Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/14991/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №160/14991/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить:

визнати дії працівників Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни»;

зобов`язати працівників Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області видати ОСОБА_1 , посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачем для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни були надані всі необхідні документи, проте Управлінням соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації у видачі такого посвідчення було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/14991/26. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 07.08.2026 продовжено строк розгляду справи №160/14991/26 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надало 23.09.2026 відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає наступне.

Наявні документи в особовій справі свідчать про те, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час роботи в колгоспі (Распоряжение № 56 правления колхоза «Перше Травня» от 3 мая 1986 года, справка, Архівна довідка №407 від 26.12.2023). Згадані документи не свідчать про належність заявника до осіб рядового і начальницького складу органів МВС чи інших зазначених в пункті 2 частини другої статті 7 Закону органах, також не свідчать про виконання заявником обов`язки військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7, а також не свідчать про залучення до формувань Цивільної оборони на підприємстві, де працював заявник.

Законодавством України не передбачено застосування до осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту поняття – особи рядового і начальницького складу органів МВС (згідно пункту 2 статті 7 Закону України).

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, визначено, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються спеціальні звання, зокрема – рядовий міліції або рядовий внутрішньої служби.

Причина інвалідності відповідно до п.17.1.10 Витягу з рішення ЕКОПФО № 6/29/499/р не вказує на захворювання, що пов`язане з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (під час роботи в колгоспі заявника).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.02.2026 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1).

Позивач звернувся 21.04.2026 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації із заявою і документами про видачу йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом №154 від 18.05.2026 Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації повідомило про відсутність права на статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Щодо п. 17.1.10 витягу з рішення ЕКОПФО №6/29/499/р про причини інвалідності (для встановлення відповідного статусу), що законодавством України не передбачено застосування до осіб рядового начальницького складу служби цивільного захисту поняття -особи рядового начальницького складу органів МВС (згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.19991 визначено, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються звання, зокрема -рядовий міліції або рядовий внутрішньої служби.

Згідно ст. 104 Кодексу цивільного захисту України, особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, зокрема -рядовий служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 2 Кодексу оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – це спеціальне невійськове об`єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування, реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

В особовій справі, що наявна у підрозділі соцзахисту населення, документи про те, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час роботи в колгоспі (Распоряжение №56 правления колхоза «Перше Травня» от 3 мая 1986 года). Згаданий документ не свідчить про належність заявника до осіб рядового і начальницького складу органів МВС чи інших зазначених у пункті 2 частини другої статті 7 Закону органах.

Умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України є (відповідно до звернення заявника):

-настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС;

-участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, тобто наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорії 1. Згідно Експертного висновку №2897 від 25.11.2024 Центру міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причин зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Заявник брав участь у ліквідації наслідків аварії під час Чорнобильської катастрофи під час роботи у колгоспі, про що свідчить також архівна довідка №407 про отримання зарплати за роботу в зоні забруднення.

Докази, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні. Вищевказані та наявні документи не є такими, що підтверджують юридичний факт участі заявника у складі формувань Цивільної оборони підприємства на якому заявник працював та брав участь у вивезенні тварин внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи у 1986.

Додатково повідомлено, що причина інвалідності відповідно до п. 17.1.10 Витягу з рішення ЕКОПФО №6/29/499/р не вказує захворювання, що пов`язане з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС.

Не погодившись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону №3351-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3351-ХІІ визначено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 7 Закону №3351-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, особи залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи належать до інвалідів війни.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 № 01, від 30.04.1986 № 02, від 04.05.1986 № 16, від 19.05.1986 № 52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Тобто, формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Статус «учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» не є тотожним статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Для отримання посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни» обов`язково слід довести належність до вищеперелічених силових чи цивільних формувань під час ліквідації.

Позивачем надано рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.09.1993 у справі №2-181, яким встановлено, що він брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 03.05.1986 по 08.05.1986 в с. Стечанка Чорнобильського району Київської області на підставі посвідчення про відрядження, виданого 03.05.1986 за №212 у колгоспі «Перше Травня», де працював водієм. В зоні відчуження він вивозив худобу з колгоспу «Перемога» Стечанка Чорнобильського району Київської області.

Матеріали справи містять також копію розрахунку заробітної плати ТОВ «Нива» за дні роботи позивача в зоні відчуження з 03.05.1986 по 07.05.1986.

Частиною 1 ст. 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 15.04.2021 у справі № 377/27/17 Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У відповідності до положень цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

У справі, що розглядається суди встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, свідчать про поширення на позивача пільг, гарантій і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Як було встановлено судами, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з підпунктом 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом від 25 вересня 2018 року у справі №806/5085/15, від 11 жовтня 2018 року у справі № 674/1239/17, від 31 січня 2019 року у справі №368/1131/17, від 20 лютого 2019 року у справі №817/237/18, від 10 липня 2019 року у справі №360/2690/17, від 18 вересня 2019 року у справі №674/450/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 620/3108/19, від 15 червня 2020 року у справі № 822/225/18».

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом і у постанові від 23.11.2023 у справі № 810/4287/18.

Документи, які позивач долучив до заяви щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Тобто, в матеріалах справи відсутнє розпорядження органів влади про створення формування цивільної оборони, списки особового складу цих формувань, табелі обліку робочого часу у складі формування, довідки підприємств, які підтверджують, що працівника було включено саме до невоєнізованого формування Цивільної оборони, а не просто відряджено як звичайного працівника, тощо.

Наявність в матеріалах справи витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6/26/1913/В від 25.05.2026 і експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №2897 від 25.11.2024 про причинний зв`язок інвалідності з ліквідацією наслідків на ЧАЕС без підтвердження участі позивача в складі формувань Цивільної оборони, права на це посвідчення не дає.

За таких обставин, враховуючи сформовані висновки Верховного Суду, суд вважає, що позивач не є особою, яка має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона