Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №340/6292/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6292/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2025 №000137272404, №000137292404, №000137282404 та від 02.06.2025 №000065322404, №000065302404, №000065312404, №000065372404, №000065332404;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2025 №Ф-000065382404;

- визнати протиправною та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2025 №000065402404 Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті за результатами документальної планової виїзної перевірки. На думку позивача, Головне управління ДПС у Кіровоградській області дійшло помилкових висновків про заниження позивачем оподатковуваного доходу, податкових зобов`язань із ПДФО, військового збору та ПДВ, а також про несплату єдиного внеску, непроведення розрахункових операцій через РРО і відсутність реєстрації податкових накладних.

Позивач зазначає, що кошти в сумі 4 485 464,83 грн, внесені ним на власний підприємницький рахунок, не є виручкою від реалізації товарів, а становлять власні кошти, отримані від підприємницької діяльності попередніх років та продажу належного йому майна. На переконання позивача, контролюючий орган безпідставно визнав ці надходження доходом лише з огляду на зазначене у банківських документах призначення платежу, не встановивши конкретних господарських операцій, контрагентів та первинних документів, які підтверджували б отримання незадекларованого доходу. У зв`язку із цим позивач вважає похідними та необґрунтованими донарахування ПДФО, військового збору і єдиного внеску.

Заперечуючи проти донарахування ПДВ, позивач стверджує, що придбані пальне, природний газ, сировина та інші товари використовувалися у межах його господарської діяльності, що підтверджується наданими під час перевірки первинними документами. Відсутність окремих товарно-транспортних накладних, на його думку, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій. Також позивач вказує на помилковість здійснених відповідачем розрахунків щодо використання залишків пшениці та виробленого з неї борошна.

Щодо санкцій за порушення законодавства про РРО позивач посилається на те, що акт перевірки не містить відомостей про конкретні розрахункові операції, покупців, дати, місце та вартість реалізованих товарів, а висновки податкового органу ґрунтуються переважно на припущенні про готівковий характер внесених на рахунок коштів. Крім того, відповідачем, на переконання позивача, не враховано законодавчі обмеження щодо застосування штрафів у періоди карантину та воєнного стану, а також особливі розміри санкцій, установлені перехідними положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач також наголошує, що контролюючий орган не довів наявності в його діях вини та умислу, необхідних для застосування штрафу у підвищеному розмірі. З огляду на викладене ФОП ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Дегтярьовою С.В. від 22.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.6 а.с.75).

07.10.2025 відповідач подав відзив на позов (т.6 а.с. 92-100). Головне управління ДПС у Кіровоградській області заперечує проти задоволення позову та вважає, що перевірка проведена на законних підставах, а спірні рішення відповідають встановленим порушенням.

Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 4 485 464,83 грн унаслідок невключення до доходу коштів, внесених на банківський рахунок із призначенням платежу «торгова виручка». Твердження позивача про внесення власних коштів і помилкове зазначення банком призначення платежу відповідач вважає непідтвердженими, оскільки відповідальність за правильність реквізиту «призначення платежу» покладається на платника. У зв`язку із цим, на думку відповідача, правомірно визначено додаткові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Крім того, відповідач послався на відсутність належних первинних документів, які підтверджували б використання у господарській діяльності дизельного палива та залишків борошна, а також на невідображення транспортних засобів у повідомленні за формою №20-ОПП. Це, за позицією податкового органу, зумовило обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Також перевіркою встановлено невключення до податкових зобов`язань торгової виручки, відсутність реєстрації відповідних податкових накладних, непроведення через РРО коштів у загальній сумі 5 137 670 грн та неповну сплату ПДФО і військового збору із заробітної плати найманих працівників.

Відповідач наголосив, що заперечення позивача на акт перевірки та подані ним документи були розглянуті в установленому порядку. Документи щодо використання природного газу в господарській діяльності враховано, у зв`язку із чим відповідні висновки перевірки скориговано, тоді як інші порушення залишено без змін. За результатами адміністративного оскарження суму донарахування з ПДВ частково зменшено, а штрафну санкцію за порушення законодавства про РРО збільшено.

Посилаючись на ненадання позивачем належних доказів, які спростовували б установлені перевіркою порушення, ГУ ДПС у Кіровоградській області вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив, поданої до суду 13.10.2025, представник позивача заперечила доводи податкового органу, зазначивши про помилковість висновків перевірки щодо заниження податкових зобов`язань та відсутність належних доказів допущених порушень. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Дегтярьовою С.В. від 20.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.6 а.с.234).

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2025 №357 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/6292/25 (т.6 а.с.243-244).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 головуючим суддею у справі № 340/2519/25 визначено суддю Притулу К.М.

Ухвалою судді від 08.01.2026 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 7, а.с. 8).

06 серпня 2026 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у перевіреному періоді зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності та перебуває на загальній системі оподаткування.

Основним видом економічної діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання. Додатковими видами діяльності є: 10.72 - виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 10.89 - виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 47.29 - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 - роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.03.2025 №296-п та плану-графіка проведення планових перевірок посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.04.2025 №5097/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (т.3 а.с.5-81).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1. пункту 177.2, підпункту 1774.1, підпункту 177.4.4 статті 177 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 807383,68 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2018 рік - 82515,80 грн, 2019 рік - 68584,26 грн, 2020 рік - 68521,30 грн, 2021 рік - 123501,85 грн, за 2022 рік - 295162,64 грн, за 2023 рік - 169097,83 грн;

2. підпункту 1.1 пункту16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 67281,97 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2018 рік - 6876,32 грн, за 2019 рік - 5715,35 грн, за 2020 рік - 5710,11 грн, за 2021 рік - 10291,82 грн, за 2022 рік - 24596,89 грн, за 2023 рік - 14091,48 грн;

3. пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України, в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1012103 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: за січень 2018 року на 5695 грн, за лютий 2018 року на 969 грн, за березень 2018 року на 14830 грн, за травень 2018 року 30048 грн, за червень 2018 року на 7037 грн, за липень 2018 року на 5762 грн, за серпень 2018 року на 21094 грн, за вересень 2018 року на 2853 грн, за жовтень 2018 року на 1086 грн, за грудень 2018 року на 89893 грн, за січень 2019 року на 873 грн, за лютий 2019 року на 18506 грн, за березень 2019 року на 6199 грн, за квітень 2019 року на 7164 грн, за травень 2019 року 2455 грн, за липень 2019 року на 209 грн, за вересень 2019 року на 81 грн, за жовтень 2019 року на 9607 грн, за грудень 2019 року на 88354 грн, за лютий 2020 року на 2283 грн, за березень 2020 року на 6652 грн, за квітень 2020 року на 7856 грн, за травень 2020 року 19955 грн за червень 2020 року на 3651 грн, за липень 2020 року на 7436 грн, за серпень 2020 року на 6681 грн, за вересень 2020 року на 6457 грн, за жовтень 2020 року на 2599 грн, за листопад 2020 року на 3672 грн, за грудень 2020 року на 11753 грн, за січень 2021 року на 16689 грн, за лютий 2021 року на 20554 грн, за березень 2021 року на 16070 грн, за квітень 2021 року на 18996 грн, за травень 2021 року 15107 грн, за червень 2021 року на 1577 грн, за липень 2021 року на 12948 грн, за серпень 2021 року на 21493 грн, за вересень 2021 року на 27015 грн, за листопад 2021 року на 19326 грн, на січень 2022 року на 36144 грн, за лютий 2022 року на 46167 грн, за квітень 2022 року на 52104 грн, за травень 2022 року 5319 грн, за червень 2022 року на 23605 грн, за серпень 2022 року на 29966 грн, за вересень 2022 року на 11376 грн, за жовтень 2022 року на 17244 грн, за листопад 2022 року на 14287 грн за грудень 2022 року на 17406 грн, за січень 2023 року на 4662 грн, за лютий 2023 року на 12542 грн, за квітень 2023 року на 4853 грн, за червень 2023 року на 7382 грн, за липень 2023 року на 7135 грн, за серпень 2023 року на 44072 грн, за вересень 2023 року на 17156 грн, за жовтень 2023 року на 22096 грн, за листопад 2023 року на 55890 грн, за грудень 2023 року на 21192 грн та завишено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 51929 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: за квітень 2018 року на 1851 грн, за листопад 2018 року на 340 грн, за червень 2019 року на 479 грн, за серпень 2019 року на 1306 грн, за листопад 2019 року на 232 грн, за січень 2020 року на 265 грн, за жовтень 2021 року на 3287 грн, за грудень 2021 року на 207 грн, за березень 2022 року на 306 грн, за липень 2022 року на 822 грн, за березень 2023 року на 34110 грн, за травень 2023 року 8724 грн;

4. пункту 201.1, пункту 201.4. пункту 201.10 статті 201, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання товарів/послуг на загальну суму 1012103 грн, в тому числі за 2018 рік на загальну суму 179267 грн, за 2019 рік на загальну суму 133448 грн, за 2020 рік на загальну суму 78995 грн, за 2021 рік на загальну суму 169775 грн, за 2022 рік на загальну суму 253618 грн, за 2023 рік на загальну суму 196989 грн, та завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 51529 грн, в тому числі за 2018 рік на загальну суму 2191 грн, за 2019 рік на загальну суму 2017 грн, за 2020 рік на 265 грн, за 2021 рік на загальну суму 3494 грн, за 2022 рік на 1128 грн, за 2023 рік на 42834 грн;

5. частину 2 пункту 1 статті 7. Закону № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), пункту 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, в частині заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 844098,39 грн, в т.ч. за 2018 рік - 100852,66 грн, за 2019 рік - на суму 83825,20 грн, за 2020 рік – на суму 60269,22 грн, за 2021 рік на суму 150946,71 грн, за 2022 рік на суму 241793,48 грн, за 2023 рік на суму 206411,12 грн;

6. пункт 1 та пункт 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів виручка на загальну суму 5137670,00 грн, у тому числі за 2018 рік - на суму 470000,00 грн, за 2019 рік - 292000,00 грн, за 2020 рік - на суму 480320,00 грн, за 2021 рік - на суму 1045350,00 грн, за 2022 рік - на суму 1703000,00 грн, за 2023 рік - на суму 1147000,00 грн;

7. підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 ПК України, в частині заниження нарахування, утримання та сплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників на загальну суму 9194,77 грн;

8. підпунктів 1.1, 1.3. 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження нарахування, утримання та сплати податкового зобов`язання з військового збору із заробітної плати найманих працівників на загальну суму 1959,74 грн.

Зокрема, в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 4 485 464,83 грн унаслідок невключення до доходу коштів, внесених готівкою на власний підприємницький рахунок із зазначенням у банківських документах призначення платежу «торгова виручка».

У зв`язку з цим відповідач визначив заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 807 383,68 грн, військового збору від підприємницької діяльності на 67 281,97 грн та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 844 098,39 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідач включив до бази оподаткування суми готівкових внесків на рахунок, а також нарахував податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо дизельного палива, борошна та природного газу, які, на його думку, не були використані у господарській діяльності.

Також актом зафіксовано відсутність реєстрації податкових накладних на визначені контролюючим органом операції, непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкової виручки на загальну суму 5 137 670,00 грн, а також неповну сплату податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за листопад 2023 року в сумі 9 194,77 грн та військового збору із заробітної плати в сумі 1 959,74 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки. За результатами їх розгляду відповідач прийняв частину поданих документів щодо використання природного газу у господарській діяльності та зменшив відповідні донарахування, а в іншій частині висновки перевірки залишив без змін, про що повідомив листом від 26.05.2025 №7598/6/11-28-24-04-06 (т.6 а.с.162-172).

На підставі акта перевірки та результатів розгляду заперечень, 02.06.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №000065322404, на загальну суму 961 223,81 грн, за порушення пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4 статті 177 ПК України (т.6 а.с.148-149);

- податкове повідомлення-рішення №000065302404, на загальну суму 2 449,68 грн, за порушення пункту 1.1, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України (т.6 а.с.146);

- податкове повідомлення-рішення №000065312404, на загальну суму 11 493,46 грн, за порушення підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 ПК України (т.6 а.с.147);

- податкове повідомлення-рішення №000065372404, яким за порушення пункту 1 та пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 935 000,00 грн (т.6 а.с.156);

- податкове повідомлення-рішення №000065332404, на загальну суму 18 101,98 грн, за порушення пункту 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України (т.6 а.с.150-151);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000065382404 на суму 844 098,39 грн (т.6 а.с.124);

- рішення №000065402404 про застосування штрафних санкцій про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2 241 134,45 грн (т.6 а.с.161).

ФОП ОСОБА_1 не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, звернувся зі скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 14.08.2025 № 23681/6/99-00-06-01-02-06:

скасовано ППР ГУ ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 №000065352404 в частині визначення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним зобов`язанням - 64341 грн, за штрафними санкціями - 16085,25 грн, №000065362404 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі - 32170,50 грн, а в інших частинах зазначені ППР залишено без змін, а скаргу в цій частині – частково задоволено;

залишено без змін ППР ГУ ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 № 000065322404, № 000065302404, № 000065312404, № 000065372404, №000065332404, а скаргу в цій частині - без задоволення;

збільшено суму штрафної (фінансової) санкції за не проведення розрахункових операцій через РРО, визначену у ППР ГУ ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 №000065372404 на суму 478 670,0 грн (т.6 а.с.128-132).

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2025:

- №000137272404, на загальну суму 925 103,50 грн, за порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України (т.6 зв.б. а.с.159-160);

- №000137282404, яким за порушення строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, застосовано штраф у сумі 776 608,00 грн (т.6 а.с.158-159);

- №000137292404, яким за порушення пункту 1 та пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 478 670,00 грн (т.6 а.с.157).

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

ПК України у пункті 20.1.4 статті 20 наділяє контролюючі органи правом проводити перевірки платників податків, а підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 визначає документальну перевірку як перевірку, предметом якої, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктами 44.6, 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору від підприємницької діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпунктів 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 цієї статті до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 177.10 цієї статті фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Системний аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою включення певної суми до підприємницького доходу є встановлення факту її одержання внаслідок господарської діяльності. Переміщення вже належних фізичній особі коштів з готівкової у безготівкову форму не створює нового активу та саме по собі не є виручкою від нового постачання. Водночас платник повинен підтвердити реальне походження внесених коштів, а сума повторно внесеної готівкової виручки не може перевищувати розмір раніше отриманого та належно облікованого доходу.

В акті перевірки збільшення чистого оподатковуваного доходу на 4 485 464,83 грн пов`язане з готівковими внесками на власний рахунок позивача, у реквізиті яких зазначено «торгова виручка». Проте відповідач не визначив, від яких саме покупців одержано ці кошти, який товар їм передано, за якими договорами, накладними або розрахунковими документами відбулося постачання, коли саме виникло право власності покупців на товар та чи не були відповідні суми вже відображені у складі доходу попередніх періодів.

Банківська виписка є належним доказом руху коштів за рахунком, дати, суми та зазначеного ініціатором платежу призначення. Однак напис «торгова виручка» характеризує заповнений реквізит касової операції з внесення коштів і без додаткових доказів не встановлює ані особу покупця, ані предмет реалізації, ані факт передачі товару. Систематичність однакового призначення платежу могла обґрунтовувати проведення додаткових контрольних заходів, зустрічних звірок або зіставлення з обсягами виробництва та реалізації, але не замінює доказування оподатковуваної операції.

Позивач під час перевірки пояснив, що поповнював обігові кошти за рахунок власних коштів, отриманих у попередні роки від підприємницької діяльності та від відчуження належного йому майна. На підтвердження цих пояснень до матеріалів справи подано декларації про майновий стан і доходи та документи щодо джерел коштів. Контролюючий орган не здійснив зіставлення задекларованих доходів, підтверджених надходжень від відчуження майна, обсягів готівкової виручки та сум поповнення рахунку, не навів розрахунку перевищення поповнень над можливими підтвердженими джерелами та не спростував належними доказами пояснення позивача.

Саме контролюючий орган, який стверджує про одержання незадекларованої виручки, повинен довести сукупність юридичних фактів, з якими стаття 177 ПК України пов`язує виникнення об`єкта оподаткування.

Отже, відповідач не довів, що 4 485 464,83 грн є новою виручкою позивача, яка не була врахована під час визначення чистого оподатковуваного доходу. Відтак відсутня встановлена пунктом 177.2 статті 177 ПК України база для збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 807 383,68 грн.

За підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, чинній у перевірені періоди, платниками військового збору були особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а об`єктом оподаткування - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Підпункт 1.3 установлював ставку збору 1,5 відсотка, а підпункт 1.4 передбачав його нарахування та сплату в порядку статті 168 ПК України. Для фізичної особи-підприємця відповідний об`єкт визначався з урахуванням підпункту 164.1.3 пункту 164.1 та пункту 177.2 статті 177 ПК України.

Оскільки контролюючим органом не доведено збільшення чистого оподатковуваного доходу на 4 485 464,83 грн, відсутня й база для донарахування 67 281,97 грн військового збору від підприємницької діяльності. Тому податкові повідомлення-рішення від 02.06.2025 №000065322404 щодо ПДФО від підприємницької діяльності та №000065332404 щодо військового збору від підприємницької діяльності, включаючи застосовані в них штрафні санкції, не відповідають критерію обґрунтованості та підлягають скасуванню.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає наступне

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За операціями з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості застосовується касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, не будь-яке зарахування коштів на банківський рахунок утворює першу подію для цілей ПДВ. Зараховані кошти повинні бути оплатою від покупця або замовника за товари чи послуги, що постачаються. Внесення платником власної готівки на власний рахунок за відсутності встановленого покупця та постачання не відповідає умовам пунктів 185.1 і 187.1 ПК України.

Висновок перевірки про заниження ПДВ на 789 021 грн унаслідок невключення до оподатковуваних операцій коштів, внесених на рахунок як «торгова виручка», ґрунтується на тому самому припущенні, що й донарахування ПДФО. Відповідач не ідентифікував господарські операції, щодо яких відбулася перша подія, не навів номенклатури та вартості поставленого товару, даних покупців або документів про відвантаження. Тому правові підстави для застосування пункту 187.1 статті 187 ПК України до таких поповнень відсутні.

Інша частина донарахування ПДВ здійснена за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідно до пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України потребує встановлення конкретних товарів або послуг, сум податкового кредиту щодо них і факту їх фактичного або запланованого використання поза господарською діяльністю. Саме наявність однієї з обставин, перелічених у пункті 198.5, а не лише недолік окремого документа, є юридичною підставою для компенсуючого податкового зобов`язання.

Стосовно дизельного палива позивач надав відомості про транспортні засоби, які використовувалися для перевезення власної продукції, та акти списання пального. З огляду на визначення господарської діяльності у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 ПК України перевезення сировини та готової продукції для забезпечення виробництва і збуту безпосередньо пов`язане з підприємницькою діяльністю.

Пункт 63.3 статті 63 ПК України та пункт 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, установлюють інформаційний обов`язок повідомляти контролюючий орган за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. Невиконання такого обов`язку може мати самостійні наслідки, передбачені статтею 117 ПК України, однак воно не змінює фактичного характеру використання майна та не є визначеною пунктом 198.5 статті 198 ПК України підставою для нарахування ПДВ. Тому неподання форми №20-ОПП щодо транспортного засобу саме по собі не доводить негосподарське використання пального.

Відсутність окремих товарно-транспортних накладних також не має наперед установленого значення. Такі накладні підтверджують насамперед перевезення вантажу, тоді як факт придбання, оприбуткування, списання та використання пального може підтверджуватися сукупністю інших первинних документів. Відповідач не встановив використання пального для особистих потреб, безоплатної передачі або іншої операції поза господарською діяльністю.

Щодо борошна контролюючий орган виходив із розрахункової різниці між обсягами придбання, залишками та списанням і припущення про сплив строку придатності. Проте сплив строку придатності, розрахований без інвентаризації та без установлення фактичного знищення, безоплатної передачі чи використання товару не у господарській діяльності, не є достатнім доказом настання обставин, передбачених підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України. Податковий орган не спростував пояснення позивача щодо переробки сировини та не узгодив свій розрахунок з усіма даними обліку руху сировини і готової продукції.

Документи щодо використання природного газу були враховані самим відповідачем під час розгляду заперечень, унаслідок чого відповідну частину донарахувань зменшено. Це підтверджує, що призначення кожного ресурсу мало встановлюватися на підставі первинних документів, а не загального припущення про негосподарське використання.

За сукупністю наведеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів ані не відображених позивачем операцій з постачання, ані використання пального і борошна поза межами господарської діяльності. Відповідно відсутні правові підстави для збільшення податкових зобов`язань за пунктами 187.1 та 198.5 ПК України.

Податкове повідомлення-рішення від 18.08.2025 №000137272404 сформоване після адміністративного оскарження за єдиним розрахунком. Оскільки судом визнано недоведеними всі складові визначеного ним податкового зобов`язання, воно підлягає скасуванню в повному обсязі. За відсутності основного податкового зобов`язання немає й підстав для штрафної санкції, нарахованої у зв`язку з його визначенням.

Щодо складання та реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Штрафи, передбачені пунктами 120-1.1 і 120-1.2 статті 120-1 ПК України за порушення строку або відсутність реєстрації податкової накладної, можуть бути застосовані лише за наявності первинного обов`язку скласти та зареєструвати конкретну податкову накладну. Такий обов`язок є наслідком виникнення податкового зобов`язання з постачання або з підстав, прямо визначених пунктом 198.5 статті 198 ПК України.

Оскільки відповідач не довів ані операцій з постачання, ані негосподарського використання придбаних з ПДВ товарів, не доведено й обов`язку позивача складати та реєструвати податкові накладні на суми, визначені перевіркою. Тому податкове повідомлення-рішення від 18.08.2025 №000137282404 про застосування штрафу в сумі 776 608 грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон №265/95-ВР) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зобов`язані проводити їх на повну суму покупки через зареєстровані та переведені у фіскальний режим РРО або програмні РРО зі створенням розрахункового документа.

Пунктом 11 статті 3 цього Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Фінансова відповідальність за не проведення конкретної розрахункової операції або проведення її не на повну суму встановлена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Отже, необхідною передумовою відповідальності є доведення конкретного факту прийняття коштів від покупця за товар або послугу. Внесення підприємцем власної готівки до каси банку для її зарахування на власний рахунок не є прийманням коштів від покупця за місцем реалізації та не відповідає визначенню розрахункової операції у статті 2 Закону №265/95-ВР.

В акті перевірки не ідентифіковано покупців, товари, дати, місця та суми окремих розрахунків, не наведено контрольних стрічок, фіскальних чеків, актів фактичних перевірок, пояснень покупців, документів про передачу товару або інших доказів отримання позивачем готівки саме під час реалізації товарів без застосування РРО. Суму 5 137 670 грн сформовано шляхом підсумовування банківських внесків та інших надходжень, які контролюючий орган кваліфікував як виручку, однак не пов`язав із конкретними продажами.

Зміст призначення платежу у банківському документі не перетворює операцію між підприємцем і банком на розрахунок між продавцем та покупцем. Відсутність доказів первинної розрахункової операції виключає встановлення складу порушення пунктів 1 та 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, а отже й застосування санкції за пунктом 1 статті 17 цього Закону.

За таких обставин питання про застосування перехідних розмірів санкцій та законодавчих обмежень їх застосування у періоди карантину і воєнного стану не є визначальним для вирішення спору, оскільки ці приписи регулюють розмір відповідальності за вже доведене порушення, тоді як у цій справі не доведено самого факту розрахункових операцій без РРО.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 №000065372404 на суму 1 935 000 грн та прийняте за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 18.08.2025 №000137292404 на суму 478 670 грн підлягають скасуванню.

Щодо єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2464-VI VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування доходу, на який нараховується внесок.

Пункт 2 розділу IV Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, пов`язує обчислення внеску підприємцями на загальній системі з даними річних податкових декларацій та результатами перевірок, що призвели до збільшення або зменшення доходу, оподатковуваного ПДФО.

За частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Недоїмку в сумі 844 098,39 грн контролюючий орган розрахував виключно внаслідок збільшення чистого оподатковуваного доходу на ті самі 4 485 464,83 грн. Іншої самостійної фактичної підстави для визначення цієї недоїмки акт перевірки не містить.

Оскільки відповідач не довів одержання позивачем додаткового чистого оподатковуваного доходу, відсутня передбачена пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI база для нарахування єдиного внеску. Тому вимога від 02.06.2025 №Ф-000065382404 на суму 844 098,39 грн та рішення від 02.06.2025 №000065402404 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 241 134,45 грн є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору із заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податковий агент.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, та 168.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Обов`язок із військового збору щодо заробітної плати у перевірений період випливав із підпунктів 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України: заробітна плата належала до об`єкта оподаткування, ставка становила 1,5 відсотка, а нарахування, утримання та сплата здійснювалися за правилами статті 168 ПК України.

Актом перевірки встановлено неповну сплату ПДФО із заробітної плати за листопад 2023 року в сумі 9 194,77 грн та військового збору в сумі 1 959,74 грн. Ці зобов`язання виникли у позивача як роботодавця і податкового агента та не залежать від правової природи коштів, внесених ним на підприємницький рахунок.

Позивач не надав окремого розрахунку, платіжних документів або інших доказів, які б підтверджували своєчасне перерахування зазначених сум чи помилковість розрахунку контролюючого органу. Наведені у позові доводи про власні кошти, ПДВ, РРО та єдиний внесок не спростовують цього самостійного порушення.

За правилами частини першої статті 77 КАС України обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти належно підтвердженого розрахунку, повинна довести сторона, що їх заявляє. За відсутності таких доказів суд не встановив підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2025 №000065312404 на загальну суму 11 493,46 грн та №000065302404 на загальну суму 2 449,68 грн.

Також, щодо штрафних санкцій, суд зазначає, що посилання відповідача на ненадання частини документів безпосередньо під час перевірки суд відхиляє, оскільки у цій справі відповідач частину додаткових документів фактично врахував під час розгляду заперечень, що виключає формальний підхід до решти доказів лише через дату їх подання.

З огляду на встановлені обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. За приписами частини третьої цієї статті в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 15 140 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Загальна сума оскаржених грошових зобов`язань, штрафних санкцій і недоїмки становить 8 193 883,27 грн. За наслідками розгляду справи суд скасовує рішення відповідача на загальну суму 8 179 940,13 грн, тоді як у задоволенні позовних вимог щодо грошових зобов`язань на суму 13 943,14 грн відмовляє. Отже, частка задоволених майнових вимог становить 99,83 відсотка.

Пропорційна частина сплаченого судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу, становить 15 114,24 грн. Тому зазначену суму належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.08.2025 №000137272404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.08.2025 №000137292404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.08.2025 №000137282404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 №000065322404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 №000065372404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02.06.2025 №000065332404.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2025 №Ф-000065382404.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.06.2025 №000065402404.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 114,24 грн (п`ятнадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 24 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА