Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №360/1189/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №360/1189/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2026 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 03 грудня 2025 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 03 грудня 2025 року в загальній сумі 115278,94 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) по 27 жовтня 2020 року, надалі був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ), де проходив службу по 25 січня 2024 року, після чого знову переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), і з 03 грудня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За твердженням представника позивача, відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцем, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби.

Позивачу за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2025 року не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Про це свідчать копії особистих карток грошового забезпечення, отримані на адвокатські запити від відповідача, Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на те, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, у зв`язку з чим відповідачу належало вирішити питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці.

Згідно з розрахунком представника позивача грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 5458,72 грн (посадовий оклад – 800,00 грн, оклад за військовим званням – 65,00 грн, надбавка за вислугу років – 302,75 грн, надбавка за таємність – 80,00 грн, надбавка за ВОВЗ – 1050,97 грн, надбавка за ОУС – 120,00 грн, премія – 3040,00 грн), за березень 2018 року – 8683,60 грн (посадовий оклад – 3260,00 грн, оклад за військовим званням – 1020,00 грн, надбавка за вислугу років – 1926,00 грн, надбавка за таємність – 326,00 грн, премія – 2151,60 грн). Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 3224,88 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року – 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100). Відтак сума індексації-різниці, на думку представника позивача, становить 1238,27 грн щомісячно, а за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2025 року (93 місяці 3 дні) – 115278,94 грн.

Також представник позивача вважає, що нарахування та виплата індексації має бути здійснена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44, оскільки несвоєчасна виплата індексації має місце не з вини позивача.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що у спорах про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення) строк звернення до суду не обмежується, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати визнано неконституційним. Крім того, позивач не отримував письмового повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення і дізнався про порушення свого права лише після отримання відповідей на адвокатські запити.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На виконання зазначеного рішення справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено для її розгляду суддю Свергун І.О.

Ухвалою суду від 18.08.2026 справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд суддею одноособово.

25.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яка утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а грошове забезпечення позивачу виплачувалось у межах виділених коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558.

Щодо індексації-різниці відповідач послався на те, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин не містили поняття «фіксована сума індексації», яке використовувалось у додатку 4 до Порядку № 1078 лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. Поріг індексації 103%, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, був перевищений лише у жовтні 2018 року, тому індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року. Позивачем не надано доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а та від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21.

Крім того, відповідач вважає, що визначення базових місяців та розрахунок індексації належать до його дискреційних повноважень, а суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Щодо заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 дійшла висновку, що положення статті 122 КАС України не регулюють порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у спорах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, а тому в таких спорах застосовуються положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21 виснував, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата» є рівнозначними та охоплюються визначенням «законодавство про оплату праці», застосованим у статті 233 КЗпП України.

До 19 липня 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до частини першої якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині, що встановлює тримісячний строк звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказане положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд враховує, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини 03 грудня 2025 року, тобто на момент ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2025 строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, у будь-якому разі не сплив. Щодо вимог за період до 19 липня 2022 року, то строк звернення до суду з ними не був обмежений і попередньою редакцією частини другої статті 233 КЗпП України.

Отже, звернувшись до суду 23.05.2026 з позовом про стягнення недоплаченої індексації грошового забезпечення, позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у періоди з 06.07.2000 по 21.02.2003, з 31.03.2004 по 27.10.2020 та з 26.01.2024 по 03.12.2025, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 , виданою для подання до суду.

У період з 28.10.2020 по 25.01.2024 позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується записами військового квитка, копіями особистих карток грошового забезпечення за 2020-2023 роки, наданими військовою частиною НОМЕР_2 , і не заперечується сторонами.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) старшого майстер-сержанта ОСОБА_1 з 03 грудня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.04.2021).

Дослідженням особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік встановлено, що позивачем отримано таке грошове забезпечення:

за лютий 2018 року: посадовий оклад – 800,00 грн, оклад за військове звання – 65,00 грн, надбавка за вислугу років – 302,75 грн, надбавка за таємність – 80,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (НзВОВЗ) – 1050,97 грн, надбавка НОУС – 120,00 грн, винагорода (код 39 «Винагорода 32») – 3275,23 грн, премія – 3040,00 грн, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань – 800,00 грн;

за березень 2018 року: посадовий оклад – 3260,00 грн, оклад за військове звання – 1020,00 грн, надбавка за вислугу років – 1926,00 грн, надбавка за таємність – 326,00 грн, винагорода (код 39 «Винагорода 32») – 54,59 грн, премія – 2151,60 грн.

З особистих карток грошового забезпечення позивача також вбачається, що відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу поточна індексація грошового забезпечення, обчислена з урахуванням місяця підвищення доходу – березня 2018 року (зокрема, за грудень 2018 року – 71,08 грн; з січня по червень 2020 року – по 216,51 грн щомісяця, за липень 2020 року – 226,29 грн), однак індексація-різниця відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 позивачу у спірний період не нараховувалась та не виплачувалась. Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Листом у відповідь на звернення представника позивача від 29.12.2025 № М-2561 відповідач повідомив, що військова частина НОМЕР_1 не має заборгованості перед ОСОБА_1 з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший). Оплата праці, у тому числі грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий). У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку (абзац сьомий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно із пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З вище викладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Щодо періоду проходження позивачем військової служби з 01.03.2018 по 03.12.2025, суд зазначає таке.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Тобто обчислення індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.

Сторони не заперечують і не оспорюють тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на поточну індексацію.

Суд зауважує, що спір між сторонами щодо нарахування та виплати поточної індексації з березня 2018 року відсутній, що визнається і представником позивача у позовній заяві.

Однак слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про те, що Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 у спірний період не містили поняття «фіксована сума індексації». Відсутність у чинній редакції Порядку № 1078 цього терміну не скасовує обов`язку роботодавця нараховувати та виплачувати індексацію-різницю, прямо передбачену абзацами четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а та від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21 судом не беруться до уваги, оскільки в зазначених справах встановлено інші фактичні обставини, а висновки щодо застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 у спорах щодо індексації-різниці грошового забезпечення військовослужбовців послідовно викладені Верховним Судом у наведених вище постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо дискреційного характеру його повноважень, оскільки нормами Порядку № 1078 установлено лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень – нарахування та виплата індексації-різниці за наявності умов, визначених абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078. Обчислення розміру підвищення доходу та суми можливої індексації є арифметичною дією, що не передбачає свободи розсуду.

Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Керуючись вище вказаним способом, застосованим Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суд зазначає таке.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У позові представник позивача вказує, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 3224,88 грн (8683,60 грн – 5458,72 грн).

Проте суд не повною мірою погоджується з наведеним розрахунком, оскільки представником позивача не враховано винагороду (код 39 «Винагорода 32»), яка, як вбачається з особових карток грошового забезпечення позивача за 2016 та 2018 роки, виплачувалась позивачу щомісяця, тобто мала постійний характер, а отже, відповідно до речення другого абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 підлягає врахуванню при визначенні розміру підвищення доходу. Водночас матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, виплачена у лютому 2018 року, має разовий характер і до розрахунку не включається.

При цьому суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, відповідно до якого щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Як слідує з особистої картки грошового забезпечення, позивачем за лютий-березень 2018 року отримано таке грошове забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення):

за лютий 2018 року в загальній сумі 8733,95 грн, у тому числі: посадовий оклад – 800,00 грн, оклад за військове звання – 65,00 грн, надбавка за вислугу років – 302,75 грн, надбавка за таємність – 80,00 грн, НзВОВЗ – 1050,97 грн, НОУС – 120,00 грн, винагорода – 3275,23 грн, премія – 3040,00 грн;

за березень 2018 року в загальній сумі 8738,19 грн, у тому числі: посадовий оклад – 3260,00 грн, оклад за військове звання – 1020,00 грн, надбавка за вислугу років – 1926,00 грн, надбавка за таємність – 326,00 грн, винагорода – 54,59 грн, премія – 2151,60 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 4,24 грн (8738,19 грн (грошове забезпечення за березень 2018 року) – 8733,95 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)).

При цьому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуальний для березня 2018 року) * 253,30 (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2008 року) / 100 %).

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) не перевищує суму можливої індексації (Б), що відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність позивачем того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, оскільки така обставина підтверджується наявними в матеріалах справи особовими картками грошового забезпечення позивача, а відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сума індексації-різниці, розрахована судом за наведеним алгоритмом, становить 4458,91 грн (4463,15 грн – 4,24 грн) щомісяця.

Водночас відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Представник позивача, яка є провесійним адвокатом, самостійно визначила розмір індексації-різниці, яку просить нарахувати та виплатити позивачу, – 1238,27 грн щомісяця. Враховуючи, що визначений представником позивача розмір не перевищує розміру, на який позивач має право відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, а принцип диспозитивності передбачає, що особа самостійно визначає обсяг вимог, суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог і не вбачає підстав для виходу за їх межі.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідач був зобов`язаний з березня 2018 року виплачувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16.

Матеріали справи не містять доказів підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців Державної прикордонної служби України у період після березня 2018 року до дати виключення позивача зі списків особового складу, і відповідач на такі обставини не посилався. Зміна розміру посадового окладу позивача у 2024 році (з 3440,00 грн до 3810,00 грн) обумовлена призначенням на іншу посаду, а не підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 не змінює місяця підвищення доходу та не припиняє права позивача на отримання індексації-різниці.

Щодо періоду проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_2 з 28.10.2020 по 25.01.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати.

У період з 28.10.2020 по 25.01.2024 позивач перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), яка є окремою юридичною особою (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) та розпорядником бюджетних коштів, що підтверджується, зокрема, особистими картками грошового забезпечення позивача за 2020-2023 роки, виданими саме цією військовою частиною.

Отже, обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) за період з 28.10.2020 по 25.01.2024 покладався на військову частину НОМЕР_2 як на орган, за місцем отримання позивачем грошового забезпечення. Відповідач у цей період не нараховував і не виплачував позивачу грошового забезпечення, а тому не міг допустити протиправну бездіяльність щодо нарахування індексації за цей період.

Посилання представника позивача на пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, суд не приймає, оскільки вказана норма визначає порядок проведення остаточного розрахунку з військовослужбовцем при звільненні за останнім місцем служби, однак не покладає на військову частину, з якої звільняється військовослужбовець, обов`язку нараховувати та виплачувати грошове забезпечення (його складові) за період проходження служби в іншій військовій частині, яка є самостійною юридичною особою та окремим розпорядником бюджетних коштів. Крім того, представник позивача з метою отримання індексації-різниці за період з 29.10.2020 по 25.01.2024 зверталась саме до військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, позовні вимоги в частині періоду з 28.10.2020 по 25.01.2024 задоволенню не підлягають. Позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав щодо цього періоду до належного суб`єкта – військової частини НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в межах заявлених позовних вимог у розмірі 1238,27 грн щомісяця за періоди проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 : з 01.03.2018 по 27.10.2020 та з 26.01.2024 по 03.12.2025, з урахуванням абзацу шостого пункту 4 та абзацу сьомого пункту 5 Порядку № 1078 щодо неповних місяців служби.

Сума індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 27.10.2020 становить 39464,86 грн, з яких: за період з березня 2018 року по вересень 2020 року (31 місяць) – 38386,37 грн (1238,27 грн * 31 місяць); за 27 днів жовтня 2020 року – 1078,49 грн (1238,27 грн / 31 день * 27 днів).

Сума індексації-різниці за період з 26.01.2024 по 03.12.2025 становить 27601,44 грн, з яких: за 6 днів січня 2024 року – 239,67 грн (1238,27 грн / 31 день * 6 днів); за період з лютого 2024 року по листопад 2025 року (22 місяці) – 27241,94 грн (1238,27 грн * 22 місяці); за 3 дні грудня 2025 року – 119,83 грн (1238,27 грн / 31 день * 3 дні).

Загальна сума індексації-різниці, яку відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу, становить 67066,30 грн (39464,86 грн + 27601,44 грн).

Зважаючи, що відповідачем в спірний період виплата суми індексації-різниці позивачу не здійснювалась, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у вказаних періодах здійснена відповідачем без врахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, тобто є протиправною.

Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення за спірний період має бути проведена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці «із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору», суд зазначає, що утримання обов`язкових платежів із сум, що виплачуються фізичній особі, здійснюється податковим агентом за ставками, визначеними податковим законодавством, чинним на момент нарахування (виплати) доходу, і не залежить від волевиявлення позивача чи рішення суду. Враховуючи, що ставка військового збору змінювалася (зокрема, Законом України від 18 жовтня 2024 року № 4015-IX), зазначення в судовому рішенні конкретної ставки військового збору є неналежним способом захисту. Відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити виплату з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки спірні правовідносини полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації-різниці, тобто у бездіяльності відповідача, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 27.10.2020 та з 26.01.2024 по 03.12.2025 з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 27.10.2020 у розмірі 39464,86 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн 86 коп.), за період з 26.01.2024 по 03.12.2025 у розмірі 27601,44 грн (двадцять сім тисяч шістсот одна грн 44 коп.), а всього 67066,30 грн (шістдесят сім тисяч шістдесят шість грн 30 коп.), з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений. Доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 27.10.2020 та з 26.01.2024 по 03.12.2025 з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 27.10.2020 у розмірі 39464,86 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн 86 коп.), за період з 26.01.2024 по 03.12.2025 у розмірі 27601,44 грн (двадцять сім тисяч шістсот одна грн 44 коп.), а всього 67066,30 грн (шістдесят сім тисяч шістдесят шість грн 30 коп.), з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун