Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №280/9214/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 24 вересня 2026 р.

Справа: №280/9214/26

Суддя: Лазаренко Максим Сергійович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2026 року Справа № 280/9214/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зюбрицького А.В. від 27.08.2026 ВП № 81007175 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на адресу позивача надійшла постанова про накладення штрафу у виконавчому провадженні №81007175 за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №280/7846/25 у зв`язку з невиплатою донарахованих сум на виконання рішення суду. Вказано, що позивачем на виконання рішення суду донараховано пенсію стягувачу у розмірі 8217,29 грн, та проведено часткову виплату заборгованості у розмірі 4927,00 грн. Державного виконавця було повідомлено, що погашення заборгованості за рішенням суду буде здійснюватися відповідно до бюджетного фінансування. Вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

07.09.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9214/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.09.2026 за вх. №52482. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що що на виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист №280/7846/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1 . Відповідач підкреслив, що боржник рішення суду виконав лише частково (здійснено перерахунок та виплачено 4927,00 грн із загальної суми донарахованих коштів у розмірі 8217,29 грн). Посилання позивача на те, що з 01.04.2021 виплату пенсій здійснює безпосередньо Пенсійний фонд України, відповідач вважає безпідставними, оскільки обов`язок з виконання покладено судом саме на ГУ ПФУ в Запорізькій області, а із заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення в порядку статті 378 КАС України позивач не звертався. Оскільки судове рішення у встановлений строк боржником без поважних причин у повному обсязі виконано не було, державний виконавець діяв у суворій відповідності до вимог статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно винісши постанову від 27.08.2026 про накладення на юридичну особу штрафу в розмірі 5100,00 грн. Крім того, відповідач зауважив, що твердження позивача про повідомлення виконавця щодо виплати боргу в міру бюджетного фінансування не відповідає дійсності та спростовується змістом матеріалів виконавчого провадження. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №280/7846/25 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 08.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення його пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення Запорізьким окружним адміністративним судом 05.05.2026 видано виконавчий лист.

27.08.2026 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №80843944 з примусового виконання виконавчого листа № 280/7846/25, який видав 05.05.2026 Запорізький окружний адміністративний суд, про накладення штрафу за не виконання позивачем рішення суду у розмірі 5 100,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що на виконання рішення суду боржником було донараховано пенсію стягувачці у розмірі 8217,29 грн. Щодо виплати пенсії боржником зазначено про часткову виплату в сумі 4927,00 грн. Вказано, що боржник безпідставно посилається на те, що з 01.04.2021 виплату коштів здійснює безпосередньо Пенсійний фонд України, оскільки рішенням суду цей обов`язок покладено саме на боржника. Зазначено про наявність обов`язку у боржника звернутися до суду із заявою в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подальшого ускладнення виконання рішення суду

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №280/9214/26, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою із вимогою про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини першої, пунктів першого частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). (частина 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. (частини 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ).

За правилами, встановленими частиною 1 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, про що вірно зазначив суд першої інстанції у рішенні.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

При цьому пунктом 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (в редакції чинній з 01.04.2021) визначено, що на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Під час централізованого перерахування Мінсоцполітики перераховує необхідні для виплати грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів кошти уповноваженим банкам за списками органів соціального захисту населення. Для забезпечення своєчасної виплати пенсій та грошової допомоги кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.

Отже, з 01.04.2021 всі виплати на користь пенсіонерів проводяться безпосередньо Пенсійним фондом України без залучення до цієї дії територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд у справах з подібних правовідносин зазначав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а та від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14).

Крім того, у постанові від 31.05.2022 у справі №360/940/20 Верховний Суд виснував, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи слідує, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №280/7846/25 позивачем не виконано у частині виплати перерахованої пенсії, при цьому позивач вважає, що невиконання судового рішення має поважні причини, оскільки відповідне рішення суду виконується органами Пенсійного фонду в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Так, не виплата пенсії проводиться у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на відповідні цілі та відсутністю порядку виплати.

Суд зазначає, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі №812/1813/18, дійшов висновку, що саме поважність причин як умови, з якою Закон України “Про виконавче провадження” пов`язує накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, є тією обставиною, якій державний виконавець і суди мають надати належну правову оцінку. Обставини, які повідомлені ГУ ПФУ свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за судовим рішенням зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а власне змінами у правовому регулюванні порядку виплати пенсій та фінансуванням витрат на виплату цих пенсій. Позивач не мав об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату перерахованих сум пенсії не виділялись.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

Вирішуючи аналогічні спірні правовідносини у постанові від 15 травня 2020 року в адміністративній справі №812/1813/18 Верховний Суд дійшов висновку, що саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень.

Оскільки у позивача об`єктивно відсутня фінансова можливість виконати в повному обсязі рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/7846/25 з огляду на невиділення центральним органом виконавчої влади коштів на виплату суми пенсії з Державного бюджету України, а також те, що з 01.04.2021 повноваження щодо виплати коштів на користь пенсіонерів перейшли безпосередньо до Пенсійного фонду України (позивач з 01.04.2021 позбавлений можливості самостійно розпоряджатися фінансовими ресурсами, які виділяються для виплати пенсіонерам), суд оцінює причини невиконання вказаного вище судового рішення як поважні.

Водночас судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не дослідив питання наявності чи відсутності відповідного фінансового забезпечення та, відповідно, наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами. Державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 установлено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеної норми, бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”, передбачає видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

14.07.2025 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 08.06.2026 року постанова №821 була визнана протиправною та нечинною.

Отже, із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду.

Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 не скасований. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття останнім відповідного акта.

З урахуванням наведеного суд висновує, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності чи відсутності поважних причин, які перешкоджали органу Пенсійного фонду виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що постанова аступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зюбрицького А.В. від 27.08.2026 ВП № 81007175 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2662,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58; код ЄДРПОУ 43315529) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зюбрицького А.В. від 27.08.2026 ВП № 81007175 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 25.09.2026.

Суддя М.С. Лазаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua