Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №643/8816/15-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/8816/15-ц

провадження № 22-ц/818/4867/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів –Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

особа дії якої оскаржуються – Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2026 року у складі судді Замікули Б.С.,-

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хоссейн Емілі звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання, у якій просила: визнати рішення посадової особи – виконуючого обов`язки начальника Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романінця Р.В. щодо відмови у знятті арешту з коштів ОСОБА_1 незаконними та зобов`язати Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, накладений постановами державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрьоменком С.В. про арешт коштів боржника від 25.02.2021; зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, накладений постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загребельної Ірини Анатоліївни про арешт коштів боржника від 23.10.2021.

В обґрунтування скарги зазначила, що ОСОБА_1 мала статус боржника за виконавчими провадженнями № 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995, які було об`єднано у зведене виконавче провадження № 64646655, про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості на загальну суму 1641494,99 грн.

У межах зазначених виконавчих проваджень постановами державного виконавця Єрьоменка С.В. від 25.02.2021 та постановою державного виконавця Загребельної І.А. від 23.10.2021 було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих банківських рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення зазначених постанов. Усі виконавчі документи за вищевказаними виконавчими провадженнями були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Проте накладені арешти на кошти ОСОБА_1 знято не було, і вони залишаються чинними дотепер.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі № 922/228/25 відкрито провадження у справі про визнання неплатоспроможною фізичної особи ОСОБА_1 . У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед кредиторів було зазначено ОСОБА_3 на суму за всіма виконавчими документами, що перебували на примусовому виконанні. Оскільки вимоги ОСОБА_3 виникли до відкриття провадження та не були забезпечені заставою, він мав статус конкурсного кредитора в розумінні ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Однак ОСОБА_3 у встановлений 30-денний строк своїх вимог не заявив. 03.06.2025, з порушенням цього строку, він подав до суду заяву про грошові вимоги кредитора, яка ухвалою від 06.06.2025 була залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Оскільки виявлені недоліки у встановлений строк усунені не були, ухвалою від 17.06.2025 заяву ОСОБА_3 було повернуто заявнику.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі № 922/228/25 провадження закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ та визнано вимоги конкурсних кредиторів, не заявлені у встановлений Кодексом строк або відхилені господарським судом, — погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами — такими, що не підлягають виконанню.

06.01.2026 скаржник направила до Салтівського ВДВС клопотання про зняття арешту з коштів боржника. За результатами розгляду клопотання Салтівський ВДВС повідомив про відмову у його задоволенні (лист від 20.01.2026 № 20626), посилаючись на відсутність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також у відповіді Салтівський ВДВС йдеться, що в ухвалі господарського суду Харківської області від 07.07.2025 не зазначено конкретних виконавчих документів і номерів виконавчих проваджень, які не підлягають виконанню.

Скаржник вважає таку відмову незаконною, оскільки правовим обґрунтуванням клопотання була інша норма — ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить відповідну постанову.

На думку представника скаржника, Салтівський ВДВС не врахував наведених обставин та необґрунтовано відмовив у знятті арешту. Також представник скаржника наполягає, що станом на дату подання скарги відсутні підстави для подальшого існування арешту на грошових коштах боржника, а тому просить суд задовольнити скаргу у повному обсязі.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2026 року у задоволені скарги – відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що оскільки виконавчі провадження № 58206395, № 49710995 не були закінчені в розумінні ст. 39 Закону № 1404-VIII. Судом встановлено, що державним виконавцем було прийняте рішення про повернення виконавчих документів стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тому підстави для зняття арешту з майна відсутні. Крім того, суд першої інстанції виснував, що оскільки перелік вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , що не були заявлені у встановлений строк (або відхилені господарським судом) та вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами, відповідно, такими, що не підлягають виконанню, зберігаються у матеріалах господарської справи та не відображені в ухвалах суду, на які посилається представник скаржника, суд не може достовірно встановити, що виконавчі документи, на підставі яких були розпочаті виконавчі провадження № 58206395, 49710995 - є такими, що не підлягають виконанню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 ..

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд неповно встановив обставини справи та зробив висновки що не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону. Салтівським районним судом м. Харкова при постановленні оскаржуваної ухвали було прийнято лише сам факт наявності ухвали про відмову у роз`ясненні рішення, але не були досліджені та прийняті до уваги мотиви, з яких виходив Господарський суд Харківської області, постановляючи ухвалу про відмову у роз`ясненні рішення. Так, в ухвалі господарського суду Харківської області від 22.09.2025 року зазначено, що «вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, про що й було зазначено в резолютивній частині ухвали суду від 07.07.2025 про закриття провадження у справі. Таким чином, господарський суд Харківської області вважав, що в ухвалі суду від 07.07.2025 року, якою було закрито провадження у справі № 922/228/25, відсутні будь-які неясності стосовно того, які саме вимоги вважаються погашеними, та які виконавчі документи є такими, що не піддягають виконанню. Таким чином станом на сьогодні відсутні будь-які підстави для продовження існування арешту на коштах боржника, а тому накладений в межах виконавчих проваджень арешт на кошти ОСОБА_1 має бути знятий.

Так, частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2015 у цивільній справі

№ 643/8816/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення неустойки задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку за період з 28.05.2014 по 28.05.2015 за неналежне виконання зобов`язань в розмірі 547500 грн. Також вказаним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 3674 грн.

Як вбачається із копій наданих документів, постановою державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції від 22.12.2015 відкрито виконавче провадження (ВП № 49710995) з примусового виконання виконавчого листа № 643/8816/15-ц, виданого 29.10.2015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 547500 грн.

Постановами державного виконавця від 25.02.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника.

Також постановою державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції від 25.01.2019 відкрито виконавче провадження (ВП № 58206395) з примусового виконання виконавчого листа № 643/7153/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 72761,21 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 23.10.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі № 922/228/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність громадянки України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В подальшому ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі

№ 922/228/25 закрито провадження за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про її неплатоспроможність.

Вказаною ухвалою, серед іншого, визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

Надалі представник ОСОБА_1 звернулась до Салтівського ВДВС із клопотанням від 06.01.2026 про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, накладеного постановами державного виконавця від 25.02.2021, від 23.10.2021, в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 мала статус боржника за виконавчими провадженнями №№ 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995, які були об`єднані у зведене виконавче провадження № 64646655 про стягнення заборгованості на загальну суму 1641494,99 грн. на користь фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

25.02.2021 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 49710995 було прийнято дві постанови про арешт коштів боржника: одна — при примусовому виконанні виконавчого листа № 643/8816/15-ц (борг 547500 грн.); інша — при примусовому виконанні низки інших виконавчих листів: № 643/4380/13-ц (2474,75 грн, 599377,70 грн, 247474,61 грн), № 640/11271/15-ц (759,29 грн, 153927,48 грн), № 643/8816/15-ц (3674 грн, 547500 грн).

23.10.2021 державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 58206395 було прийнято постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні виконавчих листів: № 643/4380/13-ц (1004,85 грн, 2474,75 грн, 599377,70 грн, 247474,61 грн), № 643/7153/18 (72761,21 грн, судові витрати 704,80 грн), № 640/11271/15-ц (759,29 грн, 153927,48 грн), № 643/8816/15-ц (3674 грн, 547500 грн).

Переліченими постановами накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після їх винесення (крім рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом). Стягувачем за всіма виконавчими провадженнями виступав ОСОБА_3 .

Усі виконавчі документи за вищевказаними виконавчими провадженнями були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», натомість арешти на кошти ОСОБА_1 знято не було.

При цьому представник скаржника при зверненні до Салтівського ВДВС представника боржника посилалась на судове рішення у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , яка розглядалась Господарським судом Харківської області (справа № 922/228/25).

Зокрема, представник скаржника у своєму клопотанні зазначала, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі № 922/228/25 було відкрито провадження про визнання неплатоспроможною фізичної особи ОСОБА_1 . За твердженням представника скаржника, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 серед кредиторів зазначила ОСОБА_3 на суму 1641494,99 грн за всіма виконавчими документами, що перебували на примусовому виконанні.

Оскільки вимоги ОСОБА_3 виникли до відкриття провадження та не були забезпечені заставою, він мав статус конкурсного кредитора в розумінні ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Однак у встановлений законом 30-денний строк свої вимоги він не заявив.

03.06.2025 ОСОБА_3 подав заяву про грошові вимоги кредитора з порушенням строку. Ухвалою від 06.06.2025 заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам КУзПБ; ухвалою від 17.06.2025 — повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків у строк.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 провадження у справі

№ 922/228/25 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. Резолютивною частиною ухвали, зокрема, постановлено: визнати вимоги конкурсних кредиторів, не заявлені у встановлений Кодексом строк або відхилені господарським судом, — погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами — такими, що не підлягають виконанню. Ухвала набрала законної сили.

Також представник боржника зверталась до Салтівського ВДВС із клопотанням про зняття арешту з коштів боржника, однак їй було відмовлено у його задоволенні, посилаючись на те, що в ухвалі від 07.07.2025 не конкретизовано виконавчі документи та номери проваджень, щодо яких необхідно винести постанови про закінчення виконавчого провадження.

Як йдеться у клопотанні від 06.01.2026, представник скаржника 12.09.2025 звернулась до Господарського суду Харківської області із заявою про роз`яснення резолютивної частини ухвали від 07.07.2025, в якій просила роз`яснити: чи визнаються такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи за провадженнями № 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995.

Проте ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у задоволенні заяви про роз`яснення відмовлено, через відсутність неясності в ухвалі від 07.07.2025. Вказана ухвала залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2025.

Салтівський ВДВС за результатами розгляду клопотання представника боржника від 06.01.2026 про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , повідомив, що за даними автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) встановлено, що на примусовому виконанні у Салтівському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № 64646655, до складу якого увійшли виконавчі провадження №№ 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995 з примусового виконання виконавчих листів №№ 643/4380/13-ц, 640/11271/15-ц, 643/8816/15-ц, виданих Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу. Вказані виконавчі провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Стосовно клопотання про зняття арешту, обґрунтованого посиланням на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 у справі № 922/228/25 про закриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2025), Салтівський ВДВС зазначив, що в указаній ухвалі не конкретизовано, які саме виконавчі документи визнано такими, що не підлягають виконанню, а також не зазначено номерів виконавчих проваджень, за якими необхідно винести постанови про закінчення виконавчого провадження. З огляду на це Салтівський ВДВС дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відділ також зазначив, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до положень частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

підстави, передбаченіпунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 року провадження у справі № 922/228/25 закрито на підставі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. Резолютивною частиною ухвали, зокрема, постановлено: визнати вимоги конкурсних кредиторів, не заявлені у встановлений Кодексом строк або відхилені господарським судом — погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами — такими, що не підлягають виконанню.

Так, зі змісту зазначеного рішення убачається, що вимоги до ОСОБА_1 від ОСОБА_3 за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2015 року в межах процедури неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 заявлено не було. Зазначені обставини не заперечені та не спростовані.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що суд неповно встановив обставини справи та безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання рішення в.о. начальника Салтівського ВДВС незаконним та зобов`язання зняти арешт з грошових коштів.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 року в справі № 922/228/25 визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

В своїй заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 вказала перелік кредиторів, перед якими вона мала боргові зобов`язання, серед яких наявний ОСОБА_3 .

Проте, ОСОБА_3 , маючи статус конкурсного кредитора у встановлений законом строк свої вимоги не заявив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2025 року було закрито провадження у справі № 922/228/25 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Тобто, констатації підлягає факт того, що ухвала господарського суду Харківської області від 07.07.2025 року є підставою для визнання виконавчих листів, зокрема за вимогами ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу такими, що не підлягають виконанню, оскільки вимоги кредитора не було заявлено в межах процедури банкрутства.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 вищезазначеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім виконання рішення про стягнення коштів, а також випадків повернення виконавчого документа стягувачу) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня відомості про такі обставини виносить постанову про збуття/зняття арешту з майна та видворення/скасування інших обтяжень. Якщо виконавець не робить це добровільно після закінчення провадження, його дії або бездіяльність можна оскаржити в суді.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, повністю нівелює правову підставу для існування будь-яких обтяжень коштів боржника, оскільки примусове стягнення у даному випадку є неможливим.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність права розширеного тлумачення ухвали господарського суду, не врахувавши при цьому, що рішення господарського суду Харківської області про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню набрало законної сили. Наявність вказаного рішення автоматично припиняє будь-які виконавчі дії та тягне за собою обов`язок зняття арештів.

Як вбачається з матеріалів справи господарський суд Харківської області своєю ухвалою від 22.09.2025 року відмовив у роз`ясненні ухвали саме через відсутність у ній неясності, що свідчить про те, що для самого суду, який ухвалив вказане рішення, його зміст та обсяг є абсолютно зрозумілим, зокрема судом було визнано такими, що не підлягають виконанню усі виконавчі документи щодо стягувача ОСОБА_3 до боржника ОСОБА_1 .

Отже, оскільки господарський суд Харківської області ухвалою від 22.09.2025 року, яка була залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 року, підтвердив відсутність правової неясності, державний виконавець був зобов`язаний виконати вказане рішення.

Проте, суд на зазначене уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволення скарги адвоката Хоссейн Емілі, діючої в інтересах ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_2 , діючої в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з грошових коштів боржника у виконавчих провадженнях № 58206395, 49710995 та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , – задовольнити.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 26 травня 2026 року, – скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романінця Романа Вікторовича щодо відмови у знятті арешту з грошових коштів ОСОБА_1 .

Зобов`язати Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, накладений постановами державного виконавця Єрьоменка Севастьяна Валерійовича від 25.02.2021 у межах виконавчого провадження № 49710995 та постановою державного виконавця Загребельної Ірини Анатоліївни від 23.10.2021 у межах виконавчого провадження № 58206395.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді:

О.В.Маміна

Ю.М.Мальований