Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №420/39744/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39744/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28.11.2025 надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості з:

з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 11732 грн. 35 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од обл./Одеська обл./11011001;

з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 141128 грн. 20 коп. на бюджетний рахунок UA83899998033109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/11010500;

по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок UA518999980313050106000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/21081103.

25 грудня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , сформована в системі «Електронний суд» 25.12.2025, до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач за зустрічним позовом просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№20385/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20387/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20387/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20382/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20384/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20389/15-32-24-06-20 від 01.05.2025 р.;

№20389/15-32-24-0620 від 01.05.2025 р.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 визначила своєю податковою адресою таку адресу: АДРЕСА_1 .

У позові вказано, що станом на 16.10.2025, відповідно до інтегрованих карток платника, довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу податкова заборгованість ОСОБА_1 складає 161880,55 грн, а саме:

за податковим повідомленням-рішенням від 01.05.2025 №20389/15-32-24-06-20 з військового збору 9385,88 грн основного платежу та 2346,47 грн штрафних санкцій;

за податковим повідомленням-рішенням від 01.05.2025 №20387/15-32-24-06-20 з податку на доходи фізичних осіб - 112630,56 грн основного платежу та 28157,64 грн штрафних санкцій;

за податковим повідомленням-рішенням від 01.05.2025 №20385/15-32-24-06-20 - 340,00 грн штрафних санкцій;

за податковими повідомленнями-рішеннями від 01.05.2025 №20382/15-32-24-06-20 та №20384/15-32-24-06-20 - 1020,00 грн та 8000,00 грн штрафних санкцій відповідно.

Позивач посилається на пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України про мораторій на проведення перевірок і зупинення перебігу строків давності та зазначає, що грошове зобов`язання не набуло статусу безнадійного боргу. У зв`язку з несплатою заборгованості позивач надіслав відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» №0015937-1305-1532 від 25.07.2025.

З посиланням на пункти 63.1, 63.5 статті 63, пункт 70.7 статті 70, пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822, позивач зазначає, що обов`язок повідомити контролюючий орган про зміну даних облікової картки протягом місяця покладено на платника податків, а отримання контролюючим органом відомостей з ГУ ДМС в Одеській області нормами Податкового кодексу України не передбачено, тому податкові вимоги направлено на адресу за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а, від 26.07.2022 у справі №640/3437/21 та від 15.02.2023 у справі №420/26492/22, за якою платник податків у випадку невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. На підставі підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 та пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України позивач просить стягнути податковий борг у судовому порядку.

Стислий виклад заперечень відповідача за первісним позовом

ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що про перевірку вона вперше дізналась, отримавши позовну заяву, а про наявність податкових зобов`язань - лише після отримання ухвали про відкриття провадження у цій справі.

Як вказує відповідач за первісним позовом, з відповіді Головного управління ДПС в Одеській області на адвокатський запит її представник отримала копії акта перевірки, податкових повідомлень-рішень, конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення. За цими копіями лист №0601127143637 надіслано на адресу: АДРЕСА_5, а лист №0601141564580 - на адресу: АДРЕСА_2 , на обох конвертах є відмітка Укрпошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса», тобто контролюючий орган невірно вказав адресу для відправлення, а на другому листі - і прізвище, ім`я, по батькові отримувача.

У відзиві вказано, що листи із запитами про надання первинних документів, які, як вказує контролюючий орган, направлялись 28.10.2024 та 24.01.2025, повернулись з такою самою позначкою.

За твердженням відповідача за первісним позовом, з 09.10.2021 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Ці відомості містяться в інформаційній системі Державної міграційної служби, тому запити, копія наказу від 24.01.2025 №651-п, повідомлення від 27.01.2025 №129/15-32-24-06-14, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надсилались на неналежну адресу і не були та не могли бути вручені їй через неправильно визначену податкову адресу.

З посиланням на пункт 79.2 статті 79 та пункт 86.4 статті 86 Податкового кодексу України, відповідачка зазначає, що не була належним чином повідомлена про призначення та проведення перевірки і не мала можливості брати участь у ній, а неотримання акта перевірки та податкових повідомлень-рішень позбавило її права подати заперечення на акт і своєчасно скористатись правом на адміністративне оскарження.

За твердженням відповідача, дохід контролюючий орган визначив виключно на підставі листа ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, який не є первинним документом, а є засобом листування між ДПС України та її територіальним органом.

Як вказує відповідач за первісним позовом, крім інформації з цього листа, акт перевірки не містить посилань на документи про її фінансово-господарську діяльність, отримані доходи і видатки (виписки банку, договори), тому висновок акта про отримання доходу не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах, а контролюючий орган не вживав заходів для встановлення факту отримання нею доходів, інших ніж наведені в пункті 179.2 Податкового кодексу України; при проведенні перевірки не було використано жодного первинного документа, чим, за твердженням відповідача, порушено абзац четвертий підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПС України від 25.02.2021 №244.

Відповідачка за первісним позовом також посилається на статті 4 та 5 Конвенції, на Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 №118, на підпункт 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який обмежує використання інформації, отриманої в межах автоматичного обміну за Багатосторонньою угодою CRS, та на частину другу статті 77 КАС України та зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування всіх обставин справи, необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню, а податковий борг у розмірі 161880,55 грн є незаконним. Відповідачка просить відмовити в задоволенні позову та стягнути на її користь судові витрати.

Стислий виклад відповіді на відзив за первісним позовом

У відповіді на відзив Головне управління ДПС в Одеській області з доводами відзиву не погоджується і, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, зазначає, що оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення, і саме такий спосіб захисту визначений статтями 55, 56 Податкового кодексу України.

Представник позивача за первісним позовом зазначив, що у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, і так само позбавлений можливості оцінювати правильність нарахування пені, а правомірність та правильність такого нарахування має перевірятися судом за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. У спорах за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку, факт сплати чи несплати узгодженого грошового зобов`язання протягом визначених законодавством строків, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги і дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Позивач зазначає, що така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №817/429/16, від 24.04.2020 у справі №818/263/16, від 10.04.2020 у справі №813/7758/14, від 21.11.2019 у справі №821/1126/16 та від 09.10.2019 у справі №803/1101/15-а.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначає, що про перевірку вперше дізналась, отримавши позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області, а про наявність податкових зобов`язань - лише після отримання ухвали про відкриття провадження у цій справі.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, за актом перевірки вона не надала документів, про що складено акт про ненадання документів від 18.03.2025 №2063/15-32-24-06-16, а листи із запитами, які, як вказує контролюючий орган, направлялись 28.10.2024 та 24.01.2025, повернулись з позначкою «неправильно зазначена (відсутня) адреса», тому доводи контролюючого органу є передчасними.

З відповіді на адвокатський запит її представник отримала копії акта перевірки, податкових повідомлень-рішень, конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення, за якими лист №0601127143637 надіслано на адресу: АДРЕСА_5, а лист №0601141564580 - на адресу: АДРЕСА_2 , обидва з відміткою Укрпошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса», тобто контролюючий орган невірно вказав адресу, а на другому листі - і прізвище, ім`я, по батькові отримувача. З 09.10.2021 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ці відомості містяться в інформаційній системі Державної міграційної служби, тому запити, копія наказу від 24.01.2025 №651-п, повідомлення від 27.01.2025 №129/15-32-24-06-14, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надсилались на неналежну адресу і не були та не могли бути вручені їй через неправильно визначену податкову адресу.

З посиланням на пункт 79.2 статті 79 та пункт 86.4 статті 86 Податкового кодексу України позивач за зустрічним позовом зазначає, що не була належним чином повідомлена про призначення та проведення перевірки і не мала можливості брати участь у ній, а неотримання акта перевірки та податкових повідомлень-рішень позбавило її права подати заперечення на акт і своєчасно скористатись правом на адміністративне оскарження. З посиланням на «ч. 56.1 ст. 56» Податкового кодексу України вона зазначає, що при зверненні платника податків до суду грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Наводячи підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункти 79.1, 79.2 статті 79 та пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, вона вказує, що при перевірці використано лише інформацію з листа ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, який не є первинним документом, а є засобом листування між ДПС України та її територіальним органом, і що, крім інформації з цього листа, акт перевірки не містить посилань на документи про її фінансово-господарську діяльність, отримані доходи і видатки (виписки банку, договори), тому висновок акта про отримання доходу не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах, контролюючий орган не вживав заходів для встановлення факту отримання нею доходів, а при проведенні перевірки не використано жодного первинного документа, чим порушено абзац четвертий підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПС України від 25.02.2021 №244.

Позивач за зустрічним позовом також посилається на статті 4 та 5 Конвенції, зміст яких наводить у зустрічному позові, на Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 №118, який визначає реквізити спеціального запиту, на пункт 53-1 та підпункт 53-1.4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який обмежує використання інформації, отриманої в межах автоматичного обміну за Багатосторонньою угодою CRS, для визначення податкових зобов`язань, та на статті 72, 76 і частину другу статті 77 КАС України і зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування всіх обставин справи, необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню, а податковий борг є незаконним. Вона просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області понесені нею судові витрати, попередній розрахунок яких складає 8478,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача за зустрічним позовом

Головне управління ДПС в Одеській області подало відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зустрічний позов не визнає та зазначає, що перевіркою встановлено неподання ОСОБА_1 декларації за 2022 рік і недекларування іноземного доходу в розмірі 625725,31 грн від «Fenix International Ltd» (платформа OnlyFans), внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб 112630,56 грн (18%) і військовий збір 9385,88 грн (1,5%) та застосовано штрафні санкції за кожне з порушень, зафіксованих в акті: неподання декларації, несплату податку і збору, незабезпечення збереження і надання первинних документів, ненадання відповіді на письмовий запит.

За твердженням представника відповідача за зустрічним позовом, підставою для перевірки стала податкова інформація про фактичне одержання значного іноземного доходу, який не було задекларовано. Після надходження цієї інформації контролюючий орган направив письмовий запит на податкову адресу, відповіді чи документів у встановлений строк не отримав, цей факт зафіксовано в акті як порушення підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, тому контролюючий орган набув право призначити позапланову перевірку на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У відзиві на зустрічний позов зазначено, що перевірка була невиїзною і обмеженою питаннями запиту та отриманої інформації. В акті зазначено, що копію наказу від 24.01.2025 №651-п і повідомлення від 27.01.2025 №129/15-32-24-06-14 направлено рекомендованим листом на податкову адресу за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: АДРЕСА_2 .

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 відповідач за зустрічним позовом зазначає, що підставою для скасування рішень за результатами перевірки є лише ті порушення процедури, які вплинули або могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу, а позивачка не довела, що направлення документів на податкову адресу об`єктивно позбавило її можливості подавати пояснення чи заперечення.

Як вказує представник відповідача за зустрічним позовом, відсутність особистого вручення документів не з вини контролюючого органу не означає неправомірності призначення перевірки, оскільки на момент її початку наказ було видано, його копію направлено платнику, а підстава для перевірки законна.

За пунктом 58.3 статті 58 та пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо надіслані за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, добросовісний платник зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не вправі посилатись на неотримання документів, на що вказав Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, а за абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, якщо пошта не може вручити документ, він вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Лист із податковими повідомленнями-рішеннями, за твердженням відповідача за зустрічним позовом, повернувся з відміткою «адресат відмовився», тому вони вважаються врученими з дня, зазначеного поштовою службою.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України та на постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 29.04.2025 у справі №420/35624/23 і від 12.08.2020 у справі №160/2116/19 і зазначає, що конверти повернулись із зазначенням у довідці причин повернення, процедуру повідомлення не порушено, орган діяв відповідно до статей 78 та 79 Податкового кодексу України, а свіжа практика Верховного Суду робить акцент на тому, чи виконав орган обов`язок з інформування, а не на тому, чи отримав платник листи фізично.

Щодо суті нарахувань відповідач за зустрічним позовом зазначає, що за підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України інформація від органів влади інших держав є податковою інформацією і може бути підставою для висновків перевірки. Інформацію отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії за міжнародним запитом у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (пункти 1, 2 статті 27) та Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, які за статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства, а також з урахуванням Порядку обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 №118, і підпункту 51 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України. Ця інформація не є інформацією, отриманою за Багатосторонньою угодою CRS, тому підпункт 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до неї не застосовується. Висновки перевірки ґрунтуються на офіційному документі - письмовій відповіді податкового органу Великої Британії, яка містить персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу та підтверджує факт її участі в платформі OnlyFans як отримувача виплат, а вимог щодо первинних документів від іноземної компанії Податковий кодекс України не висуває.

За підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України іноземні доходи резидента підлягають декларуванню й оподаткуванню, а посилання позивачки на відсутність у листі відомостей про фактичне отримання коштів не звільняє її від оподаткування, оскільки податковий обов`язок виникає з моменту нарахування доходу на користь платника, а не лише після фізичного переказу коштів на її рахунок, і позивачка мала право вимоги на ці кошти.

Відповідач за зустрічним позовом посилається також на пункт 11 Умов обслуговування OnlyFans, за яким творці контенту самостійно відповідають за декларування та сплату податків, та зазначає, що комісія платформи становить 20 відсотків від суми доходу. Позивачка не надала жодного альтернативного доказу, який би поставив під сумнів достовірність отриманої інформації, зокрема виписок зі своїх рахунків чи довідок від OnlyFans, а за пунктами 44.1, 44.3 та 44.6 статті 44 Податкового кодексу України платник зобов`язаний зберігати первинні документи та надавати їх при перевірці, і ненадання документів прирівнюється до їх відсутності. Документ компетентного органу, за твердженням відповідача за зустрічним позовом, за своїм змістом виконує роль первинного доказу отриманого доходу, позивачка не заперечує його існування, а ненадані під час перевірки документи за практикою Верховного Суду вважаються відсутніми і платник позбавляється права посилатися на них у подальшому. Можливими первинними документами могли б бути договір з платформою OnlyFans чи виписки з рахунку, доступу до яких контролюючий орган не має. Контролюючий орган не зобов`язаний замість платника збирати його первинні документи, обґрунтував висновки доступними йому доказами і дотримався всіх істотних вимог процедури перевірки, а позивачка, за його твердженням, не розрізняє формальні недоліки та суттєві порушення, які порушують права платника. З огляду на презумпцію правомірності рішень податкового органу (стаття 62 Податкового кодексу України) та обов`язок платника доводити неправомірність рішення за пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, заперечення позивачки без контрдоказів недостатні для скасування податкових повідомлень-рішень. Відповідач за зустрічним позовом просить відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив за зустрічним позовом

У відповіді на відзив ОСОБА_1 щодо повідомлення про перевірку вказує, що з копій конвертів, у яких їй надсилались документи, та рекомендованих повідомлень про вручення вбачається, що її адресу вказано невірно, і саме це стало підставою для повернення листів, тобто листи не були вручені не з її вини, а з вини контролюючого органу, який невірно вказав адресу отримувача.

Позивач за зустрічним позовом вважає посилання представника відповідача за зустрічним позовом на постанову Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16 некоректним, оскільки в ній ішлось про листи з поміткою Укрпошти «адресат відмовився», а не «неправильно зазначена (відсутня) адреса». За інформацією на офіційному сайті Укрпошти серед причин повернення відправлень вказано невірну або неповну адресу і зазначено, що для своєчасної доставки важливо вказувати коректні адресні дані отримувача, включно з номером квартири, а контролюючий орган цієї вимоги не виконав, що свідчить про порушення процедури повідомлення про призначення та проведення перевірки і про причину неотримання акта перевірки та податкових повідомлень-рішень.

Щодо підстав перевірки, позивач за зустрічним позовом зазначає, що доводи відзиву не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України і не доводять, що акт перевірки обґрунтовано первинними документами, як це визначено статтею 75 Податкового кодексу України, за якою перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, звітності, регістрів обліку та первинних документів, тоді як такі документи в основу перевірки покладені не були, а пояснень щодо Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПС України від 25.02.2021 №244, відзив не містить, тобто при проведенні перевірки не використано жодного первинного документа.

Копії листа ДПС України №27331/7/99-00-24-04-03-07, датованого у відповіді на відзив 02.10.2025, до відзиву не додано, ознайомитись з ним та визначити його зміст неможливо, а за частиною другою статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, вона не отримувала у 2022 році доходів в обсязі, визначеному контролюючим органом: за випискою по картці/рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» сума нарахувань за 2022 рік склала 4143,04 долари США, ці кошти є особистими переказами, не є оплатою будь-яких послуг і не підлягають оподаткуванню.

На переконання позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом жодним чином не спростував доводів і не підтвердив своїх доводів належними, допустимими та достовірними доказами.

Стислий виклад додаткових пояснень і клопотань

У клопотанні про долучення доказів від 16.02.2026 Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що за підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та пунктом 14.1.171 Податкового кодексу України інформація, отримана від органів влади іноземних держав, є податковою інформацією і може використовуватись для контролю незалежно від того, у який спосіб її отримано - за запитом, автоматично чи спонтанно; інформацію передано через захищений канал Secure Transmission Environment (STE) із шифруванням, електронним підписанням пакета даних компетентним органом, автентифікацією сторін і перевіркою цілісності файлів.

За пунктом 16.1.3 Податкового кодексу України платник зобов`язаний подавати декларації про доходи, у тому числі іноземні, незалежно від того, чи підтверджені вони первинними документами від нерезидента, а податковий обов`язок виникає не з моменту переказу коштів, а з моменту нарахування доходу на користь резидента, навіть якщо виплата не відбулась (наприклад, коли дохід зараховано на внутрішній рахунок у системі OnlyFans).

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, оподаткуванню підлягає нарахований дохід від іноземного джерела, тобто коли він виник як право вимоги, незалежно від фактичного надходження коштів в Україну.

З клопотанням подано нотаріально засвідчений переклад листа компетентного органу з додатками.

У додаткових поясненнях від 05.05.2026 ОСОБА_1 надала виписки по карткових рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк» та bunq B.V., зазначила, що зарахування на її рахунки у 2022 році відбувались від фізичних осіб (родичів, друзів, у невеликих обсягах) та з місць роботи в Нідерландах, але не від «Fenix International Ltd», і підтвердила, що інших банківських рахунків у 2022 році не мала.

Позивач стверджує, що Головному управлінню ДПС в Одеській області з 03.02.2025 було відомо про її адресу реєстрації, проте всі документи направлялись на АДРЕСА_2 без зазначення квартири, що позбавило її можливості бути повідомленою про запит, призначення і проведення перевірки; незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника під час невиїзної перевірки, платник не позбавлений такого права.

З посиланням на пункти 2 і 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, позивач вказує, що в акті перевірки відсутня інформація про використання первинних документів, дохід визначено виключно на підставі листа ДПС України від 02.10.2024, хоча сам цей лист передбачав спершу одержання від платників пояснень та їх документального підтвердження за пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, і що в разі належного повідомлення про перевірку дослідження наявних у неї первинних документів мало би вплив на її висновки.

У клопотанні про долучення доказів від 20.08.2026 Головне управління ДПС в Одеській області подало переклад Умов надання послуг OnlyFans і Згоди на приватність та зазначило, що постановою Верховного Суду від 06.08.2026 у справі, номер якої вказано як №240/22077/25, повністю і остаточно підтримано позицію контролюючого органу в аналогічних правовідносинах, навівши цитату про те, що постановами від 17.06.2026 у справі №240/22077/25 та від 25.06.2026 у справі №560/9531/25 рішення судів скасовано з посиланням на порушення норм процесуального права зі скеруванням справ на новий розгляд, що свідчить про те, що правова позиція щодо застосування певної норми у цих справах остаточно не сформована.

У додаткових поясненнях від 02.09.2026 ОСОБА_1 зазначає, що з долучених документів неможливо достовірно ідентифікувати особу, дані якої передано компетентним органом: у додатку 1 до листа від 02.09.2024 №S003703 у стовпці податкового номера облікового запису зазначено « 0», адреса вказана лише як вулиця без номера будинку і квартири, а в додатку 2 немає РНОКПП чи іншого ідентифікатора; за пунктом «a» розділу 10 Умов надання послуг OnlyFans усі платежі від шанувальників отримує та обробляє провайдер платіжних послуг, а доказів зарахування коштів від «Fenix International Ltd» на її рахунки немає, тож висновки контролюючого органу зроблено виключно на підставі листа про те, що якійсь особі, зареєстрованій під іменем IRYNA NIESTIEROVA, нараховано 17111,00 доларів США.

З посиланням на постанови Верховного Суду, реквізити яких зазначено як від 17.06.2026 №240/2077/25 та від 25.06.2025 №560/9531/25, позивач вказує, що контролюючий орган не довів належного повідомлення про перевірку, стосунку даних додатків 1 і 2 саме до неї, отримання нею на рахунок 17111,00 доларів США та дат і сум такого отримання, і просить задовольнити зустрічний позов, відмовити в первісному та стягнути судові витрати в розмірі 28478,40 грн.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 10.12.2025 відкрив провадження у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 13.01.2026 суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.02.2026.

У підготовчому засіданні 02.02.2026 суд приєднав до матеріалів справи відзив на зустрічну позовну заяву, витребував у Головного управління ДПС в Одеській області додаткові докази у справі, та, з метою надання учасникам справи достатнього часу для надання витребуваних судом доказів та підготовки заяв по суті, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.02.2026.

Під час підготовчого засідання 19.02.2026 суд приєднав до матеріалів справи надані Головним управлінням ДПС в Одеській області докази, які витребувані судом у підготовчому засіданні 02.02.2026, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 12.03.2026.

У судовому засіданні 12.03.2026 суд, у зв`язку з неявкою представника позивача за первісним позовом, відклав розгляд справи на 08.04.2026.

Під час судового засідання 08.04.2026 суд заслухав вступні слова учасників справи, розпочав з`ясування обставин справи та дослідження доказів, та запропонував Головному управлінню ДПС в Одеській області докази звернення до Національного банку України та Державної служби фінансового моніторингу України та докази виплати доходу, а ОСОБА_1 - інформацію про всі належні їй рахунки, та оголосив перерву до 07.05.2026.

Судове засідання у справі №420/39744/25, призначене на 07.05.2026, перенесено на 02.06.2026 через оголошення повітряної тривоги.

У судовому засіданні 02.06.2026 суд приєднав до матеріалів справи додаткові докази та оголосив перерву у судовому засіданні до 21.07.2026, з метою надання представнику позивача за зустрічним позовом отримати додаткову інформацію про наявні відкриті рахунки ОСОБА_1 .

Під час судового засідання 21.07.2026 суд приєднав до матеріалів справи додаткові докази у справі та оголосив перерву у судовому засіданні до 21.08.2026, з метою надання ОСОБА_1 додаткової інформації про наявність всіх відкритих рахунків.

У судовому засіданні 21.08.2026 представник ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Згідно з листом відділу ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків управління податкових сервісів Головного управління ДПС в Одеській області від 26.01.2026 №20/15-32-12-02-09 (т.І а.с.166) та службовою запискою Київського відділу обслуговування платників Одеської державної податкової інспекції від 16.10.2025 №926/15-32-54-01-02, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків місце проживання ОСОБА_1 з 10.08.2016 значилось за адресою: АДРЕСА_5 , а з 03.02.2025 - за адресою: АДРЕСА_3 (т.I а.с.7).

За витягом з реєстру територіальної громади від 08.01.2025 №2025/000248656, сформованим засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 09.10.2021 - АДРЕСА_3 . (т.I а.с.56)

Відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 26.07.2024 №694/А-2024 (у редакції розпорядження від 30.08.2024 №830/А-2024), вулицю Ільфа і Петрова у м.Одесі перейменовано на вулицю Сім`ї Глодан.

Відповідно до листа ДПС України від 15.04.2024 №648/ІКО/99-00-16-01-01-05 (копію засвідчено 27.10.2025 посадовою особою Департаменту міжнародного співробітництва ДПС України), ДПС України звернулась до компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із запитом на підставі статей 5 «Обмін інформацією на запит» та 8 «Одночасні податкові перевірки» Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах про надання інформації щодо доходів резидентів України, отриманих через платформу OnlyFans, яку адмініструє «Fenix International Ltd», за період з 01.01.2020 до 31.12.2023 з податку на доходи фізичних осіб. У пункті 15 запиту «Запитувана інформація» ДПС України просила надати для всіх авторів, які знаходяться в Україні, референс рахунку, назву рахунку, повне ім`я, адресу, дату народження, ІПН, адресу електронної пошти, дати відкриття та закриття рахунку, рік і «загальну суму (дохід) у доларах США». Відомостей про окремі виплати, їх дати, суми та спосіб розрахунків з авторами цей запит не передбачав (т.II а.с.4-11).

Згідно з листом Королівської податкової та митної служби Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії від 02.09.2024 (реєстраційний номер НОМЕР_2 , переклад на українську мову засвідчений 19.09.2025 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С.), компетентний орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії надав ДПС України дані, отримані від «Fenix International Ltd», у шести файлах формату .txt: для кожного з 2020, 2021 та 2022 років один файл містить бізнес-інформацію про рахунок, другий - інформацію про транзакції. У додатку 1 до цього листа поле «Загальна вартість» (Total_Value) описано як «Загальна вартість транзакцій за рік. У доларах США (за вирахуванням відшкодувань і комісій)», поле «Кількість транзакцій» (Num_Trans) - як «Кількість транзакцій за рік (за вирахуванням відшкодувань)», поле «Вільний формат даних 7» (Free_Format_Data7) - «Дескриптор альтернативного методу розрахунків, наприклад, рахунок eWallet», «Вільний формат даних 8» (Free_Format_Data8) - «Посилання для вищевказаного, наприклад, адреса електронної пошти або номер рахунку»; «Вільний формат даних 11» (Free_Format_Data11) - «Країна проживання (фізичні особи) або реєстрації (юридичні особи) власника рахунку», «Вільний формат даних 12» (Free_Format_Data12) - «Дані про те, що рахунок відкрито власником рахунку», а поле IBAN - як номер банківського рахунку, що використовується для розрахунків і залишається порожнім у разі використання альтернативного методу розрахунків (т.I а.с.189-194).

Так, згідно з витягами з інформації компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 щодо 2022 року зазначено (назви полів наведено за перекладом додатка 1 до листа від 02.09.2024 та за витягом):

«Номер постачальника» (Supplier_Reference) ID00065;

«Назва посередника» (Name_of_Intermediary) Fenix International Ltd;

«Обліковий номер» (Account_Reference) 222218828;

«Юридична назва акаунта» (Account_Legal_Name) IRYNA NIESTIEROVA;

«Ім`я користувача» (Account_Username) Iris Red Panda;

«Податковий номер акаунта» (Account_Tax_Identification_Number) 0;

дата народження (Account_DoB) 24.03.2001;

«Юридична адреса 01» (Account_Legal_Address_01) IlfandPetrov street;

поштовий індекс (Account_Legal_Postal code) 65104;

місто (Account_Legal_Town) Odessa,

країна (Account_Legal_Country) Ukraine;

«Адреса електронної пошти облікового запису» (Account_Email_Address) weneedtogod33per@gmail.com;

«Номер банку IBAN» (Bank_IBAN-number) 0;

«Банківський рахунок 1 Назва» (Bank_Account_1_Name) IRYNA NIESTIEROVA;

«Вільний формат даних 7» (Free_Format_Data7) eWallet;

«Вільний формат даних 8» (Free_Format_Data8) weneedtogod33per@gmail.com;

«Вільний формат даних 11» (Free_Format_Data11) Ukraine;

«Вільний формат даних 12» (Free_Format_Data12) 03.03.2022.

За додатком 2 щодо того самого облікового запису за 2022 рік зазначено:

«Кількість транзакцій» (Num_Trans) 18;

«Загальна вартість» (Total_Value) 17111;

«Загальна вартість відшкодувань» (Value_Refund_by_Int) 0;

«Утримані податки» (Taxes withheld) 0.

У складеній Головним управлінням ДПС в Одеській області таблиці:

обліковий запис 222218828 з назвою ОСОБА_2 і датою народження 24.03.2001 зіставлено з РНОКПП НОМЕР_1 , прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_1 , кодом ДПІ 1551 і адресою за Державним реєстром « АДРЕСА_5 », а число транзакцій та загальну вартість у доларах США зазначено: 2020 рік - 0 і 0; 2021 рік - 0 і 0; 2022 рік - 18 і 17111 (т.II а.с.13).

Дат окремих транзакцій, їх сум, відомостей про виплату коштів на банківський рахунок або на електронний гаманець ці документи не містять.

Згідно з листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 (вх. Головного управління ДПС в Одеській області №4218/8 від 02.10.2024), ДПС України надіслала територіальним органам отриману від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії інформацію для відпрацювання шляхом одержання від платників податків пояснень та їх документального підтвердження і, у разі підтвердження фактів порушень, проведення документальних перевірок (т.I а.с.188).

Головне управління ДПС в Одеській області 29.10.2024 надіслало з рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 запит від 28.10.2024 №14413/КПР/15-32-24-06-06, в якому повідомило про наявність інформації щодо отримання нею у 2022 році доходу від «Fenix International Ltd» у сумі 17111,00 доларів США та запропонувало протягом 15 робочих днів надати пояснення і документи (т.I а.с. 164-165). Означений запит надіслано на адресу: АДРЕСА_2 , проте поштове відправлення №0600977664630 повернулось 15.11.2024 відправнику з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса» (т.I а.с. 163).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2025 №651-п, контролюючий орган призначив документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з 05.03.2025 тривалістю 10 робочих днів за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зазначивши податкову адресу: АДРЕСА_2 (т.I а.с. 143).

Запитом від 24.01.2025 №1207/КПР/15-32-24-06-06 «Про надання документів», адресованим на ту саму адресу, контролюючий орган на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у зв`язку з проведенням перевірки, просив надати в повному обсязі первинні документи, які підтверджують суми отриманих доходів від «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2022 року (укладені контракти, договори з банківськими установами на відкриття рахунків, виписки з банківських рахунків за 2022 рік, акти виконаних послуг та інші документи, які підтверджують отримання чи неотримання доходів), а також письмове пояснення щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік. Копію наказу разом з повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки від 27.01.2025 №129/15-32-24-06-14 і запитом від 24.01.2025 №1207/КПР/15-32-24-06-06 контролюючий орган надіслав одним рекомендованим відправленням №0601106339418, поданим 28.01.2025 (в акті перевірки датою надіслання зазначено 30.01.2025), на адресу: АДРЕСА_2 , проте, поштове відправлення повернулось з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса» (т.I а.с.159; 157). В акті перевірки датою повернення зазначено 05.02.2025.

Відповідно до Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.03.2025 №12575/15-32-24-06-15/3697307764 (т.I а.с.148-154) (далі - Акт перевірки), перевірку проведено з 05.03.2025 до 18.03.2025 у приміщенні контролюючого органу з використанням відомостей ІКС «Податковий блок» та ЦБД ДРФО.

В Акті перевірки зазначено, що на початок і на кінець перевірки ОСОБА_1 первинних документів не надала, про що складено акт про ненадання документів від 18.03.2025 №2063/15-32-24-06-16. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримала протягом 2022 року дохід від «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans у сумі 17111,00 доларів США, що за курсом Національного банку України на останній календарний день звітного року (36,5686) становить 625725,31 грн.

Як вказано в Акті перевірки, документом, який підтверджує отримання доходу, є письмова відповідь компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. В Акті перевірки також вказано: «у зазначеній відповіді відсутні відомості щодо порядку здійснення розрахунків британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» з громадянкою України ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за створення контенту на платформі OnlyFans».

Також в Акті перевірки зазначено, що якщо дата отримання іноземних доходів документально не підтверджена, доходи вважаються отриманими в останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за курсом на 31 грудня звітного року.

За висновками Акта перевірки, ОСОБА_1 не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, не нарахувала та не сплатила податок на доходи фізичних осіб у сумі 112630,56 грн і військовий збір у сумі 9385,88 грн, не забезпечила зберігання та надання документів (пункти 44.1, 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України) та не надала відповіді на письмовий запит (підпункт 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

У пункті 1.3.2 Акта перевірки адресою місця проживання платника податків зазначено: АДРЕСА_2 . На сторінці 12 Акта перевірки зазначено, що запит від 28.10.2024 №14413/КПР/15-32-24-06-06 «не отримано», а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.10.2024 №0600977664630 повернено без вручення з позначкою «неправильно зазначена (відсутня) адреса» з датою 15.11.2024. Норми, яка встановлює правило про віднесення доходів до останнього календарного місяця звітного року, Акт перевірки не наводить. Графи примірника Акта перевірки, поданого до суду, про ознайомлення платника з актом та отримання нею примірника акта не заповнені, підпису платника примірник не містить. Акта про ненадання документів від 18.03.2025 №2063/15-32-24-06-16 матеріали справи не містять.

Акт перевірки контролюючий орган надіслав 25.03.2025 рекомендованим відправленням №0601127143637 на адресу: АДРЕСА_6 , без зазначення номера квартири, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса» (т.I а.с.155).

На підставі Акта перевірки, Головне управління ДПС в Одеській області прийняло п`ять податкових повідомлень-рішень від 01.05.2025.

Податковим повідомленням-рішенням №20387/15-32-24-06-20 (форма «Р») контролюючий орган збільшив суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 140788,20 грн, з яких 112630,56 грн за податковим зобов`язанням та 28157,64 грн за штрафними санкціями за пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України (т.I а.с.160-зворотний бік).

Податковим повідомленням-рішенням №20389/15-32-24-06-20 (форма «Р») контролюючий орган збільшив суму грошового зобов`язання з військового збору на 11732,35 грн, з яких 9385,88 грн за податковим зобов`язанням та 2346,47 грн за штрафними санкціями за пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України (т.I а.с.160).

Податковим повідомленням-рішенням №20385/15-32-24-06-20 (форма «ПС») застосовано штраф у сумі 340,00 грн за пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (т.I а.с.161).

Податковим повідомленням-рішенням №20384/15-32-24-06-20 (форма «ПС») - штраф у сумі 8000,00 грн за пунктом 121.2 статті 121 Податкового кодексу України за ненадання платником податків до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації та ненадання платником податків документів на запит контролюючого органу (т.I а.с.161-зворотний бік).

Податковим повідомленням-рішенням №20382/15-32-24-06-20 (форма «ПС») - штраф у сумі 1020,00 грн за пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за незабезпечення ФОПП ОСОБА_1 зберігання та надання контролюючому органу первинних документів (т.I а.с.162).

У всіх податкових повідомленнях-рішеннях податковою адресою зазначено: АДРЕСА_5 .

Усі п`ять податкових повідомлень-рішень контролюючий орган надіслав одним рекомендованим поштовим відправленням №0601141564580, поданим 01.05.2025, на адресу: АДРЕСА_2 , однак, поштове відправлення повернуто з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса» (т.I а.с.158).

Згідно з податковою вимогою форми «Ф» від 25.07.2025 №0015937-1305-1532, Головне управління ДПС в Одеській області визначило податковий борг ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 у сумі 161880,55 грн, зазначивши адресу: АДРЕСА_5 . (т.I а.с.8) Означену вимогу контролюючий орган надіслав 31.07.2025 (поштове відправлення №0601176521566) на ту саму адресу, однак, поштове відправлення повернулось з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса» (т.I а.с.10-11).

Відповідно до довідки-розрахунку від 16.10.2025 та даних інтегрованої картки платника податків, нарахування за податковими повідомленнями-рішеннями контролюючий орган відобразив в інтегрованій картці 12.06.2025, сума 161880,55 грн складається з 141128,20 грн з податку на доходи фізичних осіб разом зі штрафними санкціями, 11732,35 грн з військового збору разом зі штрафними санкціями та 9020,00 грн штрафних санкцій (т.I а.с.4-6).

За описом вкладення до цінного листа, позовну заяву у цій справі Головне управління ДПС в Одеській області надіслало ОСОБА_1 25.11.2025 на адресу: АДРЕСА_3 (т.I а.с.12).

Згідно з відповіддю Головного управління ДПС в Одеській області від 11.12.2025 №49663/6 на адвокатський запит від 03.12.2025 (т.I а.с.100), представник ОСОБА_1 отримала копії акта перевірки, податкових повідомлень-рішень, конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення. За відповіддю від 29.12.2025 №51217/6 на адвокатський запит від 23.12.2025, у наданні копії листа ДПС України від 02.10.2024 контролюючий орган відмовив (т.I а.с.119-120).

За виписками по рахунках за 2022 рік, наданими ОСОБА_1 з відповіддю на відзив від 12.02.2026 та з додатковими поясненнями від 05.05.2026, вона мала у 2022 році такі рахунки (т.I а.с.182; т.II а.с.18-46).

В АТ КБ «ПриватБанк»:

картковий рахунок у гривні НОМЕР_3 , надходження на який за рік становили 98026,70 грн, з них зарахування переказів з коментарем до платежу « ОСОБА_4 » 17.03.2022 на 19896,00 грн, 06.04.2022 на 18153,00 грн, 09.05.2022 на 14828,00 грн, 03.06.2022 на 12638,00 грн і 28.06.2022 на 6250,00 грн; перекази «Від NIESTIEROVA IRYNA» 31.03.2022 на 2382,00 грн і 09.07.2022 на 17000,00 грн; інші зарахування переказів на менші суми без зазначення платника та перекази з власних карток «Від ОСОБА_5 »;

картковий рахунок у доларах США НОМЕР_4 , надходження на який за рік становили 4143,04 долари США і складались з восьми операцій «Зарахування переказу» від 13.05.2022 до 22.11.2022 без зазначення платника та повернення коштів за покупку 11.07.2022 на 14,00 євро (14,10 доларів США у валюті рахунку);

картковий рахунок у євро НОМЕР_5 , операції за яким у 2022 році відсутні;

ощадний рахунок у гривні НОМЕР_6 , надходжень на який у 2022 році не було, а єдиною операцією є переказ 27.01.2022 залишку 7,00 грн на власний рахунок;

картковий рахунок у гривні НОМЕР_7 з надходженнями 2,80 грн.

В АТ «Універсал Банк»:

картковий рахунок у гривні НОМЕР_8 , надходження на який за рік становили 60438,54 грн і складались, зокрема, з поповнень через термінал, поповнення картки 07.07.2022 на 17226,00 грн, переказів від фізичних осіб та повернень за скасованими операціями;

картковий рахунок у гривні НОМЕР_9 з надходженнями 6780,00 грн, з них 6500,00 грн 23.03.2022 фінансової допомоги в рамках програми «єПідтримка»;

рахунки у гривні UA853220010000026205315784695, у доларах США НОМЕР_10 та у євро НОМЕР_11 без операцій за 2022 рік.

У bunq B.V. (Нідерланди):

рахунок НОМЕР_12 , за яким з 11.04.2022 до 31.12.2022 надійшло 9941,86 євро - перекази від фізичних осіб (y. panchenko, H. Niestierova та інших), зарахування від Hema BV та HOTEL з посиланням на ідентифікатор транзакції, які ОСОБА_1 у поясненнях називає місцями своєї роботи в Нідерландах, повернення коштів і нарахування процентів.

За наданими банківськими виписками суд встановив, що надходжень від «Fenix International Ltd» не відображено. У додаткових поясненнях від 05.05.2026 ОСОБА_1 підтвердила, що інших банківських рахунків у 2022 році не мала.

Згідно з листом Національного банку України від 03.07.2026 №57-0010/62312 на адвокатський запит від 02.07.2026, Національний банк України не є обслуговуючим банком для фізичних осіб, обов`язку вести реєстр власників рахунків, відкритих фізичними особами у банках, законом для нього не передбачено, і запитуваною інформацією він не володіє. Відповідно до листів Державної служби фінансового моніторингу України без дати і номера на адвокатський запит від 02.07.2026 та від 31.07.2026 №3529/8140-08 на звернення ОСОБА_1 від 23.07.2026, Держфінмоніторинг не веде обліку інформації про рахунки фізичних та юридичних осіб, відкриті у банківських установах, а інформація про фінансові операції та їх учасників становить таємницю фінансового моніторингу і наданню не підлягає (т.II а.с.55;63).

Суд також дослідив переклад Умов надання послуг OnlyFans (роздруківка від 08.12.2025, подана Головним управлінням ДПС в Одеській області з клопотанням від 20.08.2026) (т.II а.с.70-95), та встановив таке.

Пункт 2(b) визначає, що «ми», «наш», «нас» є посиланнями на Fenix International Limited, оператора OnlyFans, пункт 2(g) визначає автора як користувача, який створив обліковий запис OnlyFans для публікації контенту, який можуть переглядати шанувальники, а пункт 2(h) - «Заробіток автора» як частину платежу шанувальника, що підлягає виплаті автору відповідно до цих Умов після вирахування всіх комісій та застосування всіх відповідних податкових законів. Розділ 10 «Виплати авторам» передбачає: «a. Усі платежі від шанувальників будуть отримані та оброблені схваленим нами провайдером платіжних послуг (третьою стороною)»; «b. Наша комісія становить 20% від загальної суми платежу від шанувальника і буде вираховуватися з кожного такого платежу від шанувальника»; «c. Заробіток автора буде доступний для виведення тільки після відображення на вашому рахунку OnlyFans»; «d. Щоб зняти заробіток автора з вашого облікового запису OnlyFans, баланс вашого облікового запису повинен відповідати мінімальній сумі виплати»; «e. Усі платежі від шанувальників та заробіток авторів здійснюються в доларах США»; «g. За винятком варіантів виплат шляхом прямого банківського переказу, ми не зберігаємо дані, які ви розкриваєте під час реєстрації варіантів виплат у провайдера платіжних послуг». Пункт 11(a)(ii) передбачає, що, використовуючи OnlyFans як автор, користувач гарантує, що повідомив і буде повідомляти про всі платежі, які отримує у зв`язку з використанням OnlyFans, відповідному податковому органу у своїй юрисдикції, як цього вимагає закон.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). Норми, що визначають об`єкт оподаткування та порядок обчислення податку на доходи фізичних осіб і військового збору, суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 31.12.2022, оскільки ці норми регулюють оподаткування доходів за 2022 звітний рік. Норми, що визначають порядок листування з платником податків, призначення і проведення перевірки, надіслання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, суд застосовує в редакціях, чинних на дати відповідних дій контролюючого органу у 2024-2025 роках.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Пунктом 70.7 статті 70 ПК України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Водночас, за пунктом 70.16 статті 70 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням або централізовано в електронному вигляді (для органів виконавчої влади) інформацію про фізичних осіб, що пов`язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніше наступного робочого дня після дня внесення у встановленому законодавством порядку до Єдиного державного демографічного реєстру інформації - про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи, а також про серії (за наявності) та номери недійсних паспортів (п.п.70.16.7-1 п. 70.16 ст.70 ПК України).

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 86.4 статті 86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За пунктом 86.7 цієї статті, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.06.2026 у справі №240/22077/25: «З аналізу наведених норм убачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена за наявності визначених ПК України підстав, однак право контролюючого органу на її початок пов`язане не лише з виданням наказу, а й із виконанням процедури повідомлення платника податків у спосіб, передбачений статтею 42 ПК України.».

У тій самій постанові Верховний Суд вказав: «Разом із тим суди не встановили, за якою саме адресою позивач перебувала на податковому обліку у спірний період, які відомості містилися в інформаційних базах контролюючого органу щодо її податкової адреси, з яких конкретно джерел та в якому порядку контролюючим органом були отримані відомості про адресу буд. 43, а також якими доказами підтверджуються відповідні обставини.».

Цей висновок суд визнає застосовним до спірних правовідносин, оскільки обставини справи, у якій його сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (податкові повідомлення-рішення за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань оподаткування доходів від «Fenix International Ltd»), суб`єктним складом (фізична особа та територіальний орган ДПС) та змістом спору про належність повідомлення платника про перевірку.

Застосовуючи цей підхід до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Суд встановив під час судового розгляду, що запит від 28.10.2024 та копію наказу від 24.01.2025 №651-п та повідомлення контролюючий орган надіслав на адресу, яка на дати надіслання (29.10.2024 та 28.01.2025) значилась у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Проте, обидва відправлення повернулись не через відсутність адресата чи відмову від отримання, а з відміткою поштового оператора «Неправильно зазначена (відсутня) адреса», тобто, за змістом самої відмітки, через хибність зазначеної адреси, а не через поведінку адресата.

На час цих відправлень зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 09.10.2021 була інша адреса - АДРЕСА_3 , і саме ця адреса з 03.02.2025 значиться у Державному реєстрі як податкова адреса платника, тобто її внесено до реєстру за два дні до зафіксованої в акті дати повернення відправлення з наказом і за місяць до початку перевірки.

Суд дійшов висновку, що за таких обставин на дату початку перевірки 05.03.2025 контролюючий орган не міг вважати умову пункту 79.2 статті 79 ПК України виконаною. Це підтверджує і сам акт перевірки: у його вступній частині зазначено, що поштове відправлення №0601106339418 з копією наказу і повідомленням 05.02.2025 «повернуто за зворотною адресою з позначкою «неправильно зазначена (відсутня) адреса», тобто до початку перевірки контролюючий орган знав, що наказ платнику не вручено, і попри це у пункті 1.3.2 акта від 25.03.2025 як адресу місця проживання платника знову зазначив АДРЕСА_5 , хоча з 03.02.2025 у Державному реєстрі значилась інша адреса. Абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України застосовується лише до документа, який надіслано за податковою адресою платника і який пошта не змогла вручити.

Станом на 05.03.2025 контролюючий орган уже мав у власному реєстрі актуальну податкову адресу платника, знав з відмітки поштового оператора, що адреса, за якою надіслано наказ і повідомлення, є неправильною або відсутньою, і мав місяць для повторного надіслання документів за актуальною адресою, однак доказів такого надіслання матеріали справи не містять.

Суд враховує доводи ОСОБА_1 у додаткових поясненнях від 05.05.2026 про те, що сам лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 передбачав спершу одержання від платників пояснень та їх документального підтвердження за пунктом 73.3 статті 73 ПК України і лише у разі підтвердження фактів порушень - проведення документальних перевірок. Як встановлено вище, запит про надання пояснень ОСОБА_1 вручено не було, тож перевірку призначено без тієї умови, яку лист ДПС України визначав як передумову її проведення. Обов`язок платника повідомляти про зміну адреси (пункт 70.7 статті 70 ПК України) кореспондує з обов`язком органу реєстрації місця проживання передавати ці відомості контролюючим органам (підпункт 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 ПК України), і за встановлених обставин контролюючий орган на початок перевірки цими відомостями вже володів.

Акт перевірки від 25.03.2025 контролюючий орган надіслав на адресу АДРЕСА_2 , яка на цю дату вже не була податковою адресою ОСОБА_1 за даними Державного реєстру, до того ж без зазначення номера квартири. Примірник акта, поданий до суду, підпису платника не містить, а графа про отримання нею примірника акта не заповнена. Так само на адресу, яка не була податковою, контролюючий орган надіслав 01.05.2025 податкові повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 у додаткових поясненнях від 05.05.2026 зазначає, що контролюючому органу з 03.02.2025 було відомо про її адресу реєстрації, проте всі документи направлялись на АДРЕСА_2 без зазначення квартири.

Суд погоджується з цим доводом у частині обізнаності контролюючого органу з актуальною адресою з 03.02.2025 та уточнює, що без номера квартири надіслано лише акт перевірки, тоді як запит, наказ з повідомленням, податкові повідомлення-рішення і вимогу надіслано з зазначенням квартири 1, що на висновок суду не впливає, оскільки запит і наказ з повідомленням поштовий оператор повернув з відміткою про неправильно зазначену (відсутню) адресу, а акт, податкові повідомлення-рішення і вимогу надіслано за адресою, яка вже не була податковою адресою платника.

Отже, ані наказ про перевірку з повідомленням, ані акт перевірки, ані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не вручено. Правило абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України про те, що документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою, не застосовується ні до акта перевірки, податкових повідомлень-рішень і вимоги, надісланих за адресою, яка не була податковою адресою платника, ні до наказу з повідомленням і запитів, щодо яких поштовий оператор засвідчив хибність зазначеної адреси, а контролюючий орган, маючи з 03.02.2025 актуальну адресу, документів повторно не надіслав.

Унаслідок цього ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати пояснення і документи на запит, подати заперечення на акт перевірки у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України та оскаржити податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Доказів того, що ОСОБА_1 знала про перевірку та її результати до відкриття провадження у цій справі, матеріали справи не містять, а копії акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та конвертів її представник отримала у відповідь на адвокатський запит від 03.12.2025 листом контролюючого органу від 11.12.2025 №49663/6.

Суд вважає помилковим твердження Головного управління ДПС в Одеській області про те, що лист з податковими повідомленнями-рішеннями повернувся з відміткою «адресат відмовився». Конверт відправлення №0601141564580 містить відмітку «Неправильно зазначена (відсутня) адреса», і саме цей документ контролюючий орган подав до суду.

Посилання Головного управління ДПС в Одеській області на постанови Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 29.04.2025 у справі №420/35624/23 та від 12.08.2020 у справі №160/2116/19 цього висновку не змінюють. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах №825/1109/16, №640/8096/19 та №420/35624/23 документи контролюючого органу надсилались на адресу, яка відповідала даним реєстру (адресу за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або податкову адресу за місцем реєстрації платника), і поштові відправлення повертались з відмітками «за закінченням терміну зберігання» або «адресат відмовився», а у справі №160/2116/19 Верховний Суд визнав протиправними дії контролюючого органу з проведення документальної невиїзної перевірки саме тому, що до її початку орган не мав відомостей про вручення платнику наказу.

Те саме стосується постанов Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а та від 26.07.2022 у справі №640/3437/21, на які Головне управління ДПС в Одеській області посилається в позовній заяві. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №140/30/20 податкову вимогу надіслано юридичній особі на адресу за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і повернуто за закінченням терміну зберігання, у справі №360/4692/19 документи надіслано фізичній особі - підприємцю на адресу за місцем проживання, у справі №120/479/21-а податкове повідомлення-рішення надіслано на податкову адресу за обліковою карткою платника і вручено за цією адресою, а у справі №640/3437/21 податкові повідомлення-рішення надіслано на адресу реєстрації платника, підтверджену відомостями Державної міграційної служби, і повернуто за закінченням строку зберігання, при цьому наказ про перевірку та акт платник отримав особисто.

Жодна з цих постанов не стосується відправлень, які поштовий оператор повернув з відміткою про неправильно зазначену (відсутню) адресу, або відправлень за адресою, яка на дату надіслання вже не відповідала даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Той самий критерій - відповідність адреси відправлення даним Державного реєстру - застосував Верховний Суд в постанові від 15.02.2023 у справі №420/26492/21, на яку Головне управління ДПС в Одеській області посилається в позовній заяві, зазначивши її номер як №420/26492/22: «Отже, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення «відсутністю платника податків за вказаною адресою», а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.».

За встановлених у цій справі обставин адреса відправлення акта і податкових повідомлень-рішень податковою адресою за даними Державного реєстру вже не була.

Відповідач за зустрічним позовом посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, у якій зазначено: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.».

Суд враховує цей висновок і зазначає, що невручення запиту про надання документів, наказу про перевірку та акта перевірки об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу: платник була позбавлена можливості подати пояснення, документи та заперечення до прийняття податкових повідомлень-рішень, а сам акт перевірки констатує відсутність відомостей про порядок розрахунків і ненадання документів платником, тобто висновки перевірки зроблено без тих відомостей, які платник могла надати. На це вказує і ОСОБА_1 у додаткових поясненнях від 05.05.2026, зазначаючи, що незважаючи на необов`язковість присутності платника під час невиїзної перевірки за пунктом 79.3 статті 79 ПК України, вона не позбавлена такого права, і що в разі належного повідомлення дослідження наявних у неї документів мало би вплив на висновки перевірки.

Необов`язковість присутності не означає відсутності права на неї.

За підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Саме вручення копії наказу та повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки до її початку, якого вимагає пункт 79.2 статті 79 ПК України, і є тим, що дає платнику можливість реалізувати кожне з цих прав. У справі ОСОБА_1 жодне з них реалізовано не було.

Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, сформованій після постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17.

У постанові від 26.09.2023 у справі №400/1664/21 Верховний Суд залишив без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень у справі, в якій контролюючий орган надіслав копію наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на адресу, що не відповідала місцезнаходженню платника за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, хоча правильну адресу сам зазначив в акті перевірки. Верховний Суд виходив з того, що за пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються врученими, якщо надіслані саме за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника, отже орган не виконав передумови права розпочати перевірку за пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а допущені порушення безпосередньо вплинули на висновки перевірки, які в повній мірі базувались на ненаданні платником документів.

У постанові від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, ухваленій щодо фізичної особи, Верховний Суд зазначив, що незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, і такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, а також розмежував цю ситуацію з практикою про недобросовісного платника, який ухиляється від отримання кореспонденції: та практика сформована у справах, де контролюючий орган належно виконав обов`язок за пунктом 79.2 статті 79 ПК України і перевірку проводив уже після проставлення поштою відмітки про неможливість вручення відправлення, надісланого на податкову адресу.

У постанові від 19.11.2024 у справі №640/10280/20 Верховний Суд відхилив довід контролюючого органу про те, що початок перевірки не залежить від отримання платником наказу і повідомлення, а достатнім є факт їх надсилання рекомендованим листом, і зазначив: «За усталеною позицією Верховного Суду (справи №640/9016/20, № 400/1664/21) не виконання контролюючим органом вимог пунктом 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.».

Цю позицію повторено у постанові Верховного Суду від 16.05.2025 у справі №140/2750/24 з посиланням на постанови у справах №640/9016/20, №400/1664/21 та №640/10280/20, і в ній же Верховний Суд поклав на контролюючий орган обов`язок до початку невиїзної перевірки пересвідчитись у дотриманні умов пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Отже, невручення ОСОБА_1 копії наказу від 24.01.2025 №651-п та повідомлення від 27.01.2025 №129/15-32-24-06-14 до початку перевірки є не лише порушенням, яке об`єктивно могло вплинути на висновки контролюючого органу у розумінні постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17, а і самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 01.05.2025.

Разом з тим суд вважає за необхідне надати оцінку суті визначених грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками податку є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є, зокрема іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За підпунктом 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За підпунктом 164.1.3 цього пункту, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України передбачено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім:

а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв`язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11-1 цієї статті».

За пунктом 179.1 статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 49.18 і підпункту 49.18.4 цього пункту статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1.2 цього пункту, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.3 цього пункту, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

За підпунктом 1.4 цього пункту, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 72.1 статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема документи, визначені цим Кодексом, та податкова інформація.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 17.06.2026 у справі №240/22077/25 Верховний Суд зазначив: «Наведене правове регулювання свідчить про те, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами. Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.» .

У тій самій постанові Верховний Суд вказав: «Із наведених норм убачається, що обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу виникає за умови фактичного отримання такого доходу. Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання.», а також: «Зокрема, суди не дослідили, чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків, чи відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду. Також суди не встановили, чи містять матеріали справи відомості, які дозволяють визначити момент отримання відповідного доходу, адже пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує порядок перерахунку доходу, вираженого в іноземній валюті, саме з моментом його нарахування або отримання.».

Наведені висновки є застосовними і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки предмет спору, суб`єктний склад та зміст правовідносин збігаються: в обох справах територіальний орган ДПС визначив фізичній особі грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору на підставі тієї самої інформації компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (далі - Сполучене Королівство) про транзакції на платформі OnlyFans, отриманої за листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07.

Актуальність цих висновків підтверджують постанови Верховного Суду від 25.06.2026 у справі №560/9531/25 та від 08.09.2026 у справах №420/12445/25 і №560/4741/25, у яких Верховний Суд повторив, що «Наявність міжнародної податкової інформації не може бути достатньою підставою для висновку про отримання платником податків оподатковуваного доходу та визначення грошових зобов`язань без з`ясування інших обставин, що входять до предмета доказування у справі.».

При цьому справу №420/12445/25 розглянуто за позовом до Головного управління ДПС в Одеській області щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі тієї самої інформації.

У клопотанні від 16.02.2026 Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що за підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України відомості, отримані від податкового органу Сполученого Королівства, є податковою інформацією незалежно від того, у який спосіб їх отримано - за запитом, автоматично чи спонтанно, а їх передано через захищений канал Secure Transmission Environment із шифруванням, електронним підписанням та перевіркою цілісності файлів.

Суд цього доводу не відхиляє: статус відомостей компетентного органу Сполученого Королівства як податкової інформації за підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України і канал їх передачі суд під сумнів не ставить, і саме з цього виходить Верховний Суд у наведених постановах.

Спір стосується не допустимості цієї інформації, а її достатності для висновку про отримання ОСОБА_1 доходу, його розмір і момент отримання.

У додаткових поясненнях від 02.09.2026 ОСОБА_1 стверджує, що з додатків 1 і 2 до листа компетентного органу від 02.09.2024 №S003703 неможливо достовірно ідентифікувати особу, оскільки у стовпці податкового номера облікового запису зазначено « 0», адресу наведено лише з назвою вулиці без номера будинку та квартири, а реєстраційного номера облікової картки платника податків чи іншого ідентифікатора у додатках немає, тому нарахування стосується «якоїсь особи, яка зареєструвалась під іменем IRYNA NIESTIEROVA»

Щодо ідентифікації особи, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2026 у справі №420/12445/25: «Суд відзначає, що наявність у міжнародній податковій інформації імені особи, дати народження, адреси електронної пошти, імені користувача облікового запису (username), внутрішнього ідентифікатора облікового запису (account reference) або інших ідентифікуючих відомостей може мати доказове значення для встановлення зв`язку відповідної інформації з конкретною фізичною особою. Тому сама по собі відсутність у такій інформації РНОКПП або реквізитів банківського рахунку не свідчить про її автоматичну недопустимість чи непридатність для ідентифікації особи.».

Суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що з витягів неможливо встановити, що йдеться саме про неї. Сукупність відомостей у витягах - ім`я та прізвище ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка збігається з датою народження ОСОБА_1 за даними Державного реєстру, назва вулиці IlfandPetrov street у м.Одесі, яка збігається з вулицею її зареєстрованого місця проживання за витягом з реєстру територіальної громади, - дає підстави пов`язати обліковий запис 222218828 з відповідачкою за первісним позовом, і відсутність у витягах реєстраційного номера облікової картки платника податків цього зв`язку не спростовує.

Натомість, доказів фактичного отримання ОСОБА_1 доходу, його розміру за окремими транзакціями та моменту отримання Головне управління ДПС в Одеській області не надало. Витяг з інформації компетентного органу Сполученого Королівства містить за 2022 рік кількість транзакцій (18), їх загальну вартість (17111 доларів США), нульову вартість відшкодувань і нульову суму утриманих податків, причому за поясненням самого компетентного органу в додатку 1 до листа від 02.09.2024 показник «Загальна вартість» є загальною вартістю транзакцій за рік за вирахуванням відшкодувань і комісій.

Це узагальнений показник обороту облікового запису на платформі за рік, а не відомості про суми, виплачені його власнику, та про дати таких виплат.

Іншого від компетентного органу Сполученого Королівства і не запитувалось: за пунктом 15 запиту ДПС України від 15.04.2024 просила надати щодо кожного автора «загальну суму (дохід) у доларах США» за рік, а відомостей про окремі виплати, їх дати, суми та спосіб розрахунків з авторами цей запит не передбачав.

Відомостей про спосіб розрахунків, крім позначення «eWallet» як альтернативного методу розрахунків із зазначенням адреси електронної пошти, у витягах немає, а сам Акт перевірки констатує, що у відповіді компетентного органу «відсутні відомості щодо порядку здійснення розрахунків».

Що являє собою «eWallet», яка установа веде цей рахунок, чи надходили на нього кошти і коли, контролюючий орган під час перевірки не з`ясовував.

Під час судового розгляду суд запропонував Головному управлінню ДПС в Одеській області надати докази виплати доходу. Натомість, Головне управління ДПС в Одеській області подало до суду Умови надання послуг OnlyFans, а доказів виплати доходу матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд відповідно до частини шостої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів і виходить з того, що відповідач за зустрічним позовом не довів факту отримання ОСОБА_1 у 2022 році доходу у сумі 17111,00 доларів США.

З обставин, на недоведеність яких ОСОБА_1 вказує у додаткових поясненнях від 02.09.2026, суд вважає встановленою лише належність облікового запису 222218828 саме їй, тоді як факт отримання нею доходу в сумі 17111,00 доларів США на належний їй рахунок, дати та суми окремих виплат відповідач за зустрічним позовом не довів.

Суд відхиляє твердження Головного управління ДПС в Одеській області про те, що з огляду на презумпцію правомірності рішень податкового органу та обов`язок платника доводити неправомірність рішення за пунктом 56.21 статті 56 ПК України заперечення ОСОБА_1 без контрдоказів є недостатніми для скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Презумпції правомірності рішень контролюючого органу Податковий кодекс України не встановлює. Стаття 62 ПК України, на яку посилається відповідач за зустрічним позовом, має назву «Способи здійснення податкового контролю» і передбачає: « 62.1. Податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин ...».

Натомість, пункт 56.21 статті 56 ПК України встановлює правило протилежного змісту: « 56.21. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.».

Той самий принцип закріплено серед основних засад податкового законодавства у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України: « 4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу».

Отже, обидві норми, на які посилається контролюючий орган, встановлюють презумпцію на користь платника податків, а не контролюючого органу, і жодна з них не покладає на платника обов`язок доводити неправомірність податкового повідомлення-рішення.

Обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України.

Тому, ненадання ОСОБА_1 доказів на спростування інформації компетентного органу Сполученого Королівства не звільняє Головне управління ДПС в Одеській області від обов`язку довести факт отримання нею доходу, його розмір і момент отримання, а відсутність таких доказів у матеріалах справи є підставою для висновку про недоведеність обставин, покладених в основу податкових повідомлень-рішень.

Суд також враховує, що контролюючий орган перерахував суму 17111,00 доларів США у гривні за курсом Національного банку України на 31.12.2022, послався в акті на правило про останній календарний місяць звітного року, однак норми, яка встановлює таке правило, в акті не навів, і суд такої норми у ПК України не знаходить.

Пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує перерахунок з моментом нарахування (отримання) доходу, а цього моменту контролюючий орган під час перевірки не встановив. Отже, база оподаткування у сумі 625725,31 грн визначена без установлення обставини, з якою закон пов`язує її обчислення.

У відзиві на зустрічний позов та в клопотанні від 16.02.2026 Головне управління ДПС в Одеській області стверджує, що податковий обов`язок виникає з моменту нарахування доходу на користь резидента, а не з моменту переказу коштів, навіть якщо фактична виплата відбулась пізніше або не відбулась взагалі, наприклад коли дохід зараховано на внутрішній рахунок у системі OnlyFans, оскільки за підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник зобов`язаний подавати декларації про іноземні доходи незалежно від того, чи підтверджені вони первинними документами нерезидента, за пунктом 164.1 статті 164 ПК України оподатковуваним є дохід, нарахований (виплачений, наданий) платнику, а за підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України іноземні доходи включаються до річного оподатковуваного доходу незалежно від фактичного надходження коштів в Україну, тобто оподаткуванню підлягає дохід, який виник як право вимоги.

Суд вважає це твердження помилковим.

Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України покладає на платника обов`язок «подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів» і жодного застереження про первинні документи нерезидента не містить. Підпункт 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України, текст якого наведено вище, слів «незалежно від фактичного надходження коштів в Україну» не містить. Визначення загального оподатковуваного доходу в абзаці другому пункту 164.1 статті 164 ПК України як доходу, нарахованого (виплаченого, наданого) платнику, є загальним, тоді як для іноземних доходів підпункт 164.1.3 того самого пункту говорить про «іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року», тобто сам Кодекс пов`язує включення іноземного доходу до річного оподатковуваного доходу з його отриманням.

Це твердження Головного управління ДПС в Одеській області суперечить наведеному вище висновку Верховного Суду у постанові від 17.06.2026 у справі №240/22077/25, за яким обов`язок подати декларацію та сплатити податок з іноземного доходу «виникає за умови фактичного отримання такого доходу», а отримання доходу, його розмір і період входять до предмета доказування.

Крім того, сам акт перевірки та податкові повідомлення-рішення побудовані на висновку, що ОСОБА_1 дохід «отримала», а не на висновку про нарахування доходу без його виплати, тому позиція про оподаткування нарахованого, але не отриманого доходу не відповідає підставі прийнятих рішень. Твердження про зарахування доходу на внутрішній рахунок у системі OnlyFans є припущенням: відомостей про такий рахунок, його стан чи рух коштів на ньому контролюючий орган не подав, а в акті перевірки зазначено, що у відповіді компетентного органу відсутні відомості щодо порядку здійснення розрахунків.

Аргумент Головного управління ДПС в Одеській області про те, що ОСОБА_1 не надала виписок з рахунків та інших доказів, а за пунктом 44.6 статті 44 ПК України ненадані документи вважаються відсутніми, суд відхиляє.

Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України стосується документів, що підтверджують показники, відображені платником у податковій звітності, тоді як у цій справі звітність не подавалась, а спір стосується самого факту отримання доходу, обов`язок доведення якого лежить на контролюючому органі. До того ж, запити про надання документів ОСОБА_1 не були вручені, тому й наслідків їх невиконання їй ставити за вину не можна.

Окрім того, під час судового розгляду ОСОБА_1 надала виписки по одинадцяти рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк» та bunq B.V. за 2022 рік і підтвердила, що інших рахунків у 2022 році не мала.

Надходжень від «Fenix International Ltd» у жодній з них не відображено.

Єдині надходження в іноземній валюті - вісім зарахувань переказів без зазначення платника та одне повернення коштів за покупку на загальну суму 4143,04 долари США на рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» та 9941,86 євро на рахунок у bunq B.V. від фізичних осіб, Hema BV, HOTEL і у вигляді повернень та процентів - ані за сумою, ані за кількістю операцій не відповідають показникам витягу компетентного органу (18 транзакцій, 17111 доларів США), а рахунок у bunq B.V. є банківським рахунком з IBAN, тоді як у витягу компетентного органу поле IBAN містить «0» і методом розрахунків зазначено eWallet.

Контролюючий орган зі свого боку жодних відомостей про рахунки чи електронні гаманці платника не подав і не стверджував, що якісь із зазначених надходжень походять від «Fenix International Ltd».

Суд критично оцінює посилання Головного управління ДПС в Одеській області на пункти 10 та 11 Умов надання послуг OnlyFans. Ці умови підтверджують лише загальний порядок роботи платформи, за яким платежі шанувальників отримує та обробляє провайдер платіжних послуг, платформа утримує комісію 20 відсотків, а автор контенту відповідає за декларування отриманих платежів. Того, які саме платежі та коли були виплачені власнику облікового запису 222218828, ці умови не підтверджують, а навпаки, вказують, що вартість транзакцій шанувальників і сума, яку отримує автор, є різними величинами.

Головне управління ДПС в Одеській області у клопотанні від 20.08.2026 посилається на постанову Верховного Суду від 06.08.2026 як на таку, що повністю і остаточно підтримала позицію контролюючого органу в аналогічних правовідносинах. Наведену цитату містить постанова Верховного Суду від 06.08.2026 у справі №600/2950/25-а, а не у справі №240/22077/25, як зазначено у клопотанні. У справі №600/2950/25-а Верховний Суд залишив без змін рішення про відмову платнику у скасуванні податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі інформації з того самого листа ДПС України від 02.10.2024. Суд дослідив цю постанову і вважає, що її висновки не є застосовними до спірних правовідносин з таких мотивів.

Так, обставини тієї справи істотно відрізняються від встановлених у цій справі.

Як зазначено в означеній постанові, запит контролюючого органу платник отримала особисто 16.10.2024, листом від 26.10.2024 просила роз`яснень і додаткового часу, отримала відповідь контролюючого органу від 05.11.2024, однак іншої відповіді на запит і документів про джерело походження коштів не надала ні під час перевірки, ні під час судового розгляду. Саме на цьому Верховний Суд побудував висновок: «У свою чергу, позивачем на спростування обставини про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans не надано жодного доказу а ні під час проведення перевірки на запит контролюючого органу, а ні до суду під час розгляду справи.».

Повертаюсь до обставин цієї справи, суд зазначає, що жоден документ контролюючого органу до відкриття провадження платнику не вручено, тому можливості надати пояснення і документи під час перевірки вона не мала, а під час судового розгляду надала виписки по всіх названих нею рахунках за 2022 рік, у яких надходжень від «Fenix International Ltd» немає.

У справі №600/2950/25-а суди попередніх інстанцій встановили, і Верховний Суд у межах повноважень за статтею 341 КАС України виходив з цього як з установленої обставини, що зі змісту перекладу листа компетентного органу вбачається отримання платником грошових коштів у визначеній сумі, а також описали порядок верифікації облікового запису з прив`язкою до банківської картки, на яку надходять кошти з платіжної системи.

У цій справі суд безпосередньо дослідив переклад листа компетентного органу від 02.09.2024 з додатком 1 і встановив, що показник «Загальна вартість» за визначенням самого компетентного органу є загальною вартістю транзакцій за рік за вирахуванням відшкодувань і комісій, що поле банківського рахунку щодо облікового запису містить « 0», а методом розрахунків зазначено «eWallet». Ці обставини у справі №600/2950/25-а не встановлювались, а в цій справі вони підтверджені документами і саме вони виключають висновок про те, що зазначена сума є сумою коштів, які отримала платник.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 не сформулював висновку про те, що інформація компетентного органу іноземної держави сама по собі є достатнім доказом отримання доходу. Навпаки, він відхилив посилання скаржника на постанови у справах №240/22077/25 та №560/9531/25 з тих мотивів, що обставини справ є відмінними, а «правова позиція щодо застосування певної норми у цих справах остаточно не сформована».

Після 06.08.2026 Верховний Суд у постановах від 08.09.2026 у справах №420/12445/25 та №560/4741/25 знову застосував підхід, викладений у постанові від 17.06.2026 у справі №240/22077/25, у тому числі у справі за позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій скасував постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позову платника податків. Тому підхід, за яким предметом доказування є факт, розмір і момент отримання доходу, є на час ухвалення цього рішення послідовним висновком Верховного Суду, і саме ним керується суд.

Щодо податкового повідомлення-рішення №20385/15-32-24-06-20 про застосування штрафу за пунктом 120.1 статті 120 ПК України за неподання декларації за 2022 рік суд зазначає, що обов`язок подати декларацію за підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 та пунктом 179.1 статті 179 ПК України виникає в разі отримання іноземного доходу. Оскільки факт отримання доходу контролюючий орган не довів, підстави для висновку про порушення строку подання декларації відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №20384/15-32-24-06-20 та №20382/15-32-24-06-20, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 73.3.2 пункту 73.3 статті 73 ПК України, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За підпунктом 73.3.3 цього пункту, платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з абзацами третім і четвертим пункту 121.2 статті 121 ПК України, неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

За пунктом 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідальність за пунктом 121.2 статті 121 ПК України настає за ненадання інформації на запит, який платник отримав, оскільки строк у 15 робочих днів за підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України обчислюється з дня, наступного за днем отримання запиту.

Запит від 28.10.2024 №14413/КПР/15-32-24-06-06 повернувся контролюючому органу з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса», тобто поштовий оператор не зміг його вручити через неправильність зазначеної адреси, а не через поведінку адресата.

Це зафіксував і сам акт перевірки, у якому на сторінці 12 зазначено, що запит «не отримано», відправлення «повернено до контролюючого органу без вручення з позначкою «неправильно зазначена (відсутня) адреса» з датою 15.11.2024», і попри це у висновку 5 акта платнику поставлено у вину ненадання відповіді на цей запит.

З тих самих мотивів, що наведені вище щодо наказу про перевірку, суд дійшов висновку, що цей запит ОСОБА_1 не отримала, строк для відповіді на нього не почав спливати, а отже, складу порушення, за яке пунктом 121.2 статті 121 ПК України передбачено штраф, контролюючий орган не довів.

Обов`язок надати документи за пунктом 85.2 статті 85 ПК України виникає у платника після початку перевірки. Оскільки умов для початку перевірки за пунктом 79.2 статті 79 ПК України контролюючий орган не дотримав, а запит від 24.01.2025 №1207/КПР/15-32-24-06-06 надіслано тим самим відправленням, що і наказ, і повернуто з тією самою відміткою, обов`язок надати документи у ОСОБА_1 не виник. Доказів того, що вона не забезпечила зберігання документів, а також акта про ненадання документів від 18.03.2025 №2063/15-32-24-06-16 матеріали справи не містять, хоча саме на контролюючий орган покладено обов`язок подати суду всі наявні у нього документи. Тому податкове повідомлення-рішення №20382/15-32-24-06-20 також є протиправним.

ОСОБА_1 обґрунтовує свою позицію посиланням на підпункт 53-1.4 пункту 53-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки вона стосується інформації, отриманої відповідно до Багатосторонньої угоди CRS про фінансові рахунки, тоді як за листом ДПС України від 15.04.2024 та листом компетентного органу Сполученого Королівства від 02.09.2024 інформацію у цій справі отримано за спеціальним запитом на підставі Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, і вона стосується не залишків на фінансових рахунках, а транзакцій облікового запису на платформі. Так само суд не застосовує як норму права Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджені наказом ДПС України від 25.02.2021 №244, і Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 №118, на які посилається позивач за зустрічним позовом: перший акт є внутрішнім документом податкової служби, який не встановлює прав та обов`язків платників, а другий регулює порядок направлення запитів між компетентними органами і не визначає обсягу доказування у спорі про правомірність податкових повідомлень-рішень. Вимоги до змісту доказів отримання доходу суд встановлює безпосередньо з норм ПК України та частини другої статті 77 КАС України.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями від 01.05.2025 визначило ОСОБА_1 грошові зобов`язання та застосувало штрафні санкції на загальну суму 161880,55 грн без доведення факту отримання нею доходу, який є об`єктом оподаткування, та з порушенням порядку повідомлення платника про перевірку, що позбавило її гарантованого пунктом 86.7 статті 86 ПК України права подати заперечення та документи до прийняття рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 01.05.2025 №20385/15-32-24-06-20, №20387/15-32-24-06-20, №20382/15-32-24-06-20, №20384/15-32-24-06-20 та №20389/15-32-24-06-20 без доведення обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зауважує, що у прохальній частині зустрічної позовної заяви податкові повідомлення-рішення №20387/15-32-24-06-20 та №20389/15-32-24-06-20 названо двічі - окремо щодо основного платежу та щодо штрафних санкцій, визначених тим самим рішенням, а номер « 20389/15-32-24-0620» є неточним написанням номера №20389/15-32-24-06-20, тому суд вирішує вимоги щодо п`яти податкових повідомлень-рішень, які фактично подані до матеріалів справи та досліджені судом під час судового розгляду.

Вирішуючи позовні вимоги за первісним позовом про стягнення податкового боргу, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.08.2026 у справі №160/34082/23: «Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов`язання.».

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2024 у справі №200/1185/21-а: «Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли відповідні податкові документи були направлені контролюючим органом за адресою, яка не є адресою місця проживання (податковою адресою) фізичної особи, у тому числі повідомленою нею на виконання вимог пункту 70.7 статті 70 ПК України, або останнього відомого її місцезнаходження/перебування.».

Обставини тієї справи подібні до обставин цієї: контролюючий орган звернувся з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи, а податкові повідомлення-рішення і вимогу надіслав за адресою, яка не була податковою адресою платника.

Суд встановив, що податкові повідомлення-рішення від 01.05.2025 та податкову вимогу від 25.07.2025 Головне управління ДПС в Одеській області надіслало на адресу АДРЕСА_5 , тоді як з 03.02.2025 податковою адресою ОСОБА_1 за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків була адреса АДРЕСА_3 . Те, що податковою адресою відповідачки за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків є АДРЕСА_3 , Головне управління ДПС в Одеській області зазначає і в самій позовній заяві.

Отже, ані податкові повідомлення-рішення, ані податкова вимога не надіслані за податковою адресою платника і не вважаються врученими за пунктом 42.2 та абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України.

За таких обставин строк сплати грошових зобов`язань за пунктом 57.3 статті 57 ПК України не почав спливати, грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених, а визначена ними сума не набула статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Крім того, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, який суд прийняв до спільного розгляду, і цим рішенням суд визнав їх протиправними та скасував.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України, грошові зобов`язання за такими рішеннями є неузгодженими, а після скасування рішень підстави для їх стягнення відсутні взагалі.

Суд відхиляє заперечення Головного управління ДПС в Одеській області про те, що відповідачка не повідомила контролюючий орган про зміну податкової адреси і тому несе ризик невручення. Цей аргумент стосується відправлень, надісланих до 03.02.2025.

Податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу контролюючий орган надіслав уже після того, як актуальну адресу було внесено до Державного реєстру, тому невідповідність адреси відправлення податковій адресі є наслідком неврахування контролюючим органом даних власного реєстру. Аргумент Головного управління ДПС в Одеській області про те, що у справі про стягнення податкового боргу суд не оцінює правомірність нарахувань, є обґрунтованим лише для випадку, коли зустрічного позову не заявлено, і суд його враховує з тим застереженням, що у цій справі ОСОБА_1 заявила зустрічний позов, який суд прийняв до спільного розгляду, а висновок про відсутність узгодженого боргу суд робить незалежно від оцінки правомірності нарахувань - з факту ненадіслання податкових повідомлень-рішень і вимоги за податковою адресою.

Довід позивача за первісним позовом про те, що грошове зобов`язання не набуло статусу безнадійного боргу, на висновок суду не впливає, оскільки підставою для відмови в позові є не безнадійність боргу, а відсутність узгодженого грошового зобов`язання.

Суд не встановив порушення ОСОБА_1 прав чи інтересів позивача за первісним позовом, оскільки право на стягнення податкового боргу за пунктом 87.11 статті 87 ПК України виникає лише щодо узгодженого грошового зобов`язання, а такого за встановлених судом обставин не існує.

Отже, у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а також стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах, а тому не спростовують наведених висновків суду.

За результатом розгляду справи суд доходить висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а первісний позов Головного управління ДПС в Одеській області - задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 за подання зустрічної позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 8478,40 грн, обчислений за сімома пунктами вимог як за вимоги немайнового характеру (7 Ч 1211,20 грн). Предметом зустрічного позову є вимоги про скасування п`яти податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошові зобов`язання та штрафні санкції на загальну суму 161880,55 грн, тому ці вимоги є вимогами майнового характеру, а ціною позову є ця сума.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Один відсоток від 161880,55 грн становить 1618,81 грн (1618,8055 грн з округленням до копійки), що більше за 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 (1211,20 грн) і менше за 5 таких розмірів, а з урахуванням коефіцієнта 0,8, оскільки зустрічну позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд», судовий збір, який підлягав сплаті, становить 1295,05 грн.

Саме ця сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за зустрічним позовом.

Питання про повернення надміру сплаченого судового збору вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила, у порядку пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_1 у додаткових поясненнях від 02.09.2026 просить стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області понесені нею судові витрати в розмірі 28478,40 грн, з яких 8478,40 грн судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу вона надала договір про надання правничої допомоги від 10.11.2025, укладений з адвокатом Павел О.Ю., додаткову угоду від 05.05.2026 №1 до нього, за пунктом 2 якої гонорар за супроводження розгляду цієї справи становить 20000,00 грн зі сплатою до 01.06.2026, прибутковий касовий ордер від 29.05.2026 №2 про прийняття адвокатом від ОСОБА_1 20000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.09.2026.

За детальним описом вартість послуг становить: аналіз позовної заяви Головного управління ДПС в Одеській області та долучених до неї доказів - 2000,00 грн, збір доказів, аналіз та опрацювання банківських виписок, відпрацювання правової позиції для підготовки відзиву - 3000,00 грн, підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 25.12.2025 - 3000,00 грн, опрацювання судової практики, підготовка та подання зустрічної позовної заяви від 25.12.2025 - 3000,00 грн, аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив від 12.02.2026 - 2000,00 грн, підготовка додаткових пояснень у справі - 2000,00 грн, участь у судових засіданнях незалежно від їх кількості - 5000,00 грн, усього 20000,00 грн.

Головне управління ДПС в Одеській області у запереченнях від 22.09.2026 просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області посилається на частину п`яту статті 134 КАС України та критерії розподілу судових витрат, які наводить з посиланням на «частину 3 статті 141», частину третю статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтю 28 Правил адвокатської етики, додаткову постанову Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 та рішення Європейського суду з прав людини у справах «East/West Alliance Limited» проти України» і «Лавентс проти Латвії» та зазначає, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи і наданими адвокатом послугами, їх стягнення у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, а розмір гонорару має відповідати ринковим цінам на адвокатські послуги з урахуванням категорії справи та витраченого адвокатом часу; заявлену суму він вважає необґрунтованою та недоведеною.

Розрахунку розміру, який Головне управління ДПС в Одеській області вважає співмірним, та доказів ринкових цін на адвокатські послуги заперечення не містять.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами першою і другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За частиною четвертою статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частинами шостою і сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною третьою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив: «Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.»

У тій самій постанові Верховний Суд вказав, що суд зобов`язаний оцінити як заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і заперечення іншої сторони, оскільки подані заперечення можуть містити аргументи щодо необґрунтованості заявлених витрат, їхньої невідповідності фактичному обсягу наданої правничої допомоги або їхньої надмірності з огляду на обставини конкретної справи.

У постанові від 12.06.2026 у справі №420/26201/25 Верховний Суд зазначив, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони, і це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі №911/969/24, на яку послався Верховний Суд у постановах від 12.06.2026 у справі №420/26201/25 та від 06.08.2026 у справі №640/33886/21, зазначила, що суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) чи обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку).

Заперечення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.09.2026 подано з посиланням на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, тому суд розглядає їх як клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у розумінні частини шостої статті 134 КАС України і оцінює заявлені витрати за критеріями частини п`ятої цієї статті.

Витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу є реальними: їх понесення підтверджено договором, додатковою угодою, прибутковим касовим ордером про сплату 20000,00 грн, актом приймання-передачі та детальним описом, а участь адвоката Павел О.Ю. у справі - поданими нею заявами по суті справи, клопотаннями та поясненнями та участю в судових засіданнях. Усі роботи, зазначені в описі, пов`язані з розглядом саме цієї справи. Підстав для відмови у відшкодуванні витрат у повному обсязі, про що просить Головне управління ДПС в Одеській області, немає.

Разом з тим суд погоджується з доводом Головного управління ДПС в Одеській області про те, що заявлений розмір витрат не є співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт. Аналіз позовної заяви та долучених до неї доказів (2000,00 грн), збір доказів, опрацювання банківських виписок і відпрацювання правової позиції (3000,00 грн) та підготовка відзиву на позовну заяву (3000,00 грн) за своєю природою є однією роботою - підготовкою відзиву, яка неможлива без вивчення позовної заяви, доказів і формування позиції, тому виділення підготовчих дій в окремі послуги загальною вартістю 5000,00 грн є дублюванням вартості одного документа.

Зустрічна позовна заява від 25.12.2025 (3000,00 грн) подана того самого дня, що й відзив, і за змістом обґрунтування відтворює відзив на позовну заяву з доповненням щодо процедури перевірки, тобто підготовлена на тій самій правовій позиції і тих самих документах. Вартість участі в судових засіданнях (5000,00 грн) визначено в описі незалежно від їх кількості та тривалості, без зазначення витраченого часу, тоді як частина засідань зводилась до відкладення розгляду, приєднання документів та оголошення перерв, а з 21.08.2026 справа розглядалась у письмовому провадженні.

Час, витрачений адвокатом на кожну з робіт, в описі не зазначено, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вартості робіт з витраченим часом за пунктом 2 частини п`ятої статті 134 КАС України.

Водночас справа не є справою незначної складності: вона розглядалась за правилами загального позовного провадження з січня до вересня 2026 року, об`єднує первісний та зустрічний позови, стосується оподаткування іноземних доходів за даними міжнародного обміну податковою інформацією, для чого адвокат зібрала та опрацювала виписки по одинадцяти банківських рахунках і підготувала дві заяви по суті справи, відповідь на відзив та додаткові пояснення, а ціна позову та сума спірних грошових зобов`язань становить 161880,55 грн. Тому зменшення витрат до розміру, який не покриває навіть вартості підготовки заяв по суті справи, не відповідало б обсягу фактично наданої правничої допомоги.

Враховуючи фактичний обсяг наданих послуг з правничої допомоги, дублювання окремих робіт в описі, відсутність відомостей про витрачений час, складність справи та її значення для ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що співмірним є розмір витрат на професійну правничу допомогу 10000,00 грн, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

У решті вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 132, 134, 139, 177, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.05.2025 №20385/15-32-24-06-20.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.05.2025 №20387/15-32-24-06-20.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.05.2025 №20382/15-32-24-06-20.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.05.2025 №20384/15-32-24-06-20.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 01.05.2025 №20389/15-32-24-06-20.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1295,05 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25 вересня 2026 року.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Головне управління ДПС в Одеській області, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО