Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №354/251/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/251/26

Провадження № 22-ц/4808/1287/26

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» адвоката Хітька В.М., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Деревінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» адвоката Хітька Василя Миколайовича на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Ковалюк О.М. в м. Яремче, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Представник ОСОБА_1 адвокат Деревінська Л.В. звернулася з позовом до ТОВ «БУКОВЕЛЬ»про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2019 у справі № 404/6158/18 стягнуто з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35 754,09 грн, вихідну допомогу в сумі 27 528,48 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 167 792,64 грн, всього на суму 231 075,21 грн, а також судовий збір 1 409,60 грн. На виконання вказаного рішення суду 02.07.2019 та 31.07.2029 видано виконавчі листи та Івано-Франківським міським відділом ДВС ГТУЮ в Івано-Франківському районі відкрито виконавчі провадження № 59835799 та № 59835836.

ТОВ «БУКОВЕЛЬ», як правонаступником Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» внаслідок його придбання в процесі приватизації на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2024, не виконувалося рішення суду у справі № 404/6158/18 на суму 231 075,21 грн (заборгованості по заробітній платі) з 28.09.2024 по 14.05.2025, а на суму судового збору 1 409,60 грн з 28.09.2024 по 04.08.2025.

На підставі ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09.04.2025, постановою органу ДВС від 14.05.2025 замінено боржника з ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на ТОВ «Буковель».

Відповідно до постанов від 14.05.2025 та 04.08.2025 закінчено зазначені вище виконавчі провадження у зв`язку з їх фактичним виконанням.

Враховуючи наведене, вважає, що ТОВ «БУКОВЕЛЬ» за порушення грошового зобов`язання, зокрема, за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів, повинен сплатити ОСОБА_1 збитки від інфляції та три проценти річних від простроченої суми на загальну суму 26 895,71 грн, виходячи із такого розрахунку: на суму 231 075,21 грн нараховані збитки від інфляції, за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно, що становить 22 350,01 грн; на суму 231 075,21 грн нараховані 3 проценти річних, за період з 28.09.2024 по 14.05.2025 (день виконання рішення суду), що складає 4 344,35 грн; на суму 1 409,60 грн нараховані збитки від інфляції, за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року включно, та становлять 165,81 грн; на суму 1 409,60 грн нараховані 3 проценти річних, за період з 28.09.2024 по 31.07.2025 (день виконання рішення суду), та складає 35,54 грн. Всього на загальну суму 26 895,71 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в сумі 26 895,71 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

На вказане рішення суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» адвокат Хітько Василь Миколайович подав апеляційну скаргу з мотивів його незаконності, ухвалення з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що ТОВ «Буковель» не несе цивільно-правового грошового зобов`язання перед позивачем у розумінні Книги 5 ЦК України, а тому норми ст. 625 ЦК України, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, до цих правовідносин застосовуватись не можуть. ТОВ «Буковель» не було роботодавцем та не звільняло ОСОБА_1 із займаної посади. Невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для відповідальності, передбаченої виключно статтею 117 КЗпП України, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права. Відповідальність за знецінення заробітної плати внаслідок інфляції вичерпно регулюється спеціальними нормами: ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Ці спеціальні норми встановлюють окремий механізм відшкодування інфляційних втрат у сфері праці, що виключає одночасне застосування загальних положень ЦК України. Суд першої інстанції, застосувавши ст. 625 ЦК України до відносин трудової природи, проігнорував обов`язкову до застосування практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, оскільки він є нерелевантним.

Помилка суду першої інстанції полягає також у хибному припущенні, що факт ухвалення судового рішення про стягнення заробітної плати (чи інших виплат, що випливають із трудових відносин) «трансформує» це зобов`язання у суто цивільне грошове зобов`язання.

Окремою та визначальною підставою незаконності рішення суду першої інстанції є те, що стягнуті суми інфляційних збитків та 3 % річних нараховані позивачем і прийняті судом на всю суму 231 075,21 грн без розмежування її складових. Між тим, у цю суму включено 167 792,64 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП України) — тобто більше 72 % від загальної бази нарахування. За своєю суттю середній заробіток, передбачений ст. 117 КЗпП України, не є заробітною платою (платою за виконану роботу). Це спеціальна трудова санкція — захід юридичної відповідальності роботодавця, що покладається з метою стимулювання своєчасного розрахунку та компенсації майнових втрат звільненого працівника. Водночас інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, застосування цивільно-правової санкції (ст. 625 ЦК України) до суми, яка сама є трудовою санкцією (ст. 117 КЗпП України), означає накладення відповідальності на саму відповідальність — «санкцію на санкцію». Такий підхід суперечить базовим засадам права, системному аналізу матеріального законодавства та принципу індивідуалізації й справедливості юридичної відповідальності. Невиконання обов`язку щодо виплати компенсаційної санкції не може виступати самостійною підставою для нарахування додаткових штрафних чи компенсаційних заходів цивільного права. Навіть якби гіпотетично визнати можливість застосування ст. 625 ЦК України до частини суми, що має трудову природу (заборгованість по зарплаті та вихідна допомога — 35 754,09 грн та 27 528,48 грн), суд в жодному разі не міг поширювати дію цієї норми на 167 792,64 грн середнього заробітку, нарахованого за ст. 117 КЗпП України. Однак суд цього розмежування не провів, що є самостійною підставою для скасування рішення.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 592/11217/16-ц, суд першої інстанції вирішив, що у випадку невиконання рішення суду про стягнення суми середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України права стягувача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Однак суд залишив поза увагою принципову відмінність фактичних обставин. Верховний Суд у справі № 592/11217/16-ц розглядав ситуацію, де боржником залишався той самий роботодавець, з яким працівник перебував у безпосередніх трудових відносинах. Зв`язок між боржником і трудовими відносинами у тій справі зберігався нерозривно. У цій же справі ТОВ «Буковель» ніколи не перебувало у трудових відносинах з позивачем. Товариством набуто зобов`язань виключно на підставі цивільно-правового договору купівлі-продажу від 29.01.2024, який чітко обмежив предмет прийнятих обов`язків: погашення боргів із заробітної плати у розмірі, що склався на момент приватизації (п. 6.5.1 Договору). Скаржник це зобов`язання виконав у повному обсязі шляхом заміни сторони у виконавчих провадженнях та їх фактичного виконання. Покладення на цивільно-правового правонаступника додаткової відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за затримку виплати трудової за своєю суттю санкції є безпідставним та суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Представник позивача посилався у своїх доводах на постанови Верховного Суду у справах № 754/9673/24, № 905/600/18, № 752/14070/23 як на підставу для застосування ст. 625 ЦК України у разі невиконання судового рішення. Разом з тим, у зазначених справах предметом розгляду були суто цивільно-правові або господарські зобов`язання (договори, відшкодування майнової шкоди тощо), а не трудові чи пов`язані з ними спори. Оскільки природа зобов`язань у наведених справах принципово відрізняється від природи виплат у цій справі (середній заробіток за ст. 117 КЗпП України, заборгованість по заробітній платі та вихідна допомога), посилання на зазначену практику є нерелевантним. Натомість обов`язковими для застосування є правові висновки у справах про виплату заробітної плати та пов`язаних санкцій, зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц та постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №757/14073/16-ц, правовідносини в яких є подібними до спірних.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки аргументам, викладеним відповідачем у відзиві, запереченнях на відповідь та додаткових поясненнях. Оскаржуване рішення не містить обґрунтованого матеріально-правового спростування позиції ТОВ «Буковель» щодо неможливості нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суми, які за своєю природою є трудовою санкцією.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Буковель» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 адвокат Деревінська Л.В. подала відзив на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, так як скарга ґрунтується тільки на тлумаченні застосування у судовій практиці до 2022 р. положень ст.117 КЗпП України, без врахування змін, внесених до цієї норми Законом № 2352-IX від 01.07.2022. Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс або планує понести в зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «Буковель» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, стягнути з ТОВ «Буковель» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом справи в сумі 10000 грн.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» адвокат Хітько В.М. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Деревінська Л.В. не визнала апеляційну скаргу.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровоград від 20 червня 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості із заробітної плати, заборгованості по допомозі з тимчасової втрати працездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та фінансової заборгованості. Стягнуто з ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35754,09 грн, вихідну допомогу в сумі 27528,48 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 167792,64 грн, а всього 231075 грн 21 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 1409,60 грн (а.с.5-8).

На підставі виданих виконавчих листів від 02.07.2019 р. та 31.07.2019 р. головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. відкрито виконавчі провадження № 59835799 та № 59835836, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження (а.с. 12, 15).

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровоград від 09.04.2025 задоволено заяву ТОВ «Буковель», боржник ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 59835799, згідно з якою ТОВ «Буковель» набув статусу боржника у цьому виконавчому провадженні (а.с. 8 на звороті - 9).

Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 24.07.2025 заяву ТОВ «Буковель» задоволено та замінено його на боржника у виконавчому провадженні ВП № 59835836 (а.с. 10-11).

В судовому засіданні учасниками справи не заперечувалось, що у вказаних судових рішеннях «ОСОБА_1» є позивач ОСОБА_1

Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським П.С. згідно постанов про заміну сторони виконавчого провадження від 14.05.2025 р. та від 04.08.2025 р. замінено боржника ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на його правонаступника ТОВ «БУКОВЕЛЬ» у виконавчих провадженнях ВП № 59835799 та ВП № 59835836 (а.с. 12, 13, 16).

Відповідно до постанов про закінчення виконавчого провадження від 14.05.2025 р. та 04.08.2025 р. головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським П.С. виконавчі провадження ВП № 59835799 та ВП № 59835836 закінчені, у зв`язку з фактичним виконанням виконавчих документів та стягненням в повному обсязі боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с. 13, 14, 17).

Згідно з договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вул. Юності, 2В за результатами електронного аукціону з умовами № SPE001-UA-20231218-62291 від 29.01.2024 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як Продавець передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕЛЬ» як Покупець прийняв об`єкт малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», та зобов`язався виконати визначені в Договорі умови (а.с. 18-20).

За змістом п. 3.1 Договору Покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», відповідно до умов цього Договору та ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня засвідчення акта приймання-передачі Об`єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Зокрема, згідно з п. 6.5 з моменту переходу права власності Покупець зобов`язаний виконати умови продажу Об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме:

6.5.1. Погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що складеться на момент переходу права власності на об`єкт приватизації, протягом шести місяців.

Відповідно до Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» від 27.09.2024 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як Продавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕЛЬ» як переможець аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону з умовами № SPE001-UA-20231218-62291 від 26.12.2023 р. та як Покупець прийняв об`єкт малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (а.с 20 зворот-21).

Згідно з листом від 11.12.2025 № 11/12/1 ТОВ «БУКОВЕЛЬ» повідомило адвоката Деревінську Л.В. про те, що воно своєчасно та в повному обсязі виконало всі зобов`язання згідно з договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів». Штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань випливають з невиплати заробітної плати Боржником - ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів».

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що незалежно від природи грошового зобов`язання, настають наслідки за порушення строку його виконання у вигляді стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Із вказаним висновком погоджується суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2019 року у справі № 592/11217/16-ц дійшов висновку, що необхідно розрізняти за своїм характером правовідносини, які виникають між працівником та роботодавцем у період невиконання рішення суду про стягнення заборгованості по належним працівнику при звільненні сум, та правовідносини, коли остаточний розрахунок з працівником проведено та не виконується рішення суду про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.

У першому випадку до правовідносин сторін застосовуються положення статті 117 КЗпП України, а саме: якщо працівнику не були виплачені належні від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, то за весь період затримки розрахунку при звільненні, до якого також може входити період невиконання рішення суду про стягнення указаних сум, з роботодавця підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за умов, передбачених наведеною статтею.

Разом з тим, у другому випадку, коли має місце невиконання рішення суду про виплату сум, стягнутих на підставі 117 КЗпП України, то до цих правовідносин положення статті 117 КЗпП України не застосовуються, і права стягувача (колишнього працівника) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання грошового зобов`язання.

У рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2019, чітко визначено зобов`язання відповідача Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» перед позивачем ОСОБА_1 , які виникли на підставі ст. 117 КЗпП України внаслідок невиплати своєчасно з вини роботодавця заробітної плати позивачу. Цим рішенням стягнена сума усіх виплат, належних позивачу від роботодавця на день звільнення, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином трудові правовідносини між позивачем і Державним підприємством «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» припинилися з дня звільнення, а правовідносини, пов`язані із трудовими, до яких відносяться спори про виплату заробітної плати і сум, належних працівнику на день звільнення, а також середнього заробітку, припинилися з дня набрання рішенням суду про стягнення таких сум законної сили.

Після набрання рішенням суду законної сили правовідносини набули зобов`язального характеру і за порушення строку виконання грошового зобов`язання настає відповідальність за частиною 2 статті 625 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «БУКОВЕЛЬ» є правонаступником всіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», відповідно до умов цього Договору та ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня засвідчення акта приймання-передачі Об`єкта приватизації, тобто з 27.09.2024 р.

Отже, суд правильно вважав, що спірні правовідносини між сторонами з приводу грошових зобов`язань виникли не на підставі трудових відносин, а на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2019 р. та договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» від 29.01.2024 р.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем того, що відповідно до постанов державного виконавця про закінчення провадження № 59835799 та № 59835836 ці зобов`язання були виконані ТОВ «БУКОВЕЛЬ» 14.05.2025 та 04.08.2025, тобто боржник судове рішення добровільно не виконав, чим порушив права позивача та завдав майнових втрат, тому в цьому випадку вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до дня його усунення.

Позивачем надано розрахунок збитків від інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 26 895,71 грн, виходячи із таких розрахунків: на суму 231 075,21 грн нараховані збитки від інфляції, за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно, що становить 22 350,01 грн; на суму 23 1075,21 грн нараховані 3 проценти річних, за період з 28.09.2024 по 14.05.2025 (день виконання рішення суду), що складає 4 344,35 грн; на суму 1 409,60 грн нараховані збитки від інфляції, за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року включно, та становлять 165,81 грн; на суму 1 409,60 грн нараховані 3 проценти річних, за період з 28.09.2024 по 31.07.2025 (день виконання рішення суду), та складає 35,54 грн. Всього на загальну суму 26 895,71 грн.

Наведений розрахунок відповідачем не спростовано.

Позивач має право на компенсацію від знецінення грошових коштів, належних йому, як звільненому працівнику, у вигляді заробітної плати в розмірі 35754 грн.09 коп., вихідної допомоги в сумі 27528 грн. 48 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 167792 грн.64 коп., а всього 231075 грн. 21 коп., які він отримав на виконання рішення суду від 20.06.2019 р. тільки в серпні 2025 року, а тому відповідач зобов`язаний сплатити позивачу збитки від інфляції та три проценти річних із зазначених сум, що передбачено вимогами ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню у правовідносинах у цій справі, врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах, давши оцінку наданим доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» адвоката Хітька Василя Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.