Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №420/41091/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41091/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2025 № 154750007867 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального (страхового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: період військової служби з 10.04.1981 по 30.06.1983 згідно війського квитка серія НОМЕР_2 ; - період навчання з 01.09.1985 по 02.07.1990 згідно Диплому НОМЕР_3 виданого 03.08.1990, реєстраційний № 2053, Профсоюзним білетом № 04223210 та обліковою карточкою члена профсоюза до членського білету № 04223210 від 16.12.1985; - періоди роботи з 01.08.1983 по 26.08.1985, з 07.09.1990 по 26.03.1995 та з 12.10.1995 по 28.04.1996 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 25.03.1985; - періоди роботи з 01.06.1998 по 22.05.1999; з 17.07.2000 по 02.03.2001; з 11.04.2001 по 17.12.2001, з 18.06.2003 по 17.01.2005, з 01.05.2014 по 23.05.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.03.1985, періоди роботи з 13.04.2017 по 30.12.2019, з 03.02.2020 по 10.09.2021 згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 13.04.2017; періоди служби з 10.12.2022 по 05.02.2023, з 15.02.2023 по 24.06.2023, 3 29.06.2023 рп 19.08.2023, 3 29.08.2023 ро 23.10.2023, 3 01.11.2023 рп 25.01.2024, 3 07.02.2024 по 15.05.2024, з 28.05.2024 по 21.07.2024 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці, згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 05.10.2024 № 1/50/324;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести розрахунок загального (страхового) стажу роботи позивача, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно та протиправно не зарахував до його загального страхового стажу понад 14 років трудової діяльності, навчання та військової служби. Зокрема, він наголошує, що наявність виправлень чи формальних недоліків у трудовій книжці (записи іноземною мовою чи помилки в датах наказів), допущених з вини адміністрації підприємств, не може позбавляти його конституційного права на пенсію, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Крім того, позивач вказує на незаконність неврахування стажу, набутого за межами України (в Узбекистані та рф). Адже на момент роботи діяла міжнародна Угода СНД про гарантії прав у галузі пенсійного забезпечення, вихід з якої не має зворотної сили для вже набутого стажу. Підкреслює необхідність зарахування періодів його строкової військової служби, навчання в інституті, а також служби в ЗСУ під час воєнного стану. При цьому періоди його безпосередньої участі в бойових діях, як учасника бойових дій (УБД), мають бути зараховані на пільгових умовах - із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Ухвалою судді від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.01.2026 до суду від третьої особи ГУ ПФУ в Одеській області надійшли пояснення, згідно з якими відмова позивачу у призначенні дострокової пенсії є законною через відсутність у нього необхідних 25 років страхового стажу. Періоди навчання, військової служби та роботи за межами України (зокрема в республіках колишнього СРСР) правомірно не були зараховані, оскільки позивач не надав обов`язкову заяву про неотримання пенсійних виплат в органах пенсійного забезпечення інших держав, як того вимагає стаття 24-1 Закону № 1058 та постанова Кабінету Міністрів України № 562. Щодо стажу, набутого на території російської федерації, ГУ ПФУ в Одеській області наголошує на відсутності правових підстав для його зарахування, оскільки 19 червня 2023 року для України припинила дію Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Так як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідний міжнародний договір не діяв, відповідач прийняв рішення виключно в межах чинного законодавства.

23.01.2026 до суду від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що підтверджений страховий стаж позивача становить лише трохи більше 10 років замість необхідних 25. Періоди строкової служби, навчання та роботи в республіках колишнього СРСР до 1992 року не зараховані через те, що позивач не надав обов`язкової заяви та документів, які б підтверджували факт неотримання ним пенсії в іншій державі. Щодо стажу роботи на території російської федерації, відповідач вказує на припинення для України дії Угоди СНД з пенсійного забезпечення (з червня 2023 року) та відсутність документальних доказів сплати позивачем страхових внесків до пенсійного фонду рф за спірні періоди. Також відповідач відхиляє вимогу про зарахування періодів безпосередньої участі в бойових діях у пільговому кратному розмірі (один місяць за три), оскільки таке обчислення застосовується виключно при призначенні військових пенсій за вислугу років, а не для загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком. Крім того, період роботи позивача з 2014 по 2017 роки правомірно не зараховано, оскільки в державному Реєстрі застрахованих осіб (довідка ОК-5) відсутні будь-які дані про сплату за нього страхових внесків, що є ключовою умовою формування стажу.

03.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою він письмово повідомив орган Пенсійного фонду про те, що не отримує пенсійних виплат в інших державах, та вказав на об`єктивну неможливість одержати підтверджуючі довідки з російської федерації через збройну агресію. Позивач звертає увагу, що в умовах відсутності обміну інформацією між країнами закон дає йому право обмежитися такою заявою, і відмова ПФУ з цих підстав є суто формальною. Також припинення співробітництва з країною-агресором не може бути підставою для незарахування стажу, якщо він належним чином підтверджений записами в трудовій книжці, адже саме вона є основним документом про трудову діяльність.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 30.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (далі - Закон № 1058).

За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській Івано-Франківській області.

За результатами розгляду цієї заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення від 19.03.2025 № 154750007867, яким відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідних 25 років страхового стажу, зарахувавши позивачу лише 19 років 5 місяців та 21 день.

Підставою для відмови стало те, що записи в трудовій книжці (серії НОМЕР_4 від 25.03.1985) про звільнення та прийняття на роботу в періоди до та після 1991 року були виконані іноземною мовою, а офіційний нотаріальний переклад українською мовою та печатки були відсутні.

Після отримання відмови позивач здійснив офіційний переклад трудової книжки з нотаріальним засвідченням та 30.09.2025 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ в Одеській області.

У своїй повторній заяві від 30.09.2025 позивач окремо зазначив, що не отримує пенсію іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, а також усно повідомив про об`єктивну неможливість отримати довідки з російської федерації щодо сплати внесків.

За ініціативою позивача, 07 жовтня 2025 року сервісним центром ГУ ПФУ в Одеській області було направлено офіційний запит до Пенсійного фонду Республіки Узбекистан для перевірки інформації, чи перебуває ОСОБА_1 у них на обліку як отримувач пенсійних виплат.

Повторну заяву від 30.09.2025 за принципом екстериторіальності розглядало вже ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке рішенням від 08.10.2025 № 154750007867 знову відмовило позивачу у призначенні пенсії.

Під час другого розгляду ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувало позивачу лише 10 років 10 місяців та 15 днів страхового стажу, тобто розмір зарахованого стажу порівняно з першим рішенням зменшився на 8 років 7 місяців та 6 днів.

Пенсійний орган не зарахував до стажу період строкової військової служби за межами України (з 10.04.1981 по 30.06.1983) та період навчання в Ташкентському інституті (з 01.09.1985 по 02.07.1990), пославшись на відсутність у позивача документального підтвердження від іноземної держави про те, що він не отримує там пенсію за ці періоди.

Також не були зараховані періоди роботи позивача в Республіці Узбекистан (з 01.08.1983 по 26.08.1985, з 07.09.1990 по 26.03.1995 та з 12.10.1995 по 28.04.1996) через наявні в трудовій книжці виправлення в номерах та датах наказів про прийняття/звільнення, що, на думку відповідача, порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок.

Наступні періоди роботи в Узбекистані (з 01.09.1998 по 22.05.1999; з 17.07.2000 по 02.03.2001; з 11.04.2001 по 17.12.2001; з 18.06.2003 по 17.01.2005) не були враховані через відсутність довідки про неотримання пенсії в іншій державі та у зв`язку з тим, що з 01.01.2004 відсутні дані про сплату страхових внесків, а дія міжнародної Угоди СНД припинилася.

Періоди роботи позивача на території АР Крим та російської федерації (з 01.05.2014 по 23.05.2017, з 13.04.2017 по 30.12.2019, з 03.02.2020 по 10.09.2021) не були враховані, оскільки в державному Реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) відсутні відомості про сплату за нього страхових внесків у ці періоди, а Угода СНД від 13.03.1992 припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.

Окрім цього, відповідач відмовив в зарахуванні періодів участі позивача в бойових діях (з грудня 2022 по липень 2024 року з перервами) на пільгових умовах у кратному розмірі (один місяць служби за три місяці), зазначивши, що такий пільговий розрахунок застосовується лише при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям, а не за нормами Закону № 1058-IV.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Щодо неврахування періодів роботи: період строкової військової служби з 10.04.1981 по 30.06.1983, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п. 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються зокрема і військові квитки. Військовий квиток: це основний документ, що підтверджує проходження строкової служби.

Зокрема, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, зараховується до трудового стажу.

Період проходження строкової військової служби до 1 січня 2004 року, зараховується до страхового стажу на підставі військових квитків або довідок з військових комісаріатів.

Так, згідно відомостей військового квитка серія НОМЕР_6 я, ОСОБА_1 , з 10.04.1981 по 30.06.1983 проходив службу в Радянській Армії.

Отже, період проходження військової служби з 10.04.1981 по 30.06.1983 підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Щодо неврахування періодів роботи: період навчання за межами України з 01.09.1985 по 02.07.1990.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).

У періоді з 01.09.1985 по 02.07.1990 позивач навчався у Ташкенському інституті текстильної і легкої промисловості імені Акунбабаєва. Сплата внесків підтверджується Профсоюзним білетом № 04223210 та обліковою карткою члена профспілки до членського білету № 04223210 від 16.12.1985.

Суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.

Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1985 по 02.07.1990, що підтверджується дипломом НОМЕР_3 , та сплатою внесків згідно Профсоюзного білету № 04223210 та обліковою карточкою члена профсоюза до членського білету № 04223210 від 16.12.1985 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо неврахування періодів роботи: з 01.08.1983 по 26.08.1985, з 07.09.1990 по 26.03.1995 та з 12.10.1995 по 28.04.1995 у зв`язку з наявними виправлення у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 25.03.1985.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.03.1985:

- у записі під № 2 та під № 3 « 01.08.1983 Прийняття слюсарем електриком другого розряду в Уйчинську БПФ на підставі наказу 213-к/о від 02.08.1983» та « 26.08.1985 звільнений у зв`язку зі вступом в ВУЗ на підставі наказу № 513-к від 30.08.1985» виправлення відсутні та підтверджують зазначений період роботи;

- запис під № 4 номер наказу « 5» виправлено на номер наказу « 3», що по суті не змінило запису про прийняття на роботу до Уйчинського ПТФ ел.монтером, адже дата прийняття на роботу залишилась не змінною та підтверджує саме дату прийняття на роботу;

- запис під № 5 дата наказу 53 « 16.03.95» виправлено на « 26.03.95» однак дата про звільнення залишилась не змінною;

- запис під № 7 дата звільнення « 28.04.1995» виправлено на « 28.04.1996», яку і слід вважати вірною, так як дата наказу відповідає даті у колонці « 2» 28.04.1996 (запис зроблено без виправлення).

Згідно зі ст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів y ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

20 червня 1974 року постановою Держпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

У відповідності до зазначеної Інструкції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Слід врахувати й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-a висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі N 490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Таким чином, незарахування періодів роботи з 01.08.1983 по 26.08.1985, з 07.09.1990 по 26.03.1995 та з 12.10.1995 по 28.04.1996 згідно записів трудовій книжці серії НОМЕР_7 від 25.03.1985 до страхового стажу, є протиправним.

Щодо неврахування періодів роботи з 01.06.1998 по 22.05.1999; з 17.07.2000 по 02.03.2001; з 11.04.2001 по 17.12.2001, з 18.06.2003 по 17.01.2005, з 01.05.2014 по 23.05.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.03.1985, та з 13.04.2017 по 30.12.2019, з 03.02.2020 по 10.09.2021 згідно трудової книжки НОМЕР_8 від 13.04.2017.

Періоди роботи з 01.06.1998 по 22.05.1999, з 17.07.2000 по 02.03.2001; з 11.04.2001 по 17.12.2001 та з 18.06.2003 по 17.01.2005 - це періоди роботи у Республіці Узбекистан.

Періоди роботи з 29.11.2005 по 23.05.2017 - це безперервний період роботи в КРП «Бахчисарайський ПМК №2» в Автономній Республіці Крим, який було неодноразово перейменовано та реорганізовано.

У заявах від 12.03.2025 та 30.09.2025 про призначення пенсії позивач зазначив, що не отримує пенсію іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що при вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року, Угода 1) та Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (Угода припинила дію 4 липня 2023 року, Угода 2).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

На час роботи позивача в російській федерації Україна була учасником Угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних відносин.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке цього ж дня було опубліковане у Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом ч. 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 висловив позицію що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Враховуючи, що позивач працював на території російської федерації до набрання чинності Закону України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (який набрав чинності 23 грудня 2022 року) її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи

Крім того, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Вірменія (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи не прийняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року.

Суд наголошує, що періоди трудової діяльності позивача 01.06.1998 по 22.05.1999, з 17.07.2000 по 02.03.2001; з 11.04.2001 по 17.12.2001 та з 18.06.2003 по 17.01.2005 у Республіці Узбекистан підтверджуються записами трудової книжки. При цьому, з огляду на відсутність налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Республіки Узбекистан щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат, відсутність такої інформації не може бути підставою для неврахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.

Також, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

У даному випадку відповідач не вжив жодних заходів для перевірки обставин щодо отримання чи неотримання позивачем пенсійних виплат на території Республіки Узбекистан за спірні періоди трудової діяльності, а лише зазначив про відсутність документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат позивачу.

Крім того, суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

У постанові 04.03.2020 по справі № 284/289/16-а суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що невиконання страхувальником обов`язку з подання звітності тягне за собою притягнення винної особи до адмінвідповідальності, проте наявність факту вчинення адмінправопорушення не впливає на обчислення страхового стажу, з якого обраховується пенсія.

Також Верховний Суд зазначив, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 30.09.2019 у справі №414/736/17.

З огляду на вищевикладене, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком з мотивів відсутності за період з 01.05.2014 по 23.05.2017 в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про нарахування заробітку та сплату страхових внесків, відповідач безпідставно переклав на громадянина тягар негативних наслідків за можливе несвоєчасне подання звітності чи сплату внесків роботодавцем, або за технічні затримки в оновленні самого Реєстру.

Щодо не врахування періодів служби до страхового стажу з 10.12.2022 по 05.02.2023, з 15.02.2023 по 24.06.2023, з 29.06.2023 рп 19.08.2023, з 29.08.2023 по 23.10.2023, з 01.11.2023 по 25.01.2024, з 07.02.2024 по 15.05.2024, з 28.05.2024 по 21.07.2024 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці.

Стаття 24 Закону №1058-IV визначає періоди, з яких складається страховий стаж. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу відповідно до норми ст. 57 Закону ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' від 20.12.1991 №2011-XIІ, крім іншого, час військової служби зараховується до страхового стажу; час служби в особливий період зараховується на пільгових умовах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підп. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абз.1 пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Отже, пільгове обчислення один місяць служби за три місяці, передбачене Постановою № 393, застосовується при визначенні вислуги років для призначення та обчислення пенсії відповідно до Закону України № 2262-XII та не змінює порядку обчислення страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Тому спірні періоди військової служби позивача підлягають зарахуванню до його страхового стажу в календарному, а не трикратному обчисленні.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 360/665/24. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний правовий висновок є обов`язковим для врахування судом у даній справі з подібним предметом позову.

Отже, пільгове обчислення вислуги років (1 місяць за 3), передбачене статтею 57 Закону № 1788-XII, статтею 8 Закону № 2011-XII та деталізоване Постановою КМУ № 393, стосується виключно призначення пенсій військовослужбовцям за Законом України № 2262-XII. Ці норми не можуть бути автоматично перенесені на порядок обчислення страхового стажу для пенсії за віком.

Відтак, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV, то у суду відсутні правові підстави вважати, що відповідач був зобов`язаний зарахувати до страхового стажу позивача у трикратному розмірі періоди військової служби, у які позивач брав участь у бойових діях.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2025 № 154750007867 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно із п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення/перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Аналогічна правова позиція викладена ВС/КАС у постанові від 07 травня 2024 року по справі № 460/38580/22.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих до заяви від 30.09.2025 провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання порушене позивачем, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена ВС/КАС у постанові від 07 травня 2024 року по справі №460/38580/22.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне з метою належного захисту порушеного права позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 30.09.2025 та при вирішенні питання про зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи, навчання та військової служби врахувати висновки суду в цьому рішенні.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15; ЄДРПОУ 20551088), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2025 № 154750007867 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду про наявність підстав та відсутність для зарахування до страхового стажу періодів роботи, навчання та військової служби, викладених в цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк