Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №420/17698/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17698/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства “Тін Сервіс” (місцезнаходження: 75023, Херсонська область, Херсонський район, с. Музиківка, вул. Карла Великого, буд. 1Б; код ЄДРПОУ 39029671) до Головного управління ДПС у Полтавській області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2026 року №000-75870701, №00075820-701, №000-75830707,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Тін Сервіс” (місцезнаходження: 75023, Херсонська область, Херсонський район, с. Музиківка, вул. Карла Великого, буд. 1Б; код ЄДРПОУ 39029671) до Головного управління ДПС у Полтавській області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2026 року №000-75870701, №00075820-701, №000-75830707.

Ухвалою від 15.06.2026р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 26624,00 грн., або доказів зарахування сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №1376 від 05.06.2026 року, надання додатків до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді.

24.06.2026 року (вх. № 70633/26) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки..

Ухвалою від 29.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.07.2026 року.

Підготовче засідання 14.07.2026 року перенесено на 21.07.2026 року.

14.07.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.07.2026 року відкладено підготовче засідання у зв`язку із необхідністю надання копій додатків до відзиву на 04.08.2026 року.

27.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.09.2026 року.

У судовому засіданні 22.09.2026 року заслухано пояснення сторін, та прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Сторони щодо вказаного порядку розгляду справи не заперечували.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив зазначено, що:

по-перше, сировина, залишки з якої у подальшому було реалізовано на користь третіх осіб, на жодному етапі не призначалась і не починала використовуватись у неоподатковуваних операціях, що виключає можливість застосування до спірних операцій положень пп. б п.198.5 ПКУ;

по-друге, згідно правил бухгалтерського обліку такі відходи є зворотними виробничими відходами — залишками Сировини, що утворились у ході виробництва оподатковуваної продукції. Металобрухт не є результатом окремого використання Сировини у звільненій операції — він є побічним результатом оподатковуваного виробничого процесу. Подальша реалізація металобрухту без ПДВ не змінює характеру первісного використання сировини. У цьому ж аспекті позивач наголосив, що Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ базою оподаткування при застосуванні п. 198.5 є вартість придбання товарів/послуг. Контролюючий орган застосував собівартість металобрухту як зворотних відходів (рах. 943/209 — 2 803 675,41 грн), яка формується за П(С)БО 9 як оціночна вартість можливої реалізації. Ця вартість не є вартістю придбання сировини;

по-третє, ДПС України в ІПК від 18.02.2026 № 942/ІПК/99-00-21-03-02 в аналогічній

ситуації (виробник, де металобрухт утворюється як побічний результат виробництва) роз`яснила: п. 198.5 ПКУ підлягає застосуванню лише до товарів/послуг, призначених для використання виключно у звільнених операціях — зокрема, послуг транспортування, порізки, завантаження брухту;

по-четверте, ППР форми ПС № 000-75830707 від 27.05.2026 про застосування штрафних санкцій на суму 43 756,13 грн за нереєстрацію ПН в ЄРПН (п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 120.1 ст. 120 ПКУ) підлягає скасуванню повністю як протиправний акт, оскільки базується на висновках про порушення п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ, зафіксованих у тому ж Акті що й ППР В4, оцінка якої була надана вище;

по-п`яте, контролюючий орган у якості підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ навів підстави, які не передбачені ст.200 ПК України.

Представник відповідача підтримав позицію податкового органу, викладену в акті перевірки та наголосив, що:

по-перше, звільнення досліджуваних операцій від оподаткування здійснюється на підставі абз. 1 п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, що відповідає умовам обов`язкового нарахування податкового зобов`язання у формі зведеної податкової накладної. Відповідний висновок стосується і нарахування розподільчих зобов`чзань згідно положень ст.199 ПК України;

по-друге, як наслідок невиконання вимог ст.198, 199 ПК України, на порушення п.201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України не виписані, та не зареєстровані податкові накладні за вищевказаними операціями;

по-третє, вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань є обов`язковими при проведенні підприємством інвентаризації та оформленні її результатів, однак до перевірки позивачем надано акти, які складені з порушеннями, зокрема без підписів відповідних осіб. Крім цього, в наданих підприємством матеріалах інвентаризації (в описах) не зазначено адреси об`єктів, де проводилась інвентаризація та субрахунки бухгалтерського обліку, на яких обліковуються залишки товарно- матеріальних цінностей, та по яких проведена інвентаризація;

по-четверте, підприємством не відображено у звітах за формою 20-ОПП в повному обсязі наявні об`єкти оподаткування та не проведено інвентаризації у повному обсязі;

по-п`яте, Музиківська сільська територіальна громада включена до переліку територій, які на даний час відносяться до територій можливих бойових дій. У зв`язку з цим дослідження руху товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на підприємстві не можливо, а відповідно неможливе достовірно підтвердити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей, придбаних та оприбуткованих ПП «ТІН СЕРВІС».

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного підприємства “Тін Сервіс” Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «ТІН СЕРВІС» (ЄДРПОУ 39029671) є суб`єктом господарювання, Основним видом господарської діяльності якого є виробництво металевих кришок до жерстяних банок.

На підставі пп. 191.1.6, п. 191.1 ст. 191,пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2? п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 07.04.2026 № 1149-П, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТІН СЕРВІС», податковий номер 39029671 (скорочено ПП «ТІН СЕРВІС» або підприємство) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), за лютий 2026 року, декларація від 19.03.2026 № 9068645118, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.04.2026 № 9089992640 (далі - Декларація).

За результатами перевірки складено акт, згідно висновку якого встановлено наступні порушення:

- п. 189.1 ст. 189, пп. б. п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі по тексту – ПК України), розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України (із змінами і доповненнями) від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2026 року на суму 613 360 грн.;

- пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п. 44.6 ст. 44, п. 200.1, п. 200.4 абз. «б» ст. 200 ПК України, в результаті чого відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 3 353 786 грн.

Підприємством подано заперечення від 06.05.2026 (вх. № 33136/6/16-31/ЕКПП), які залишено без задоволення.

27.05.2026 року відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

ППР форми В4 № 000-75870701 від 27.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області про зменшення суми від`ємного значення ПДВ по р. 21 декларації за лютий 2026 р. на 613 360,00 грн.

ППР форми В3 № 00075820-701 від 27.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на 3 353 786,00 грн.

ППР форми ПС № 000-75830707 від 27.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій на суму 43 756,13 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом.61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпункт 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає обов`язок проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності»,

У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно вимог ст. 44 Податкового кодексу визначено:

- п.44.1 - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

- п.44.3 - платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Згідно положень пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику

податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Оскільки акт перевірки у контексті покладених у підстави висновків доводів містить різні групи правовідносин, суд вважає за необхідне надати їм окрему оцінку.

Щодо висновків акту перевірки щодо необхідності нарахування податкових зобов`язань за ст.198, 199 ПК України суд зазначає наступне.

Визначення терміна «відходи» містить Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-ІХ. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2320 відходи - це будь- які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

У свою чергу власником відходів є фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 2320).

Зворотні відходи виробництва — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

За загальним правилом, при реалізації відходів податкові зобов`язання з ПДВ виникають у загальному порядку за першою подією, що сталася раніше (п. 187.1 ПКУ). Постачання відходів як вторинної сировини (за винятком відходів і брухту чорних і кольорових металів, а також макулатури) оподаткують ПДВ за основною ставкою 20 %.

Однак, згідно п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Заразом, якщо брухт чорних і кольорових металів, який утворився в результаті здійснення госпдіяльності, постачається у режимі ПДВ-звільнення, у платника виникає обов`язок щодо нарахування:

компенсуючих податкових зобов`язань згідно 198.5 ПКУ — якщо придбавалися з ПДВ товари / послуги (наприклад, послуги із транспортування (перевезення), завантаження, розвантаження та/або порізки відходів і брухту чорних і кольорових металів) та необоротні активи призначені виключно для використання в неоподатковуваних / звільнених від оподаткування ПДВ операціях;

розподільчих податкових зобов`язань згідно 199.1 ПКУ — коли придбані з ПДВ товари / послуги (наприклад, послуги із оренди приміщення, зв`язку, комунальні послуги, канцелярське приладдя тощо) та необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково в неоподатковуваних / звільнених від ПДВ операціях.

Суд не приймає доводів позивача про те, що «жерсть, мідь та плоский прокат придбавались Підприємством виключно для виробництва металевих кришок — операцій, оподатковуваних ПДВ за ставкою 20%. Сировина на жодному етапі не призначалась і не починала використовуватись у неоподатковуваних операціях, а тому умова пп. б п.198.5 ПКУ не виконується». Вказані доводи можуть стосуватись первинної сировини, але не відходів, які мають інший правовий режим та в решті-решт згідно ст.198.5 ПК України почали використовуватися в неоподаткованих операціях.

Суд при цьому звертає увагу, що посилання позивача на відповідні позиції Верховного Суду у постановах від 03.12.2019 (справа № 826/1216/18), від 17.03.2020 (справа № 804/2925/17), від 10.11.2020 (справа № 520/6846/19) та від 02.06.2021 (справа № 640/3158/19) є хибними, адже в межах таких справ не лише відсутні постанови за заявленими датами, а й взагалі не здійснювалось касаційного розгляду.

Також суд звертає увагу, що ІПК від 18.02.2026 № 942/ІПК/99-00-21-03-02 не містить підтверджень того, що «п. 198.5 ПКУ підлягає застосуванню лише до товарів/послуг, призначених для використання виключно у звільнених операціях». Відповідь у вказаній податковій консультації стосується факту звільнення операцій від оподаткування та необхідності при цьому:

нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ за придбаними з ПДВ товарами/послугами (наприклад послугами із транспортування (перевезення), завантаження, розвантаження та/або порізки відходів і брухту чорних і кольорових металів, паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів)), необоротними активами, якщо такі придбані товари/послуги, необоротні активи були призначені для використання або почали використовуватися виключно у звільнених від оподаткування ПДВ операціях;

нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ за придбаними з ПДВ товарами/послугами (наприклад послугами із оренди приміщення, зв`язку, інтернет, комунальними послугами тощо), необоротними активами, якщо такі придбані товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково у звільнених від оподаткування ПДВ операціях.

Тобто вказана консультація свідчить проти заявленої позиції позивача.

Чинне регулювання визначає однозначне трактування обов`язку здійснити нарахування податкового зобов`язання з ПДВ відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та податкового зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ, а доводи позивача в цій частині не є обґрунтованими.

Щодо визначення бази нарахування податкового зобов`язання, слід визначити, що згідно даних регістрів обліку в т.ч.: карток по рахунку 209 «Інші матеріали», Звітів (сформованих відомостей) по бух. рах. 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» та 209 «Інші матеріали» (брухт) загальна сума сформованої собівартості брухту за періоди грудень 2024, лютий – травень, липень – серпень, грудень 2025, січень – лютий 2026 року становить 2 803 675,41 грн, що в бухгалтерському обліку відображено наступним чином:

Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» Кт 209 «Інші матеріали» (брухт), та складає наступні обсяги - грудень 2024 - 174 839,80 грн., лютий 2025 – 154 644,06 грн., березень 2025 - 258 186,64 грн., квітень 2025 - 252 162,21 грн., травень 2025 - 250 388,35 грн., липень 2025 - 187 670,18 грн., серпень 2025 - 179 121,99 грн., грудень 2025 - 1 155 312,76 грн., лютий 2026 - 191 349,42 грн.

Тобто, контролюючий орган при нарахуванні податкового зобов`язання використовував дані бухгалтерського обліку, визначені самим позивачем.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для скасування ППР форми В4 № 000-75870701 від 27.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області про зменшення суми від`ємного значення ПДВ по р. 21 декларації за лютий 2026 р. на 613 360,00 грн., позаяк як підстави для нарахування податкового зобов`язання, так і фактичний його розрахунок здійснено правомірно.

За змістом п.201.1. ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивачем не здійснено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та податкового зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ у випадку, коли нарахування було обов`язковим. Як наслідок, позивачем не складено та не зареєстровано відповідних зведених податкових накладних.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для скасування ППР форми ПС № 000-75830707 від 27.05.2026 року.

Стосовно висновків Акта перевірки та відповідного податкового повідомлення-рішення форми В3 № 00075820-701 від 27.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області суд наголошує наступне.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 статі 200.4 Податкового кодексу України вказано, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацом першим підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження (абзац перший підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.10 статі 200 Податкового кодексу України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.

У пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що контролюючий орган має право протягом 40 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У пункті 200.14 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У якості підстав для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення щодо відмови у бюджетному відшкодуванні контролюючий орган наголосив наступне:

відсутність в інвентаризаційних описах підписів матеріально відповідальних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), адрес об`єктів зберігання та субрахунків бухгалтерського обліку, що унеможливлює підтвердження залишків ТМЦ;

неповне відображення об`єктів оподаткування у Звіті за формою 20-ОПП (не зазначено 10 одиниць транспортних засобів);

включення с. Музиківка до переліку територій активних бойових дій, що відповідно до п. 69.2-2 ПКУ унеможливлює проведення інвентаризації та фізичного доступу до приміщень;

посилання на п. 44.6 ст. 44 ПКУ щодо непідтвердженості показників звітності.

Суд погоджується із позицією позивача про те, що вказані підстави не визначені у ст.200 ПК України як підстави для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування.

На переконання суду, саме з метою визначення обґрунтованості заявленої до відшкодування суми і здійснюється перевірка, натомість у даному випадку висновки, викладені у акті перевірки, не мають прямого причино-наслідкового зв`язку із сумами, заявленими до відшкодування у декларації з ПДВ за лютий 2026 року.

Самі по собі встановлені недоліки ведення документального обліку інвентаризації або перебування території ведення господарської діяльності у зоні бойових дій не свідчить про те, що визначена у рядку 19 сума від`ємного значення є невірною.

Більше того, контролюючий орган не заперечує того факту, що всі податкові накладні, які стали основою нарахування податкового кредиту, є прийнятими та зареєстрованими, зупинених чи таких, у реєстрації яких відмовлено, позивачем до складу податкового кредиту не включено.

Докази порушення Підприємством вимог пунктів 200.1 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України відсутні.

З огляду на це, у контексті заявлених податковим органом доводів суд не вважає відмову у бюджетному відшкодуванні, оформлену податковим повідомленням-рішенням форми В3 № 00075820-701 від 27.05.2026 року, обґрунтованою, а тому вважає за необхідне визнати її протиправною та скасувати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 33280 грн.

З урахуванням частково задоволених позовних вимог (рішення сумою 3353786 грн. при сумі позову 4010902,13 грн., що складає 83,61%) суд вважає за необхідне стягнути пропорційно з Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Тін Сервіс” (код ЄДРПОУ 39029671) суму сплаченого судового збору у розмірі 27825,41 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 41 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства “Тін Сервіс” (місцезнаходження: 75023, Херсонська область, Херсонський район, с. Музиківка, вул. Карла Великого, буд. 1Б; код ЄДРПОУ 39029671) до Головного управління ДПС у Полтавській області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2026 року №000-75870701, №00075820-701, №000-75830707 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми В3 № 00075820-701 від 27.05.2026 року

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Тін Сервіс” (код ЄДРПОУ 39029671) суму сплаченого судового збору у розмірі 27825,41 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 41 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2026 року.

Суддя О.М. Тарасишина