Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/9882/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №160/9882/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням для обчислення пенсії в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.03.2010 по 30.06.2014, з 16.10.2010 по 06.11.2016, з 03.12.2016 по 09.10.2019, з 26.11.2019 по 13.10.2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.03.2010 по 30.06.2014, з 16.10.2010 по 06.11.2016, з 03.12.2016 по 09.10.2019, з 26.11.2019 по 13.10.2020 та перерахувати пенсію Позивачу, із зарахуванням для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.03.2010 по 30.06.2014, з 16.10.2010 по 06.11.2016, з 03.12.2016 по 09.10.2019, з 26.11.2019 по 13.10.2020 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 15.10.2020, тобто з моменту призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 15.10.2020 отримує пенсію за вислугу років. Посилаючись на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, частину четверту статті 24 та пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, позивач стверджує, що робота в закладах з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, у тому числі для обчислення розміру пенсії, проте відповідач такого обчислення не здійснив. На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. На підтвердження періодів роботи позивач посилається на записи трудової книжки, а також на статтю 62 Закону № 1788-XII і пункт 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за якими основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, позивач вважає, що незарахування стажу у подвійному розмірі є втручанням у її право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і що спірні повноваження відповідача не є дискреційними. На підтвердження наведених обставин до позовної заяви долучено копії трудової книжки, пенсійного посвідчення, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяви про проведення індексації пенсії та листа відповідача від 06.03.2026.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску, а також доказів того, що жоден із періодів роботи з 01.03.2010 по 30.06.2014, з 16.10.2010 по 06.11.2016, з 03.12.2016 по 09.10.2019, з 26.11.2019 по 13.10.2020 не був зарахований позивачу для обчислення пенсії в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

30.04.2026 представник позивача подала заяву про усунення недоліків, долучивши до неї копію форми РС-право.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 15.10.2020 по 16.10.2025 повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за відсутності поважних причин його пропуску.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; цією ж ухвалою зазначено, що на розгляді суду залишились позовні вимоги в частині позовних вимог за період починаючи з 17.10.2025 року.

З огляду на наведене предметом судового розгляду в цій справі є заявлені позивачем вимоги виключно в частині періоду, що починається з 17.10.2025. У частині вимог за період з 15.10.2020 по 16.10.2025 позовну заяву повернуто позивачу, ці вимоги по суті не розглядаються, і жодних висновків щодо них суд у цьому рішенні не робить. Відповідно наведене в прохальній частині позовної заяви посилання на 15.10.2020 як на дату, з якої позивач просить провести виплату пенсії, перебуває поза межами розгляду цієї справи.

Отже, ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд запропонував позивачу надати докази того, що жоден зі спірних періодів не був зарахований для обчислення пенсії в подвійному розмірі, оскільки долучений позивачем розрахунок страхового стажу містить розрахунок стажу із подвійним розміром, а відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

25.05.2026 представник позивача подала заяву про виконання ухвали суду, до якої долучила копії розрахунку стажу позивача та протоколів перерахунку пенсії з додатками, зазначивши, що спірні періоди зараховуються при обчисленні пенсії з кратністю один замість кратності два.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому суд ураховує, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову і не звільняє суд від обов`язку перевірити заявлені вимоги на відповідність нормам чинного законодавства та оцінити наявні у справі докази. Позиція відповідача щодо спірного питання суду відома зі змісту його листа від 06.03.2026 № 0400-010303-8/40806, копія якого міститься в матеріалах справи.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 15.10.2020 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Пенсію призначено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 160/14979/20, яким відповідача зобов`язано зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2020 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Повного тексту зазначеного судового рішення матеріали цієї справи не містять; його зміст відтворено в листі відповідача від 06.03.2026 та в позовній заяві, і ці обставини сторонами не заперечуються.

Записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується, зокрема, що 01.03.2010 позивача прийнято за переводом на посаду сестри медичної (палатної) у ПСВ-1 стаціонару Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» (наказ від 26.02.2010 № 43-к); 10.10.2014 її звільнено з цього закладу за статтею 38 Кодексу законів про працю України (наказ від 06.10.2014 № 118-к); 16.10.2014 її прийнято на посаду сестри медичної стаціонару Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» (наказ від 16.10.2014 № 54-ос); 01.02.2019 внесено запис про реорганізацію цього закладу шляхом приєднання до Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» в Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги»; 09.10.2019 позивача звільнено за власним бажанням (наказ від 26.09.2019 № 121-ос); 26.11.2019 прийнято на посаду сестри медичної процедурної (наказ від 25.11.2019 № 160-ос), а з 01.12.2019 переведено на посаду сестри медичної стаціонару (наказ від 27.11.2019 № 164-ос); 13.10.2020 звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (наказ від 12.10.2020 № 149-ос). Записів про звільнення 06.11.2016 та про прийняття на роботу 03.12.2016 трудова книжка позивача не містить.

04.03.2026 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом (вихідний № 5346-03/2026, зареєстрований відповідачем за вхідним № 12341/8 від 04.03.2026) з питання пенсійного забезпечення позивача.

Листом від 06.03.2026 № 0400-010303-8/40806 «Про розгляд запиту» Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на цей запит. У листі, з посиланням на статтю 24 Закону № 1058-IV, статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункт 16 розділу XV Закону № 1058-IV у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, зазначено, що з 1 січня 2004 року всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, а у подвійному розмірі періоди роботи у відповідних відділеннях обчислюються тільки для визначення права на пенсію. Відповідач повідомив, що при обчисленні стажу було враховано період роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для визначення права; також позивачу зараховано періоди роботи з 16.10.2014 по 06.11.2016 та з 03.12.2016 по 10.10.2017 на посаді сестри медичної відділення № 6 Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» до страхового стажу тільки для визначення права. Страховий стаж для обчислення пенсії позивача склав 27 років 8 місяців 1 день (стаж враховано по 30.09.2020), а стаж для визначення права на пенсію за вислугу років становить 28 років 10 місяців 20 днів. Відповідач зазначив, що зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії вищевказані періоди в подвійному розмірі немає підстав.

До листа відповідача додано копії розрахунків стажу на 2 аркушах - дві форми РС-право, сформовані 05.03.2026: «Стаж для розрахунку» та «Стаж для розрахунку права». Копії цих самих форм долучено позивачем до заяви про усунення недоліків та до заяви про виконання ухвали суду.

Із форми РС-право «Стаж для розрахунку» вбачається, що до страхового стажу позивача для обчислення пенсії включено такі періоди: з 01.09.1992 по 04.03.1996 (навчання у вищих (середніх) навчальних закладах) - 3 роки 6 місяців 4 дні; з 06.04.1996 по 31.12.2003 - 7 років 8 місяців 26 днів; з 01.01.2004 по 05.12.2006 - 3 роки; з 06.12.2006 по 19.01.2007 - 2 місяці; з 22.01.2007 по 26.02.2010 - 3 роки 2 місяці; з 01.03.2010 по 10.10.2014 - 4 роки 5 місяців; з 16.10.2014 по 06.11.2016 - 2 роки 2 місяці; з 07.11.2016 по 02.12.2016 - 2 місяці; з 03.12.2016 по 10.10.2017 - 11 місяців; з 11.10.2017 по 09.10.2019 - 2 роки 22 дні; з 26.11.2019 по 30.09.2020 - 10 місяців 9 днів. Періоди з 01.03.2010 по 10.10.2014, з 16.10.2014 по 06.11.2016 та з 03.12.2016 по 10.10.2017 позначені в цій формі як робота в медичному закладі із статті 60. Кратність за кожним із наведених періодів становить «1», а показники граф «Страх. стаж в одинар.» та «Страх. стаж з урах. кр.» є тотожними. Усього страховий стаж з урахуванням перетину періодів становить 27 років 8 місяців 1 день, усього для розрахунку - 27 років 8 місяців 1 день, усього для розрахунку місяців - 332.

Із форми РС-право «Стаж для розрахунку права» вбачається, що ті самі періоди роботи враховані інакше: періоди з 01.03.2010 по 10.10.2014, з 16.10.2014 по 06.11.2016 та з 03.12.2016 по 10.10.2017 позначено як роботу в медичному закладі із статті 60 та обчислено у подвійному розмірі - відповідно 9 років 2 місяці 20 днів, 4 роки 1 місяць 12 днів і 1 рік 8 місяців 16 днів. Усього стаж на право становить 35 років 4 місяці 12 днів, а спеціальний стаж, що дає право на пенсію по вислузі років (працівники освіти та охорони здоров`я, стаж до 10.10.2017), - 28 років 10 місяців 20 днів.

З протоколів перерахунку пенсії позивача (розрахунки від 22.02.2022, 23.10.2023, 24.04.2024 та 25.02.2025), долучених до заяви про виконання ухвали суду, вбачається, що тривалість страхового стажу позивача становить 27 років 8 місяців 1 день, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 - 11 років 3 місяці, страховий стаж після 01.01.2004 - 16 років 5 місяців 1 день, а в тому числі як працівника освіти та охорони здоров`я - 28 років 10 місяців 20 днів. У цих протоколах зазначено: «Коефіцієнт стажу без урахування кратності 0.27667» та «Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ( (332 / 100 * 12) * 1) 0.27667»; розмір пенсії обчислено як добуток середньомісячного заробітку на коефіцієнт 0.27667.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи у подвійному розмірі, а так само не містять рішення відповідача про відмову в проведенні такого перерахунку. Єдиним документом, у якому відповідач висловився щодо спірного питання, є лист від 06.03.2026 №0400-010303-8/40806, наданий у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

До позовної заяви долучено, зокрема, копію заяви позивача про проведення належної індексації пенсії від 10.04.2025, адресованої відповідачу; водночас жодної вимоги щодо індексації пенсії позовна заява не містить.

Не погоджуючись із наведеною позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення застрахованих осіб визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом дев`ятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Останнім абзацом частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, яким цю частину доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (застосовується з 1 жовтня 2017 року), установлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Абзацом першим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзац другий цього пункту в чинній редакції (Закон № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлює, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, яка має назву «Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах», передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Цю статтю викладено в редакції Закону № 1110-IV від 10.07.2003 із змінами, внесеними Законом №2205-VIII від 14.11.2017; станом на час вирішення спору вона є чинною, з переліку пільг, установлених Законом № 1788-XII, не виключена і в іншій редакції не викладена.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22 (провадження № К/990/11823/23) вирішував питання, чи підлягає зарахуванню у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи після 1 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV. У тій справі спірним був період роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року в закладах охорони здоров`я, віднесених судами до інфекційних, тобто період, який повністю припадав на час після 1 січня 2004 року, а суд апеляційної інстанції відмовив у подвійному обчисленні саме з тих мотивів, що з 1 січня 2004 року положення Закону № 1788-XII застосовуються лише в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій, та сформулював такий висновок: «За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі».

Верховний Суд також указав, що наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими ним у постановах від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів у відповідних закладах після 1 січня 2004 року. Таким чином, за наслідками касаційного перегляду залишено в силі судове рішення, яким відповідача зобов`язано зарахувати особі у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII період роботи після 1 січня 2004 року без обмеження такого зарахування виключно визначенням права на пенсію.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини, що є предметом розгляду в цій справі, є подібними до тих, у яких сформульовано наведений висновок: спірними є періоди роботи, які повністю припадають на час після 1 січня 2004 року; робота виконувалася в закладах охорони здоров`я, зазначених в одному й тому самому реченні статті 60 Закону № 1788-XII, яке пов`язує з нею однакові правові наслідки (у справі № 160/14078/22 - інфекційні заклади охорони здоров`я, у цій справі - заклади з надання психіатричної допомоги); а правове питання є тотожним - чи поширюється передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII подвійне обчислення стажу на періоди роботи після набрання чинності Законом № 1058-IV.

Даючи відповідь на застосований відповідачем аргумент про те, що останній абзац частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV виключає подвійне обчислення стажу за періоди з 1 січня 2004 року для цілей обчислення розміру пенсії, суд виходить з такого. По-перше, стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною нормою закону: законодавець, вносячи зміни до пенсійного законодавства Законом № 2148-VIII, цю статтю не скасував і не виклав у редакції, яка обмежувала б передбачене нею подвійне обчислення стажу лише питанням визначення права на пенсію. По-друге, абзац перший пункту 16 розділу XV Закону № 1058-IV допускає застосування інших законів у частині, що не суперечить цьому Закону, а абзац другий цього пункту в чинній редакції визначає, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років, і не містить припису, який позбавляв би особу пільгового обчислення стажу, прямо передбаченого чинною спеціальною нормою. По-третє, за статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тлумачення, за яким особа, робота якої віднесена статтею 60 Закону № 1788-XII до такої, що зараховується до стажу у подвійному розмірі, повністю позбавляється результату цього пільгового обчислення при визначенні розміру пенсії, призводить саме до звуження обсягу існуючого права. По-четверте, Верховний Суд, вирішуючи це саме питання щодо періодів роботи після 1 січня 2004 року вже за чинності змін, внесених Законом № 2148-VIII, дійшов висновку про підставність подвійного зарахування, і цей висновок суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Нарешті, у разі існування неоднозначного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для особи.

Суд ураховує, що кваліфікація роботи позивача як такої, що підпадає під дію статті 60 Закону № 1788-XII, здійснена самим відповідачем і між сторонами не є спірною. У формах РС-право, сформованих відповідачем 05.03.2026 та долучених до його листа від 06.03.2026, періоди роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014, з 16.10.2014 по 06.11.2016 та з 03.12.2016 по 10.10.2017 прямо позначені як робота в медичному закладі із статті 60. У формі «Стаж для розрахунку права» ці самі періоди обчислені у подвійному розмірі (9 років 2 місяці 20 днів, 4 роки 1 місяць 12 днів і 1 рік 8 місяців 16 днів замість 4 років 5 місяців, 2 років 2 місяців і 11 місяців відповідно), що додало до стажу позивача приблизно 7 років 6 місяців і забезпечило їй саме право на пенсію за вислугу років, призначену з 15.10.2020. Отже, відповідач не заперечує ані факту роботи позивача в закладах, охоплених статтею 60 Закону № 1788-XII, ані самої можливості застосування цієї статті, а відмовляє виключно в наслідку такої кваліфікації для обчислення розміру пенсії.

За наведених обставин дії відповідача щодо незарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача для обчислення пенсії у подвійному розмірі не ґрунтуються на законі. Суд кваліфікує оскаржувану поведінку відповідача саме як дії, а не як бездіяльність: відповідач не утримався від вчинення дій, а здійснив обчислення страхового стажу позивача, застосувавши до спірних періодів кратність «1», що зафіксовано у формі РС-право «Стаж для розрахунку» та в протоколах перерахунку пенсії, і підтвердив цю позицію листом від 06.03.2026. Водночас позовну вимогу сформульовано як визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, тоді як окремої відмови у перерахунку як владного волевиявлення, прийнятого за наслідками розгляду заяви в порядку частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV, відповідач не вчиняв. Оскільки по суті позивач ставить питання про протиправність незарахування спірних періодів у подвійному розмірі, суд вирішує саме це питання і формулює відповідний пункт резолютивної частини як визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування цих періодів; таке уточнення формулювання не змінює обсягу вирішеної вимоги.

Обставина, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в порядку частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, не перешкоджає захисту її права в цій справі. Представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом від 04.03.2026 саме з питання пенсійного забезпечення позивача, і відповідач листом від 06.03.2026 № 0400-010303-8/40806 надав відповідь по суті цього питання, прямо зазначивши, що зарахувати спірні періоди до страхового стажу для обчислення пенсії в подвійному розмірі підстав немає. Позиція відповідача, таким чином, є сформованою та відомою, і подання заяви про перерахунок за цих умов було б очевидно безрезультатним. Вимагати від особи додержання формальної процедури, наслідок якої заздалегідь визначений висловленою органом позицією, означало б покласти на неї надмірний тягар і позбавити права на ефективний судовий захист. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту (зобов`язання зарахувати періоди та провести перерахунок і виплату пенсії) є таким, що безпосередньо усуває порушення, і не потребує попереднього ухвалення відповідачем окремого рішення за частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV.

Визначаючи періоди, які підлягають зарахуванню, суд виходить із документально підтверджених обставин, а не з формулювань прохальної частини позовної заяви, які містять неточності. Періоди, не зараховані позивачу у подвійному розмірі для обчислення пенсії, визначені листом відповідача від 06.03.2026 № 0400-010303-8/40806 та доданими до нього формами РС-право і становлять: з 01.03.2010 по 10.10.2014 (робота в Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня»), з 16.10.2014 по 06.11.2016 та з 03.12.2016 по 10.10.2017 (робота в Державному закладі «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України»). Саме ці межі узгоджуються із записами трудової книжки позивача та з обліковими даними відповідача.

Натомість наведені в позовній заяві періоди цим доказам не відповідають. Період, зазначений як «з 16.10.2010 по 06.11.2016», не узгоджується із записами трудової книжки: до Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» позивача прийнято 16.10.2014, а не 16.10.2010, тому в цій частині суд виходить з дати 16.10.2014. Період, зазначений як «з 01.03.2010 по 30.06.2014», також не відповідає трудовій книжці, за якою позивача звільнено з Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» 10.10.2014; тобто позивач помилково зазначила кінцеву дату, ранішу за фактичну, і просить зарахувати період меншої тривалості, ніж той, який відповідач фактично кваліфікував як роботу за статтею 60 Закону № 1788-XII і який був предметом розгляду у справі № 160/14979/20. Дати 06.11.2016 і 03.12.2016, якими позивач розмежовує періоди роботи в одному й тому самому закладі, у трудовій книжці не відображені: записів про звільнення 06.11.2016 та про прийняття на роботу 03.12.2016 вона не містить, ці дати походять із відомостей персоніфікованого обліку, на яких ґрунтуються розрахунки відповідача, і саме в такому вигляді вони наведені в позовній заяві та у формах РС-право.

Отже, суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог. Позивач просила зарахувати період роботи в Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня» з 01.03.2010 по 30.06.2014. Та, за записами трудової книжки та обліковими даними відповідача цей період роботи не розривно тривав до 10.10.2014, отже постає питання зарахування періоду з 01.07.2014 по 10.10.2014, який охоплюється рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №160/14979/20, яким відповідача зобов`язано зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Водночас, щодо періодів з 11.10.2017 по 09.10.2019 та з 26.11.2019 по 13.10.2020, охоплених заявленими позивачем періодами «з 03.12.2016 по 09.10.2019» і «з 26.11.2019 по 13.10.2020», то суд зазначає про таке.

Згідно з записами трудової книжки:

запис 15 - від 16.10.2014 року – прийнято на посаду сестри медичної стаціонару;

запис 16 від 01.02.2019 щодо реорганізації ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» шляхом приєднання до ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ в Україні;

запис 17 від 09.10.2019 року – звільнена за власним бажанням.

Проте, є не зрозумілим, чому у формах РС-право ці періоди (з 06.11.2016 по 02.12.2016, з 17.10.2017 по 09.10.2019) не позначені як робота в медичному закладі із статті 60 Закону №1788-XII, листом відповідача від 06.03.2026 вони до числа періодів, зарахованих за статтею 60, не віднесені.

Щодо періоду «з 26.11.2019 по 13.10.2020» (період роботи на посаді сестри медичної процедурної, а з 01.12.2019 - на посаді сестри медичної стаціонару у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України»), то цей період також не позначений як робота в медичному закладі із статті 60 Закону № 1788-XII (26.11.2019 прийнято на посаду сестри медичної процедурної (наказ від 25.11.2019 № 160-ос), а з 01.12.2019 переведено на посаду сестри медичної стаціонару (наказ від 27.11.2019 №164-ос); 13.10.2020 звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (наказ від 12.10.2020 № 149-ос), крім того міститься інформація про атестацію робочих місць, підтверджено право на пільгову пенсію за списком №2 (розділ XXIV підрозділ абз.7).

Отже і вказаний період підлягає зарахуванню до стажу у подвійному розмірі.

Щодо періоду, з якого підлягає проведенню перерахунок та виплата пенсії, суд виходить із меж розгляду справи, визначених ухвалами суду від 04.05.2026: вимоги за період з 15.10.2020 по 16.10.2025 повернуто позивачу, а на розгляді суду залишились вимоги за період починаючи з 17.10.2025. Тому перерахунок пенсії з урахуванням зазначених періодів роботи та її виплата присуджуються з 17.10.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки право на пільгове обчислення стажу ґрунтується на чинній нормі закону - статті 60 Закону № 1788-XII, правомірні (законні) очікування позивача щодо обчислення розміру пенсії з урахуванням цієї норми мають обґрунтовану законну підставу та є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягають захисту.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.9 ч.2 Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і доказів правомірності своїх дій суду не надав; при цьому суд не обмежився цією обставиною, а перевірив спірне питання за нормами чинного законодавства та наявними у справі доказами.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які є предметом розгляду в цій справі, підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014, з 16.10.2014 по 09.10.2019 та з 26.11.2019 по 13.10.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014, з 16.10.2014 по 09.10.2019 та з 26.11.2019 по 13.10.2020 і провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цих періодів починаючи з 17.10.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова