Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №240/14013/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: за участю органів доходів і зборів

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №240/14013/26

Суддя: Лавренчук Ольга Володимирівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/14013/26

категорія 108080100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкове повідомлення - рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просить скасувати податкове повідомлення – рішення № 0029460708 від 03.02.2026.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідача не було достатніх правових підстав для призначення фактичної перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, порядку ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. У позові зазначається також, що у зв`язку з тим, що головними державними інспекторами ГУ ДПС у Житомирській області не був наданий наказ про призначення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення про недопуск до фактичної перевірки. Однак, незважаючи на фактичний недопуск до проведення фактичної перевірки, представниками ГУ ДПС у Житомирській області була залишена вимога про надання документів, складено акт за результатами фактичної перевірки, та здійснено опис майна ФОП ОСОБА_1 .

Щодо суті викладених у акті фактичної перевірки порушень, представник позивача у позові зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не притягували до фінансової відповідальності за порушення розрахунково-касових операції, застосування до неї фінансової санкції як за повторне порушення є безпідставним.

Щодо висновку про порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», представник позивача у позові вказує, що на іграшку яка реалізовувалась ФОП ОСОБА_1 ні виробником, а ні продавцем не встановлювався гарантійний строк протягом якого, хтось би брав на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг. Крім цього, зазначена іграшка не супроводжувалась ніяким документом в якому б зазначався гарантійний строк її експлуатації. Таким чином, в даному випадку необхідно зробити висновок про те, що дитяча іграшка на радіокеруванні, без будь-яких встановлених гарантійних зобов`язань не відноситься до технічно складних побутових товарів. Зазначена іграшка не має сервісної мережі, не підлягає ремонту, не має вузлів та агрегатів, не має запасних частин які підлягають ремонту. Також, звертає увагу у позові на зміст описів товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності та складені 16.12.2025. Представник позивача у позові зауважує, що до описів, включений перелік білизни, рушників, подушок, одягу, взуття та безліч іншого товару непродовольчої групи, які ніяким чином не підпадають під категорію поняття «технічно складних побутових товарів». Обов`язок ведення обліку товарних запасів, передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО», пов`язаний виключно з реалізацією технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Інші товари, зокрема одяг та взуття, не входять до переліку таких товарів, визначеного Постановою КМУ №231, а тому не підпадають під зазначений правовий режим. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 13 квітня 2026 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 28.04.2026 (вх. від 30.04.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що ні під час проведення перевірки, ні до суду разом із позовною заявою позивачкою не було надано жодних доказів на спростування висновків акту фактичної перевірки, що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив (вх. від 08.05.2026).

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026, із 13.07.2026 по 27.07.2026 та із 11.08.2026 по 27.08.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, із застосуванням другої групи єдиного податку.

Наказом Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.12.2025 №3269-п наказано провести фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , із 11.12.2025 (а.с. 36).

На підставі наказу від 10.12.2025 №3269-п були сформовані направлення на перевірку від 10.12.2025: №6106 та №6107 (а.с. 36 на звороті, 37).

У період із 11.12.2025 по 18.12.2025 головними державними інспекторами Головного управління ДПС у Житомирській області було здійснено фактичну перевірку господарської одиниці фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а саме: магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатом фактичної перевірки було складено Акт від 18.12.2025 №26039/06/25/РРО/ НОМЕР_1 (далі - Акт фактичної перевірки від 18.12.2025), у якому зафіксовано наступне:

... при проведенні контрольно розрахункової операції 11.12.2025 року о 13:50 було придбано ..... Продавцем ОСОБА_2 розрахункові операції не проведено через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання готівкових розрахунків, не видано документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеного розрахунку, створений в паперовій та/або електронній формі ( тому числі, але не виключно, з відтворенням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданні такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), видала імітований чек (видано розрахунковий документ, який має нетиповий вигляд та нумерацію, які не е фіскальним чеком) який додається до акту фактичної перевірки. Також, в ході проведення перевірки продавець ОСОБА_2 , та інші працівники відділу відмовилися від зняття залишків готівкових коштів, за місцем проведення розрахунків, що додатково свідчить про заниження об`єктів оподаткування шляхом непроведения готівкових коштів через програмний реєстратор розрахункових операцій, так згідно "Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" станом на 15:00 через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4001296848, зареєстрованим за адесою: АДРЕСА_1 , проведено розрахунки виключно банківською картою на загальну суму 3756,00 грн розрахуки готівкою не проводились. Крім цього проведеною перевіркою вперше встановлено не проведення через РРО/ПРЮ, готівковий розрахунок в сумі 60,00грн. видано розрахунковий документ від 08.12.2С25 за №6757928539 (за шкарпетки чоловічі за 59,00грн. та стікер в асортименті за 1 грн.), який має нетиповий вигляд та нумерацію, які не є фіскальним чеком (перше порушення). При цьому зазначені документи (чеки) створено за допомогою програмного забезпечення яке не забезпечує безумовне виконання фіскальних функцій PPG, надає можливість здійснювати окремий друк документів (чеків), суми по яким в подальшому не потрапляють у фіскальну пам`ять PPG, не надходять до органу ДПС та відповідно та відповідно спотворюють реальний обсяг розрахунків, Зазначене свідчить про порушення п. 1, 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ...

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, із застосуванням другої групи єдиного податку, проте, за місцем здійснення господарської діяльності, у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , перебували іграшки на пульті радіокерування, які відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 16 березня 2017 р. N 231 (із змінами та доповненнями) відносяться до переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, що зобов`язує фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ввести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. За місцем здійснення господарської діяльності перебували товари, в тому числі, які відносяться до переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні на загальну суму 240412,00 грн.

.... проте станом на 16.12.2025 такі відомості та акт інвентаризації до перевірки не надано про що свідчить акт ненадання документів що є додатком до акту перевірки, після чого працівниками ГУ ДПС у Житомирській області в присутності працівників магазину здійснили опис товарів, які перебували у реалізації внесено до відповідного опису, який додається до акту перевірки. До перевірки не надано документи на походження товару, який перебував у реалізації та внесений до переліку товарно-матеріальних цінностей, що перебували у реалізації."

На підставі висновків Акті фактичної перевірки від 18.12.2025, відповідачем було прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708, яким застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у розмірі 251647,00 грн (а.с. 50-51).

У розрахунку штрафних (фінансових) санкції до податкового повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708 вказано:

Порушення: п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";

суть порушення: не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не роздруковано та не видано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції (60,00 грн + 7450,00 грн);

відповідальність: п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";

розмір фінансової санкції: у разі у разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання вчинене вперше - 100%; за кожне наступне вчинене порушення - 150% вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів (послуг) (60,00 х100%)- 60,00 грн; (7450,00х150%) - 11175,00 грн;

сума фінансової санкції: 11235,00 грн;

порушення: п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";

суть порушення: порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації (240412,00 грн);

відповідальність: ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";

розмір фінансової санкції: 100% вартості необлікованих товарів (240412,00 грн х 100%), але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

сума фінансової санкції: 240412,00 грн.

Вважаючи висновки акта фактичної перевірки від 18.12.2025 протиправними, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо порушення процедури проведення перевірки.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає про те, що наказ про проведення перевірки не був наданих позивачу, при цьому акт від 11.12.2025 № 1101/06-30/07-08/3270721568, на який посилається відповідач, фіксує виключно факт відмови від підпису у направленнях на перевірку, а не від ознайомлення/вручення копії наказу. Жодного іншого документа, який підтверджував би факт ознайомлення з наказом № 3269-п від 10.12.2025, у матеріалах перевірки не складено та до відзиву не додано. Отже, факт ознайомлення продавця з наказом, на який посилається Відповідач, є нічим не підтвердженим.

Представник позивача у позові вказує також, що у зв`язку з тим, що головними державними інспекторами ГУ ДПС у Житомирській області не був наданий наказ про призначення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення про недопуск до фактичної перевірки. За таких обставин, представники ГУ ДПС у Житомирській області зобов`язані були на підставі абз.1 п.81.2 ст.81 ПК України скласти акт недопуску.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача у відзиві вказує, що з метою початку проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу ознайомлено/вручено копію вищезазначеного наказу та пред`явлено продавцю ОСОБА_2 - посадовій (службовій) особі платника податків (особа, яка фактично проводила розрахункові операції) направлення на проведення перевірки, однак, остання від підписання направлень на перевірку відмовилась, що засвідчено актом про відмову від підпису у направленнях на перевірку платником податків та/або посадовими (службовими) особами платника податків (його представниками або особами, які фактично проводять розрахункові операції) від 11.12.2025 №1101/06-30/07-08/3270721568.

Так відповідно до вимог підпункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як визначає пункт 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1. статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом було досліджено відеозапис фактичної перевірки (додаток 3 до клопотання від 31.08.2026 (вх. №65004/26) під назвою YUN0000000_000000_251211_140410AA.MP4. ) зі змісту якого вбачається, що під час перевірки посадовими особами відповідача було пред`явлено особі, яка здійснювала розрахункові операції у господарській одиниці ОСОБА_3 , направлення на проведення фактичної перевірки та наказ на проведення такої перевірки. Однак, на відео видно, що вказана особа зазначені документи оглянула, ознайомилась з їх змістом (час на запису із 00:48 по 01:14), однак відмовилась від підпису у направленнях на перевірку та від отримання копії наказу на проведення фактичної перевірки за вказівкою, отриманою по телефону.

Відповідно до статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами за фактом відмови особи, яка фактично проводила розрахункові операції від підпису у направленнях на перевірку, було складено Акт від 11.12.2025 №1101/06-30/07-08/3270721568 (а.с. 38).

Згідно з пунктом 81.1. статті 81 ПК України, непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Згідно із пунктом 81.2 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

За вказаних обставин факт не допуску платником податків працівників контролюючого органу повинен підтверджуватися саме актом, який засвідчує факт відмови у допуску працівників контролюючого органу до перевірки.

Із вказаного вище відео (час від 05:52) вбачається, що особа яка здійснювала розрахункові операції повідомила перевіряючого: "Ну тоді ми не допускаємо", при цьому перевіряючий уточнив, що ним буде складатись акт відмови від підписання направлення на перевірку, на що особа яка здійснювала розрахункові операції у господарській одиниці ФОП ОСОБА_1 зазначила: "Складайте". Іншої інформації щодо "недопуску" до проведення перевірки, відеодокази не містять.

При цьому із відеодоказів вбачається, що підставою для "недопуску" для проведення фактичної перевірки було те, що перевіряючі відмовились надати особі, яка здійснювала розрахункові операції у господарській одиниці ФОП ОСОБА_1 , зробити фотокопію наказу до моменту підписання направлення на перевірку. При цьому, як вже зазначив суд, наказ на проведення перевірки та направленням на перевірку, такій особі пред`являвся.

Суд при наданні правової оцінки спірним правовідносинам враховує приписи абзац шостий п. 81.1 ст. 81 ПК України яким закріплено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

На переконання суду, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, є такими, що спростовуються належними доказами твердження позивача про непред`явлення наказу про проведення фактичної перевірки.

Окрім того, з огляду на вимоги абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПКУ, з урахуванням обставин справи, відсутні правові підстави на які посилається позивач, для "недопуску" для проведення перевірки, оскільки відповідачем дотримано вимоги пункту 81.1. статті 81 ПК України та пред`явлено визначені правовою нормою документи, тобто підстав для складання акту про недопуск у відповідача не було.

Щодо порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

У акті фактичної перевірки від 18.12.2025 №26039/06/25/РРО/ НОМЕР_1 зафіксовано наступне:

... при проведенні контрольно розрахункової операції 11.12.2025 року о 13:50 ..... Продавцем ОСОБА_2 розрахункові операції не проведено через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання готівкових розрахунків, не видано документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеного розрахунку, створений в паперовій та/або електронній формі ( тому числі, але не виключно, з відтворенням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитувана та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданні такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), видала імітований чек (видано розрахунковий документ, який має нетиповий вигляд та нумерацію, які не е фіскальним чеком) який додається до акту фактичної перевірки. Також, в ході проведення перевірки продавець ОСОБА_2 , та інші працівники відділу відмовилися від зняття залишків готівкових коштів, за місцем проведення розрахунків, що додатково свідчить про заниження об`єктів оподаткування шляхом непроведения готівкових коштів через програмний реєстратор розрахункових операцій, так згідно "Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" станом на 15:00 через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4001296848, зареєстрованим за адесою: АДРЕСА_1 , проведено розрахунки виключно банківською картою на загальну суму 3756,00 грн розрахунки готівкою не проводились. Крім цього проведеною перевіркою вперше встановлено не проведення через РРО/ПРЮ, готівковий розрахунок в сумі 60,00грн. видано розрахунковий документ від 08.12.2С25 за №6757928539 (за шкарпетки чоловічі за 59,00грн. та стікер в асортименті за 1 грн.), який має нетиповий вигляд та нумерацію, які не є фіскальним чеком (перше порушення). При цьому зазначені документи (чеки) створено за допомогою програмного забезпечення яке не забезпечує безумовне виконання фіскальних функцій PPG, надає можливість здійснювати окремий друк документів (чеків), суми по яким в подальшому не потрапляють у фіскальну пам`ять PPG, не надходять до органу ДПС та відповідно та відповідно спотворюють реальний обсяг розрахунків, Зазначене свідчить про порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ...

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до приписів пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), (пункт 2);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (пункт 11).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 265/95-ВР, форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі - Положення).

Пунктом 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі:

фіскальний номер фіскального чека / фіскальний номер електронного фіскального чека, перед яким друкується назва «ЧЕК №

QR-код, який містить у собі пошуковий запит до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі — СОД РРО) в такому форматі: дата чека, час, фіскальний номер розрахункового документа, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій / програмного реєстратора розрахункових операцій, яким створено чек (рядок 29);

для фіскального чека, що створюється реєстратором розрахункових операцій:

код автентифікації повідомлення (МАС) чека (рядок 30);

для фіскального чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій:

позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений фіскальний чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 31), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 32);

заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 33);

фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 34);

напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 35).

Отже, платник податку зобов`язаний під час проведення розрахункової операції використовувати відповідний реєстратор з вірним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей.

Пунктом 3 розділу І Положення передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Тобто, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.

Так, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який, в свою чергу, у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, а саме як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні № 220/28350, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, що наведений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 та від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23.

У постанові від 27 березня 2025 року у справі №280/6830/23 Верховний Суд виснував, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, непроведення розрахункових операцій через РРО тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом №265/95-ВР.

Судом досліджено зміст наданих відповідачем до відзиву документів (а.с. 45, 46, 47, 48) та встановлено відсутність на них наступних обов`язкових реквізитів, що у своїй сукупності вказують на те, що видані ФОП ОСОБА_1 покупцеві чеки не є фіскальними чеками, оскільки не містять, зокрема,:

код автентифікації повідомлення (МАС) чека (рядок 30);

QR-код, який містить у собі пошуковий запит до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій

напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» (рядок 35).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; 62.1.5. обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Відповідно до пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Суд зауважує, що ані позивачем ані її представником не надано до суду жодного доказу на спростування тверджень відповідача про приховування ФОП ОСОБА_1 від належного обліку здійснених розрахункових операцій на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій та видачу покупцям фіскальних чеків встановленої форми та змісту.

Приписами пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено відсутність доказів проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також підтверджено ненадання покупцеві розрахункового документу встановленої форми та змісту, що, у свою чергу, має вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності позивача.

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР є правомірними.

Щодо порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

У Акті від 18.12.2025 №26039/06/25/РРО/ НОМЕР_1 вказано:

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведених норм суб`єкт господарювання несе відповідальність за: 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Тобто, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає два самостійних склади правопорушення, за які окремо або в сукупності може бути застосована штрафна санкція.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24, від 16 жовтня 2025 року у справі №560/11395/24, від 21 січня 2026 року у справі №140/14221/24 та ін.

Суд наголошує, що фінансова санкція відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР у випадку позивача застосована у зв`язку із ненаданням під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2021 року №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 (далі - Порядок №496).

Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).

Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Разом з тим, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало встановлення за результатами фактичної перевірки порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а саме, технічно складних товарів, які підлягають гарантійному ремонту, за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Посадовими особами відповідача під час здійснення фактичної перевірки 11.12.2025 було сформовано запит про надання документів (а.с. 39) яким визначено про необхідність надання до 10:00 16.12.2025:

наказів на призначення посадових осіб (працівників) та/або трудові угоди з найманими працівниками, присутніми при проведенні перевірки;

- видаткові накладні та/або ТТН на товари які реалізовувалися та/або знаходяться в складі залишку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання;

- форма ведення обліку товарних запасів;

- акт інвентаризації товариних запасів та/або зняття залишків товарно-матеріальних цінностей які знаходяться на місці їх продажу та/або зберігання;

- банківські виписки по розрахунковому рахунку на який надходять кошти при розрахунку банківськими картками в магазині.

Запит про надання документів було надано особі, що здійснювала розрахункові операції в магазині, однак від підпису в їх отриманні така особа відмовилась за вказівкою невідомої особи по телефону.

Належними доказами підтверджується, що посадовими особами відповідача копію запиту про надання документів від 11.12.2025 було залишено особі, що здійснювала розрахункові операції та повідомлено про дату, час та місце, куди зазначені у запиті документи необхідно надати.

Вказана обставина підтверджується відеозаписами ( додаток 4 до клопотання від 31.08.2026 (вх. від 03.09.2026) під назвою YUN0000000_000000_251211_142001AA.MP4).

Належними доказами підтверджується (відеозапис від 16.12.2026, додаток 5 до клопотання про долучення доказів від 31.08.2026 (вх. від 03.09.2026) під назвою НОМЕР_2 .MP4), що документів, зазначених у запиті від 11.12.2025 надано не було. Вказана обставина не заперечується позивачем.

Посадовими особами відповідача було здійснено опис товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності, який є додатком до акту фактичної перевірки. До опису внесено увесь товар, що знаходився у торгівельному залі, а саме: одяг та взуття, постільну білизну, рушники, а також три іграшкових автомобілі на пульті керування.

Відповідачем під час перевірки зроблено висновок, що оскільки позивач здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема іграшок на пульті радіокерування, на нього покладений обов`язок ведення обліку товарних запасів.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що іграшки на пульті радіокерування, не відносяться до технічно складних побутових товарів, а тому вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР на позивача не розповсюджуються.

Судом при наданні правової оцінки вказаним твердженням позивача, зазначається наступне.

За приписами абзацу 60 статті 2 Закону №265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 25-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 затверджений Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. Цей Перелік складається із найменування груп товарів та коду згідно УКТЗЕД.

Згідно Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 за №231 до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій належать, зокрема іграшки на радіокеруванні (код УКТЗЕД 9503 00 75 00).

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №805/1956/18-а виснував, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 відіграє важливу роль в системі регулювання використання РРО, оскільки така постанова прийнята на виконання вимог статі 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, у постанові від 12 лютого 2026 року у справі №560/8768/24 Верховний Суд, аналізуючи абзац другий пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, зазначив, що ключовим є встановлення чи провадить позивач діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Отже, наявність обов`язку вести облік товарних запасів Верховний Суд поставив у залежність від встановлення того, чи відповідають конкретні товари терміну «технічно складні побутові товари, які підлягають гарантійному ремонту».

Належність товару до групи є необхідною, але недостатньою умовою: контролюючий орган має встановити ще й ознаки, передбачені пунктом 25-1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», насамперед побутове призначення товару та наявність встановленого гарантійного строку.

Висновок про належність товару до технічно складних побутових товарів зроблений відповідачем декларативно - через формулювання «які за своїми характеристиками належать до технічно складних побутових товарів», за яким не стоїть жодної встановленої обставини, оскільки під час перевірки посадовими особами відповідача не було перевірено наявності чи відсутності гарантійних талонів, паспортів виробника, експлуатаційних документів чи будь-яких інших документів, які підтверджували б наявність гарантійних зобов`язань на іграшки на пульті радіокерування, реалізацію яких здійснювала позивач.

Отже, відсутні належні докази, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, позивач не зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що фінансова санкція за статтею 20 Закону №265/95-ВР у сумі 240412,00 грн застосована до позивача безпідставно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708 в частині суми 240412,00 грн.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1017,35 грн ( 240412х100/251647)=95,53%; 1064,96 х 95,53%).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року у справі №380/16291/25 виснував, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

До позову представником позивача додано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.02.2026; копії додатків до договору: замовлення на надання правничої допомоги; акту про наданих професійної правничої допомоги від 06.04.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 06.04.2026; копію ордеру.

У акті про наданих професійної правничої допомоги від 06.04.2026, який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2026, міститься інформація про характер правничої допомоги (послуг) та їх вартість. Зазначено, що вартість послуг за даним договором складає 15000,00 грн.

Суд бере до уваги, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судові засідання не проводилися, участь представника у судових засіданнях не забезпечувалася, значного обсягу письмових пояснень чи інших процесуальних документів представником не подавалося, а характер спірних правовідносин не вимагав дослідження великого обсягу доказів або складного правового аналізу.

Відповідач у відзиві заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що компенсація всієї заявленої суми витрат у розмірі 15000,00 грн не відповідала б критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності, передбаченим статтею 139 КАС України. Натомість сума 5000,00 грн є розумною та достатньою компенсацією витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг, складності справи, форми її розгляду.

Отже, розмір судових витрат позивача, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 6017,35 грн (1017,35 грн + 5000 грн).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про скасування податкове повідомлення - рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0029460708 від 03.02.2026 в частині штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у розмірі 240412,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 6017 ( шість тисяч сімнадцять) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

24.09.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua