Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №626/1078/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 626/1078/26 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В.О.

Апеляційне провадження № 33/818/1563/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря – Чабанової А.В.,

захисника - Штець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Штець В.М. на постанову судді Берестинського районного суду Харківської області від 13 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2026 року близько 19 год. 10 хв. за адресою: Харківська область, Берестинський район, с. Піщанка, біля будинку 18а, по вулиці Березнева, керував ТЗ ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор MOTOROLA VB-400V3 №861420, чим порушив п.2.5. ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Від керування ТЗ відсторонений. Подальший рух заборонено.

В своїй апеляційній скарзі захисник Штець В.М. просить скасувати постанову судді Берестинського районного суду Харківської області від 13.05.2026 щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що під час судового розгляду та наявні у справі докази, у тому числі наявні у справі відеозаписи з відеореєстратору та з нагрудної камери поліцейського, не підтверджують факт керування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння транспортним засобом ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , за фактичних обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026. За таких обставин, як зазначає захисник, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також відсутня подія цього правопорушення.

Захисником Штець В.М. також надана суду апеляційної інстанції копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №626/1315/26 для приєднання до матеріалів цієї справи.

В судове засідання від 21.09.2026 в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але він був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, про що свідчить відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме про отримання одержувачем судової повістки 07.08.2026.

Крім того, належить врахувати, що саме захисник Штець В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Берестинського районного суду Харківської області від 13.05.2026 у цій справі та він особисто приймає участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

При цьому, до початку апеляційного розгляду захисник Штець В.М. повідомив суду апеляційної інстанції про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту.

До Харківського апеляційного суду також не надходило клопотань від ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду або щодо його обов`язкової участі під час перегляду оскаржуваного судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, думку захисника Штець В.М. та наявність відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату і час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , але за участі його захисника, виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цієї справи, та доводів поданої апеляційної скарги.

Вислухавши доводи захисника Штець В.М., який підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги, клопотань та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026 зафіксований факт керування 21.03.2026 о 19 год. 10 хв. у с. Піщанка Берестинського р-ну Харківської обл. по вул. Березнева, 18-А, ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ DEAWOO д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Відмовився від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор MOTOROLA VB-400V3 №861420, чим порушив п.2.5. ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Від керування ТЗ відсторонений. Подальший рух заборонено. Від надання письмових пояснень та отримання копії протоколу відмовився (а.с. 1, 2).

З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.03.2026 (далі – направлення на огляд водія транспортного засобу від 21.03.2026) вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я – Берестинська міська лікарня для проходження огляду (а.с. 5).

Відповідно до відомостей акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.03.2026 (далі – Акт огляду водія від 21.03.2026), ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 (а.с.3, 4).

З відомостей довідки т.в.о. начальника Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Щербинського К. вбачається, що за відомостями ГСЦ МВС ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В, С1, С» (а.с.7).

При цьому, вищезазначені відомості письмових доказів також узгоджуються та підтверджуються відомостями відеозаписів (відеофайли «Осипчук 21.03.2026», «export-4axaf»), долучених до матеріалів справи (диск закріплений на обкладинці справи).

Зокрема, з відомостей відеозапису (відеофайл «Осипчук 21.03.2026») вбачається рух ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинений працівниками поліції за допомогою звукового сигналу та увімкнених проблискових маячків синього і червоного кольорів. Зазначений транспортний засіб зупинився навпроти будинки на умовній парковці між двох автомобілів та одразу вимкнув ближнє світло фар. Після цього, працівники поліції вийшли зі службового автомобіля та зупинили особу, яка намагалася залишити місце події.

При цьому, апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів захисника про те, що на відеозаписі з відеореєстратору зі службового автомобіля поліцейських неможливо встановити державний номерний знак транспортного засобу ЗАЗ DEAWOO, оскільки такі твердження апелянта повністю спростовуються відомостями цього відеозапису (відеофайл «Осипчук 21.03.2026», починаючи з 00 хв. 24 сек. відеозапису), у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника в цій частині є необґрунтованою та суб`єктивною.

На іншому відеозаписі (відеофайл «export-4axaf») також зафіксований момент зупинки транспортного засобу, до якого одразу підійшли працівники поліції. При цьому, на нагрудну камеру поліцейського зафіксовано, що останній виходить з правої пасажирської двері службового автомобіля та біля транспортного засобу ЗАЗ DEAWOO перебуває особа, яка закрила водійські двері цього автомобіля (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 00 хв. 24 сек. відеозапису). Також особа повідомила працівникам поліції, що не має при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також працівник поліції повідомив водію, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 01 хв. 04 сек. відеозапису). Після цього працівник поліції повторно висловив вимогу водію надати посвідчення водія, на що останній відповів, що йому потрібно надати відеозапис зупинки його транспортного засобу. Також поліцейським встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 02 хв. 27 сек. відеозапису). Після чого працівник поліції запитав у ОСОБА_1 , чому не працює підсвітка заднього номерного знаку його транспортного засобу, на що останній відповів, що вона «згоріла». Також працівники поліції надали ОСОБА_1 можливість ознайомитися з доказами руху та зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме з відеозаписом зі службового планшету (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 03 хв. 01 сек. відеозапису). Разом з цим, ОСОБА_1 не погоджувався з наявним доказом та вимагав надати йому інший відеозапис. Після цього, працівник поліції знову декілька разів запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, але останній відповів відмовою, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом та тільки стояв біля свого автомобіля (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 03 хв. 57 сек. відеозапису). На відеозаписі також зафіксовано, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що такі дії останнього поліцейський буде розцінювати, як відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 05 хв. 08 сек. відеозапису). Також поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 05 хв. 26 сек. відеозапису).

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що на останню вимогу працівників поліції пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 знову відповів відмовою, після чого працівники поліції прийняли рішення щодо складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 05 хв. 51 сек. відеозапису). При цьому, ОСОБА_1 посилався на відсутність відеозапису, на якому зафіксований рух транспортного засобу під його керування, а також зазначив те, що працівники поліції лише зафіксували його автомобіль, який знаходився у нерухомому стані. Окрім цього, працівник поліції почав роз`яснювати ОСОБА_1 його права за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, але останній спочатку зайшов до будинку, продовжуючи вказувати на відсутність доказів його керування транспортним засобом, після чого знову вийшов на вулицю (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 09 хв. 39 сек. відеозапису). В подальшому ОСОБА_1 відмовився чекати складання адміністративних матеріалів та ознайомлюватися з протоколом про адміністративне правопорушення, зайшов до під`їзду будинку і залишив місце події (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 12 хв. 36 сек. відеозапису). При цьому, ОСОБА_1 так і не повернувся на місце події після складання працівниками адміністративного матеріалів (відеофайл «export-4axaf», починаючи з 21 хв. 36 сек. відеозапису).

Апеляційний суд також враховує, що відеозаписи, які зроблені на службовий відеореєстратор та нагрудну камеру поліцейського (відеофайли «Осипчук 21.03.2026», «export-4axaf»), доповнюють один одного, на них зафіксовані усі події, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026, у тому числі рух транспортного засобу ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , та його зупинку працівниками поліції.

Крім того, на цих відеозаписах також зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , працівники поліції одразу підійшли саме до ОСОБА_1 , який в цей момент зачиняв водійські двері цього автомобіля та намагався залишити місце події. При цьому, інших осіб біля цього автомобіля не було, а сторонні особи підійшли вже після початку спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.

Належить також врахувати, що з відомостей долучених відеозаписів об`єктивно вбачається, що під час події у цій справі жодна з присутніх осіб не повідомляла працівникам поліції, що саме вона керувала транспортним засобом, а не ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд також враховує, що стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про те, що саме ОСОБА_1 21.03.2026 близько 19 год. 10 хв. у с. Піщанка Берестинського р-ну Харківської обл. по вул. Березнева, 18-А, керував ЗАЗ DEAWOO, д.н.з. НОМЕР_1 , про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026.

Окрім цього, 22.06.2026 до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання захисника Штець В.М. про приєднання до матеріалів справи копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №626/1315/26.

Під час апеляційного розгляду захисник Штець В.М. також просив взяти до уваги при ухваленні остаточного судового рішення у цій справі висновки апеляційного суду, що містяться у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №626/1315/26.

Як вбачається з копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №626/1315/26, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6880896 від 21.03.2025 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.; закрити провадження в справі.

Судовим розглядом встановлено, що 21.03.2025 р. поліцейський офіцер громади Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Дружинін О.В. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6880896 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Цією постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн. за те, що 21.03.2025 р. о 19:31 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ Т3110, номерний знак НОМЕР_1 , в с. Піщанка вул. Березнева, 18А, Берестинського району, Харківської області, з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 в ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Берестинського районного суду Харківської області від 12.05.2026 року по справі № 626/1315/26, ухвалено нову постанову, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6880896 від 21.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

В своїй постанові від 16.06.2026 Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що зазначені поліцейським офіцером громади Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Дружиніним О.В. в оскаржуваній постанові порушення, за вчинення яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеними, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 6880896 від 21.03.2026 р. є незаконною та підлягає скасуванню.

Водночас, з мотивувальної частини цієї постанови від 16.06.2026 вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, що з відомостей відео не можливо встановити, що у транспортному засобі, яким керував позивач, непрацювала підсвітка номерного знаку. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції не запропонували позивачу перевірити на місці чи в робочому стані підсвітка номерного знаку.

Тобто, з мотивувальної частини постанови від 16.06.2026 по справі № 626/1315/26 вбачається, що за наслідком судового розгляду та досліджених відеозаписів зі службового портативного відеореєстратора і бодікамери, наданого відповідачем до відзиву на позов, судом апеляційної інстанції встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, але суду не надано доказів того, що підсвітка номерного знаку автомобіля не працювала.

Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, яка надана захисником Штець В.М. суду апеляційної інстанції, не підтверджує версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за фактичних обставин події у цій справі, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026 та встановлені судом першої інстанції.

Крім того, з метою перевірки всіх обставин справи та доводів апеляційної скарги сторони захисту, апеляційним судом, з урахуванням думки захисника ОСОБА_2 , було допитано в якості свідка поліцейського офіцера громади Берестинського РВ поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зокрема, під час свого допиту свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, зазначив, що відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026, відповідають дійсності. Крім того, свідок зазначив, що у день подій у цій справі працівниками поліції за допомогою проблискових маячків було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 вийшов з салону свого автомобіля та почав бігати по вулиці. Також ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, але він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Тобто, такі показання свідка ОСОБА_3 також не підтверджують версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував своїм транспортним засобом за фактичних обставин у цій справі.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду захисник не оспорював наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, що зазначені працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620726 від 21.03.2026, направленні на огляд водія транспортного засобу від 21.03.2026 та акті огляду водія від 21.03.2026.

Належить також зазначити, що підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.

При цьому, з долучених до справи відеозаписів об`єктивно вбачається, що з самого початку зупинки транспортного засобу працівники поліції встановили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому повідомили, але він зазначив, що він не керував транспортним засобом.

Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .

При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов`язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп`яніння.

Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння за наявності незаконності такої вимоги.

Водночас, стороною захисту не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності дій працівників поліції в частині вимоги щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, ОСОБА_1 був обізнаний з порядком проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та йому роз`яснені наслідки його відмови від проходження огляду, але він відмовився від проходження такого огляду, зазначивши, що не керував транспортним засобом та залишив місце події, не дочекавшись складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та інших матеріалів до нього.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 не вживав активних дій на виконання законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, тобто своїми діями свідомо проігнорував вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки т.в.о. начальника Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Щербинського К. вбачається, що за відомостями ГСЦ МВС ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В, С1, С» (а.с.7).

Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов`язкового іспиту на знання цих Правил.

Враховуючи вищезазначені відомості відеозапису, у даному конкретному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції об`єктивно та законно розцінив дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, оскільки працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснювали наслідки такої поведінки. Однак, водій надалі ухилявся від проходження огляду та не вживав активних дій, які могли свідчити про його реальне бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, посилаючись на те, що працівники поліції не надали йому доказів на підтвердження керування ним транспортним засобом.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв`язку з чим, такі дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Належить також зазначити, що саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції в установленому порядку є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні, у зв`язку з чим апеляційний суд ставиться критично до тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення через, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Штець В.М. скористалися своїм процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про оскарження дій працівників поліції до їх безпосереднього керівництва або до вищестоящого органу в порядку ст.267 КУпАП, хоча мали для цього достатньо часу.

Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень в діях працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проведення процедури огляду останнього на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, у зв`язку з чим відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратору, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, доповнюють один одного, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції та відсутності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за фактичних обставин події у цій справі.

Згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, аналізуючи відомості вищезазначених доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому закону порядку.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

З огляду на викладене, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Штець В.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Берестинського районного суду Харківської області від 13 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков