Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №160/10586/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №160/10586/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26, яке полягає у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву на перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) зі зниженням пенсійного віку. При виході на пенсію розмір її пенсії було обчислено із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 відсотка, а у 2017 році пенсію перераховано із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 відсоток. Позивачка вважає, що застосування величини 1 відсоток погіршує її становище, тоді як величина 1,35 відсотка є гарантованою їй законодавством, і посилається на п. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, за яким у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. З цього питання позивачка звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, проте рішенням, оформленим листом від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26, у перерахунку пенсії їй було відмовлено. Позивачка також посилається на статті 1, 3, 8, 22, 46 і 64 Конституції України, статті 4, 5 і 113 Закону № 1058-IV, на положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, та на практику Європейського суду з прав людини щодо правомірних очікувань і законних сподівань, вважаючи, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив її право на отримання пенсії в розмірі, на який вона розраховувала.

На підтвердження наведених обставин позивачка долучила до позовної заяви копії паспорта громадянки України та документа про присвоєння РНОКПП, копію трудової книжки, а також копію оскаржуваного рішення, оформленого листом від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України). При цьому суд зазначає, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суд у будь-якому разі зобов`язаний перевірити доводи позивача на відповідність чинному законодавству та оцінити наявні у справі докази. Водночас позиція відповідача суду відома, оскільки позивачка долучила до позовної заяви копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26, який містить як мотиви відмови, так і повний розрахунок призначеної позивачці пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV з 10.05.2017.

Розмір пенсії при її призначенні обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 12.07.2016, який складав 26 років 10 місяців 17 днів, та із заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 і за даними системи персоніфікованого обліку з 01.12.2002 по 31.07.2016. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 відсотка складав 0,36225, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації, здійсненої відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV, - 0,82109.

З 01.10.2017 пенсію позивачки перераховано (осучаснено) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, у розмірі 3764,40 грн, при цьому величину оцінки одного року страхового стажу визначено на рівні 1 відсотка, а коефіцієнт страхового стажу - 0,26833. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 3 090,91 грн (3 764,40 грн х 0,82109). За розрахунком відповідача пенсія позивачки з 01.10.2017 становила: 829,38 грн - основний розмір пенсії (3 090,91 грн х 0,26833); 469,35 грн - доплата до мінімального розміру пенсії за ст. 28 Закону № 1058-IV; 124,41 грн - підвищення за ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-IV; 1 423,00 грн - розмір пенсії з надбавками.

03.03.2026 позивачка звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення ВЕБ-04001-Ф-С-26-143250 від 03.03.2026, вхідний №22316/К-0400-26 від 04.03.2026) з питання пенсійного забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26 «Про надання відповіді» позивачці роз`яснено порядок обчислення її пенсії та повідомлено, що з 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), а з 01 жовтня 2017 року осучаснення пенсій, призначених за нормами Закону № 1058-IV, здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн, при цьому величину оцінки одного року страхового стажу визначено на рівні 1, тобто без урахування кратності 1,35.

Цим самим листом позивачці наведено розрахунок її пенсії з 01.03.2026: страховий стаж враховано по 30.11.2020, він становить 27 років 1 місяць 18 днів; коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 відсоток становить 0,27083; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11 та 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121 складає 8 204,66 грн (9 992,40 грн х 0,82109); 2 222,07 грн - основний розмір пенсії (8 204,66 грн х 0,27083); 120,64 грн - доплата до пенсії при неповному стажі (ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV); 2 342,71 грн - розмір пенсії за віком при неповному стажі; 2 676,02 грн - загальний розмір пенсії; 729,98 грн - доплата особам, яким не виповнилося 70 років; 3 406,00 грн - загальний розмір пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спір між сторонами зводиться до одного питання: яка величина оцінки одного року страхового стажу підлягає застосуванню при обчисленні та перерахунку пенсії позивачки - 1 відсоток, як це зробив відповідач, чи 1,35 відсотка, на чому наполягає позивачка. Тому суд насамперед з`ясовує правову природу цього показника.

Частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV встановлено: «Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс) : (100 % х 12), де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %».

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: «П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону».

Зі змісту наведених норм убачається, що величина оцінки одного року страхового стажу (Вс) не є ані стажем, ані заробітком, ані самостійною пенсійною виплатою. Це нормативно встановлений відсотковий показник, який у формулі частини першої статті 25 Закону №1058-IV є прямим множником при кількості місяців страхового стажу, а через коефіцієнт страхового стажу - прямим множником і у формулі частини першої статті 27 цього Закону. Отже, розмір пенсії прямо пропорційний величині Вс: за інших рівних умов застосування 1,35 відсотка замість 1 відсотка збільшує основний розмір пенсії у 1,35 раза. Саме з цієї причини питання про застосовну величину Вс є питанням про застосування норми права, а не питанням арифметики чи дискреції органу Пенсійного фонду України.

Правильність застосованого відповідачем коефіцієнта суд перевірив самостійно. Страховий стаж позивачки, врахований по 30.11.2020, становить 27 років 1 місяць 18 днів, тобто 325 повних місяців. За величини оцінки одного року страхового стажу 1 відсоток коефіцієнт страхового стажу дорівнює 325 х 1 : (100 х 12) = 0,27083, що точно відповідає показнику, застосованому відповідачем. Так само перевіряється і коефіцієнт, застосований при призначенні пенсії: 322 місяці (26 років 10 місяців) х 1,35 : 1200 = 0,36225. Отже, арифметичних помилок у розрахунку відповідача немає, а спір є виключно спором про право.

Суд окремо перевірив твердження, покладене в основу позову, - про те, що пенсійне законодавство змінилося у частині самого порядку (формули) обчислення пенсії.

Формули, за якими обчислюються коефіцієнт страхового стажу (частина перша статті 25 Закону № 1058-IV), розмір пенсії за віком (частина перша статті 27 цього Закону) та заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії (частина друга статті 40 цього Закону - Зп = Зс х (Ск : К)), з дня набрання Законом № 1058-IV чинності 01 січня 2004 року не змінювалися. Змінювалося виключно нормативне значення одного з параметрів цих формул - величини оцінки одного року страхового стажу, а саме:

з 01 січня 2004 року (первісна редакція абзацу п`ятого частини першої статті 25 Закону № 1058-IV) - 1 відсоток;

з 01 січня 2008 року - 1,2 відсотка згідно з абзацом шостим пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за яким до 01 жовтня 2008 року при обчисленні пенсій згідно із Законом № 1058-IV величина оцінки одного року страхового стажу за період участі тільки у солідарній системі дорівнює 1,2 %;

з 01 жовтня 2008 року - 1,35 відсотка згідно з підпунктом 7 пункту 35 розділу II Закону № 107-VI, яким друге речення абзацу п`ятого частини першої статті 25 Закону № 1058-IV викладено в редакції «За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %», і який відповідно до пункту 2 розділу III Закону № 107-VI набрав чинності з 01 жовтня 2008 року;

з 11 жовтня 2017 року - знову 1 відсоток згідно із Законом № 2148-VIII, яким друге речення абзацу п`ятого частини першої статті 25 Закону № 1058-IV викладено в редакції «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %», а абзац шостий цієї частини виключено.

Таким чином, жодної зміни порядку (формули) обчислення пенсії не відбулося: змінилося лише нормативне значення параметра Вс, і з 11 жовтня 2017 року чинним є значення 1 відсоток. Відповідно, при призначенні позивачці пенсії 10.05.2017 правомірно було застосовано величину 1,35 відсотка, чинну на той час, а після 11 жовтня 2017 року ця величина чинності не має.

Пенсію позивачці призначено з 10.05.2017, тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII (11 жовтня 2017 року). Отже, її пенсія належить саме до тих пенсій, які з 01 жовтня 2017 року підлягали перерахунку за пунктом 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV - із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 відсоток. Саме так відповідач і вчинив, застосувавши показник 3764,40 грн та обчисливши коефіцієнт страхового стажу за величиною 1 відсоток (0,26833). Закон не надавав відповідачу вибору між величинами 1 і 1,35 відсотка: припис пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV є імперативним.

Величина 1,35 відсотка після 01 жовтня 2017 року зберегла значення лише для чітко окресленого кола випадків.

Абзацом першим пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено: «З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %».

Ця норма застосовується, по-перше, лише при призначенні пенсії, а не при її перерахунку, і, по-друге, лише щодо пенсій, призначених у період з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Пенсію позивачці призначено 10.05.2017, тобто поза межами цього періоду, а спірне питання стосується не призначення, а перерахунку пенсії. Тому пункт 4-4 розділу XV Закону № 1058-IV до правовідносин позивачки не застосовується.

Аналогічний підхід закріплено і на підзаконному рівні щодо подальших перерахунків пенсій.

Пунктом 6 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124), встановлено: «Під час перерахунку пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку».

Перерахунок пенсії позивачки з 01.03.2026 проведено у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні на коефіцієнт збільшення 1,121, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова № 236). Відповідно до наведеного пункту 6 Порядку № 124 під час такого перерахунку підлягала застосуванню величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону № 1058-IV на дату проведення перерахунку, тобто 1 відсоток. Величина 1,35 відсотка станом на 01.03.2026 статтею 25 Закону № 1058-IV не передбачена.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який здійснює пенсійне забезпечення на підставі та в межах Закону № 1058-IV. Застосування ним при обчисленні (перерахунку) пенсії величини оцінки одного року страхового стажу, яка не передбачена чинною редакцією статті 25 Закону № 1058-IV, було б виходом за межі наданих йому повноважень. Обов`язок діяти лише на підставі закону виключає можливість застосування органом Пенсійного фонду України нечинного нормативного значення показника навіть тоді, коли це було б вигіднішим для отримувача пенсії.

Щодо доводу позивачки про погіршення її становища суд зазначає таке.

Перерахунок з 01 жовтня 2017 року, проведений за пунктом 4-3 розділу XV Закону №1058-IV, не мав наслідком зменшення розміру пенсії позивачки. Навпаки, цим перерахунком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, було осучаснено до 3 764,40 грн (середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки), а мінімальний розмір пенсії за віком при неповному страховому стажі обчислювався вже виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1452 грн (1373 грн, установлені на 01 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшені на 79 грн згідно з абзацом другим пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV), тоді як до 01 жовтня 2017 року цей прожитковий мінімум становив 1312 грн. Саме тому за розрахунком відповідача мінімальний розмір пенсії позивачки при неповному стажі з 01.10.2017 склав 1298,73 грн (829,38 грн + 469,35 грн), що дорівнює 1452 грн х 322 : 360, а розмір пенсії з надбавками - 1 423,00 грн. Станом на 01.03.2026 загальний розмір пенсії позивачки становить 3406,00 грн. Отже, зменшення розміру пенсії внаслідок перерахунків у справі не встановлено, гіпотеза пункту 4 розділу XV Закону № 1058-IV не настала, а підстав для виплати пенсії «в раніше встановленому розмірі» немає.

Крім того, розмір пенсійної виплати позивачки нині доводиться до гарантованого рівня 3 406 грн, установленого абзацом п`ятим підпункту 7 пункту 2 постанови № 236, шляхом щомісячної доплати у сумі 729,98 грн.

Таким чином, оскаржуваним рішенням відповідача право позивачки на пенсійне забезпечення у гарантованому державою розмірі не порушено.

Щодо посилання позивачки на Європейську соціальну хартію (переглянуту) суд зазначає таке.

Позивачка обґрунтовує позов підпунктами 4 і 23 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)». Разом з тим згідно із заявою, зробленою Україною при ратифікації Хартії та викладеною у Законі № 137-V, «Україна бере на себе зобов`язання вважати частину I Хартії декларацією цілей, до здійснення яких вона прагнутиме всіма відповідними засобами, як зазначено у вступному пункті частини I Хартії». Отже, положення частини I Хартії, на які посилається позивачка, є декларацією цілей державної політики і самі по собі не є джерелом суб`єктивного права на обчислення пенсії за конкретною величиною оцінки одного року страхового стажу.

Не заслуговують на увагу і доводи позивачки про порушення її правомірних очікувань. Правомірне очікування може ґрунтуватися лише на нормі права або на усталеній практиці її застосування. Норми, яка після 11 жовтня 2017 року надавала б позивачці право на обчислення чи перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 відсотка, Закон № 1058-IV не містить; навпаки, пункт 4-3 розділу XV цього Закону прямо приписав перераховувати раніше призначені пенсії із застосуванням величини 1 відсоток. При цьому набуте позивачкою право на пенсію за віком не скасовано і не обмежено: пенсію їй призначено, вона виплачується та неодноразово перераховувалася у бік збільшення, зокрема з 01.03.2026.

Суд враховує також, що позивачка оскаржує рішення відповідача, оформлене листом від 02.04.2026 № 38235-22316/К-01/8-0400/26 «Про надання відповіді», наданим у порядку Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». Незважаючи на форму цього документа, він містить владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень - відмову у перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 відсотка, - а тому суд оцінює його за змістом і вирішує спір по суті, а не з формальних міркувань.

Водночас відповідно до частини третьої статті 87 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта. З огляду на те, що по суті поставлене позивачкою питання відповідач вирішив у точній відповідності до пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV і пункту 6 Порядку № 124, можливі недоліки форми та процедури надання відповіді не можуть бути самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що відповідач при обчисленні та перерахунку пенсії позивачки правильно застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 відсоток, як того вимагають абзац п`ятий частини першої статті 25 і пункт 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та пункт 6 Порядку № 124. Підстав для перерахунку пенсії позивачки із застосуванням величини 1,35 відсотка чинне законодавство не передбачає, а пункт 4 розділу XV Закону № 1058-IV, на якому ґрунтується позов, спірні відносини не регулює.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржуване рішення за наведеними критеріями, суд не встановив його невідповідності жодному з них.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву не подав і власних доказів суду не надав. Водночас спір у цій справі є спором про право - про те, яка величина оцінки одного року страхового стажу підлягала застосуванню, - а фактичні обставини (дата призначення пенсії, тривалість страхового стажу, показники, застосовані при обчисленні пенсії, зміст оскаржуваного рішення) встановлені судом на підставі доказів, долучених до позовної заяви самою позивачкою, і нею не оспорюються. Установлення ж змісту норм права, які регулюють спірні відносини, є обов`язком суду і не залежить від процесуальної поведінки сторін. За таких обставин неподання відповідачем відзиву не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова