Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/6165/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №160/6165/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною і скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №011144 від 03.03.26.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.02.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було зупинено автомобіль марки MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який перевозив особисті речі. Однак, такі обставини не були враховані відповідачем та складено акт №008133 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки водієм не надано товарно-транспортної накладної або інший визначеного законодавством документа на вантаж. 03.03.2026 на підставі вказаного акту прийнято оскаржувану постанову №011144 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що він є військовослужбовцем за мобілізацією з квітня 2022 року по теперішній момент, у зв`язку з даними обставинами не може користуватись власним автомобілем марки MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого надав дане авто в безоплатне користування своєму знайомому - громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для особистого користування. За таких обставин вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову №№011144 від 03.03.2026.

Ухвалою суду від 18.03.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6165/26; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у позивача: реєстраційні документи на автомобіль Mercedes-benz, д.н. НОМЕР_1 ; а також витребувано у відповідача: усі докази, що стали підставою для прийняття постанови, що оскаржується; матеріали відеофіксації перевірки від 11.02.2026.

31.03.2026 позивачем на виконання вимог ухвали суду долучено витребувані судом докази.

02.04.2026 позивачем подано клопотання, в якому уточнено адресу місцезнаходження відповідача.

21.04.2026 позивачем подано до суду додаткові пояснення зазначеної адреси місцезнаходження відповідача.

23.04.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступного. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову № 011144 від 03.03.2026. Згідно з актом від 11.02.2026 під час перевірки виявлено відсутність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону. Водій відмовився від надання пояснень. Відповідач наголошує, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направило позивачу повідомлення про розгляд справи разом з копією акту на офіційну адресу позивача, а отже останній букв належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб – автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. Згідно з розділом 1 Правил № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник – фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. У даному випадку, на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями (зокрема, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є основним носієм доказової інформації (доказової бази), про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. За таких обставини, оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі та у межах наданих повноважень, доводи позивача є безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем до відзиву долучені витребувані докази, а також відеоматеріали рейдової перевірки.

27.04.2026 позивачем долучено докази направлення додаткових пояснень відповідачу.

28.04.2026 відповідачем долучено докази направлення відзиву позивачу.

01.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, зазначаючи про наступне. Відповідачем залишено поза увагою той факт, що водієм був ОСОБА_2 . Жодних доказів того, що ОСОБА_2 на даному ТЗ проводив господарську діяльність з надання послуг комерційних перевезень товару, відповідачем не надано, як і не надано доказів що позивач, перебуваючи на військовій службі в ЗСУ, проводить господарську діяльність, тобто отримує відповідний прибуток, та перебуває із гр. ОСОБА_2 у відповідних трудових або комерційних правовідносинах.

У відповіді на відзив позивач заявив клопотання про надання правової оцінки подання відзиву представником – Захаровою Вікторією.

Розглядаючи таке клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 159, частиною першою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Отже, відзив є заявою по суті, в якій відповідач викладає свої заперечення проти позову.

За змістом поданого відзиву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Копію відзиву направлено позивачу та отримано, про що самостійно вказано позивачем. При цьому, відзив містить усі необхідні реквізити, про обов`язкову наявність яких вказує частина перша статті 167 КАС України.

Процесуальних порушень щодо оформлення відзиву судом не встановлено та матеріали справи не містять.

Щодо повноважень особи, що його підписала.

Відповідно до частин першої та третьої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи процесуальним законом не вимагається.

Суд наголошує, що відзив подано через «Електронний кабінет» ОСОБА_3 , яка відповідно до долученої довіреності керівника Державної служби України з безпеки на транспорті є уповноваженим представником в судах України інтересів не лише інтересів Державної служби України з безпеки на транспорті, а ї її територіальних органів, довіреність видана 24.12.2025 та дійсна до 31.12.2026.

З огляду на викладене, Захарова В.Р. є особою, уповноваженою діяти від імені відповідача, зауваження позивача в цій частині безпідставні.

31.07.2026 на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026 вказана заява позивача про забезпечення повернута без розгляду, оскільки не була підписана заявником.

12.08.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшло підписане позивачем клопотання про забезпечення позову у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/6165/26 відмовлено.

15.09.2026 позивачем подано додаткові пояснення, в якому наведено аргументи, аналогічні за змістом до тих, що зазначались у раніше поданих заявах по суті.

Відповідач своїм правом подати заперечення на відповідь позивача не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.09.2011 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис 22240000000079016 про проведення державної реєстрації; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; основний вид економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 : 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; з 14.01.2025 – припинено підприємницьку діяльність (за власним рішенням).

Відповідно до відмітки у Військовому квитку серії НОМЕР_3 позивач з 08.04.2022 призваний на військову службу під час мобілізації; станом на час звернення до суду (березень 2026 року) перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 13.07.2024 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (спеціалізований вантажний фургон) марки MERCEDES-BENZ, 1989 р.в., колір оранжевий, VIN-код НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Згідно із направленням на рейдову перевірку від 05.02.2026 №ЕНР000377 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів, автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на автодорозі Т-04-12 м. Кам`янське, під час проведення якої 11.02.2026 о 13 год. 13 хв. перевірений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія - ОСОБА_2 .

Водієм до перевірки надано посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видаткову накладну №000000006 від 11.02.2026.

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.02.2026 №008135, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено відсутність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч.1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону.

Згідно з відміткою в акті водій від підпису і пояснень відмовився.

Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті сформовано позивачу повідомлення від 17.02.2026 №12580/26.2/24-26 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому запропоновано прибути на розгляд справи, яке відбудеться 03.03.2026 з 09:00 до 12:00, у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, II поверх, каб. 209 (приймальна), а також додатково повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи в зазначений термін, справа про порушення розглядається без його участі.

03.03.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №011144, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статі 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №011144 від 03.03.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» у цьому Законі наведені терміни вживаються у такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «;Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (пункт 4 Порядку №1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт (абзац 1 пункту 5 Порядку №1567).

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1567, вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Розділом II Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 16 квітня 2025 року № 703, визначено Перелік питань, що перевіряються при вантажних перевезеннях, перевезеннях вантажів у внутрішньому сполученні, зокрема: 1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: 1) посвідчення водія відповідної категорії; 2) реєстраційні документи на транспортний засіб; 3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж; 4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; 5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; 7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності; 8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду; 9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)»; 10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах; 11) договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»; 12) первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту). 2. Дотримання водієм вимог праці та відпочинку. 3. Оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником. 4. Виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт. 5. Належне кріплення вантажів (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до: ДСТУ EN 12195-1:2018 (EN 12195-1:2010; AC:2014, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення»; ДСТУ EN 12195-2:2018 (EN 12195-2:2000, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 2. Кріпильні стяжні ремені з хімічних волокон»; ДСТУ EN 12195-3:2018 (EN 12195-3:2001, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 3. Кріпильні ланцюги»; ДСТУ EN 12640:2018 (EN 12640:2000, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Точки кріплення на вантажних автомобілях. Мінімальні вимоги та випробування»; ДСТУ EN 12641-1:2018 (EN 12641-1:2005, IDT) «Знімні кузови та комерційні транспортні засоби. Тенти. Частина 1. Мінімальні вимоги»; ДСТУ EN 12642:2018 (EN 12642:2016, IDT) «Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Конструкція кузовів комерційних колісних транспортних засобів. Мінімальні вимоги». 6. Дотримання вимог до перевезень вантажів, які швидко псуються, сипучих вантажів без тари, вибухових, займистих, їдких та отруйних речовин. 7. Наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів. 8. Дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.

Рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення (пункт 8 Порядку №1567).

Відповідно до положень пунктів 11, 12 цього Порядку, у разі зупинення транспортного засобу під час звернення до водія посадова особа зобов`язана назвати свою посаду, прізвище, ім`я та по батькові і повідомити про причину зупинки транспортного засобу, пред`явити службове посвідчення та направлення для ознайомлення.

Водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт, водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

За змістом статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі – Правила в редакції на час спірних правовідносин), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з розділом 1 Правил автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. 11.4. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був зареєстрований ФОП, з 14.01.2025 - припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, з квітня 2022 року перебуває на військовій службі, з 13.07.2024 є власником транспортного засобу (спеціалізований вантажний фургон), марки MERCEDES-BENZ, 1989 р.в., оранжевого кольору, н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

11.02.2026 під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки Mercedes-Benz, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Як установлено з матеріалів справи, водієм під час перевірки було надано посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та видаткову накладну №000000006 від 11.02.2026. Посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено відсутність товарно-транспортної накладної

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 акт перевірки не підписував, з матеріалів відеофіксації вбачається, що водій відмовився очікувати складання акту, про відносини з ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_1 є його знайомим.

Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач акцентує, що він не є автомобільним перевізником, оскільки не є суб`єктом господарювання, з 2022 року перебуває у війську, автомобіль переданий у користування гр. ОСОБА_2 для власних потреб.

Заперечуючи позицію позивача, відповідач наполягає, що ОСОБА_1 в розумінні Закону №2344-ІІІ є автомобільним перевізником, відтак зобов`язаний дотримуватись вимог законодавства про автомобільний транспорт, не надання документів, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення, а саме: товарно-транспортної накладної, є підставою для притягнення такого перевізника до відповідальності.

Отже, у межах даної справи спірним питання є те, чи має позивач статус «автомобільного перевізника».

Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-ІІІ в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №№ 640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. При цьому, зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі №380/13118/23, вирішуючи питання правильності застосування частини першої статті 33 Закону №2344-ІІІ щодо належного встановлення ознак статусу «автомобільного перевізника», зазначив, що приписи частини другої статті 33 Закону №2344-ІІІ містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 цього Закону, а саме: особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення; перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах; використання транспортного засобу на законних підставах.

Крім того, у постанові від 20.03.2025 у справі №380/13118/23 Верховний Суд зауважив, що саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов`язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, однак крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.

Судом установлено, що на момент проведення перевірки водій ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом марки (спеціалізований вантажний фургон), марки MERCEDES-BENZ, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_5 (що належить на праві власності ОСОБА_1 ), перевозив зоотовари. При цьому, результати перевірки свідчать, що водій керував автомобілем на законних підставах та здійснював перевезення вантажу. Водночас, приналежність вантажу ознакам комерційної складової посадовими особами Укртрансбезпеки встановлена не була, як і не була встановлена приналежність водія до ознак суб`єкта господарювання, який надає послугу з перевезення, позаяк такі відомості відсутні в акті перевірки, який є носієм доказової інформації (доказової бази).

При цьому, відповідач і під час судового розгляду не повідомив суд, на підставі яких ознак працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що саме ОСОБА_1 у спірному випадку є автомобільним перевізником.

Суд зазначає, що основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-111 має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Тобто, положення статті 60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/21).

Отже, перевірку було проведено без належного з`ясування усіх складових виявленого порушення, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Суд дійшов висновку, що оскільки позивач не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, відтак відсутній факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, що виключає застосування відповідальності за абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у виді адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова №011144 від 03.03.2026 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.03.2026 №011144 на суму 17000,00 грн.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова