Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №621/1235/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/1235/26 Головуючий 1 інстанції: Філіп`єва В.В.

Провадження №33/818/1507/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Чабанової А.В.,

за участю: захисника – адвоката Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 28 квітня 2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 08 квітня 2026 року о 23:19 годині, перебуваючи по вул. Центральній, буд.152 в с.Геніївка Чугуївського району Харківської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 210930, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28 квітня 2026 року та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, та не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного, і об`єктивного з`ясування обставин справи, що є неприпустимим, відтак ухвалене рішення не відповідає вимогам правової визначеності та вмотивованості судового рішення. На думку сторони захисту, працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, визначений ст.266 КУпАП, оскільки не було проведено огляд у належному та найближчому закладі охорони здоров`я, зокрема, згідно направлення для проходження огляду від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 було направлено о КНП «Зміївська ЦРЛ», однак, відповідно до листа №786 та листа №788 від 04 серпня 2025 року КНП «Зміївська ЦРЛ», вказаний медичний заклад охорони здоров`я не здійснює та не може здійснювати огляд водіїв на стан їх алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що Зміївська ЦРЛ не є належним закладом охорони здоров`я, який може проводити медичний огляд водіїв на стан сп`яніння. Звертається увага на те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, що є обов`язковою умовою складання протоколу. На думку сторони захисту, протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у справі та не може свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, стороною захисту зазначено про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Крім того, захисником Савченко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подані клопотання, зокрема:

- про виклик для надання роз`яснень поліцейського ВП №2 (м.Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області сержанта поліції Гульчука В.І.;

- про залучення прокурора Харківської обласної прокуратури до участі у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, та викликати прокурора у судове засідання;

- про визнання наявних відеоматеріалів у даній справі неналежними та недопустимими доказами та не приймати їх при ухваленні судового рішення;

- про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Савченко В.А. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про розгляд його апеляційної інстанції, однак у судове засідання він не має можливості з`явитися, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги сторони захисту без участі ОСОБА_1 , однак, за обов`язковою участю його захисника – адвоката Савченка В.А.

Клопотання сторони захисту про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч.5 ст.7, ч.1 ст.287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає обмеженням особистої свободи громадян й відповідно обов`язкової участі прокурора у розгляді даної категорії справ.

Відповідно до ст.250 КУпАП, участь прокурора є обов`язковою у розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-92 цього Кодексу.

За положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час розгляду справи, положеннями Кодексу України про адміністративне правопорушення не передбачено можливості залучення прокурора до розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про залучення прокурора до участі у розгляді цієї справи.

Стосовно клопотань захисника Савченка В.А. про закриття провадження у справі та визнання відеоматеріалів у даній справі неналежними та недопустимими доказами, суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз та оцінку цих доводів буде надано за наслідками розгляду справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Савченка В.А., який повністю підтримав апеляційну скаргу разом із доповненнями та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №635672 від 08 квітня 2026 року, відповідно до якого, 08 квітня 2026 року о 23 годині 19 хвилин в с.Геніївка по вул. Центральній, 152, водій керував з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП Зміївська ЦРЛ м.Зміїв, водій відмовився під відеозапис, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи:»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення», «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).

Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав.

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу до КНП «Зміївська ЦРЛ» м.Зміїв від 08 квітня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія (арк.2).

Також належить взяти до уваги, що згідно відомостей рапорту працівника поліції, в якому зазначено про те, що під час добового чергування на території обслуговування з 08 квітня 2026 року спільно зі старшим сержантом поліції ОСОБА_3 було зупинено транспортний засіб ВАЗ 210930, д.н.з. НОМЕР_1 за те, що водій керував транспортним засобом у якого не працювала права фара в режимі ближнього світла. В ході спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я КНП Зміївська ЦРЛ м. Зміїв водій відмовився під відеозапис на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. На вказаного водія було складено адміністративний протокол ЕПР1 №635672 (арк.3).

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6992664 від 08 квітня 2026 року, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за порушення п.2.1 ґ Правил дорожнього руху (арк.4).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 08 квітня 2026 року за участю ОСОБА_1 (акр. 6), з якого вбачається, що у темну пору доби на вимогу працівників поліції транспортний засіб здійснив зупинку. В салоні автомобіля водій перебував один та надав працівникам поліції посвідчення водія в застосунку «Дія». Водієм виявився ОСОБА_1 . Працівники поліції зазначили, що підставою для зупинки транспортного засобу став факт технічної несправності, а саме - у темну пору доби не горіла права фара, а також відсутність у водія чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Під час спілкування з водієм та перевірки реакції зіниць на світло за допомогою ліхтарика, поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці, що не реагують на світло, а також блідість шкірних покривів обличчя. На запитання працівників поліції щодо вживання заборонених речовин ОСОБА_1 заперечив цей факт, зазначивши, що нічого не вживав. У зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, працівниками поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, а також роз`яснили наслідки відмови від проходження такого огляду. Разом з тим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі (23:23:00). Після складання відповідних адміністративних матеріалів, працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із постановою, яку останній підписав та отримав її копію. Крім того, працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення, який останній підписав та отримав його копію. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.

Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду у відповідному медичному закладі.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння чи ні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Клопотання сторони захисту про виклик та допит поліцейського, в якості свідка, не підлягає задоволенню, оскільки відсутня необхідність у допиті вказаної особи, у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена відомостями, що є наявними у справі, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис слід визнати неналежним та недопустимим доказом, не є обґрунтованими, у зв`язку із наступним.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ЕПР1 №635672 від 08 квітня 2026 року відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження.

Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівників поліції на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту про належність такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до статей 23 та 25 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 40 пункту 4 Положення про Національну поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року № 676, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 року № 1059/30927 (зі змінами), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, абзацу другого пункту 1 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (зі змінами від 25 січня 2024 року

за № 133/41478, затвердженими Наказом Міністерства

внутрішніх справ України 11 січня 2024 року № 20),

з 01 липня 2024 року в підрозділах поліції запроваджено оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в електронному вигляді за допомогою логістичного пристрою.

Таким чином, за наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №635672 від 08 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що рапорт працівників не є доказом у справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.

При цьому, рапорт поліцейського дійсно не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, не є слушними.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, який не уповноважений проводити огляд на стан сп`яніння, є необґрунтованими. Відповідно до чинного законодавства, саме працівники поліції, з урахуванням вимог ст.266 КУпАП, визначають найближчий заклад охорони здоров`я для проведення такого огляду, зважаючи на його фактичне розташування та режим роботи, а також з урахуванням умов воєнного стану, що на теперішній час є цілком об`єктивною умовою.

Крім того, направлення ОСОБА_1 до КНП «Зміївська ЦРЛ» м. Зміїв не було причиною його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки матеріали справи та відеозапис з нагрудної камери поліцейського зафіксували відмову особи від проходження будь-якого огляду в закладі охорони здоров`я взагалі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення на огляд водія має правове значення саме для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести відповідний огляд.

Поряд із цим, з матеріалів справи об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту.

Доводи сторони захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав та обов`язків є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є в матеріалах справи.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою на те особою – інспектором СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, сержантом поліції Гульчуком В.І., з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний ним.

ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Зміївському районному суді Харківської області.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст, що вочевидь спростовує доводи захисника в цій частині.

Крім того, апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу сторони захисту до розгляду та надання можливості відстоювати позицію в суді апеляційної інстанції, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом. Будь-яких доказів відсутності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, сторона захисту суду апеляційної інстанції не надали.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду судом цієї справи ОСОБА_1 реалізував своє право на захист та користувався професійною правничою допомогою захисника Савченка В.А., тому, сама по собі, зазначена обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист.

Належить також врахувати, що у матеріалах справи наявна довідка інспектора САП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, ст.лейтенанта поліції, К. Приходько, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19 січня 2023 року (арк.5), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 , свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Савченка В.А. про залучення прокурора до участі у справі – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 28 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков