Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №636/10729/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 636/10729/24

провадження № 22-ц/818/4620/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміна О.В., Мальований Ю.М.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року у складі судді Буніна Є.О.,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.09.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1/4194639. Відповідно до умов Договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 80000,00 грн на строк 72 місяців, на споживчі потреби шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, процентна ставка 15,00% річних, комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості 2,35% від суми кредиту щомісячно. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, а відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 141427,26 гривень, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом: 76338,73 гривень; прострочена заборгованість за відсотками: 21848,53 гривень; прострочена заборгованість за комісією: 43240,00 гривень; пеня та штрафи: 0,00 гривень.18.01.2024 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір №2-2024 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4194639 від 24.09.2021, за яким позивач набув права вимоги стягнення заборгованості за Договором на свою користь та відповідачу було повідомлено про таке відступлення та необхідність перерахування коштів новому кредитору, яке залишилось без задоволення. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд позов задовольнити.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року позов ТОВ «Глобал Спліт» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4194639 від 24.09.2021 у розмірі 98187,26 грн, з яких: 76338,73 гривень – прострочена заборгованість за основним боргом, 21848,53 гривень – прострочена заборгованість за відсотками; та судовий збір у розмірі 1681,77 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем позовні вимоги доведені та обґрунтовані в частині наявності заборгованості за кредитним договором, проте вимога про стягнення комісії суперечить нормам закону.

Не погодившись з рішеннями суду Шелудько О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просила рішення скасувати, та ухвалити нове яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. ОСОБА_1 не отримала вимогу банку про дострокове повернення кредиту, а тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково. Позивачем не надано до суду опису вкладення у конверт, будь якого повідомлення про отримання боржником вимоги. Тому неможливо встановити, яка кореспонденція дійсно була направлена банком позичальнику, доказів вручення таких вимог відповідачу матеріали справи також не містять.

24.07.2026 представник Балашов В.В., який діє в інтересах ТОВ «Глобал спліт» подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначив, що кредитний договір № 1/4194639 передбачає право вимоги на виплати строк якого ще не настав. В матеріалах справи наявний лист-пропозиція з вимогою про дострокове стягнення боргу з зазначенням суми, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.09.2021 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладений Комплексний договір №1/4194639 підписаний особисто відповідачем (а.с. 36-37).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 80000,00 гривень строком на 72 місяців - з 24.09.2021 року до 23.09.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як День повернення кредиту.

Відповідно до п.п. 1.4.1. та 1.4.2 п. 1.4. Договору, за користування кредитом Позичальник щомісячно сплачує процентну винагороду, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № UA833006140000029099000623471 в Банку.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Позичальник зобов`язаний проценти за комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.3 Договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

В Додатку №1 до кредитного договору №1/4194639 від 24.09.2021 зазначена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 38-39)

Підписанням Договору та Паспорту споживчого кредиту Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості. Умови кредитування в Паспорті споживчого кредиту передбачали: комісію 2,30% від початкової суми кредиту, яка сплачується щомісячно, в гривні, супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включають в себе: моніторинг заборгованості, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, своєчасності сплати платежів.

18.01.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ», укладено договір №2-2024 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021, що також підтверджується платіжною інструкцією № 190 від 22.01.2024 на суму 3670783,54 гривень (а.с. 15-22).

ОСОБА_1 є в Реєстрі до Договору про Відступлення права вимоги № 2-2024 від 18.01.2024 р. за № 154 (а.с. 57-.63)

Як вбачається з Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги №2-2024 від 18.01.2024 (Реєстр прав вимоги №1) АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» відступило ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги до боржника за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021 у розмірі 141427,26 гривень.

19.01.2024 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було направлено ОСОБА_1 повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №2-2024 від 18.01.2024 до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №1/4194639 від 24.09.2021. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність перерахувати кошти в сумі 141427,26 гривень, що відповідає розміру поточних зобов`язань за Договором (а.с. 44).

Вказане повідомлення було відправлено через ПАТ «Укрпошта» 26.01.2024, що підтверджується даними копії списку №3691 згрупованих поштових відправлень листів, в якому містить підпис працівника пошти та штамп (зворот а.с. 44)

08.04.2024 ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» ОСОБА_1 було направлено лист-пропозицію за № 2454, з вимогою про погашення заборгованості, що підтверджується реєстром №60 відправлених рекомендованим повідомленням листів ПАТ «Укрпошта» (а.с. 45, зворот 45).

Згідно наданої суду виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 24.09.2021 по 19.01.2024 ОСОБА_1 активно користувалась наданими кредитними коштами, частково погашала заборгованість (а. 26-35).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021, станом на 19.01.2024 заборгованість складає 141427,26 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом: 76338,73 грн; прострочена заборгованість за відсотками: 21848,53 грн; прострочена заборгованість за комісією: 43240,00 грн (а.с. 24,25)

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-IIIзазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина першої статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла-шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 4ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладений Комплексний договір №1/4194639 підписаний особисто відповідачем.

18.01.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ», укладено договір №2-2024 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021, що також підтверджується платіжною інструкцією № 190 від 22.01.2024 на суму 3670783,54 гривень.

Як вбачається з Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги №2-2024 від 18.01.2024 (Реєстр прав вимоги №1) АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» відступило ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги до боржника за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021 у розмірі 141427,26 гривень.

Матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак в порушення зазначених умов договору останній зобов`язання за договором належним чином не виконала та позичені грошові кошти не повернув.

19.01.2024 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було направлено ОСОБА_1 повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №2-2024 від 18.01.2024 до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №1/4194639 від 24.09.2021. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність перерахувати кошти в сумі 141427,26 гривень, що відповідає розміру поточних зобов`язань за Договором (а.с. 44).ї

Вказане повідомлення було відправлено через ПАТ «Укрпошта» 26.01.2024, що підтверджується копією списку №3691 згрупованих поштових відправлень листів, в якому містить підпис працівника пошти та штамп (зворот а.с. 44)

08.04.2024 ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» ОСОБА_1 було направлено лист-пропозицію за № 2454, з вимогою про погашення заборгованості, що підтверджується реєстром №60 відправлених рекомендованим повідомленням листів ПАТ «Укрпошта» (а.с. 45, зворот 45).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1/4194639 від 24.09.2021, станом на 19.01.2024 заборгованість складає 141427,26 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом: 76338,73 грн; прострочена заборгованість за відсотками: 21848,53 грн; прострочена заборгованість за комісією: 43240,00 грн (а.с. 24,25)

Враховуючи, що позивачем надано належні та допустимі докази направлення на адресу відповідачки листа-пропозиції від 08 квітня 2024 року щодо повернення кредитних коштів, а також повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 2-2024 від 18 січня 2024 року, яким відповідачку повідомлено про необхідність сплатити 141 427,26 грн, що відповідає розміру її поточних зобов`язань за кредитним договором, судова колегія вважає, що позивачем дотримано встановлений порядок досудового врегулювання спору та надано відповідачці можливість добровільно виконати свої зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги про дострокове повернення кредитних коштів є обґрунтованими.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2026 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

О.Ю. Мальований