Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/9512/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 160/9512/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини №253 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусового затримання та незаконного утримання ОСОБА_1 29.11.2025;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії від 29.11.2025 щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби;

- визнати незаконним та скасувати з моменту видання наказ про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України;

- зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби на підставі скасування наказу про призов.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою відповідача під час призову позивача на військову службу. Також, позивач зазначив, що працює в АТ «Укрпошта» (критичне державне підприємство) та має право на відстрочку по догляду за бабусею (особа з інвалідністю II групи). Посилається на необгрунтовану відмову органу ТЦК та СП у наданні йому відстрочки. Позивач також вказує на порушення органом ТЦК та СП проходження процедури ВЛК: відсутні дані лабораторних досліджень: загальний аналіз крові та сечі, не визначено групу крові та резус-фактор; результати експрес-тестів на гепатити власноруч вписані посадовими особами відповідача 1 у бланк направлення; скарги позивача на стан серця проігноровані; позивача не було ознайомлено з висновком під підпис, що позбавило його права на негайне оскарження рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для надання заяв по суті справи, витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 , у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, копії

- всіх матеріалів, що були підставою для затримання ОСОБА_1 29.11.2025;

- доказів розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки та інформації щодо того, чи надавалась ОСОБА_1 станом на час його призову на військову службу відстрочка від призову;

- всіх матеріалів, що були підставою для призову ОСОБА_1 , у тому числі постанову ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби та усіх документів на підставі яких така була прийнята;

- наказу про призов ОСОБА_1 ;

- доказів ознайомлення ОСОБА_1 із довідкою ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби та наказом про призов;

- інформації щодо того, до особового складу якої Військової частини зараховано ОСОБА_1 з наданням відповідних доказів (наказу тощо).

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, згідно змісту якого, відповідач – 1 позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що позивача було зупинено представниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатами перевірки було встановлено наявність порушення мобілізаційного законодавства, у зв`язку з чим добровільно супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних. Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є військовозобов`язаним, перебуває на загальному обліку в картотеці вільних ресурсів, який підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації. Оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав. У позивача були відсутні персональні дані щодо придатності до військової служби, визначені пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», тому останнього було направлено на проходження медичного огляду до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатом якого 29.11.2025 року позивача на підставі графи ІІ розкладу хвороб визнано придатним до військової служби. Також вказав, що постанови центральної ВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку, всі інші постанови оскаржуються в досудовому порядку в визначеній Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 послідовності.

Також відповідач вказав, що позивачем не було належним чином доведено протиправність виданого наказу про його призов, станом на день призову 29.11.2025 року позивача на військову службу, останній не мав оформленої відстрочки, попереднє рішення Комісії від 26.12.2024 року не оскаржував, не мав бронювання оформленого відповідно до вимог ПКМ України №76, був визнаний придатним до військової служби (рішення ВЛК не було оскаржено в порядку НМОУ №402), відтак підстави для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №М/967 від 29.11.2025 року відсутні, що свідчить про безпідставність заявленого позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно змісту якої, позивач з доводами відзиву на позов не погоджується, зазначив, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та Національної поліції було здійснено незаконне затримання позивача, наполягає на порушенні процедури призову під час мобілізації та ефективності застосованого способу захисту права. Також вказав на протиправне ігнорування відповідачем – 1 підстав для відстрочки позивача.

11.05.2026 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги заявлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та просив суд розгляд справи проводити з урахуванням такої редакції позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при відповідачі-1, оформлене довідкою № 2025-1129-1856-2103-0 від 29.11.2025 р. про визнання Позивача придатним до військової служби, як таке, що прийняте з грубим порушенням процедури (п. 3.2, 3.4 Глави 3 Розділу ІІ Положення № 402);

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника відповідача-1 №М/967 від 29.11.2025 р. про призов позивача на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини відповідача 2 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу та призначення на посаду;

- зобов`язати відповідача 1 розглянути заяву позивача від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здійснення постійного догляду за бабусею з інвалідністю) належним чином;

- зобов`язати відповідача 1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про надання позивачу відстрочки від призову;

- зобов`язати відповідача 2 звільнити позивача з військової служби у зв`язку зі скасуванням наказу про призов та наявністю підстав для відстрочки, що існували на момент мобілізації;

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.05.2026 прийняв уточнену позовну заяву у справі № 160/9512/26 до розгляду та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням уточнених позовних вимог. Замінив відповідача у справі №160/9512/26 з Військової частини №253 на належного - Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Розгляд справи розпочав спочатку. Роз`яснив відповідачам право на подання до суду відзиву на позовну заяву, з урахуванням її уточнення, а також всіх письмових та електронних доказів - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Витребував від Військової частини НОМЕР_2 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії:

- всіх матеріалів, що були підставою для прийняття наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;

- наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;

- доказів ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , враховуючи дату такого ознайомлення.

ПОВТОРНО витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 , у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, копії:

- всіх матеріалів, що були підставою для затримання ОСОБА_1 29.11.2025;

- доказів ознайомлення ОСОБА_1 із довідкою ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби та наказом про призов.

Після прийняття судом до розгляду змінених позовних вимог, відповідачем – 1 надано відзив на уточнений позов, доводи якого є ідентичні доводам, які викладені у відзиві на первісний позов.

Згідно із наданою позивачем відповіддю на відзив на уточнений позов, позивач навів схожі за своєю суттю доводи, які викладені у відповіді на відзив на первісний позов та зазначив, що уся послідовність дій підповідача-1 від 29.11.2025 року являє собою нерозривний ланцюжок свавілля: від початкового протиправного затримання працівниками поліції та особами в уніформі, передачі позивача для позбавлення волі відповідачу-1 — і до моменту примусового видання наказу про призов. Застосовуючи загальновизнану правову доктрину «плодів отруйного дерева», будь-яка дія чи документ (включаючи довідку ВЛК та наказ про призов), що з`явилися внаслідок первинного грубого порушення конституційних прав особи (ст. 29 Конституції України), є нікчемними, протиправними та не створюють жодних законних правових наслідків. Першопричиною усього «мобілізаційного процесу» щодо позивача було протиправне фізичне та психологічне насильство, що наразі підтверджується судовим рішенням кримінальної юрисдикції.

Згідно із наданим Військовою частиною НОМЕР_2 відзивом на позов, відповідач – 2 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, зазначає, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2025 року № 422 солдат ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 65/2022, призначений на посаду водієм 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 7 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , ВОС – 790037А, шпк “солдат”. Отже, після видання наказу про призначення позивача на посаду та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_2 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (надалі – Положення).

Згідно із наданою позивачем відповіддю на відзив Військової частини НОМЕР_2 , позивач проти доводів військової частини заперечує, наголошує на застосуванні принципу похідної протиправності рішень та актів, який у міжнародній та національній судовій практиці відомий як доктрина «плодів отруєного дерева». Зазначає, що оскільки первинні дії та рішення відповідача-1 щодо призову були повністю протиправними, вони не могли породити жодних законних наслідків. Відповідно, всі наступні похідні рішення відповідача-2 вважає протиправними за ланцюговою реакцією. Також позивач зазначає про грубі дефекти, незаповненість та недостовірність наданого відповідачем-2 «Поіменного списку», відсутність доказів реального вступу позивача у службові, фінансові та майнові відносини, просить застосувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2026 року у справі № 446/407/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

29.11.2025 ОСОБА_1 уповноваженими особами ТЦК та СП доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 , де він пройшов медичний огляд, за результатами якого складено довідку ВЛК № 2025-1129-1856-2103-0. За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.11.2025 №М/967 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2025 №422 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Заперечуючи проти процедури призову, та вважаючи що має право на відстрочку, а також про те, що він має бути заброньованим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Як визначено ч. 7 статті 1 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з ч. 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на цей час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

В силу приписів абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно з п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Так, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

При цьому, згідно з пунктом 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (пункт 58 Порядку №560).

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (пункт 60 Порядку №560).

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

З наведених положень Порядку № 560 вбачається, що надання відстрочки від призову під час мобілізації здійснюється виключно за результатами розгляду заяви військовозобов`язаного спеціально утвореною комісією при районному (міському) ТЦК та СП, яка перевіряє наявність законних підстав, оцінює подані докази та ухвалює мотивоване рішення про надання або відмову в наданні відстрочки, що оформлюється протоколом. Лише після прийняття такого рішення відповідні відомості підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а заявник має бути належним чином повідомлений про результати розгляду його заяви у встановлені Порядком строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наголошує на наявності у нього права на відстрочку передбаченого п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ та зазначає про порушення процедури у наданні відстрочки, незаконної відмови у наданні відстрочки та перебування позивача у стані правової невизначенності.

Згідно наданих відповідачем доказів, за результатами розгляду заяви позивача від 27.11.2024 про надання відстрочки, повідомленням від 23.01.2025 №4/285 позивачу відмовлено у наданні відстрочки.

Доказів повторного звернення позивача до відповідача – 1 з заявою про надання відстрочки, або доказів оскарження відмови відповідача від 23.01.2025 у наданні відстрочки, в матеріалах справи не має.

Суд наголошує, що наявність у позивача обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», свідчить лише про потенційну можливість набуття права на відстрочку від призову під час мобілізації, однак не породжує юридичного факту набуття ним права на відстрочку як такого. Право на відстрочку набуває юридичного значення лише після прийняття уповноваженою комісією ТЦК та СП відповідного рішення, оформленого протоколом, та вчинення передбачених Порядком № 560 дій щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про наявність підстав для відстрочки.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 18.01.2024 у справі №280/6033/22 та від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

Судом встановлено, що заява позивача від 27.12.2024 про надання йому відстрочки вже розглянута відповідачем, та ІНФОРМАЦІЯ_9 прийнято рішення у формі повідомлення від 23.01.2025 №4/285, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача - 1 розглянути заяву позивача від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здійснення постійного догляду за бабусею з інвалідністю) належним чином, задоволенню не підлягають, у зв`язку з тим, що право позивача на належний розгляд його заяви від 27.12.2024 про надання йому відстрочки відповідачем – 1 не порушено.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей та/або доказів на підтвердження обставин набуття позивачем оформленого права на відстрочку від призову під час мобілізації у розумінні положень Порядку №560 на підставі повторно поданої заяви.

Також, доказів щодо оформленого бронювання позивача на підприємстві, що має статус критичного, в матеріалах справи також не має.

Суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.

Відповідно до п.1.2 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (п. 2.5.5 Положення №402).

Пунктом 2.2 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402, за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями - спеціалістами аналізу та оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення персоналу для ВЛК; розробка та подання до ЦВЛК пропозицій з уточнення, доповнення та внесення змін до нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи; контроль за організацією та проведенням лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, обстеженням та медичним оглядом призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, надання методичної та практичної допомоги органам та закладам охорони здоров`я України та ТЦК та СП у цій роботі; проведення спільно з департаментами охорони здоров`я обласних (Київської міської) державних адміністрацій і ТЦК та СП аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, обстеження та медичного огляду допризовників, призовників, громадян, які вступають у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи; контроль за організацією та станом лікарсько-льотної експертизи в учбових та спортивних авіаційних закладах Товариства сприянні обороні України (далі - ТСО України), які знаходяться в межах регіону.

Пунктом 2.4.10 Положення №402 врегульовано, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 Положення №402 унормовано, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 Положення №402 унормовано, що ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та ІНФОРМАЦІЯ_11 призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ) призначається начальник медичного відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником ВЛК регіону. Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров`я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.

Пунктом 3.3 Положення встановлено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Аналіз норм наведеного Положення №402 дає підстави для висновку про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов`язаних під час оголошеної мобілізації.

Отже, комісія при ІНФОРМАЦІЯ_15 у цій справі є позаштатною військово-лікарською комісією, постанови (довідки ВЛК) якої оскаржуються виключно до штатних ВЛК (ВЛК регіону).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем довідки військово-лікарську комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 №№ 2025-1129-1856-2103-0 від 29.11.2025 про придатність до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно - штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення, до штатної ВЛК або до Центральної ВЛК.

До того ж, позивач не навів доводів та не надав доказів на підтвердження непридатності до військової служби, або придатності у частинах забезпечення, що давало б підстави для висновку про хибність довідки ВЛК про придатність позивача до військової служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно -штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.

Згідно наявної в матеріалах справи картки обстеження від 29.11.2025, позивач оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором, психіатором, всі лікарі підтвердили придатність позивача до військової служби, при цьому, судом не встановлено зазначення у картці діагнозу позивача, який би суперечив встановленому лікарями ступеню придатності до військової служби.

Таким чином, суд не встановив підстав для скасування постанови ВЛК від 29.11.2025 № 2025-1129-1856-2103-0.

За наслідками проходження позивачем ВЛК та реалізуючи свої повноваження щодо мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_16 прийняв наказ про призов позивача.

Суд зазначає, що за приписами пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до положень пункту 9 вказаного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення.

Аналіз наведених приписів законодавства України свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють повноваження щодо призову громадян на військову службу.

Так, обґрунтовуючи позов позивач висловлює незгоду із діями відповідача – 1 стосовно його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, в процесі мобілізаційних заходів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність законних підстав для його призову на військову службу, як – то: наявність реалізованого права на відстрочку або бронювання.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про статус позивача як невійськовозобов`язаного, або докази, які б підтверджували право позивача на виключення з військового обліку.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, будучи визнаним придатним до військової служби за рішенням ВЛК, підлягав призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

А отже, відсутні підстави для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 № М-967 від 29.11.2025 року в частині призову на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 до військової частин НОМЕР_2 .

Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

На момент призову на військову службу під час мобілізації за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач був визнаний придатним до військової служби, тому був призваний на військову службу під час мобілізації та його направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_2 , яка не мала правових підстав не зарахувати позивача до особового складу, оскільки на момент видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини були наявні підстави для його призову на військову службу під час мобілізації.

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» передбачені підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану.

Разом з тим, матеріали цієї справи не містять доказів звернення позивача до командира Військової частини НОМЕР_2 з відповідним рапортом та документами, тобто позивачем не дотримана відповідна процедура щодо звільнення з військової служби за наявності на те відповідних підстав.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2025 №422 та зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача-1 та його посадових і службових осіб щодо примусового затримання, обмеження волі та доставлення і подальших дій щодо позивача до приміщення ТЦК та СП 29.11.2025 без законних на те підстав, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями частини першої статті 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів (див. підпункти 4.1, 4.2 пункту 4 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Як вбачається, позивач просить визнати дії відповідача-1 та його посадових і службових осіб щодо примусового затримання, обмеження волі та доставлення і подальших дій щодо позивача до приміщення ТЦК та СП 29.11.2025 без законних на те підстав.

Такі вимоги обгрунтовані позивачем як фактичне вчинення відповідачем – 1 насильницьких або примусових дій стосовно позивача.

Правову кваліфікацію насильницьким діям, або діям направленим на обмеження волі наведено у Кримінальному кодексі України.

Тож, суд зазначає, що правову оцінку таким діям необхідно надавати у кримінальному провадженні за фактом вчинення таких дій.

З`ясування та надання правової оцінки таким діям в порядку розгляду справи в адміністративному судочинстві надати не можливо, з огляду на завдання адміністративного судочинства та функції та компетенції суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дії відповідача-1 та його посадових і службових осіб щодо примусового затримання, обмеження волі та доставлення і подальших дій щодо позивача до приміщення ТЦК та СП 29.11.2025 без законних на те підстав, не відносяться до публічно-правових спорів, що підлягають розгляду в адміністративному судочинстві.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку по непідсудність заявлених позивачем позовних вимог стосовно в частині визнання протиправними дії відповідача-1 та його посадових і службових осіб щодо примусового затримання, обмеження волі та доставлення і подальших дій щодо позивача до приміщення ТЦК та СП 29.11.2025 без законних на те підстав, адміністративному суду, що є підставою для закриття провадження в цій частині позовних вимог.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 5, 238, 241-246, 255, 295, 297КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог стосовно визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_15 та його посадових і службових осіб щодо примусового затримання, обмеження волі та доставлення і подальших дій щодо ОСОБА_1 до приміщення ТЦК та СП 29.11.2025 без законних на те підстав.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 24.09.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна