Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №340/3267/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3267/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненого, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 25.03.2025 по 25.06.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди з 25.03.2025 по 25.06.2025;

2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 грн пропорційно часу участі у бойових діях та перебування на лікуванні, а саме: з 05.08.2022 по 31.10.2022, з 21.11.2022 по 12.12.2022, з 18.12.2022 по 31.12.2022, з 01.08.2024 по 26.08.2024, з 13.09.2024 по 27.09.2024, з 02.10.2024 по 05.11.2024, з 08.11.2024 по 22.11.2024; з 23.11.2024 по 29.11.2024, з 11.12.2024 по 16.12.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 грн пропорційно часу участі у бойових діях та перебування на лікуванні, а саме з 05.08.2022 по 31.10.2022, з 21.11.2022 по 12.12.2022, з 18.12.2022 по 31.12.2022, з 01.08.2024 по 26.08.2024, з 13.09.2024 по 27.09.2024, з 02.10.2024 по 05.11.2024, з 08.11.2024 по 22.11.2024; з 23.11.2024 по 29.11.2024, з 11.12.2024 по 16.12.2024.

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час якої отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, та перебував на лікуванні. Посилаючись на відповідні довідки військово-лікарських комісій, позивач зазначив, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях та перебування на лікуванні за заявлені у позові періоди. Стверджує, що військова частина НОМЕР_1 безпідставно відмовила у нарахуванні та виплаті такої винагороди, посилаючись на відсутність підтверджуючих документів. Крім того, позивач зазначив про ненарахування та невиплату йому грошового забезпечення за період з 25.03.2025 по 25.06.2025. На його думку, оскільки з 13.03.2025 він проходив військово-лікарську комісію у зв`язку з отриманими пораненнями та перебував на лікуванні, підстав для припинення виплати грошового забезпечення за спірний період не було. На підтвердження своїх доводів позивач посилався, зокрема, на медичні документи та виписки з карткового рахунку.

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 – подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що доводи позивача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення спростовуються матеріалами справи. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 9 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останньою займаною посадою зберігається за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні не більше чотирьох місяців. Оскільки поранення позивач отримав 16.12.2024, чотиримісячний строк сплив 16.04.2025, а висновку ВЛК про необхідність продовження лікування понад цей строк позивач своєчасно не надав. Водночас відповідач послався на довідку-розрахунок, згідно з якою грошове забезпечення за березень та квітень 2025 року позивачу було нараховано та виплачено. Щодо додаткової винагороди за періоди з 23.11.2024 по 29.11.2024 та з 11.12.2024 по 16.12.2024 зазначив, що відповідні твердження позивача спростовуються фінансовими документами. За грудень 2024 року позивачу було нараховано понад 67 000 грн винагороди за безпосередню участь у бойових діях, а після отримання поранення та перебування на стаціонарному лікуванні додаткову винагороду продовжували нараховувати пропорційно у січні, лютому та березні 2025 року (а.с.80-82).

Відповідач – військова частина НОМЕР_2 – у відзиві зазначив, що до 22.11.2024 позивач проходив військову службу у цій військовій частині, а вимоги про невиплату додаткової винагороди за періоди з 05.08.2022 по 31.10.2022, з 21.11.2022 по 12.12.2022, з 18.12.2022 по 31.12.2022, з 01.08.2024 по 26.08.2024, з 13.09.2024 по 27.09.2024, з 02.10.2024 по 05.11.2024 та з 08.11.2024 по 22.11.2024 є необґрунтованими. Зокрема, відповідач послався на довідки-розрахунки грошового забезпечення, відповідно до яких за серпень – грудень 2022 року та серпень–листопад 2024 року позивачу нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях (а.с.114-115).

Позивача відповідей на відзиви відповідачів до суду не подав, наведених у відзивах відомостей щодо нарахування та виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди не спростував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 до 22.11.2024, після чого проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

16.12.2024 під час проходження служби отримав поранення. Факт поранення та його зв`язок із захистом Батьківщини підтверджено довідками військово-лікарських комісій № 19 від 10.01.2025, № 481 від 08.02.2025, № 259 від 06.03.2025 та № 2025-0625-1441/Д від 25.06.2025 (а.с.7зв.-8, 30зв.-31, 31зв.).

Спір виник щодо виплати позивачу грошового забезпечення за період з 25.03.2025 по 25.06.2025 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за визначені у позовній заяві періоди. У зв`язку з невиплатою, зі слід позивача, зазначених сум позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил було установлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшено до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 до Постанови № 168 внесено зміни, відповідно до яких до осіб, яким додаткова винагорода виплачується у розмірі до 100 000 грн, віднесено також військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

У подальшому до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, якими уточнювалися умови та порядок виплати додаткової винагороди. Отже, право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях визначається їх безпосередньою участю у таких діях, а у разі отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, – також перебуванням на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за наявності передбачених Постановою № 168 підстав.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 Порядок № 260 було доповнено новим розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", згідно з пунктом 2 якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень – тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктами 8, 9, 10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин — особовому складу військової частини; керівника органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, положеннями Постанови № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 визначено право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, а також у визначених цими нормативно-правовими актами випадках – у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Виплата зазначеної додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (начальників) військових частин, виданих з урахуванням рапортів командирів підрозділів та інших документів, що підтверджують наявність визначених законодавством підстав для її виплати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 25.03.2025 по 25.06.2025 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, з наведених норм убачається, що за військовослужбовцем на період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, перебуванням на лікуванні або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (після поранення, контузії, травми чи каліцтва) зберігається грошове забезпечення за останньою займаною посадою, але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини, якщо законодавством не встановлено триваліший строк. Після спливу зазначеного строку виплата грошового забезпечення здійснюється за наявності висновку військово-лікарської комісії та рішення командира військової частини про продовження перебування на лікуванні відповідно до вимог чинного законодавства.

Як установлено судом, поранення позивач отримав 16.12.2024, цього ж дня вибув до закладу охорони здоров`я, а тому передбачений зазначеною нормою чотиримісячний строк збереження грошового забезпечення сплив 16.04.2025.

Водночас матеріалами справи не підтверджується безперервне перебування позивача на лікуванні після 12.03.2025 та, відповідно, наявність визначених пунктом 9 розділу I Порядку № 260 підстав для продовження виплати грошового забезпечення після спливу чотиримісячного строку.

Так, з наданих до суду документів убачається, що за результатами медичних оглядів позивачу видавалися довідки ВЛК № 19 від 10.01.2025, № 481 від 08.02.2025 та № 259 від 06.03.2025, у яких визначено потребу у відпустці для лікування після поранення строком на 30 календарних днів (а.с.30зв., 31, 31зв.).

На виконання постанови ВЛК наказом від 06.03.2025 № 70 (а.с.87) позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 06.03.2025. Разом з тим наказом від 12.03.2025 № 76 (а.с.87зв.) зазначену відпустку призупинено у зв`язку з направленням позивача на медичний огляд до військової частини НОМЕР_3 . Направлення на медичний огляд також датоване 12.03.2025 (а.с.7).

Таким чином, останнім документально підтвердженим рішенням військово-лікарської комісії щодо потреби позивача у відпустці для лікування є довідка ВЛК № 259 від 06.03.2025, на підставі якої позивачу було надано відповідну відпустку, яка, однак, 12.03.2025 була призупинена у зв`язку з направленням на медичний огляд.

Після 12.03.2025 та до 25.06.2025 матеріали справи не містять висновків військово-лікарської комісії, якими позивачу було б продовжено відпустку для лікування, встановлено необхідність подальшого лікування або визначено інший період звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я.

При цьому 25.06.2025 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 складено довідку № 2025-0625-1441/Д (а.с.7зв.-8). Однак зазначена довідка не містить висновку про безперервне перебування позивача на лікуванні з 12.03.2025 по 25.06.2025 та не визначає такого періоду як періоду лікування, що потребував продовження понад чотири місяці.

Більше того, у свідоцтві про хворобу від 25.06.2025 (а.с.8зв.-10) у пункті 9 зазначено, що позивач перебував на обстеженні і лікуванні, зокрема, з 20.02.2025 по 06.03.2025. Отже, зміст цього документа не підтверджує перебування позивача на обстеженні та лікуванні у період з 12.03.2025 по 25.06.2025. Сам факт проведення 25.06.2025 медичного огляду ВЛК та встановлення діагнозу, пов`язаного з отриманим 16.12.2024 пораненням, не свідчить про те, що позивач безперервно перебував на лікуванні протягом попереднього періоду.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що проведення військово-лікарською комісією медичного огляду позивача 25.06.2025 означає його безперервне перебування на лікуванні або на обстеженні з 12.03.2025 по 25.06.2025. З матеріалів справи не встановлено, що медичний огляд у військовій частині НОМЕР_3 тривав протягом зазначеного періоду, а відповідних документів, які б підтверджували таку обставину, позивачем не надано.

Таким чином, доводи позивача про перебування на лікуванні з 10.01.2025 по 25.06.2025 не можуть бути прийняті судом як підтвердження безперервного перебування на лікуванні після 12.03.2025, оскільки надані ним документи підтверджують окремі періоди лікування та відпустки для лікування, визначені відповідними постановами ВЛК, але не містять належного підтвердження безперервного лікування у період з 12.03.2025 по 25.06.2025.

Відтак після спливу чотиримісячного строку 16.04.2025 позивач не надав доказів наявності висновку військово-лікарської комісії про необхідність продовження лікування понад установлений строк та рішення командира військової частини про продовження перебування на лікуванні. Сам факт наявності у позивача поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та проведення 25.06.2025 медичного огляду ВЛК не є достатньою правовою підставою для продовження виплати грошового забезпечення за весь період до 25.06.2025.

При цьому доводи позивача про те, що грошове забезпечення йому не виплачувалося протягом усього заявленого періоду з 25.03.2025 по 25.06.2025, спростовуються наданою військовою частиною НОМЕР_1 довідкою-розрахунком (а.с.84зв.), відповідно до якої позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за березень та квітень 2025 року. Представник позивача, отримавши відзив військової частини НОМЕР_1 , не подав відповіді на нього та не надав доказів, які б спростовували зазначені відомості або підтверджували наявність заборгованості за відповідні місяці.

Той факт, що після повернення позивача до військової частини 27.06.2025 було видано наказ від 27.06.2025 № 185 (а.с. 88) про поновлення виплати грошового забезпечення, також не свідчить про наявність у відповідача обов`язку здійснювати таку виплату за весь період з 25.03.2025 по 25.06.2025. Навпаки, зазначений наказ свідчить про поновлення виплати грошового забезпечення після повернення позивача до військової частини та встановлення відповідних підстав для її здійснення.

Отже, судом не встановлено документально підтверджених підстав для продовження виплати позивачу грошового забезпечення після спливу чотиримісячного строку, а також не встановлено протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за заявлений період. У зв`язку з цим позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити відповідні нарахування і виплату задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за періоди з 23.11.2024 по 29.11.2024 та з 11.12.2024 по 16.12.2024 суд зазначає, що зазначені позивачем періоди безпосередньо охоплюються періодами, за які відповідачем здійснювалося нарахування відповідної винагороди, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення за листопад – грудень 2024 року (а.с.84), січень – березень 2025 року (а.с.84зв.).

Таким чином, доводи позивача про повну відсутність нарахування додаткової винагороди за зазначені періоди не знайшли підтвердження під час розгляду справи. При цьому представник позивача не надав відповіді на відзив, не заперечив проти наведених військовою частиною НОМЕР_1 сум та не подав доказів, які б свідчили про невідповідність здійснених нарахувань заявленим у позові періодам.

Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 про нарахування та виплату додаткової винагороди за періоди з 05.08.2022 по 31.10.2022, з 21.11.2022 по 12.12.2022, з 18.12.2022 по 31.12.2022, з 01.08.2024 по 26.08.2024, з 13.09.2024 по 27.09.2024, з 02.10.2024 по 05.11.2024 та з 08.11.2024 по 22.11.2024 суд також не встановив підстав для їх задоволення.

Як убачається з наданої військовою частиною НОМЕР_2 довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші виплати за квітень – грудень 2022 року, позивачу за відповідні місяці здійснювалося нарахування та виплата, зокрема, додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях. Зокрема, у вересні 2022 року нараховано 90 967,74 грн (за серпень 2022 року), у жовтні 2022 року – 100 000 грн (за вересень 2022 року), у листопаді 2022 року – 97 741,94 грн (за жовтень 2022 року), у грудні 2025 року – 53 333,33 грн (за листопад 2022 року), у січні 2023 року – 88 709,68 грн (за грудень 2022 року) (а.с.119).

Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші виплати за січень – листопад 2024 року, у вересні 2024 року позивачу нараховано 24 193,55 грн (за серпень 2024 року), у жовтні 2024 року – 31 666,67 грн (за вересень 2024 року), у листопаді 2024 року – 56 129,03 грн (за жовтень 2024 року), у грудні 2024 року – 15 000 грн (за листопад 2024 року) (а.с.120).

Зазначені військовою частиною НОМЕР_2 періоди нарахування охоплюють періоди, за які позивач просить стягнути додаткову винагороду. Представник позивача після отримання відзиву не подав відповіді на нього, не заперечив проти наведених сум та не надав доказів того, що зазначені виплати фактично не здійснювалися або що нараховані військовою частиною НОМЕР_2 суми не охоплюють заявлені у позові періоди.

За таких обставин суд виходить із того, що надані відповідачами фінансові документи підтверджують здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди за відповідні періоди, тоді як позивачем не подано належних і допустимих доказів на спростування цих відомостей. Саме по собі посилання позивача на право на отримання додаткової винагороди не є достатньою підставою для повторного нарахування та виплати коштів, які вже були нараховані та виплачені.

Таким чином, за результатами розгляду справи судом не встановлено факту ненарахування або невиплати відповідачами грошового забезпечення та додаткової винагороди за заявлені позивачем періоди. Наведені у відзивах відповідачів обставини підтверджені фінансовими документами, а позивачем вони не спростовані.

За відсутності встановленого факту протиправної бездіяльності відповідачів відсутні правові підстави для визнання такої бездіяльності протиправною та покладення на відповідачів обов`язку повторно нарахувати і виплатити позивачу відповідні суми.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН