Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №420/27490/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27490/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2025 року № UA500080/2025/000043/1;

- визнати протиправною та скасувати оформлену Одеською митницею картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 16.06.2025 № UA500080/2025/000136.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної Митного кодексу України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, Митного кодексу Украни, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями Митного кодексу Украни, оскільки, відповідно до п. 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом. Згідно ч.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати органу митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, водночас надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів

У відповіді на відзив позивач зазначає, що як в оскаржуваному рішенні, так і в отриманих електронних повідомленнях митного органу, існування відповідних сумнівів митної вартості не обґрунтовувалася наявністю інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів .

У запереченнях відповідач зазначає, що надані позивачем документи виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості, а наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскаржуване рішення складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» в якості покупця та резидентом Турецької Республіки, компанією «ДОКТОР ТАРСА ТАРІМ САНАЇ ВЕ ТІГАРЕТ АНОНІМ СІРКЕТІ» в якості продавця, був укладений зовнішньоекономічний контракт № DRT2025FCA.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» здійснило декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією № 25UA500080006543U0, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України .

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000043/1 від 16.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2026/000007 від 07.01.2026.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000043/1 від 16.06.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

У наданій заявці за договором про надання транспортно - експедиційних послуг та у рахунку на перевезення, - відсутня інформація щодо витрат на завантаження на наземний транспорт. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ).

Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.53 МКУ декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість витрат на перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

12.06.2025 декларантом додатково надано наступні додаткові документи: прайс-лист виробника; лист ТОВ`ТЕРРАТАРСА УКРАЇНА» щодо відсутності страхування вантажу та коментарем щодо витрат продавця за умовами поставки FCA; виписку з картки рахунку 287 «товари на МЛС», бухгалтерську довідку по рахунку 289 «товари в дорозі»; банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг.

За результатами розгляду основних та додаткових документів, митним органом встановлено наступне: згідно бухгалтерської довідки 31.05.2025 товар оприбутковано на рахунок 289 Товар у дорозі, при цьому, витяг рахунку 289 не надано митному органу, що унеможливлює здійснення перевірки заявлених відомостей. Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені цим пунктом. У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надана бухгалтерська довідка від 31.05.2025 не є бухгалтерською довідкою, оскільки не відображає господарську операцію – факт оприбуткування товару, що оцінюється, та не відображає рух активів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства.

Також надано Платіжну інструкцію 1367 щодо оплати транспортно - експедиційних послуг на суму 158043,14 грн де сума послуг БЕЗ ПДВ згідно рахунку № 214 від 29.05.2025 складає 153884,11грн.

Зазначене свідчить, що витрати на суму 153884,11грн - є витратами на послуги, надані за межами митної території України, та є обов`язковими складовими митної вартості, які відповідно до вимог ч.10 статті 58 Митного кодексу України включаються до митної вартості товарів.

Згідно відомостей офіційного сайту імпортера, компанія Doktor Tarsa Tarim Sanayi Ve Ticaret A.S та ТОВ`ТЕРРАТАРСА УКРАЇНА» є взаємопов`язаними. Заявлений рівень митної вартості оцінюваних товарів є нижчим ніж вартість ідентичних/подібних товарів, які імпортувалися іншими суб`єктами зовнішньо економічної діяльності на митну територію України.

Однак, декларантом у графі 9(а) декларації митної вартості, поданої до ЕМД 25UA500080006543U0, заявлено недостовірні відомості щодо пов`язаності продавця та покупця у розумінні статті 15 положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі та Угоди про застосування статті VII ГАТТ, а також щодо впливу на заявлену вартість такої взаємопов`язаності.

Враховуючи, взаємопов`язаність покупця та продавця, умови продажу товару із відстрочення оплати за товар 180 днів, найнижчий рівень оцінюваних товарів, заявлення недостовірних даних у ДМВ, - дає обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товару.

З урахуванням положень частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операцій, які здійснювались одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваним товаром, при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, або митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 чи 63 Кодексу.

Заявлене свідчить про недотримання декларантом вимог частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу. 13.06.2025 декларантом додатково надано наступні додаткові документи: внутрішній договір поставки між резидентами; виписку щодо бухгалтерських операцій: з рахунку 289 «товари в дорозі» на рахунок 287 «митний склад», з рахунку 632 «розрахунки з постачальниками», де зазначено відомості лише щодо наявності кредиту по заявленому інвойсу EXP2025000000217; калькуляцію виробника; довідку про вартість товару по методу визначення митної вартості; банківський платіжний документ та рахунок на оплату щодо продажу товару українському резиденту.

16.06.2025 у своєму електронному повідомленні декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.

Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості. Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок ненадання спростування (пояснення) виявлених розбіжностей, невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості (п.1 ч.6 ст.54 МКУ), відсутності документальних підтверджень заявленої декларантом митної вартості щодо невідповідності числових значень складових митної вартості (витрат на транспортування), заявлення недостовірних відомостей у графі 9 а, б ДМВ, не дотримання вимог частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ – у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торговельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62, 63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до Митного кодексу України або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього Митного кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст. 7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23 та 24 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу, щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч. 3 Митного кодексу України ( - розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Так, суд погоджується із доводами позивача про те, що умови поставки FCA згідно Інкотермс 2020 не передбачають обов`язку продавця по страхуванню товарів, які поставляються, як не передбачають і обов`язку покупця з окремої оплати такого страхування продавцю.

Складова митної вартості включає тільки витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а не витрати на перевезення по митний території України.

Таким чином, висновок відповідача про невірний обрахунок товариством числового показника складової митної вартості декларованих товарів - витрат на їх транспортування до місця ввезення на митну територію України є необґрунтованим.

Умови поставки FCA згідно Інкотермс 2020 також не передбачають обов`язку продавця по страхуванню товарів, які поставляються, як не передбачають і обов`язку покупця з окремої оплати такого страхування продавцю.

Отже, висновок відповідача про наявність розбіжностей у даних документах, які свідчать про недодавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, складових митної вартості - витрат на навантаження товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України та витрат на страхування цих товарів є необґрунтованим, оскільки витрати на страхування декларованих товарів відсутні, а витрати на навантаження включені до ціни.

Поданими митному органу документами у їх сукупності підтверджується виконання товариством вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України, з яким (виконанням) пов`язується можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом.

Посилання Митного органу в оскаржуваному рішенні на невірне заповнення ПрАТ «ІЗТ» декларації митної вартості (в частині взаємопов`язаності позивача та постачальника оцінюваних товарів) саме по собі не може бути підставою невизнання заявленої товариством митної вартості, оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» в порядку встановленому частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу України доведена відсутність впливу такої взаємопов`язаності на митну вартість декларованих товарів.

Суд також погоджуєтся із доводами позивача про те, що не може бути підставою невизнання заявленої товариством митної вартості і неприйняття до уваги Митним органом наданої позивачем довідки № 31/05/25 від 31.05.2025 через її невідповідність, як вважає відповідач, вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: (1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; (2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; (3) рахунок-фактура (інвойс); (4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; (5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Такі документи, надані товариством митному органу у повному обсязі.

З огляду на викладене, такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.

Також суд зазначає, що відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім цього суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі № 140/804/19, від 11.06.2020 по справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 по справі № 820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 по справі № 808/4127/15)

Митним кодексом України встановлено, що при відсутності застережень, щодо застосування основного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору, щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами третьою та шостою цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до пункту другого та четвертого Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація, щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних, щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 справа № 260/718/19; 27.04.2020 справа № 140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

Такі докази не містяться і в матеріалах справи.

Частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або, якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання даного позову.

Керуючись ст. 77 - 79, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» до Одеської митниці (65114, Люстдорфська дорога, 140, копрус А, м. Одеса, ЄДРПОУ 37871328) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000043/1 від 16.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 16.06.2025 № UA500080/2025/000136.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.09.2026.

Суддя Олександр ХУРСА