідставності нарахування комісії, відсотків та неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначає, що комісія у розмірі 456,00 грн передбачена умовами кредитного договору, з якими відповідач був ознайомлений та погодився. Щодо відсотків позивач посилається на умови кредитного договору, якими передбачено їх нарахування після закінчення дисконтного періоду, а також зазначає, що відповідач здійснив платежі 16.10.2025 у розмірі 365,56 грн та 15.11.2025 у розмірі 2234,40 грн. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що до позовної заяви долучено документи на підтвердження їх понесення, зокрема договір про надання правничої допомоги та акт прийому-передачі виконаних робіт. Позивач просить прийняти відповідь на відзив, врахувати її при розгляді справи та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20342,51 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

13 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що після укладення договору факторингу 14.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс», на його думку, неправомірно продовжувало нараховувати відсотки за кредитом, унаслідок чого їх розмір збільшився з 4468,20 грн до 12287,55 грн. Відповідач просить надати повний щоденний розрахунок заборгованості з першого дня кредитування. Також відповідач зазначає, що право вимоги до нього позивач придбав за 1101,85 грн, у зв`язку з чим вважає заявлену до стягнення суму 20342,51 грн неспівмірною. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення неустойки у розмірі 3799,48грн, комісії у розмірі 456,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, вважаючи їх безпідставними та неспівмірними. Просить прийняти заперечення, витребувати повний щоденний розрахунок заборгованості, зменшити суму позову, відмовити у стягненні процентів, нарахованих факторинговими компаніями після 14.01.2026, неустойки та комісії, а також зменшити або відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

14 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заперечує доводи відповідача щодо неправомірності стягнення комісії та зазначає, що комісія у розмірі 456,00 грн є одноразовою комісією за надання першого траншу, прямо передбаченою умовами кредитного договору, а не платою за ведення обліку заборгованості чи надання інформації. Позивач також зазначає, що не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, а предметом позову є стягнення 7598,96 грн заборгованості за тілом кредиту та 12287,55 грн заборгованості за відсотками. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що їх розмір становить 7000,00 грн та підтверджується договором, актом прийому-передачі наданих послуг і розрахунком, відповідно до якого 5000,00 грн становить складання позовної заяви, 1000,00 грн - вивчення матеріалів справи, 500,00 грн - підготовка адвокатського запиту та 500,00 грн - підготовка і подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів. Позивач вважає зазначені витрати обґрунтованими та просить врахувати додаткові пояснення і стягнути з відповідача 20342,51 грн заборгованості, 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

22 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від АТ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву клопотав про розгляд справи без його участі.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM343267678 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором CGNY-7986.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач - повернути отримані кошти та виконувати інші передбачені договором зобов`язання.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» надало відповідачу кредит у розмірі 7600,00 грн шляхом перерахування грошових коштів через банк-провайдер, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі відомостями щодо зарахування кредитних коштів.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів виконав, натомість відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26 вересня 2025 року становить 20342,51 грн, з яких: 7598,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12287,55 грн - заборгованість за відсотками та 456,00 грн - заборгованість за комісією.

Водночас з наданих суду матеріалів убачається, що відповідач у період виконання кредитного договору здійснював платежі на загальну суму 2601,00 грн, зокрема 16 жовтня 2025 року - 365,56 грн та 15 листопада 2025 року - 2234,40 грн. Вказані платежі були враховані при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором.

У подальшому, 14 січня 2026 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № ОК-ТП/70, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26 вересня 2025 року.

Надалі, 29 квітня 2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/0426-01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Перехід права вимоги підтверджується відповідним реєстром прав вимоги та актом прийому-передачі від 29 квітня 2026 року.

Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26 вересня 2025 року та набуло статусу кредитора у відповідних зобов`язаннях.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу виконання відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26 вересня 2025 року, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості у загальному розмірі 20342,51 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений, перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №LM343267678 в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору відповідачем було зазначено його персональні дані, номер телефону НОМЕР_1 , електронну адресу, а також реквізити банківської картки № НОМЕР_2 , на яку мали бути перераховані кредитні кошти. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, про що свідчать наявні у матеріалах справи електронні реквізити договору.

Таким чином, договір кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025 укладений у передбаченій законом формі, а його умови були погоджені сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» має право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо безпідставності нарахування комісії, процентів за користування кредитом та визначення розміру заборгованості.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025 відповідачу було надано перший транш у розмірі 7600,00 грн. Заявкою на отримання грошових коштів у кредит передбачено суму кредиту (кредитного ліміту) 7600,00 грн, суму першого траншу - 7600,00 грн, початковий строк дисконтного періоду кредитування - 17 днів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується також відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідно до якої підтверджено зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 кредитних коштів у розмірі 7600,00 грн.

Крім того, відповідно до зазначеної відповіді банку номер телефону НОМЕР_4 , який зазначений у кредитному договорі як номер телефону відповідача, був вказаний ОСОБА_1 у його анкетних даних, що додатково підтверджує належність платіжної картки та здійснення операції із зарахування кредитних коштів саме відповідачу.

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежного підтвердження факту отримання ним кредитних коштів спростовуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема умовами укладеного договору, заявкою на отримання кредиту та інформацією банку про фактичне зарахування 7600,00 грн на платіжну картку відповідача.

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування комісії у розмірі 456,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 8.4 договору кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025 передбачено, що комісія за надання кредиту є складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за договором, та нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу. Пунктом 8.5 договору визначено розмір комісії за надання першого траншу - 456,00 грн.

Отже, сторонами при укладенні договору було чітко визначено як підставу нарахування комісії, так і її конкретний розмір, а саме 456,00 грн, що становить визначену договором складову загальних витрат за кредитом.

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Частиною другою статті 8 цього Закону також передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2025 року у справі №750/11580/21 звернув увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас правова оцінка такої комісії залежить від її змісту та від того, чи пов`язана вона з наданням додаткової або супутньої послуги, передбаченої договором, і чи не встановлена вона за послуги, які законом мають надаватися споживачу безоплатно.

У даному випадку умовами договору прямо передбачено, що комісія у розмірі 456,00 грн є одноразовою платою за надання першого траншу кредиту, її розмір визначений безпосередньо у пункті 8.5 договору, а тому підстава та розмір відповідного платежу були відомі відповідачу на момент укладення договору.

Посилання відповідача на те, що видача кредитних коштів є обов`язком кредитодавця, а тому встановлення комісії за надання кредиту є нікчемною умовою договору, саме по собі не є достатнім для висновку про нікчемність відповідного положення договору. Сам факт того, що надання кредиту є обов`язком кредитодавця відповідно до статті 1054 ЦК України, не означає автоматичної недійсності кожної погодженої сторонами умови щодо плати, пов`язаної з отриманням кредиту, без встановлення передбачених законом підстав для такої нікчемності.

Разом з цим, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), відповідно до якої за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно коригувати визначені договором платежі. Водночас суд може без окремої позовної вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

Зазначена правова позиція узгоджується із загальними положеннями статей 204, 215 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів. Верховний Суд також зазначав, що недійсність правочину, якщо вона прямо не встановлена законом, може бути встановлена судом за наявності відповідної позовної вимоги та передбачених законом підстав.

Водночас у цій справі відповідачем не заявлено самостійної позовної вимоги про визнання недійсним договору кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025 або окремого його положення щодо комісії, а судом не встановлено передбачених законом підстав для висновку про нікчемність пунктів 8.4, 8.5 договору.

Разом з тим, положення договору щодо комісії є чіткими та однозначними: пунктом 8.4 визначено підставу та момент її нарахування, а пунктом 8.5 - її конкретний розмір. Отже, підстав для їх іншого тлумачення на користь відповідача суд не вбачає.

За таких обставин доводи відповідача про безпідставність нарахування комісії у розмірі 456,00 грн суд вважає необґрунтованими, а відповідну суму такою, що підлягає стягненню на користь позивача відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування процентів після закінчення 17-денного дисконтного періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1 договору рекомендованою, але не обов`язковою, датою дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 13.10.2025, тобто протягом 17 днів від дати отримання першого траншу.

Водночас пунктом 7.3 договору визначено кінцеву дату повернення кредиту - 26.10.2030.

Таким чином, закінчення 17-денного дисконтного періоду 13.10.2025 не є закінченням строку дії кредитного договору та саме по собі не припиняє обов`язку позичальника зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Більше того, пунктом 7.4.2 договору прямо передбачено, що після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Пунктом 8.3 договору визначено базову процентну ставку у розмірі 0,98 відсотка на день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним. За період з 26.09.2025 по 13.10.2025 включно, відповідно до п. 8.7.1 договору, застосовується дисконтна процентна ставка 0,11 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі продовження або поновлення дисконтного періоду на період після 13.10.2025 договором передбачено застосування індивідуальної процентної ставки 0,98 відсотка на день відповідно до п. 8.7.2 договору.

Крім того, п. 8.10 договору встановлено, що проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії договору.

Вказані умови договору узгоджуються з положеннями Закону України «Про споживче кредитування». Так, частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Вказане обмеження запроваджено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX та застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24.12.2023.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що встановлена законом максимальна денна процентна ставка має імперативний характер, а сторони не можуть відступити від установленої законом межі. Водночас з 20.08.2024 граничний розмір такої ставки становить 1 відсоток.

Договір кредитної лінії № LM343267678 укладено 26.09.2025, тобто після набрання чинності відповідними законодавчими обмеженнями, а передбачена договором індивідуальна процентна ставка у розмірі 0,98 відсотка на день не перевищує встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки. Відтак саме по собі застосування погодженої сторонами ставки 0,98 відсотка на день не суперечить встановленому законом обмеженню.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначив, що встановлені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки є обов`язковими для врахування при вирішенні спорів щодо споживчого кредитування. У цій же постанові ОП КЦС ВС наголосила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без окремої позовної вимоги споживача визнавати умову договору недійсною, змінювати її та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів.

Отже, умови договору щодо нарахування процентів після закінчення початкового 17-денного дисконтного періоду не суперечать наведеним положенням законодавства, а доводи відповідача про припинення нарахування процентів з 13.10.2025 ґрунтуються на неправильному розумінні умов укладеного сторонами договору.

Щодо здійснених відповідачем платежів суд зазначає наступне.

Відповідачем здійснено платежі за договором 16.10.2025 у розмірі 365,56 грн та 15.11.2025 у розмірі 2234,40 грн, на загальну суму 2599,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості: у першу чергу - прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, закон не передбачає автоматичного зарахування кожного здійсненого платежу виключно в рахунок погашення основної суми кредиту. Навпаки, законодавцем встановлено спеціальну черговість погашення, яка враховує наявність простроченої та поточної заборгованості за кредитом і процентами.

Аналогічна черговість передбачена і пунктом 7.9 укладеного сторонами договору, відповідно до якого у разі недостатності здійсненого платежу для повного виконання зобов`язань спочатку погашається прострочена сума кредиту та прострочені проценти, у другу чергу - сума кредиту та нараховані проценти, і лише у третю чергу - неустойка та інші платежі за договором.

Таким чином, сам факт здійснення відповідачем платежів на загальну суму 2599,96 грн не свідчить про погашення ним основної суми кредиту саме на цю суму, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 7.9 договору здійснені платежі зараховуються з урахуванням установленої законом та договором черговості погашення.

Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності автоматичного зменшення суми основного боргу на всю суму здійснених ним платежів не ґрунтуються ні на положеннях закону, ні на умовах укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано. Надані ним заперечення фактично стосуються правової оцінки окремих умов договору та порядку нарахування заборгованості, однак не містять власного розрахунку, який би підтверджував інший розмір заборгованості.

Натомість розрахунок заборгованості, наданий позивачем, узгоджується з умовами кредитного договору та враховує здійснені відповідачем платежі.

Станом на 01.06.2026 за договором кредитної лінії № LM343267678 від 26.09.2025 обліковувалася заборгованість у розмірі 24141,99 грн, з якої прострочена заборгованість за сумою кредиту становила 7598,96 грн, за процентами - 12287,55 грн, за комісією - 456,00 грн та штрафними санкціями - 3799,48 грн. Водночас позивач просить стягнути 20342,51 грн, що складається з 7598,96 грн заборгованості за тілом кредиту, 12287,55 грн заборгованості за процентами та 456,00 грн заборгованості за комісією.

Таким чином, заявлений до стягнення розмір основної заборгованості та процентів підтверджується наданими доказами, а штрафні санкції до складу заявлених до стягнення позовних вимог не включені.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами договору кредитної лінії №LM343267678 від 26.09.2025, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7600,00 грн, невиконання ним належним чином зобов`язань за договором, а також наявність заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо безпідставності стягнення комісії, неправомірності нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду та необхідності зарахування здійснених платежів виключно в рахунок погашення основної суми кредиту, оцінені судом у сукупності з іншими доказами та не спростовують установлених обставин і розрахунку заборгованості позивача.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору кредитної лінії №LM343267678 від 26.09.2025 та не погашено заборгованість перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі 20342,51 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №50271 від 29.07.2026 позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду скан-копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду №25771570374 від 25.05.2026 до вказаного договору та Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026. Відповідно до зазначених документів, правничу допомогу позивачу надавало АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

Водночас відповідач у відзиві просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність, а у запереченнях на відповідь на відзив просив зменшити розмір таких витрат до мінімального символічного рівня або відмовити у їх стягненні у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю та шаблонністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність даної справи, ціну позову, обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість та зміст процесуальних документів, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, визначеним ст. 137 ЦПК України.

Разом з тим, з урахуванням факту надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат, суд вважає необхідним визначити до відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, що відповідає характеру та складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054, 1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №LM343267678 від 26 вересня 2025 року у загальному розмірі 20342 (двадцять тисяч триста сорок дві) гривні 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ - 43541163, рахунок: НОМЕР_5 , в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001, юридична адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, місто Київ, 01133;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко