Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №344/22669/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/22669/25

Провадження № 22-ц/4808/1390/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – адвоката Колінько Альони Валеріївни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №102094861 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого товариство перерахувало відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 32495 грн на банківську карту, яка була вказана відповідачкою при укладанні договору.

ОСОБА_1 у свою чергу зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак не виконала умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним.

31.03.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором кредитної лінії №102094861 до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/29.

Враховуючи наведене, ТОВ «Таліон Плюс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102094861 від 09.01.2025 року в розмірі 98 572,21 грн, яка складається з: 32 350,85 грн – заборгованість за кредитом; 66 221,36 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року частково задоволено позов ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором відкриття кредитної лінії №102094861 від 09 січня 2025 року у розмірі 32 350,85 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 32 350,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 795,02 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1641 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт укладення з ОСОБА_1 договору кредитної лінії №102094861 від 09.01.2025 шляхом підписання умов та правил електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором), реальне отримання відповідачкою кредитних коштів, а також невиконання нею взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 32 350,85 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте суд першої інстанції не погодився з вимогами позивача в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом та відмовив у їх задоволенні. Дійшовши такого висновку, суд виходив із правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування, а також встановив, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період. Відтак, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на ОСОБА_1 поширюються передбачені законом пільги, що звільняють її від обов`язку сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ТОВ «Таліон Плюс» – адвокат Колінько А. В. на рішення суду подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що висновки суду щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування та наявності підстав для застосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є суперечливими та не відповідають встановленим обставинам справи

Стверджує, що визнання відповідачкою тіла кредиту є додатковим підтвердженням того, що вона прийняла умови кредитування, визначені договором, у тому числі щодо нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами

Представник апелянта вказує про те, що відповідачка ні до первісного кредитора, ні до – позивача не зверталася із заявами про застосування передбачених, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг та не надавала жодних документів, які б підтверджували наявність підстав для їх застосування. Позивач не був повідомлений про будь-які обставини, які могли б впливати на порядок нарахування процентів за кредитним договором. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачки до кредитора із відповідною заявою та документами, а також відсутні докази отримання кредитором таких документів. Тому позивач був позбавлений можливості перевірити підстави для застосування пільг, оцінити подані документи та врахувати відповідні обставини при здійсненні розрахунку заборгованості.

Також звертає увагу, що суд першої інстанції посилається на довідку командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 №91 від 16.03.2025, згідно з якою солдат ОСОБА_3 з 30.05.2025 по дату видачі довідки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що саме по собі свідчить про наявність суперечностей у встановлених судом обставинах та досліджених доказах. Водночас, навіть за умови врахування зазначеної довідки, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що проходження військової служби чоловіком відповідачки розпочалося саме з 30.05.2025, тобто вже після укладення кредитного договору №102094861 від 09.01.2025 та більше ніж через 4 місяці після виникнення зобов`язань відповідачки за таким договором.

Крім того, зі змісту наданої довідки неможливо встановити правові підстави проходження військової служби чоловіком відповідачки, зокрема чи проходить він військову службу за призовом під час мобілізації, чи на підставі контракту, що має істотне значення для правильного застосування норм матеріального права щодо звільнення від сплати процентів. Таким чином, проценти за користування кредитними коштами, нараховані за період з 09.01.2025 до 30.05.2025, підлягають стягненню на загальних підставах відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору.

До того ж, як вказує представник апелянта, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що позивач нібито нараховував передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування. Стверджує, що сторони при укладанні кредитного договору відповідно до п. 11.1 погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років, або до його дострокового розірвання. Відповідно до п. 7.3. кредитного договору кінцева дата повернення кредиту - 08.02.2030. Таким чином, договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки. Вказує, що 22.08.2025 року кредитний договір було достроково розірвано на підставі п.7.2.2. та п.9.1.1.7., про що було повідомлено відповідачку і нарахування відсотків було припинено.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір №102094861 був укладений 09.01.2025 року, а чоловік відповідачки, відповідно до наданої нею довідки, розпочав проходження військової служби лише з 30.05.2025 року. Відтак на момент укладення договору та протягом періоду нарахування процентів, що здійснювалось в межах строку дії кредитного договору відповідачка не мала статусу дружини військовослужбовця та не могла користуватися пільгами, передбаченими ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому суд першої інстанції поверхнево дослідив всі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Таким чином, представник апелянта просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 71 940,85 грн, з яких: 32 350,85 грн - заборгованість за тілом кредиту; 39590 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом з 09.01.2025 року до 30.05.2025 року. Змінити розподіл судових витрат та стягнути з вдповідачки на користь ТОВ «Таліон Плюс» судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Позиція інших учасників справи

Відповідачка не скористалася своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення відсотків, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

В частині стягнення тіла кредиту за вказаним договором рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 09.01.2025 ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 09.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №102094861, який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору кредитної лінії №102094861 від 09.01.2025 року за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 32495,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах.

Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 32495,00 грн 09.01.2025.

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду складає 15 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2 Договору).

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 15 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 731 грн. 10 коп. Та нараховану комісію в сумі 1624 грн. 75 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом.

Базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідач підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора надісланим на номер телефону НОМЕР_2 . Зокрема, 09.01.2025 18:08:33 год. Відповідач ввела ідентифікатор QNPW у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, про що свідчить відповідний запис у графі «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором» Договору №102094861 від 09.01.2025 року.

09.01.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 32 495,00 грн на банківську карту Відповідача № НОМЕР_3 , тобто виконало свої зобов`язання за кредитним договором (підтвердження ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» щодо здійснення переказу грошових коштів, за змістом якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів 09.01.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором №102094861 від 09.01.2025 становить 69 093,88 грн.

31.03.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/29, за яким передано права вимоги, в тому числі за Кредитним договором №102094861 від 09.01.2025 року.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2025 між сторонами укладено кредитний договір №102094861, який відповідачка підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора QNPW, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 . 09.01.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 32 495,00 грн на банківську карту Відповідача № НОМЕР_3 , тобто виконало свої зобов`язання за кредитним договором здійснило переказ коштів 09.01.2025.

Таким чином суд, стягуючи з відповідачки заявлену позивачем суму тіла кредиту, встановив, що кредитний договір укладений в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», що не заперечується відповідачкою.

Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином доведено наявність у неї статусу члена сім`ї військовослужбовця, який дає право на застосування пільг, передбачених пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто на звільнення від сплати процентів за кредитним договором.

На думку колегії суддів такий висновок суду є помилковим, зважаючи на таке.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Однак у цій справі кредитний договір був укладений 09 січня 2025 року, проценти за договором нараховані з 09 січня 2025 року до 22 серпня 2025 року, тоді як чоловік відповідачки набув статусу військовослужбовця лише 30 травня 2025 року, а пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», не мають зворотної сили, відтак припис цієї статті не поширюються на проценти, нараховані до набуття відповідачем статусу військовослужбовця. Цю обставину визнає і апелянт визнаючи обґрунтованість заперечень відповідача з цієї дати.

Відповідачем здійснено розрахунок суми процентів, які підлягають нарахуванню за наведений період з 09.01.2025 по 30.05.2025 в сумі 39590 грн і яка підлягає стягненню з відповідачки. В іншій частині, з часу набуття статусу військовослужбовця, проценти нарахуванню не підлягали. Тому доводи скарги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 1 768,75 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а також 3 649,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ТзОВ « Таліон плюс» задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ТзОВ «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 71940,85 грн з яких: 32350,85 грн заборгованість за тілом кредиту, 39950 грн - заборгованість за процентами з 09.01.2025 по 30.05.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Таліон плюс» судовий збір в розмірі 1 768,75 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а також 3 649,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта