Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №320/45258/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ № 320/45258/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправною через грубе порушення ст.ст. 3, 8, 17, 19, 21, 22, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного Суду України, а також статей 61, Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо відмови позивачці, ОСОБА_1 у виплаті неотриманої пенсії за померлого батька ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2019 року по 01 липня 2024 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити позивачу, ОСОБА_1 виплату неотриманої пенсії за померлого батька ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2019 року по 01 липня 2024 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є донькою померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, і отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, що має право на одержання сум пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю її батька, у зв`язку з чим вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після смерті батька ОСОБА_2 згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 320/28117/23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду було направлено відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2024 року засвідчено факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого 26 серпня 1999 року.

Батько позивачки перебував на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримував пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року у справі № 320/28117/23:

- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №6106 від 27.02.2023, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву", починаючи з 01.12.2019;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату пенсії, згідно з довідкою №6106 від 27.02.2023, виданою Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву", починаючи з 01.12.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з урахуванням раніше виплачених сум;

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржило зазначене рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто.

Як зазначає позивач, після здійснення перерахунку пенсії у її батька утворилася заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.12.2019 по 01.07.2024, при цьому пенсія у перерахованому розмірі фактично виплачувалася ОСОБА_2 з липня 2024 року

Позивач зазначає, що після смерті батька, у грудні 2024 року, вона звернулася до Управління обслуговування громадян Згурівського сектору обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з питання виплати їй сум пенсії, які залишилися недоодержаними ОСОБА_2 .

За твердженням позивача, під час такого звернення ним було надано працівникам сервісного центру необхідні документи, однак їй повідомили, що недоодержані суми пенсії входять до складу спадщини, у зв`язку з чим запропонували звернутися до нотаріуса та надати відповідний нотаріальний запит. Позивач також зазначає, що зазначене звернення до сервісного центру було зафіксовано камерою відеоспостереження, однак документів чи інших доказів на підтвердження вказаного твердження матеріали справи не містять.

25.12.2024 Згурівська державна нотаріальна контора звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із запитом №991/02-14 щодо недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

У відповідь на зазначений запит Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 03.01.2025 №1000-0405-8/922 повідомило, що суми пенсії, які підлягали виплаті ОСОБА_2 та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону №2262-XII не включаються до складу спадщини, у зв`язку з чим підстави для включення таких сум до складу спадщини відсутні.

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати недоотриманої пенсії померлого батька.

Листом від 22.08.2025 № 23017-24983/М-02/8-1000/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати недоотриманих коштів, оскільки протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 заява про виплату недоотриманої пенсії до Головного управління не надходила.

Вважаючи таку позицію та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, позивачка звернулася із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

У силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-XII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 61 Закону України № 2262-XII суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З аналізу статті 61 Закону №2262-ХІІ слідує, що законодавець чітко розмежує осіб, які мають право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

До вказаних осіб законодавцем віднесено, по-перше, членів сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (стаття 30 Закону № 2262), по-друге, члени сім`ї, які не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника: 1) батьки і дружина (чоловік); 2) члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Порядок №3-1).

Абзацом 3 пункту 4 Порядку №3-1 передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Таким чином, суми недоодержаної пенсії, призначеної на підставі Закону України 2262-XII, виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у ч. 2 ст. 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З наведених норм вбачається, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.

Верховний суд у постанові від 10.09.2024 у справі №160/18875/23 зазначає, що положення статті 61 Закону №2262-ХІІ необхідно тлумачити в системному взаємозв`язку з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, за змістом статтей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Наведене дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначеному законом порядку. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, сформульований висновок про те, що "у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Наведене узгоджується також із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 09.06.2022 № 200/12094/18-а.

Отже, у даному випадку, визначальним є сам факт звернення, а також строк звернення позивача із заявою до пенсійного органу про виплату нарахованої, але не виплаченої за життя померлому батькові пенсії. Такий строк, законодавцем, визначається як "не пізніше шести місяців" після смерті пенсіонера.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.12.2024, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, позивачка мала звернутися до пенсійного органу із заявою про виплату нарахованої, але не виплаченої за життя померлого пенсії не пізніше 04 червня 2025 року.

Разом із цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про виплату сум недоотриманої її чоловіком пенсії в порядку ст. 61 Закону № 2262-ХІІ.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що зверталась до відповідача в усному порядку, адже відповідні обставини жодним чином документально не підтверджені.

Суд звертає увагу, що частиною третьою статті 61 Закону України №2262-XII передбачено спеціальний порядок отримання сум пенсії, які належали пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Реалізація такого права пов`язується із зверненням відповідної особи за виплатою зазначених сум у встановлений законом шестимісячний строк з дня смерті пенсіонера.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату їй сум пенсії, які належали померлому та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Наявність у матеріалах справи звернення Згурівської державної нотаріальної контори від 25.12.2024 зазначеної обставини не спростовує, оскільки таке звернення було спрямоване на з`ясування питання щодо належності недоодержаних пенсійних виплат та можливості їх включення до складу спадщини і не є заявою позивача про виплату їй відповідних сум у порядку статті 61 Закону №2262-XII.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин є те, що позивач у межах встановленого частиною третьою статті 61 Закону №2262-XII шестимісячного строку самостійно із заявою про виплату недоодержаної пенсії до пенсійного органу не звернулася, а доказів реалізації нею такого права у встановлений законом строк матеріали справи не містять.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування будь-яких інших звернень позивача до ГУ ПФУ у Київській області з приводу саме виплати недоотриманої ОСОБА_2 суми пенсії, як б було подане в межах шести місяців після його смерті.

Разом з тим, із наданих суду документів вбачається, що із питанням виплати недоотриманої пенсії позивача звернулася до відповідача вже після спливу передбаченого частиною третьою статті 61 Закону № 2262-XII шестимісячного строку, за результатами чого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 22.08.2025 № 23017-24983/М-02/8-1000/25 повідомлено про відсутність підстав для виплати їй недоотриманих коштів у зв`язку з тим, що протягом шести місяців після смерті пенсіонера відповідна заява до пенсійного органу не надходила.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача із заявою про виплату недоотриманої пенсії встановлений частиною третьою статті 61 Закону №2262-XII шестимісячний строк був пропущений, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 ґрунтується на вимогах статті 61 Закону №2262-XII та є правомірною.

Відтак підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоотриманої пенсії та, як наслідок, для зобов`язання відповідача здійснити таку виплату відсутні, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.