Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №260/3969/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/3969/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить: 1) Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 27.03.2026 року № 072150016507 щодо відмови ОСОБА_1 , у зарахуванні до загального стажу період роботи з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05 1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003, а також з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки, та відмови у призначенні пенсії за віком; 2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05 1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003, а також з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак йому відмовлено у призначенні пенсії, так як страховий стаж становить 26 років 3 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Позивач вказує на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.03.2026 №072150016507 не зараховано періоди роботи: у колгоспі з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05.1989 по 30.11.1989, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум; з 02.12.1988 по 15.03.1989, оскільки дата прийняття на роботу - 02.12.1988 значно відрізняється від дати наказу про прийняття на роботу від 14.03.1989; з 17.11.1989 по 31.03.1990 - відсутні накази та дати наказів про прийняття та звільнення. Також до загального страхового стажу не зараховано періоди: підприємницької діяльності за 1998-2003 роки через зазначену у довідці від 05.03.2026 №4040/6/07-16-19-00-09 інформацію щодо сплати прибуткового податку; ведення підприємницької діяльності з 01.09.1992 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату внесків; з 01.01.2026 по 26.02.2026 - відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року було відкрито провадження у адміністративній справі №260/3969/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що аналізом доданих до заяви документів Головним управлінням встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 28 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивача не було зараховано наступні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1984 з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.12.10.1988, 3 11.05.1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989 та з 17.11.1989 по 31.03.1990, оскільки дані записи внесені з порушення вимог Інструкції. Також до страхового стажу не враховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.09.1992 по 31.12.2003, з 01.01.2026 по 26.02.2026, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про суми заробітної плати та сплачені страхові внески за вищезазначений період. Період з 1998 по 2003 роки відповідно до довідки від 05.03.2026 №4040/6/07-16-19-00-09 не враховано до страхового стажу, оскільки вказана довідка містить інформацію лише про сплату прибуткового податку. Головним управлінням прийнято рішення №072150016507 від 27.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого установленому законодавством порядку.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується, оскільки вважає, що такі суперечать законодавчим нормам.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.03.2026 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Указана заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням ПФУ у Полтавській області, за наслідками чого прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №072150016507 від 27.03.2026.

Із указаного рішення відповідача вбачається, що за доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи: у колгоспі з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05.1989 по 30.11.1989, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум; з 02.12.1988 по 15.03.1989, оскільки дата прийняття на роботу - 02.12.1988 значно відрізняється від дати наказу про прийняття на роботу від 14.03.1989; з 17.11.1989 по 31.03.1990 - відсутні накази та дати наказів про прийняття та звільнення. Також до загального страхового стажу не зараховано періоди: підприємницької діяльності (1998-2003) згідно з довідкою від 05.03.2026 №4040/6/07-16-19-00-09, оскільки в довідці зазначено інформацію щодо сплати прибуткового податку; ведення підприємницької діяльності з 01.09.1992 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату внесків, з 01.01.2026 по 26.02.2026, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись із тим, що відповідачем не зараховано період його роботи: з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05.1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990; також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (яка діяла у спірний період 1982 - 1993) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.

Аналіз вищезазначених положень дає суду підстави для висновку, що обов`язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1984:

- з 12.05.1987 по 08.10.1987 (записи №5 та №6) працював у колгоспі ім. К.Маркса по догляду за сільськогосподарськими культурами. Наказ про прийняття на роботу від 12.05.1987, наказ про звільнення від 08.10.1987.

- з 20.05.1988 по 12.10.1988 (записи №7 та №8) працював у колгоспі ім. К.Маркса по догляду за сільськогосподарськими культурами. Наказ про прийняття на роботу від 20.05.1988, наказ про звільнення від 12.10.1988.

- з 11.05.1989 по 30.11.1989 (записи №11 та №12) працював у колгоспі ім. К.Маркса по догляду за сільськогосподарськими культурами. Договір про прийняття на роботу від 11.05.1989, звільнений у зв`язку із закінченням строку договору.

Крім того, відповідачем не зараховані періоди роботи з 02.12.1988 по 15.03.1989 (запис №9), оскільки дата прийняття на роботу – 02.12.1988 відрізняється від дати наказу про прийняття на роботу від 14.03.1989 та з 17.11.1989 по 31.03.1990 (запис №13), оскільки відсутні накази та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення.

Суд зазначає, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Трудова книжка позивача містить записи щодо його трудової діяльності за спірні періоди. Записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств з посиланням на відповідні накази та не містять неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для не зарахування вказаних періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, а не правильність заповнення трудової книжки.

При цьому необхідно зазначити, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Так Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З огляду на вищенаведене вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

У той же час, суд враховує, що в оскарженому рішенні зазначено про незарахування до загального страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності за 1998-2003 роки через зазначену у довідці від 05.03.2026 №4040/6/07-16-19-00-09 інформацію щодо сплати прибуткового податку, а також періоду ведення підприємницької діяльності з 01.09.1992 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація Пенсійного фонду України про сплату внесків та з 01.01.2026 по 26.02.2026, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV визначено, що страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 р. за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 р. № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Статтею 22 частиною 2 пунктом 1 Закону України № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях.

Суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі Інструкція № 5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток N 1).

Згідно із пунктом 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 № 11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та за весь період з 01.09.1992 по 28.02.2026 перебуває на загальній системі оподаткування, що підтверджується листом від Головного управління ДПС У Закарпатській області від 09.03.2026 №4154/6/07-16-55-01-06.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21.04.2026 №7024/6/07-16-13-09-08 у позивача станом на 21.04.2026 відсутня заборгованість по податках, зборах та єдиному внеску.

Вищевказане також підтверджується довідкою Головного управління ПФУ у Закарпатській області від 21.04.2026.

Листом від 05.03.2026 № 4040/6/07-16-19-00-09 на звернення позивача, Головне управління ДПС у Закарпатській області повідомило, що позивачем було сплачено прибутковий податок від підприємницької діяльності за: 1998 рік – 86,00 грн.; за 1999 рік – 172, 00 грн.; за 2000 рік - 38,40 грн.; за 2001 рік - 120,00 грн.; за 2002 рік – 76,80 грн.; за 2003 рік – 113,70 грн. Такі дані фактично підтверджують здійснення позивачем підприємницької діяльності за період 1998-2003 роки, проте такий не був врахований відповідачем при розгляді питання про призначення пенсії.

Таким чином, факт підприємницької діяльності позивача за спірні періоди, підтверджено належними і допустимими доказами, а тому вказаний період повинен був повністю врахований при розрахунку страхового стажу позивача при призначенні йому пенсії за віком.

Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.

Суд наголошує, що позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне страхування, а відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.

Таким чином, на переконання суду позивачем було надано достатній обсяг документів для встановлення часових меж здійснення ним підприємницької діяльності.

Відтак, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови позивачу, у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05 1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки, та відмови у призначенні пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинити дії зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05 1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки.

При цьому, суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з огляду на вищенаведене та вищевказані норми КАС України, розгляд справи здійснюється судом в межах заявлених позивачем вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.03.2026 №072150016507 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05.1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки, з 01.09.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2026 по 26.02.2026 роки, та відмови у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.05.1987 по 08.10.1987, з 20.05.1988 по 12.10.1988, з 11.05.1989 по 30.11.1989, з 02.12.1988 по 15.03.1989, з 17.11.1989 по 31.03.1990, а також періоди провадження підприємницької діяльності за 1998-2003 роки (згідно з довідкою від 05.03.2026 № 4040/6/07-16-19-00-09), з 01.09.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2026 по 26.02.2026.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька