Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №727/11526/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. за участю секретаря судового засідання Колбаска М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Новікова О.П. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 вересня 2026 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, за ч.1 ст.130 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, 10.08.2026 о 08 год. 23 хв. у м. Чернівці по вул. Небесної Сотні, біля будинку № 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fiesta» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказану постанову захисник Новіков О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вважає, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованим та упередженим.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

____________________________________________________________________

ЄУНСС 727/11526/26 Головуючий в І інстанції: Терещенко О.Є.

Номер справи 33/822/437/26 Суддя-доповідач: Марчак В.Я.

Зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис, де ніби то ОСОБА_1 керував транспортним засобом не може бути належним та допустимим доказом факту керування, оскільки зняти на приватний мобільний телефон.

Стверджує, що відеозапис, долучених працівниками поліції до матеріалів справи є змонтованим.

Вказує, що на момент прибуття екіпажу поліції на місце події, автомобіль «Ford Fiesta» був нерухомо припаркований та ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував поруч біля автомобіля, двигун був вимкнений.

Таким чином вважає, що оскільки працівниками поліції належним чином не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то висунення вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є незаконним.

Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а оскільки є військовослужбовцем, то діяв в межах статутних вимог та, повідомивши командира, очікував на його прибуття.

Зазначає, що після прибуття командира, ОСОБА_1 в межах двогодинного терміну повідомив, що бажає пройти огляд у медичному закладі, однак, поліцейські, перевищивши службові повноваження та діючи всупереч закону, відмовили.

Стверджує, що пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки останній є упередженим до ОСОБА_1 , так як напередодні події між ними відбувся конфлікт.

Крім того, зазначає, що в порушення вимог закону, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом та поліцейськими не вжито заходів щодо тимчасового затримання транспортного засобу.

Позиції учасників апеляційного провадження.

До початку апеляційного розгляду від захисника ОСОБА_3 надійшло клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності сторони захисту, а тому апеляційний суд на підставі ч.6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе розглядати справу без участі ОСОБА_1 та захисника Новікова О.П.

Мотиви Суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741785 від 10.08.2026, 10.08.2026 о 08 год. 23 хв. у м. Чернівці по вул. Небесної Сотні, біля будинку № 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори поліцейських. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. ( а.с.1).

Протокол складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, а тому є належним і допустимим доказом у справі.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії EHA №7694452 від 10 серпня 2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП підтверджується факт керування транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 (а.с.4).

Постанова набрала законної сили, відомостей щодо її скасування у матеріалах справи справі відсутні та не були надані і стороною захисту під час апеляційного розгляду.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , 10.08.2026 о 08:20 год, під`їжджаючи до дитячого садка по вул. Небесної Сотні, 7 у м. Чернівці, йому перегородив дорогу транспортний засіб «Ford Fiesta» під керуванням ОСОБА_1 . У суперечці з водієм ОСОБА_2 виявив в водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та викликав поліцейських на місце події ( а.с.7).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд у медичний заклад, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drаger» ОСОБА_1 відмовився (а.с.5).

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. До медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не доставлявся у зв`язку з його відмовою (а.с.6).

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується також відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до матеріалів справи.

Всупереч доводам апеляційної скарги, на даному відеозаписі зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом (video ID: НОМЕР_2 ).

Також з даного відеозапису встановлено, що на місце події за викликом ОСОБА_2 приїхали поліцейські. В процесі спілкування та перевірки документів водія, поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово пропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер чи проїхати у медичний заклад для проведення такого огляду. У відповідь на всі пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 мовчав, ігноруючи їх, та намагався залишити місце події.

Враховуючи те, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 своїми діями дав зрозуміти поліцейським, що не буде проходити огляд, його дії були вірно кваліфіковано як порушення п.2.5 ПДР ( а.с.10).

Всупереч доводам захисту, долучений працівниками поліції до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки об`єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Посилання захисту на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, а очікував командира, оскільки є військовослужбовцем, то діяв в межах статутних вимог, апеляційний суд оцінює критично.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках – адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП.

Саме по собі проходження військової служби не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку дотримуватися ПДР та виконувати передбачені законом вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому законодавством не передбачено обов`язку водія — військовослужбовця проходити такий огляд виключно у присутності або за згодою командира. Відтак очікування командира не є законною підставою для невиконання вимоги працівника поліції та не спростовує встановленого факту відмови від проходження огляду.

Посилання апелянта на положення ст.11-14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, зокрема на те, що військовослужбовець зобов`язаний негайно доповідати своєму безпосередньому командиру про всі неординарні випадки, що стосуються його життя, є безпідставним, оскільки положення цих статей стосуються обставин, що пов`язані з виконанням військовослужбовцем службових обов`язків.

Водночас, як встановлено судом на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не перебував при виконанні службових обов`язків.

Таким чином, поведінку ОСОБА_1 , який, попри неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, не приступив до його проходження, мовчав та протягом тривалого часу наполягав на очікуванні командира, суд оцінює як пасивну відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання захисту на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зв`язку з тим, що наявний відеозапис здійснено на приватний мобільний телефон, апеляційний суд оцінює критично.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 та відеозаписом, здійсненим свідком на мобільний телефон, на якому зафіксовано момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису з бодікамер працівників поліції, зазначений відеозапис був наданий свідком та долучений до матеріалів справи під час оформлення адміністративних матеріалів.

При цьому ст. 251 КУпАП прямо передбачає можливість використання як доказів відеозаписів, здійснених технічними засобами, що використовуються свідками. Тому сам по собі факт здійснення відеозапису на приватний мобільний телефон не свідчить про його неналежність чи недопустимість.

Захистом не наведено жодних конкретних обставин, які б ставили під сумнів достовірність зазначеного відеозапису, свідчили про його монтаж, редагування чи інше спотворення зафіксованих на ньому обставин.

Таким чином, посилання захисту виключно на приватний характер технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис, не є підставою для визнання такого доказу неналежним чи недопустимим.

Апеляційний суд зауважує, що згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відеозапис у сукупності з поясненнями свідка ОСОБА_2 підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Тому посилання на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував поруч біля автомобіля, оцінюються судом як обрана лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Твердження про те, що після прибуття командира, ОСОБА_1 в межах двогодинного терміну повідомив, що бажає пройти огляд у медичному закладі, однак, поліцейські, перевищивши службові повноваження та діючи всупереч закону, відмовили не підтверджується жодними доказами.

З матеріалів справи, зокрема з відеозапису встановлено, що процедура проведення огляду ОСОБА_1 проводилась у відповідності до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Порушень з боку працівників поліції та фактів упередженості апеляційним судом не встановлено.

Посилання апеляційної скарги на упередженість та незаконність дій працівників поліції не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.

Окрім того, судом не встановлені факти звернення ОСОБА_1 до уповноважених органів щодо неправомірних дій посадових осіб працівників патрульної поліції.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом та поліцейськими не вжито заходів щодо тимчасового затримання транспортного засобу є безпідставними.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.

Щодо тимчасового затримання транспортного засобу, апеляційний суд зауважує, що тимчасове затримання транспортного засобу, яке регламентоване ст.265-2 КУпАП, не містить обов`язку поліцейських затримувати транспортний засіб при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги , захист посилається на практику суду з адміністративного судочинства, а саме постанови КАС ВС, проте, положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення, які регулюються КУпАП.

Безпідставними є також доводи апелянта в частині посилання на практику апеляційного та районного суду, адже вона не є преюдиційною та не обов`язковою в застосуванні, оскільки прийняття рішення в конкретній справі залежить від конкретних обставин справи та наданих доказів на підтвердження тих чи інших обставин.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов переконливого висновку, що надані докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У своїй апеляційній скарзі захист посилається на ряд порушень, допущених поліцейськими, однак вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують факту порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до ст.33 КУпАП.

Разом з цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він, як військовослужбовець під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини постанови суду першої інстанції посилання про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-35, 245, 247, 248, 249, 251, 252, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Новікова О.П. залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови висновок про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок, та звільнити останнього від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького [підпис] В.Я. Марчак

апеляційного суду

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

24.09.2026

(дата засвідчення копії)