Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №260/3970/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/3970/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові щодо не нарахування та невиплати мені ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки у кількості 70 календарних днів; 2) зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові нарахувати та виплатити мені ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки у кількості 70 календарних днів; 3) визнати протиправну бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, які полягають у відмові перерахувати мені ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь (кандидата наук) - у розмірі 5 відсотків посадового окладу з 07.04.2022 по день звільнення - 02.03.2026 включно; 4) зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові перерахувати мені, ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь (кандидата наук) - у розмірі 5 відсотків посадового окладу з 07.04.2022 по день звільнення - 02.03.2026 включно.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, та є учасником бойових дій. Разом з тим, з часу отримання такого статусу і до звільнення в 2026 році зі служби жодного разу передбачена законодавством додаткова відпустка йому не надавалась, а грошова компенсація за таку при звільнені виплачена не була. Окрім того, незважаючи на отримання наукового ступеню кандидат наук у 2022 році відповідна доплата йому не встановлювалась. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки право на отримання військовослужбовцями додаткової відпуски гарантується законодавством України, а тому у разі невикористання такої особа має право на отримання грошової компенсації у рік звільнення.

26 червня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що ТУ ДБР у м. Львові під час звільнення ОСОБА_1 провело з ним повний розрахунок. Вважає безпідставними доводи позивача про неврахування доплати за науковий ступінь, оскільки така доплата виплачується працівникам ДБР у разі, коли виконання ними службових обов`язків згідно з посадами збігається за профілем з таким науковим ступенем. ОСОБА_1 у квітні 2022 року присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 «Механізми державного управління». В свою чергу, ОСОБА_1 проходив службу в ДБР на посаді керівника слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові та в силу приписів пункту 8 частини 1 статті 3 КПК України виконував функції керівника органу досудового розслідування. Тому вважає, що cлужбові обов`язки ОСОБА_1 під час проходження служби в ДБР не містили обов`язків щодо формування чи реалізації державної політики, розроблення механізмів державного управління, організації функціонування системи органів державної влади, стратегічного планування діяльності органу чи інших функцій, які за своїм змістом відповідають спеціальності 25.00.02 «Механізми державного управління». Також вважає, що ТУ ДБР у м. Львові обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для УБД, оскільки жодна норма чинного законодавства не покладає на роботодавця обов`язок компенсувати такі дні відпустки. Звертає увагу суду на те, що на працівників ДБР дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється, оскільки служба в ДБР навіть на посаді рядового і начальницького складу – не є військовою службою.

04 серпня 2026 року відповідач надіслав до суду додаткові пояснення № 12-09-204вих/ДСК-26 від 30.07.2026, в яких наголосив на тому, що законодавець розглядає діяльність керівника органу досудового розслідування, яку обіймав позивач, саме як здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та організації кримінального провадження, а не діяльність у сфері формування чи реалізації механізмів державного управління. Більше того, аналіз службових обов`язків позивача свідчить, що зміст його службової діяльності був пов`язаний з організацією роботи слідчих, забезпеченням ефективності досудового розслідування, додержанням вимог кримінального процесуального законодавства та виконанням завдань кримінального провадження. Тому вважає, що обставини проходження служби на керівній посаді у ТУ ДБР у м. Львові не свідчать про наявність підстав для встановлення доплати за науковий ступінь.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що полковник ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходив службу в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі – ТУ ДБР у м. Львові), на посаді керівника слідчого відділу.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.09.2015.

Окрім того, згідно з дипломом кандидата наук серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 здобув науковий ступінь кандидата наук з державного управління, захистивши дисертацію за спеціальністю «Механізм державного управління».

Відповідно до довідки про складові грошового забезпечення № 12-07-164 від 11.05.2026, ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь за період проходження служби в ТУ ДБР у м. Львові у складі грошового забезпечення не отримував.

Наказом ТУ ДБР у м. Львові від 25.02.2026 № 21-ос/ДСК полковник ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Державному бюро розслідувань з 02 березня 2026 року.

Із зазначеного наказу вбачається, що при звільненні грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, ОСОБА_1 виплачено не було.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду поданого ОСОБА_1 запиту листом № 30186/ПІ-26/12-06-308/2-26 від 13.05.2026 ТУ ДБР у м. Львові повідомило, що за період з 2021 по 2026 роки позивач мав право на додаткову відпустку як учасник бойових дій у кількості 70 календарних днів. Однак компенсація за такі дні невикористаної відпустки при звільнені не виплачується. Окрім того, повідомлено, що доплата за науковий ступінь виплачується працівникам Державного бюро розслідувань у разі, коли виконання ними службових обов`язків згідно з посадами збігається за профілем з таким науковим ступенем. Тому з огляду на займану ОСОБА_1 посаду, виконання службових обов`язків, передбачених посадою не збігається за профілем з науковим ступенем, що виключає можливість встановлення відповідної надбавки.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті надбавки за науковий ступінь, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, з метою належного захисту порушеного права позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі – Закон № 794).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 794, до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (ч. 2 ст. 14 Закону № 794).

Частиною 6 ст. 14 Закону № 794 передбачено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 794, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Стосовно права позивача на отримання доплати за науковий ступінь суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 20 Закону № 794, умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Заробітна плата працівників Державного бюро розслідувань складається з:

1) посадового окладу;

2) доплати за вислугу років;

3) доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці;

4) доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця;

5) доплати за науковий ступінь.

Доплати за спеціальне звання, почесне звання, науковий ступінь та ранг державного службовця здійснюються в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України (ч. 8 ст. 20 Закону № 794).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 767 установлено доплату за науковий ступінь особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань у наступних розмірах:

- доктора філософії (кандидата наук) - у розмірі 5 відсотків посадового окладу;

- доктора наук - у розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Доплата за почесне звання «заслужений» та/або за науковий ступінь виплачується працівникам Державного бюро розслідувань у разі, коли виконання ними службових обов`язків згідно з посадами збігається за профілем з таким почесним званням та/або науковим ступенем.

Аналогічне правило закріплене у постанові Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» щодо виплати цієї доплати поліцейським.

За час проходження служби в ТУ ДБР у місті Львові в період з 01.04.2021 року по 02.03.2026 року ОСОБА_1 займав посади начальницького складу (начальник відділу, керівник відділу) та здійснював управлінські функції.

Відповідно до своїх посадових інструкцій, які мають гриф з обмеження доступу (для службового користування), ОСОБА_1 керував діяльністю підконтрольних йому відділів та відповідав за виконання покладених на них завдань, запланованих заходів.

У квітні 2022 року ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 «Механізми державного управління».

Відповідно до Паспорта спеціальності 25.00.02 «Механізм державного управління», затвердженого постановою президії ВАК України № 46-06/11 від 14.12.2006, спеціальність ОСОБА_1 охоплює питання обґрунтування механізмів державного управління, адміністративно-організаційних напрямів державотворення, функцій, структури, повноважень і особливостей органів державної влади усіх рівнів.

Напрями досліджень за вказаною спеціальністю є наступними:

1. Теоретико-методологічні засади розроблення та функціонування механізмів державного управління: категорії, закономірності, принципи, методи, концепції, моделі, системи, класифікація.

2. Цілі, завдання, функції держави, стратегії її розвитку як чинники формування та функціонування механізмів державного управління.

3. Організаційний, правовий, ресурсний і інші види механізмів державного управління.

4. Формування та реалізація державної політики у сферах державного, регіонального та галузевого управління й інших сферах суспільного життя.

5. Цільові, функціональні, організаційні й інші складові механізмів державного управління на центральному, регіональному, галузевому рівнях, у різних сферах суспільного життя.

6. Інституціональні, економічні, соціальні, історичні й інші засади адміністративно-територіального устрою держави та регіонів.

7. Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі; програми та механізми їх реалізації.

8. Закономірності, принципи, концепції, моделі та тенденції розвитку державного управління на регіональному рівні.

9. Співробітництво у сфері міждержавного регіонального управління, адаптація міжнародних, зокрема європейських, норм і стандартів.

10. Система та структура центральних і місцевих органів державної влади та їх апаратів, їх класифікація.

11. Органи державної влади та їх статус: цілі, завдання, функції, структури, організаційні відносини, їх удосконалення.

12. Стратегічне управління, планування та цільове програмування в діяльності органів державної влади.

13. Державні послуги: сутність, категорії, класифікація, стандартизація, ресурсне забезпечення.

14. Результативність і ефективність функціонування суб`єктів і механізмів державного управління.

15. Моніторинг і контроль у системі державного управління; його види, методи, технології.

16. Державне управління на засадах сучасних моделей якості діяльності; адміністративний аудит у державному управлінні.

17. Механізми державного регулювання окремих галузей і сфер суспільного життя та їх удосконалення.

18. Управління та регулювання діяльності органів і установ державної влади: аналіз, моделювання й оптимізація.

19. Взаємовідносини та взаємодія з громадськістю в системі державного управління.

20. Інформаційні технології й інформаційне забезпечення в системах державного управління.

Хоча посада, яку обіймав позивач в ТУ ДБР у м. Львові, за своїм функціональним призначенням пов`язана насамперед із забезпеченням здійснення досудового розслідування, однак як керівник структурного підрозділу державного органу ОСОБА_1 був зобов`язаний виконувати й інші функції, які стосуються державного управління. Тому суд вважає, що позивач мав право на отримання доплати за науковий ступінь «кандидат наук» у розмірі 5 % посадового окладу.

З огляду на вищенаведене позовна вимоги в цій частині є правомірною та підлягає задоволенню.

Стосовно права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі – Положення № 743), норми якого регламентують, серед іншого, питання надання працівникам Державного бюро розслідувань відпусток.

Так, п. 81 Положення № 743 передбачено, що особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток:

1) щорічні відпустки (основна та додаткові відпустки, передбачені законодавством);

2) інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються особам рядового та начальницького складу на підставах та в порядку, що встановлені законодавством (п. 89 Положення № 743).

Згідно з п. 95 Положення № 743, особам рядового та начальницького складу, які звільняються із служби в Державному бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

- щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки;

- щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Окрім того, згідно зі ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено надання, в тому числі, учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993.

Отже, законодавством гарантовано право осіб, які мають статус учасника бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Суд встановив, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а отже на нього поширюються гарантії щодо отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2022 року, така додаткова відпустка позивачу не надавалась.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Поряд з цим відповідач при звільненні відмовився виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з тих мотивів, що виплата такої не передбачена спеціальними законодавчими нормами.

З цього приводу суд враховує рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), в якому зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Тому з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 794 і Положення № 743 питання компенсації працівникам Державного бюро розслідувань невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд враховує, що закон не виключає випадки, коли працівниками Державного бюро розслідувань відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення таких осіб права на відпустку, яке вони уже отримали в попередньому календарному році.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, працівники Державного бюро розслідувань мають гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Суд зауважує, що у справі, яка розглядається, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення особи - учасника бойових дій, їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Такий правовий висновок щодо права поліцейського на отримання після звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Суд вважає за можливе застосувати цей правовий висновок і до спірних правовідносин, оскільки законодавчі норми щодо соціальних гарантій поліцейських розповсюджуються також і на працівників Державного бюро розслідувань.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в ТУ ДБР у м. Львові не використав додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2022 – 2026 роки, тому при звільненні позивач мав право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної ним відпустки.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, тому суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (код ЄДРПОУ – 42334907) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки у кількості 70 календарних днів.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки у кількості 70 календарних днів.

4. Визнати протиправну бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягають у відмові перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь (кандидата наук) у розмірі 5 % посадового окладу з 07.04.2022 по день звільнення - 02.03.2026 включно.

5. Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь (кандидата наук) у розмірі 5 % посадового окладу з 07.04.2022 по день звільнення - 02.03.2026 включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін