Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №280/6249/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 року Справа № 280/6249/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач -2), в якій позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 березня 2026 року №083950015640;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року, провести перерахунок пенсії з 19 жовтня 2022 року та виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач звертався до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) шляхом зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року. Заява позивача в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області. Рішенням відповідача від 14 березня 2026 року №083950015640 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком через непідтвердження трудоднів за вказані вище періоди. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки у відповідача не було підстав для не врахування до його страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року. Позивач зауважує, що він не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. На підставі вищевикладеного вказує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим прийняв протиправне рішення від 14 березня 2026 року№083950015640, яке підлягає скасуванню, а тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі №280/6249/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи, витребувано докази по справі.

10 липня 2026 року представником ГУ ПФУ у Львівській області на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом Єдиної черги розглянуто заяву позивача від 06 березня 2026 року № 2058 ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії - зміна страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року (період роботи в колгоспі ім. Смірнова з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року, з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року) згідно з додатково наданими документами, відповідно до Закону. Для проведення перерахунку пенсії надано акт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 березня 2026 року № 5 про опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року. Свідками представлено трудові книжки колгоспника. Оскільки, в показаннях свідків зазначені різні періоди роботи із заявником, свідки не підтвердили разом вищезазначені періоди роботи, прийнято рішення про відмову перерахунку пенсії. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

15 липня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду відсутність правових підстав для перерахунку пенсії за віком позивача у зв`язку із відсутністю у нього правових підстав для зарахування до його страхового стажу періодів роботи у колгоспі 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року, а також стосовно проведення перерахунку пенсії з 19 жовтня 2022 року.

У період з 03 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року суддя Татаринов Д.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 19 жовтня 2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як одержувач пенсії за віком.

У 2025 році позивачу стало відомо про не зарахування до його страхового стажу під час призначення пенсії за віком періодів роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року, у зв`язку із чим, останній звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 листопада 2026 року за № 23868-25575/Х-02/8-0800 /25 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії, оскільки у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 не зазначено дати та номери документів, на підставі яких внесено записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.

06 березня 2026 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення перерахунок пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 06 березня 2026 року про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.

За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення від 14 березня 2026 року №083950015640 про відмову у перерахунку пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження заявленого страхового стажу. Зокрема вказано, що для проведення перерахунку пенсії надано акт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 березня 2026 року № 5 про опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року. Свідками представлено трудові книжки колгоспника. Оскільки, в показаннях свідків зазначені різні періоди роботи із заявником, свідки не підтвердили разом вищезазначені періоди роботи, прийнято рішення про відмову перерахунку пенсії.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача 1 від 14 березня 2026 року №083950015640 про відмову у перерахунку пенсії за віком та не зарахуванням до страхового стажу періодів його роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Матеріалами справи підтверджується, що 19 жовтня 2022 року позивачу призначено пенсію за віком, при цьому під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року у зв`язку із не підтвердженням в колгоспі річного мінімуму трудової участі та його виконання.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12 серпня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що для проведення перерахунку пенсії, зокрема, надано акт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 березня 2026 року № 5 про опитування свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період роботи з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року. Свідками представлено трудові книжки колгоспника. Оскільки, в показаннях свідків зазначені різні періоди роботи із заявником, свідки не підтвердили разом вищезазначені періоди роботи, прийнято рішення про відмову перерахунку пенсії.

Суд погоджується із доводами відповідачів, що показання свідків не підтверджують прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання, оскільки такі показання не встановлюють факт і період спільної роботи свідків із заявником.

В той же час, на виконання вимог ухвали судді від 29 червня 2026 року відповідачем 2 до суду надано матеріали звернення позивача від 06 березня 2026 року, зокрема Акт опитування свідків № 5 від 06 березня 2026 року.

До Акту опитування свідків № 5 від 06 березня 2026 року позивачем, на підтвердження наявності страхового стажу, додано копію трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 20 травня 1985 року.

Судом встановлено, що 20 травня 1985 року позивачу оформлено трудову книжку колгоспника серії № НОМЕР_3 .

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень, всі записи у трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 310 відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правил трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Судом проаналізовано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 відповідно до якої у період з 01 липня 1980 року по 11 квітня 1986 року позивач працював у колгоспі ім. Смирнова Бердянського району Запорізької області.

У розділі «Трудова участь в суспільному господарстві» містяться записи про кількість відпрацьованих вихододнів, установлений мінімум вихододнів на рік, відомості про нараховану заробітну плату, а саме:

- у 1980 році встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві – 83 дні, а позивачем виконано – 83 дні;

- у 1984 році встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві – 168 дні, а позивачем виконано – 168 днів;

- у 1985 році встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві – 270 днів, а позивачем виконано – 284 днів;

- у 1986 році встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві – 82 дні, а позивачем виконано – 82 днів.

Крім того, у вказаному розділі міститься інформація про нараховану заробітну плату за рік, а також вказані записи засвідчено печатками колгоспу та підписом голови.

Разом з тим, відповідачем 1 у оскаржуваному рішенні відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі за періоди з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року через не підтвердження в колгоспі річного мінімуму трудової участі та його виконання.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і вона містить інформацію про фактично відпрацьований позивачем час у колгоспі за спірні періоди, що відповідачами не спростовано, незаповнення відповідальною особою роботодавця певної інформації, зокрема підстав внесення записів (документ, його номер та дата), не може бути законною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу.

Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Крім того, в матеріалах пенсійної справи позивача наявна надана позивачем довідка № 05-07/Х-1930 згідно якої відомості про роботу, в тому числі, щодо членства в колгоспі ім. Смирнова с. Шевченко, Бердянського району, Запорізької області, а також затверджений мінімум трудової участі за 1980-1986, 1984-1986, в архіві відсутні. Документи з особового складу колгоспу ім. Смирнова с. Шевченко, Бердянського району Запорізької області не надходили.

Вказане, свідчить про неможливість самостійного одержання позивачем в архівній установі документів про затверджений мінімум трудової участі за 1980-1986 роки.

Відтак, суд враховує, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання документів, необхідних для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Згідно правової позиції, сформульованої Верховним Судом у постановах, зокрема від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а та від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, з урахуванням вищенаведеного, суд також вважає, що записи про дати та номери документів, на підставі яких вносяться записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання, є формальним недоліком її оформлення, який не впливає на достовірність відомостей про трудову діяльність позивача та не може бути самостійною підставою для неврахування відповідних періодів роботи при обчисленні страхового стажу, оскільки такі записи могли вноситись виключно роботодавцем, а не позивачем.

Суд наголошує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 Постанови № 301).

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Водночас до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи в колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

З огляду на наявність в трудовій книжці записів, внесених роботодавцем неврахування відповідачем цих періодів до страхового стажу є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового стажу спірних періодів (з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року), які внесено до трудової книжки колгоспника є протиправною, оскільки стаж підтверджено основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено у передбачений законом спосіб, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Повторюючись, суд звертає увагу на те, що трудова книжка позивачки містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви Управління щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

При цьому, з урахуванням положень частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою 06 березня 2026 року, то перерахунок його пенсії з урахуванням положень статті 45 Закону № 1058-IV має бути здійснений з 01 березня 2026 року, а не з 19 жовтня 2022 року як просить позивач.

Також, суд враховує, що з урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України за № 22-1 від 25 листопада 2005 року, виплата перерахованої пенсії здійснюється за місцем проживання чи реєстрації пенсіонера.

За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи в колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату перерахованої пенсії з 01 березня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача 1, як органу пенсійного фонду, яким прийнято протиправне у відношенні позивача рішення, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14 березня 2026 року №083950015640 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року за заявою про перерахунок пенсії від 06 березня 2026 року та провести у зв`язку із цим перерахунок його пенсії з 01 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованих періодів його роботи в колгоспі з 01 липня 1980 року по 09 жовтня 1980 року та з 01 червня 1984 року по 11 квітня 1986 року починаючи з 01 березня 2026 року, та з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов