Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №636/4846/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 636/4846/25

провадження № 22-ц/818/4710/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року у складі судді Кожихової Г.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 17 401,00 грн, інфляційні витрати в сумі 13 887,73 грн, три проценти річних у сумі 2 584,26 грн, 5 535,25 грн на відшкодування матеріальної та 8 700,50 грн - моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з січня по червень 2021 року позивач стала жертвою агресивної та нечесної підприємницької практики з боку осіб, що представлялися менеджерами компанії «Траст Макворі Кепітал» (Trust Macquarie Capital). Використовуючи психологічний тиск, довірливість позивача та її необізнаність у сфері інвестицій, вказані особи схилили її до нібито купівлі акцій через веб-сайт trust-macquarie-capital.com. Для виведення вигаданого прибутку менеджери висунули вимогу щодо оплати «міжбанківської комісії», на виконання якої 23.07.2021 позивач перерахувала 17 401,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ФОП ОСОБА_2 . Позивач наголошує, що призначення платежу «за інформаційну послугу» було продиктовано їй представниками компанії для маскування безпідставного переказу коштів, оскільки жодних послуг відповідач їй не надавав. Більше того, ФОП ОСОБА_2 зареєструвався як суб`єкт господарювання лише 19.07.2021, тобто за чотири дні до транзакції, що свідчить про створення ФОП виключно для обслуговування тіньових фінансових потоків шахрайської структури, про яку офіційно попереджала НКЦПФР. При пошуку в мережі Інтернет позивачу не вдалося знайти жодного веб-сайту, веб- сторінки, та жодного окремого оголошення на форумах або сайтах оголошень, які б містили інформацію про реальну, легальну господарську діяльність, яку здійснював ОСОБА_2 у період своєї діяльності як ФОП. Вказуючи на нікчемність правочину, вчиненого під впливом обману та нечесної практики (ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»), позивач вимагає повернення коштів на підставі ст. 216 та ст. 1212 ЦК України. Доводи позову також підкріплені тим, що для здійснення вказаного платежу позивач, за наполяганням «консультантів», була змушена взяти споживчі кредити у ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Споживчий центр», внаслідок чого понесла збитки у вигляді сплачених відсотків та комісій на суму 5 535,25 грн. Позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України за весь період неповернення коштів. Моральну шкоду позивач пов`язує з тяжким емоційним станом, погіршенням здоров`я, необхідністю тривалий час економити на продуктах харчування та ліках задля погашення боргів перед фінансовими компаніями, а також тривалим відчуттям безпорадності через протиправні дії відповідача, що діяло всупереч її інтересам як споживача. Додатково позивач посилається на наявність аналогічних судових спорів за участю цього ж відповідача (зокрема, справа № 639/1073/25), що підтверджує системний характер його діяльності.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач був пов`язаною особою з «Trust Macquarie Capital», матеріали справи не містять листування позивача з відповідачем, електронних повідомлень, а також інших доказів пов`язаності відповідача із зазначеною організацією. Сам лише факт державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця напередодні до здійснення платежу та відсутність у мережі Інтернет інформації про його господарську діяльність не можуть свідчити про вчинення відповідачем протиправних дій та не є достатніми доказами на підтвердження заявлених позовних вимог. Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_2 вказаних коштів, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, сам по собі не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що відповідач зберігає у себе майно без достатньої правової підстави та зобов`язаний його повернути на користь позивачки.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення та ухвалити яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Суд дійшов передчасного висновку про неможливість застосування норм споживчого права та відсутність договірних відносин між сторонами. Незважаючи на відсутність письмового договору або усної домовленості, у спірній ситуації між сторонами фактично були договірні відносини. Про це свідчить поведінка сторін, яка засвідчує волю до вчинення правочину. Зі сторони позивача засвідченням волі до настання відповідних правових наслідків були дії зі сплати коштів на рахунок відповідача. Зі сторони відповідача такими діями були реєстрація в якості фізичної особи — підприємця, відкриття підприємницького розрахункового рахунку, одержання від мене коштів, сплачених за «інформаційну послугу», та подальше розпорядження одержаними коштами на власний розсуд. У позові не було заявлено вимоги про повернення безпідставно одержаних коштів і не посилалася на правові підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, а тому а тому суд безпідставно застосував положення статті 1212 ЦК Позивач не зазначала, що до шахрайських дій причетний саме відповідач ОСОБА_2 . Імовірно, описана діяльність ФОП ОСОБА_2 мала ознаки фіктивного підприємництва, але станом на сьогодні це не є кримінальним правопорушенням. Суд безпідставно послався на судові рішення, які не мають прецедентного значення

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 23.07.2021 ОСОБА_1 здійснила платіж у сумі 17 401,00 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», який відкритий на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.2208265769.1 від 23.07.2021, призначенням платежу було вказано «за інформаційну послугу» (а.с. 17).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа — підприємець з 19.07.2021. Види діяльності: 62.02 Консультування з питань інформатизації (основний), 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ним діяльність , 63.91 Діяльність інформаційних агентств, 63.99 надання інформаційних послуг н.в.і.у., 73.11 Рекламні агенства, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (а.с. 58-59).

Згідно інформації з сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, крім іншого, TrustMacquaireCapital (а.с. 52,53 ).

Як передумову виникнення спору позивач зазначає, що у січні 2021 року вона дізналась що діяльність фінансової організації під назвою «Траст Макворі Кепітал» («Trust Macquarie Capital» характеризують як шахрайську. Сплата коштів відповідачу була пов`язана з обставинами взаємодії з цією організацією.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) — державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів та нагляд за його учасниками, забезпечує підвищення стабільності, конкурентоспроможності та розвитку ринку капіталу, регульованих товарних ринків, ринку віртуальних активів, а також захист інтересів інвесторів, запобігає зловживанням та правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ( ст. 902 ЦК України).

Згідно вимог ст.1 Закону « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин ( надалі Закон № 2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю;

Відповідно до ст. 4 Закону № 2664-III Фінансовими вважаються такі послуги, як торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг тощо

За змістом ст. 6 Закону № 2664-III фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями на підставі договору.

Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов`язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

Передбачені пунктом 4 цієї частини договори укладаються відповідно до цього Закону, а також з урахуванням особливостей та в порядку, визначеними Законом України "Про електронну комерцію".

Обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023XII), споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В силу положень ч. 1 ст. 2 Закону № 1023XII, законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону № 1023XII, нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.

В силу положень абзацу 13 ч. 2 ст. 19 Закону № 1023XII, підприємницька лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною 6 ст. 19 Закону № 1023XII встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1023XII захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, встановлення нікчемності правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Порушені право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Будь - яке зобов`язання з виплати грошей, у тому числі й повернення проведеної за договором оплати послуг є грошовим, а отже, у разі його невиконання боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні збитки і 3 % річних з моменту коли у нього виникло право вимагати таке повернення.

Оскільки укладений Правочин є нікчемним не за рішенням певної особи, а відповідно до закону такий правочин є нікчемним з моменту його укладення.

Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором, також настають для сторін у силу вимог закону.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Згідно даних за безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.07.2021 року. Види діяльності: 62.02 Консультування з питань інформатизації (основний), 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ним діяльність , 63.91 Діяльність інформаційних агентств, 63.99 надання інформаційних послуг н.в.і.у., 73.11 Рекламні агентства, 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

За даними сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2021 року оновлено список сумнівних інвестиційних проектів та додано, в тому числі TrustMacquaireCapital. Зазначено, що це фейковий брокер, що позиціонує себе як поважна міжнародна компанія. Пропонує довірче управління, торгові сигнали, послуги міжнародного брокера, портфельне інвестування ОСОБА_3 виманюють с жертв значні кошти, крім того, пропонують оформлювати кредити під заставу житла, володіють інформацією про наявність банківських депозитів у жертв, настійливо пропонують закривати депозити та інвестувати кошти у їх компанію. При цьому, кошти переводяться не на рахунки компанії TrustMacquaireCapital, а на рахунки фізичних осіб-підприємців та рахунку товариства з обмеженою відповідальністю.

23.07.2021 ОСОБА_1 здійснила платіж у сумі 17 401,00 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», який відкритий на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.2208265769.1 від 23.07.2021, призначенням платежу було вказано «за інформаційну послугу».

Враховуючи, що ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , як суб`єкта підприємницької діяльності, перераховано кошти в загальній сумі 17 401 грн. При цьому у справі відсутні докази наявності між ними договірних відносин, в тому числі щодо надання послуг. Також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових чи договірних підстав для отримання відповідачем від позивача грошових коштів, судова колегія дійшла до висновку, що ОСОБА_2 не мав права надавати позивачу посередницькі послуги з метою інвестування компанії Trust Macquaire Capital, тому укладений між сторонами договір про надання посередницьких послуг є нікчемним. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 17 401, 00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16 (провадження № 14-241цс19) вказано, що за змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат становить 13 887,73 грн, три проценти річних в сумі 2584,26 грн.

Судова колегія погоджується з вказаним розрахунком. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 13 887,73 грн, три проценти річних в сумі 2584,26 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо стягнення збитків, колегія суддів зазначає, наступне.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування (ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано кредитні договори, укладені між ним та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Споживчий центр», однак сам по собі факт укладення зазначених договорів не свідчить про наявність у позивача реальних збитків, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням його прав відповідачем. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був змушений укласти вказані кредитні договори саме внаслідок протиправних дій відповідача та з метою відновлення свого порушеного права, а також доказів фактичного використання отриманих за ними коштів для усунення наслідків такого порушення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано в пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки внаслідок протиправних дій відповідача, який отримавши від позивача без достатніх правових підстав грошові кошти, дій з їх повернення не вчинив, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, викликаних психологічними переживаннями через втрату значної суми грошей та необхідністю докладати додаткових зусиль для їх повернення. Вказані фактори свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди і дають йому право на відшкодування такої шкоди.

Виходячи із засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, судова колегія дійшла висновку, що належним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, є 1 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому стягненню підлягає з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 542,82 копійки.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17 401 (сімнадцять тисяч чотириста одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 (одна тисяча) грн .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 13 887,73 грн та 3 % річних у розмірі 2584,26 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 542 (дві тисячі п`ятсот сорок дві) гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Ю.М. Мальований