Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №160/13956/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №160/13956/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) у незастосуванні пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю за період з 29 січня 2020 року по дату набрання рішення законної сили по цієї справі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки, основної щорічної відпустки за 2020 - 2025 роки з урахуванням пункту 4 та інших положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правової позиції, викладеної в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням його підвищення згідно із Законами України про Державний бюджет на 2020-2026 роки, за період з 29 січня 2020 року по дату набрання законної сили рішенням суду у цій справі, з урахуванням раніше проведених виплат та з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачем зазначено, що в період проходження служби позивачу не було виплачено грошове зобов`язання, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у зв`язку з чим дії відповідача є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Вказане відповідає висновку Верховного Суду в п. 50 постанови від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а. Рішення про розміри грошового забезпечення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704), інших рішень Уряду щодо підвищення розмірів грошового забезпечення після 2018 року не приймалося. В межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України, Міністром оборони України були встановлені: оклади за військовим званням та посадові оклади за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. Вказане відповідає листу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/7642 від 14.11.2023 року. Таким чином, грошове забезпечення позивачу за вказаний ним період, включаючи оклад за військовим званням, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та інші види, вказані в позові, нараховані та виплачені позивачу відповідно до вказаних вимог чинного законодавства. Тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Витягу із послужного списку ОСОБА_1 , проходив військову службу зокрема: з 24.12.2019 по 27.02.2022 - військовий комісар, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 27.02.2022 по 16.06.2023 начальник ТЦК та СП, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 16.06.2023 по 18.11.2023 заступник начальника центру - начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ; з 18.11.2023 по 17.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 17.04.2025 по т.ч. начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

14.05.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із запитом, в якому просив здійснити перерахунок та доплату належного за період з 29.01.2020 по теперішній час грошового забезпечення (основний та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом від 21.05.2026 року №6/3/1134 ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянуло запит позивача та повідомив, що на виконання нормативно-правових актів та в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних сил України у 2020-2026 роках, Міністром оборони України були встановлені розміри грошового забезпечення та доведені до територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки. У тих роках Міністерству оборони України виділялися асигнування, які забезпечували виплату грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. 1762 грн., як це передбачено Постановою № 704. Таким чином, грошове забезпечення за період з 29.01.2020 р. по теперішній час виплачене Вам у повному обсязі, відповідно до вимог чинної редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 та в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних сил України, зокрема Індустріального, ІНФОРМАЦІЯ_9 . i ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 №6/1/477 від 20.05.2026 року, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі Постанова № 704) тарифний коефіцієнт за військовим званням «підполковник» - 0,8 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За період з 29.01.2020 року по 02.11.2020 року Постанова № 704 діяла в редакціях від 04.09.2019 р., від 03.11.2020 р., від 17.07.2021 р., від 24.07.2021 р., від 26.02.2022 р., від 13.05.2023 р., згідно з якою «...розміри окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт», тобто оклад за військовим званням «підполковник» за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року встановлено 1410 грн. (1762 грн. 0,8 1409,60 грн., однак згідно п. 4. Постанови № 704 дод. 14 «... цифри від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень»). За період з 20.05.2023 року по теперішній час Постанова № 704 діяла в редакціях від 20.05.2023 р., від 01.03.2024 р., від 18.04.2025 р., від 01.01.2026 р., від 28.02.2026 р., згідно з якою «...розміри окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт», тобто оклад за військовим званням «підполковник» за період з 20.05.2023 року по теперішній час встановлено 1410 грн. (1762 грн. * 0,8 = 1409,60 грн., однак згідно п 4. Постанови № 704 дод. 14 «... цифри від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень»).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 №6/1/479 від 20.05.2026, ОСОБА_1 одноразова грошова допомога для оздоровлення виплачувалась у 2020-2025 роках, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачено у 2020 та 2022 роках.

Отже, виплата грошового забезпечення та інші передбачені виплати позивачу здійснюються із застосуванням при його обчисленні розрахункової величини у розмірі 1762 гривні, що суперечить пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Не погоджуючись із таким порядком обчислення грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 у редакції, чинній на момент її прийняття, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 підлягав застосуванню у редакції, яка існувала до внесення змін Постановою №103.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року виникли правові підстави для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, у даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є Постанова №704, а також їх місце у системі нормативно-правових актів, суд зазначає, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а тому перевагу слід надати положенням закону як акта вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, відповідно до яких після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року має застосовуватися таким чином: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За таких встановлених обставин суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 4 Постанови №704 у наведеній редакції.

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2102 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2270 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн., з 01 січня 2024 року 3028 грн., з січня 2025 року 3028 грн., з 01 січня 2026 рок у - 3328 грн., у той час як Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року був установлений у розмірі 1762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникли підстави для збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, визначених шляхом множення відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, суд доходить висновку, що у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року відповідач при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача мала застосовуватися розрахункова величина у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Відповідно до внесених змін установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 20 травня 2023 року розрахунковою величиною щодо визначення розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями є стала величина - 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн., на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

За таких встановлених судом обставин суд доходить висновку, що правомірними є вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, лише за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги до відповідача за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача за період з 20.05.2023 року по теперішній час, суд зазначає, що дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача виходячи зі сталої розрахункової величини у розмірі 1762 грн. є правомірними з наведених вище судом обґрунтувань.

За таких обставин суд доходить висновку, що у цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, основної щорічної відпустки суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення і наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, розмір грошової допомоги на оздоровлення безпосередньо пов`язаний із розміром місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом у межах розгляду цієї справи встановлено неправильне визначення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року внаслідок застосування розрахункової величини у розмірі 1762 грн. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця та впливають на визначення розміру інших виплат, які обчислюються з урахуванням грошового забезпечення або його відповідних складових, неправильне визначення зазначених окладів має наслідком необхідність проведення перерахунку і відповідних похідних виплат.

За таких встановлених обставин суд доходить висновку, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оплата основної щорічної відпустки, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням або розміру місячного грошового забезпечення, підлягають перерахунку за спірні періоди, щодо яких судом встановлено неправомірність визначення основних складових грошового забезпечення.

У частині вимог про перерахунок зазначених виплат за період з 20.05.2023 року по теперішній час, суд не встановив неправильності визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а тому відсутні й правові підстави для здійснення перерахунку похідних від них виплат за ці періоди.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується, серед інших, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 2 порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Згідно з п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 Порядку №44, територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Отже, після набрання рішенням у цій справі законної сили або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.

Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів з одночасною компенсацією такої суми позивачу.

У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.

Отже, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Станом на час ухвалення рішення у цій справі у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача відшкодувати позивачу зазначену вище компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою перерахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, тому відповідні вимоги є передчасними, і в цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2022 рік, основної щорічної відпустки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 12.11.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2022 рік, основної щорічної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова