Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/37020/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/37020/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд:

визнати протиправними дії Головного сервісного центру МВС щодо призупинення доступу ФОП ОСОБА_1 до електронного реєстру;

скасувати рішення, оформлене листом ГСЦ МВС від 20.11.2025 року № 31/40124-29064-2025;

зобов`язати Головний сервісний центр МВС відновити доступ ФОП ОСОБА_1 до електронного реєстру.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву задоволено повністю.

07 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив суд:

Прийняти дану заяву та долучити до матеріалів адміністративної справи №160/37020/25.

Долучити до матеріалів справи докази понесення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг; рахунок на оплату №11 від 10 травня 2026 року; квитанцію про оплату від 10 травня 2026 року на суму 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Визнати підтвердженим факт понесення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Головного сервісного центру МВС (ЄДРПОУ 40109173) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

12 серпня 2026 року представник відповідача подав заперечення, у яких зазначив, що позивачем не дотримано вимог ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 143 КАС України щодо строку та порядку подання доказів, договір про надання правничої допомоги підписаний до виникнення спірних правовідносин, Акт приймання-передачі послуг складено 10 травня 2026 року (до ухвалення рішення суду) та він не містить детального опису виконаних робіт із зазначенням витраченого часу, а заявлена сума витрат у розмірі 10 000,00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

13 серпня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення (відповідь на заперечення), у яких зазначив, що докази понесення витрат надані в межах 5-денного строку після ухвалення рішення суду, базовий договір про надання правничої допомоги регулює тривалі правовідносини, гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі, оплата послуг відбулася фактично та підтверджується банківською квитанцією від 10 травня 2026 року, а дана справа є складною та нетиповою через відсутність судової практики у подібних спорах.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року, Акт приймання-передачі наданих послуг від 10 травня 2026 року на суму 10 000,00 грн, рахунок на оплату від 10 травня 2026 року № 11 та квитанцію про виконання платіжної інструкції від 10 травня 2026 року № 1107 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Отже, з урахуванням обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи судом першої інстанції, категорії справи, ціни позову, обсягу доказів у справі, кількості та змісту складених процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у повному обсязі.

Щодо посилання представника відповідача на заперечення проти стягнення витрат, то слід зазначити, що у позовній заяві позивач вказав орієнтовний розмір витрат та зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат, а докази надав у встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України 5-денний строк після ухвалення рішення.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення – задовольнити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного сервісного центру МВС (ЄДРПОУ 40109173) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова