Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №205/1781/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5322/26 Справа № 205/1781/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі – ПрАТ «СК «АРКС») про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач обґрунтовував тим, що 29 серпня 2022 року в місті Дніпрі по вулиці Набережна Заводська, буд.9-Б, в районі е/о № 164 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортного засобу марки «Porsche Macan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ СК «АРКС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 210308102, та транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року.

30 серпня 2022 року він направив на електронну пошту ПрАТ СК «АРКС» повідомлення про ДТП і заяву про виплату страхового відшкодування разом з належним чином завіреними копіями довіреності представника, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тимчасового дозволу, паспорта та РНОКПП позивача та поліса.

25 жовтня 2022 року він направив на електронну пошту ПрАТ СК «АРКС» оригінал рахунку СТО ФОП ОСОБА_3 та завірені належним чином копії виписки з реєстру юридичних осіб, витягу платників податків і постанови суду.

26 жовтня 2022 року він повторно направив на електронну пошту ПрАТ СК «АРКС» завірені належним чином копії свого паспорта та РНОКПП.

Вказував, що останній день виплати страхового відшкодування був 30 листопада 2022 року, але страхове відшкодування не було виплачено і звернень від страховика не надходило.

01 грудня 2022 року він звернувся до Національного банку України зі скаргою щодо затримки виплати страхового відшкодування.

19 січня 2023 року він повторно направив на електронну пошту ПрАТ «СК «АРКС» документи завірені електронним цифровим підписом, які передбачені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 1609/22 від 12 вересня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 380 192,90 грн., ринкова вартість до ДТП складає 255 346,42 грн., тобто вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості, тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля 255 346,42 грн., оскільки відновлювати транспортний засіб економічно недоцільно, а ринкова вартість транспортного засобу в аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 87 333,34 грн., тому розмір заподіяної матеріальної шкоди складає 168 013,08 грн. у відповідності до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», та враховуючи максимальний ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 160 000,00 грн., то розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «СК «АРКС» складає 160 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн., а також судові витрати, що складаються із витрат на оплату послуг експерта 2 970,00 грн., судового збору в розмірі 1 600,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 800,00 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн., а також судові витрати, що складаються із витрат на оплату послуг експерта 2 970,00 грн., судового збору в розмірі 1 600,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 800,00 грн.

У поданій 05 березня 2026 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, розмір збитків визначається згідно з реальною вартістю втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок експерта № 1609/22 від 12 вересня 2022 року по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, складений судовим експертом Дроздовим Ю.В.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

23 вересня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника ПрАТ «СК «АРКС» – Ткаченко І.В. про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що відповідачу необхідний час для надання письмових заперечень, доводів, міркувань щодо поданих представником позивача письмових пояснень.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Обміркувавши можливість розгляду справи за відсутності належно повідомлених учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника ПрАТ «СК «АРКС» – Ткаченко І.В. не містить достатніх обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи без участі представника відповідача, враховуючи те, що іншим представником відповідача – адвокатом Шишловим О.Є. подавалися до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, тобто судом апеляційної інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року було задоволено клопотання представника ПрАТ «СК «АРКС» – адвоката Шишлова О.Є. про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Проте, 23 вересня 2026 року адвокат Шишлов О.Є. у призначений час не вийшов на зв`язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про причини своєї неявки та неможливості брати участь в судовому засіданні не повідомив суд.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи без участі належним чином повідомлених учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року, яка набрала законної сили 11 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (т.1 а.с.13-14).

За змістом вищезазначеної постанови судом встановлено, що 29 серпня 2022 року в місті Дніпрі по вулиці Набережна Заводська, буд.9-Б, в районі е/о № 164, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Porsche Macan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальні збитки.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_2 у судовому засіданні вину визнав та підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.94).

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 210308102, укладеним ПрАТ «СК «АРКС» з власником транспортного засобу марки «Porsche Macan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вбачається, що він був діючим станом на 29 серпня 2022 року, франшиза – 0,00 грн., ліміт за шкоду заподіяну майну – 160 000,00 грн. (т.2 а.с.35).

Представником ОСОБА_1 – ОСОБА_5 на підставі нотаріальної довіреності було повідомлено про ДТП та подано заяву про виплату страхового відшкодування від 30 серпня 2022 року, які було направлено на електронну пошту ПрАТ «СК «АРКС» 30 серпня 2022 року (т.1 а.с.9-12).

08 вересня 2022 року спеціалістом ПрАТ «СК «АРКС» Коріновським Є.Ю., у присутності представника позивача ОСОБА_6 було здійснено огляд транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та складено акт огляду транспортного засобу, з яким представник позивача ОСОБА_6 не погодився, про що було зазначено у вказаному акті (т.2 а.с.57-65).

Згідно висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 1609/22 від 12 вересня 2022 року про проведення товарознавчої експертизи, відповідно до якого експертом було визначено: вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу – автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка складає 255 346,42 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу – автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в аварійному (пошкодженому) стані після ДТП, складає 87 333,34 грн. (т.1 а.с.26-89).

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції судовий експерт ОСОБА_7 підтвердив, що пошкоджений транспортний засіб марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відновлювати економічно недоцільно, а також зазначив, що огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено у повному обсязі, але розрахунок він здійснював лише щодо пошкодження задньої частини вказаного транспортного засобу. Крім того, він не стверджує, що авто фізично знищено, а у висновку ним було зазначено лише про економічну недоцільність ремонту з урахуванням того, що задня панель має дуже складну конструкцію і враховуючи ступінь складності, відремонтувати в ідеальний стан її неможливо і така деформація не передбачає ремонт.

Матеріали справи також містять висновок № 33 судового експерта ОСОБА_8 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, який складено 27 березня 2023 року на підставі письмової заяви представника ПрАТ «СК «АРКС» – адвоката Шишлова О.Є., відповідно до якого експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у цінах станом на дату ДТП 29 серпня 2022 року складає 141 125,48 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу передньої частини кузову транспортного засобу марки «Ford Fusion» в цінах станом на дату ДТП 29 серпня 2022 року складає 87 153,82 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу задньої частини кузову транспортного засобу марки «Ford Fusion» в цінах станом на дату ДТП 29 серпня 2022 року складає 57 155,62 грн. (т.3 а.с.91-134).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта № 49 за результатами проведення додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи, який складено 20 квітня 2023 року на підставі замовлення представника ПрАТ СК «АРКС» адвоката Шишлова О.Є., відповідно до якого експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за пошкодженнями отриманими в результаті зіткнення з транспортним засобом марки «Porsche Macan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цінах станом на дату ДТП 29 серпня 2022 року складає 57 941,81 грн. (т.3 а.с.135-150).

В судовому засіданні експерт Сумцов С.С. зазначив, що для проведення експертного дослідження він використовував фото та дані, які було йому надано ПрАТ «СК «АРКС» і зазначив, що при визначенні вартості користувався «Audatex», також вказавши, що програма не дає ціни на запасні частини, а методика допускає ціни з інтернет-ресурсів.

В матеріалах справи також наявний договір надання послуг № Ш-22-053 від 30 серпня 2022 року, який укладено між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.5 а.с.64-65).

За умовами вказаного договору ФОП ОСОБА_3 зобов`язується виконати роботи, а саме – комплекс робіт, запчастин і матеріалів, необхідних для ремонту пошкодженого автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати роботи в порядку і на умовах встановлених у договорі.

Пунктами 4.1, 4.2 вищевказаного договору передбачено, що замовник здійснює оплату за договором на підставі калькуляцій, шляхом внесення грошових коштів в касу або перерахуванням на розрахунковий рахунок в термін після отримання коштів від страхової компанії. Загальна сума за договором становить 168 000,63 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок № 47 від 22 вересня 2022 року щодо вартості ремонтних робіт транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 456 232,00 грн., який було направлено на електронну пошту ПрАТ «СК «АРКС» 25 жовтня 2022 року (т.1 а.с.15, 17).

Також в матеріалах справи наявний приймально-здавальний акт до договору № Ш-22-53 від 30 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_3 автомобіль марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання і виконання ремонтних робіт, який отримав з ремонту 23 вересня 2022 року (т.5 а.с.62-63).

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 68 від 23 вересня 2022 року ФОП ОСОБА_3 вартість ремонтних робіт транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 168 000,63 грн., що стосується ремонту саме задньої частини транспортного засобу марки «Ford Fusion» (т.1 а.с.91).

При задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що висновок експерта № 1609/22 від 12 вересня 2022 року є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, відповідач цей висновок не спростував, а тому останній має сплатити на користь позивача страхове відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Суд першої інстанції встановив та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина ОСОБА_2 та право позивача ОСОБА_1 на отримання від страховика суми страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. Також транспортний засіб марки «Porsche Macan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , був застрахований відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 210308102, який був чинним на момент ДТП та згідно якого франшиза становить 0,00 грн., ліміт за шкоду заподіяну майну – 160 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов вірного висновку про те, що відповідач ПрАТ «СК «АРКС» повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, а саме різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП в межах ліміту відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, вирішуючи питання розміру майнової шкоди, яку завдано позивачу внаслідок ДТП, належним та допустимим доказом є висновок експерта № 1609/22 від 12 вересня 2022 року по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений судовим експертом Дроздовим Ю.В., тому обґрунтованим є розмір страхового відшкодування – 160 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «АРКС» про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок експерта № 1609/22 від 12 вересня 2022 року, є безпідставними, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано вищевказаний висновок по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, який було оцінено судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Таким чином, висновок експерта № 1609/22 від 12 вересня 2022 року є належним доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих позивачу.

Відповідач ПрАТ «СК «АРКС» на противагу цьому доказу своїх доказів не подав.

Безпідставними також є доводи ПрАТ «СК «АРКС» в апеляційній скарзі про те, що належним та допустимим доказом розміру майнової шкоди, яку завдано позивачу внаслідок ДТП, є висновки № 33 від 27 березня 2023 року та № 49 від 20 квітня 2023 року судового експерта Сумцова С.С. за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оскільки вказані висновки складені експертом без особистого огляду пошкодженого автомобіля позивача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зроблено висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який складено без особисто огляду автомобіля: «Відповідно до пункту 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2/2092 враховуючи зміни від 24 травня 2022 № 2060/5/496, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду колісного транспортного засобу. Оскільки звіт № 4088/07/14-2 складений без огляду автомобіля «Opel Astra» та без урахування вартості залишків останнього, суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли цей звіт до уваги».

Аналогічна позиція викладена також, у постановах Верховного суду від 20 березня 2019 року у справі № 607/14918/15-ц, від 16 травня 2019 року у справі № 202/7844/16-ц та від 04 вересня 2019 року у справі № 703/4445/15-ц, щодо неможливості брати до уваги Звіт оцінювача, який особисто не оглядав транспортний засіб, а також постановах Верховного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2022 року у справі № 753/3055/18, де не взято до уваги в якості належного доказу звіт оцінювача, тієї підстави, що оцінювач не провів особистого огляду об`єкта оцінки, що могло вплинути на результати такої оцінки.

Із висновків експерта ОСОБА_8 № 33 від 27 березня 2023 року та № 49 від 20 квітня 2023 року вбачається, що ремонтна калькуляція складена експертом не відповідає вихідним даним акту огляду представника страховика оцінювача ОСОБА_9 , який особисто оглянув пошкоджений автомобіль позивача та зафіксував пошкодження автомобіля.

Зокрема, оцінювач ОСОБА_9 в акті огляду зафіксував: бампер задній – заміна (пункт 12 акту огляду); кронштейн бампера заднього – заміна (пункт 3 акту огляду); кришка багажника – заміна (пункт 4 акту огляду).

Експерт ОСОБА_8 ігнорує вихідні дані акту огляду та зазначає про ремонт даних деталей.

При цьому вартість ремонту деталі та вартість заміни запасної частини суттєво відрізняється, зокрема: бампер задній заміна – 47 617,60 грн., ремонт – 1 734,00 грн.; кронштейн бампера заднього – заміна 17 300,56 грн., ремонт – 1 836,00 грн.; кришка багажника заміна – 66 264,59 грн., ремонт – 3 366,00 грн.

Різниця в розмірі матеріальної шкоди також виникла і через те, що експерт ОСОБА_8 проігнорував дані з ліцензійної програми «Аудатекс» та зазначив вартість запасних частин не з рекомендованого джерела, а з інтернету, при цьому до висновку не долучено роздруківок із посиланням на інтернет ресурс.

Відповідно до пункту 8.5.10 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика) (в редакції на момент розрахунку) дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

Відповідно до пункту 8.5.11 Методики до оригінальних складових частин належать: складові, які поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності; складові, які поставляє виробник складових частин виробнику КТЗ, який їх продає, зокрема своїм дистриб`юторам; складові, які не поставляють відповідному виробнику КТЗ, проте виготовляють згідно з технічними умовами і виробничими стандартами виробника КТЗ.

Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

Відповідно до пункту 7.53.12 Методики за вартість нової складової частини приймається її ціна у дилера виробника КТЗ, а також з комп`ютерних програмних продуктів, за даними виробників КТЗ і довідкової літератури, зокрема наведеної в додатку 6, та з ресурсів мережі Інтернет з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Відповідно до пункту 7.53.5 Методики довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта.

В той же час, із ремонтної калькуляції складеної експертом ОСОБА_8 вбачається втручання в роботу системи «Аудатекс», а саме навпроти вартості запасних частин міститься позначка ‘’*’’, а на стор. 3 калькуляції роз`яснення, що дане позначення значить, що дані введені вручну користувачем.

Тобто, експерт Сумцов С.С. зазначив вартість запасних частин не з використанням відомостей із ліцензійного комплексу «Аудатекс», а ввів дані щодо вартості запасних частин з іншого джерела, що є порушенням Методики.

Ігнорування експертом ОСОБА_8 вихідних даних акту огляду та положень Методики товарознавчої експертизи призвело до заниження експертом розрахунку вартості відновлювального ремонту.

Твердження ПрАТ «СК «АРКС» про те, що експерт ОСОБА_7 порахував і пошкодження передньої частини пошкодженого автомобіля позивача не відповідають фактичним обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам.

Експерт Дроздов Ю.В., при складанні висновку, не рахував пошкодження передньої частини автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які не відносять до ДТП. Додаток № 5 висновку експерта ОСОБА_7 , ремонтна калькуляція задньої частини автомобіля марки «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість ремонту складає 380 192,90 грн., в той же час ринкова вартість КТЗ до ДТП складає 255 346,42 грн. (стор. 9 висновку).

Різниця у вартості відновлювального ремонту полягає в тому, що експерт ОСОБА_10 зазначив вартість аналогів, а не оригінальних запасних частин, що є порушенням пункту 8.5.11 Методики товарознавчої експертизи. Очевидно, що вартість аналогів є значно нижчою, ніж вартість оригінальних запасних частин.

Крім того, експерт Сумцов В.В. по фотографіям, не оглядаючи автомобіль, ігноруючи акт огляду представника страховика - кваліфікованого оцінювача Коріновського Є.Ю., зазначав про ремонт деталей, а не заміну.

Оскільки, висновок експерта Сумцова С.С. не узгоджується з матеріалами справи, а саме актом огляду оцінювача ОСОБА_9 (представник страховика), висновок експерта ОСОБА_8 є неналежним доказом розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача.

Водночас, відповідач не спростував належними доказами висновок експерта Дроздова Ю.В. № 1609/22 від 12 вересня 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к, провадження № 13-24кс19, зазначила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації – не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні – невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20 зазначено, що Закон № 1961-IV з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Колегія суддів враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Пунктами 2, 3 частиною першою статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «СК «АРКС» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» – залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида