Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №460/14773/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/14773/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 21.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/14773/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №279 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/14773/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №460/14773/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що вона має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та постійно проживає у селищі Клесів Сарненського району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.07.2025 №172650011122 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного трирічного періоду проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. При цьому пенсійним органом не враховано період навчання позивача з 01.09.1988 по 27.06.1989 у СПТУ №9 м. Рівного та період роботи з 19.07.1989 по 11.10.1993 на Рівненському радіозаводі, оскільки м. Рівне не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач зазначає, що у вказані періоди її постійним місцем проживання залишалося селище Клесів, тоді як перебування у м. Рівному у зв`язку з навчанням та роботою не змінювало її постійного місця проживання. З огляду на наведене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та стверджує про наявність у неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що підстави для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутні. Вказує, що за результатами розгляду поданих позивачем документів підтверджений період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 30 років 10 місяців 3 дні, у тому числі станом на 01.01.1993 – 2 роки 2 місяці 2 дні. Зазначає, що необхідною умовою для зниження пенсійного віку на 3 роки є проживання або робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, тоді як наданими позивачем документами такого періоду не підтверджено. З огляду на наведене, відповідач вважає рішення від 24.10.2025 №172050007422 про відмову у призначенні пенсії прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої останній просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 10.03.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована та постійно проживає у селищі Клесів Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 31.07.2025 №172650011122 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Вказане рішення направлено позивачу відділом обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 05.08.2025.

Як вбачається зі змісту рішення від 31.07.2025 №172650011122, при визначенні тривалості проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення пенсійним органом враховано відомості довідки від 16.07.2025 №1004. Водночас до відповідного періоду не зараховано період навчання позивача з 01.09.1988 по 27.06.1989 у СПТУ №9 м. Рівного, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 30.06.1989, а також період роботи з 19.07.1989 по 11.10.1993 контролером деталей і приладів Рівненського радіозаводу, відомості про який містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 04.08.1989.

Згідно з оскаржуваним рішенням зазначені періоди не враховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з тих підстав, що навчальний заклад та місце роботи позивача знаходилися у м. Рівному, яке не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

За результатами розгляду поданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановило відсутність у позивача необхідного станом на 01.01.1993 трирічного періоду проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення та з цих підстав відмовило у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом також встановлено, що у період з 01.09.1988 по 27.06.1989 ОСОБА_1 навчалася у СПТУ №9 м. Рівного, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 30.06.1989.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.08.1989, у період з 19.07.1989 по 11.10.1993 позивач працювала контролером деталей і приладів Рівненського радіозаводу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пов`язує своє постійне місце проживання у зазначені періоди із селищем Клесів Сарненського району Рівненської області та зазначає, що під час навчання у СПТУ №9 і роботи на Рівненському радіозаводі постійного місця проживання у м. Рівному не мала. За твердженням позивача, навчання у м. Рівному мало тимчасовий характер, а під час роботи на Рівненському радіозаводі житлом у м. Рівному вона не забезпечувалася та після завершення робочих змін поверталася до місця свого проживання у селищі Клесів.

Відповідно до розрахунку пенсійного органу страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 5 місяців 27 днів.

Не погоджуючись із неврахуванням періодів з 01.09.1988 по 27.06.1989 та з 19.07.1989 по 11.10.1993 при визначенні тривалості проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 31.07.2025 №172650011122 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Таким чином, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту 2 статті 55 Закону №796-XII, є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або ж у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту пункту другого статті 55 Закону №796-XII, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіоекологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Оскільки, пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796-XII, то період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №556/1172/17.

Так, за правилами частини другої статті 55 Закону №796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Позивачем визначено підставу зниження пенсійного віку – проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”);

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, при цьому для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності.

Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Також, суд наголошує, що Порядком №22-1 чітко визначено, що для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання (щодо декларування та реєстрації місця проживання) та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Тобто, документами, які підтверджують періоди проживання є саме довідка органу місцевого самоврядування (або ж відомості про декларування та реєстрації місця проживання).

Отже, орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ має враховувати періоди проживання особи на території зон радіоактивного забруднення, які вказані в довідці органу місцевого самоврядування.

Водночас, дані трудової книжки (дані про роботу або навчання) не підтверджують відомості про період(и) проживання особи у забрудненій зоні, а підтверджують саме період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення.

Порядком №22-1 не передбачено, що для підтвердження періодів проживання у відповідній зоні, обов`язковою умовою є наявність трудової книжки.

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей у наданих особою документах, орган, що призначає пенсію, вправі проводити перевірки, однак не наділений повноваженнями на власний розсуд зараховувати чи не зараховувати періоди проживання, які зазначені в довідці органу місцевого самоврядування.

Суд, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, дослідивши подані до матеріалів справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, виходить із такого.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 10.03.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована та постійно проживає у селищі Клесів Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, однак отримала відмову з мотивів того, що пенсійним органом не зараховано період її навчання з 01.09.1988 по 27.06.1989 у СПТУ №9 м. Рівного, підтверджений дипломом серії НОМЕР_2 від 30.06.1989, та період роботи з 19.07.1989 по 11.10.1993 на Рівненському радіозаводі, підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 04.08.1989, оскільки навчання та робота позивача здійснювалися у м. Рівному, яке не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Саме у зв`язку з неврахуванням указаних періодів пенсійний орган дійшов висновку про відсутність у позивача станом на 01.01.1993 необхідного трирічного періоду проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення та відмовив їй у призначенні пенсії.

Стаття 55 Закону №796-XII пов`язує право особи на зниження пенсійного віку, зокрема, з фактом її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому місце навчання або місце роботи особи та місце її постійного проживання за своєю правовою природою не є тотожними поняттями.

Сам по собі факт навчання особи у навчальному закладі, розташованому поза межами зони радіоактивного забруднення, не є безумовним підтвердженням зміни її постійного місця проживання. Так само факт працевлаштування в іншому населеному пункті не свідчить автоматично про припинення постійного проживання особи за зареєстрованим місцем проживання.

У цьому контексті суд враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 17.06.2020 у справі №572/456/17, на яку посилається позивач, щодо необхідності при вирішенні питання про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII встановлювати фактичні обставини постійного проживання або постійної роботи особи на відповідній території, а не обмежуватися формальним встановленням місця її навчання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.1988 по 27.06.1989 позивач навчалася у СПТУ №9 м. Рівного. Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що у зв`язку з таким навчанням ОСОБА_1 змінила своє постійне місце проживання із смт Клесів на м. Рівне.

Навпаки, позивач упродовж зазначеного періоду була зареєстрована у смт Клесів Сарненського району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Тому саме по собі навчання позивача у м. Рівному не є достатньою підставою для висновку про припинення її постійного проживання у смт Клесів.

Аналогічної оцінки суд надає періоду з 19.07.1989 по 11.10.1993, протягом якого позивач відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.08.1989 працювала контролером деталей і приладів Рівненського радіозаводу.

Позивач зазначає, що під час роботи на Рівненському радіозаводі житлом у м. Рівному забезпечена не була, зареєстрованого місця проживання у смт Клесів не змінювала та після завершення робочих змін поверталася до місця свого постійного проживання.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації ОСОБА_1 у м. Рівному, надання їй у цьому місті постійного житла або інших обставин, які б свідчили про зміну нею у спірний період постійного місця проживання.

Поряд із цим, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично ототожнив місце навчання та роботи позивача з місцем її постійного проживання, не встановивши при цьому факту припинення проживання ОСОБА_1 у смт Клесів.

Суд вважає такий підхід необґрунтованим, оскільки факт перебування особи протягом певної частини доби в іншому населеному пункті у зв`язку з виконанням трудових обов`язків сам собою не виключає її постійного проживання за місцем реєстрації, якщо відсутні докази фактичної зміни такого місця проживання.

При цьому наявність у ОСОБА_1 посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), серії НОМЕР_1 від 10.03.1994 підтверджує наданий їй у встановленому законодавством порядку статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Наявність такого статусу відповідачем не спростована, а посвідчення недійсним не визнавалося.

Водночас суд зауважує, що саме посвідчення підтверджує статус потерпілої особи, тоді як конкретна тривалість проживання на території відповідної зони для цілей статті 55 Закону №796-XII встановлюється на підставі сукупності документів та інших належних доказів. Такий підхід узгоджується із загальним принципом, використаним і в наданому суду прикладі мотивувальної частини.

Отже, визначальним у межах спірних правовідносин є не сам факт розташування СПТУ №9 та Рівненського радіозаводу поза межами зони гарантованого добровільного відселення, а встановлення того, чи припинила позивач у відповідні періоди постійно проживати у смт Клесів.

Відповідачем таких обставин не встановлено та належними доказами не підтверджено.

Таким чином, висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про неможливість врахування періодів з 01.09.1988 по 27.06.1989 та з 19.07.1989 по 11.10.1993 виключно з тієї підстави, що навчання та робота позивача відбувалися у м. Рівному, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин її постійного проживання.

З урахуванням установлених судом обставин періоди навчання позивача у СПТУ №9 м. Рівного та роботи на Рівненському радіозаводі не переривають періоду її постійного проживання у смт Клесів Сарненського району Рівненської області, а тому відповідні періоди підлягають врахуванню при визначенні тривалості проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення для цілей застосування статті 55 Закону №796-XII.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується наявність у позивача станом на 01.01.1993 необхідного періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що спростовує висновок відповідача, покладений в основу рішення від 31.07.2025 №172650011122.

Крім того, відповідно до матеріалів справи страховий стаж позивача становить 36 років 5 місяців 27 днів.

Таким чином, на час звернення до пенсійного органу ОСОБА_1 мала статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, необхідну тривалість постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та необхідний страховий стаж для реалізації права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Поряд із цим, суд враховує, що при вирішенні питання про призначення пенсії пенсійний орган зобов`язаний надати належну оцінку всім поданим особою документам та встановити всі юридично значимі обставини, а не обмежуватися формальним визначенням місця навчання чи роботи особи без дослідження її фактичного постійного місця проживання. Аналогічний підхід щодо обов`язку пенсійного органу дослідити всі обставини, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, застосовано у наданому суду прикладі.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірних правовідносинах відповідач не довів належними та допустимими доказами, що у періоди навчання та роботи у м. Рівному позивач припинила постійно проживати у смт Клесів, а тому не довів правомірності неврахування відповідних періодів при визначенні тривалості її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.07.2025 №172650011122 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку прийняте без належного встановлення та врахування всіх юридично значимих обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача суд зазначає наступне.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, необхідної тривалості постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідного віку та страхового стажу тривалістю 36 років 5 місяців 27 днів, відсутні обставини, які потребували б додаткової оцінки пенсійним органом при вирішенні питання про право позивача на відповідний вид пенсії.

Відтак ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з дня її звернення із заявою про призначення пенсії.

Такий спосіб захисту не становить неправомірного втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки за встановлених у справі обставин усі передбачені законом умови для призначення позивачу відповідної пенсії підтверджені, а суб`єкт владних повноважень у разі виконання особою законодавчо визначених умов не наділений свободою розсуду щодо призначення чи непризначення пенсії. Такий підхід відповідає принципу ефективного судового захисту та узгоджується з наданим прикладом мотивування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати виплату призначеної пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.10 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, здійснює розгляд заяви та приймає рішення про призначення пенсії, після чого електронна пенсійна справа передається територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи для здійснення її виплати.

Оскільки ОСОБА_1 проживає на території Рівненської області, здійснення виплати призначеної їй пенсії належить до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Отже, з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.07.2025 №172650011122, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 24.07.2025 року - дня звернення із заявою про її призначення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати виплату призначеної позивачу пенсії з відповідної дати.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №172650011122 від 31.07.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 24.07.2025 - дня звернення до Відділу обслуговування громадян (сервісний центр № 11) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 24.07.2025 - дня звернення до Відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко