Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №201/641/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7965/26 Справа № 201/641/26 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026 року у складі судді Федоріщева В.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 02 лютого 2020 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем у справі, який на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року було розірвано. За час шлюбу у них народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.

Позивач зазначає, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, на численні прохання про належне матеріальне забезпечення потреб дітей не реагує, є фізичною особою–підприємцем, засновником декількох юридичних осіб, а тому має достатній дохід для задоволення потреб малолітніх дітей.

Враховуючи витрати на дітей, які позивач несе самостійно, в тому числі у зв`язку з хворобою ОСОБА_5 , вимушена звернутися до суду та просити стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 206000,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 19 січня 2026 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, враховуючи наявність у відповідача аліментних зобов`язань по утриманню трьох дітей, утримання матері непрацездатного віку та стану його здоров`я, який має 3 групу інвалідності.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір аліментів на утримання дітей до 20000,00 грн. та не звернув уваги на часткове визнання відповідачем позову. Вказує, що визначаючи розмір аліментів у розмірі 20000,00 грн. на двох дітей, суд фактично покладає основний тягар фінансового забезпечення дітей виключно на матір, що в свою чергу не забезпечує рівності участі батька в утриманні дітей та визначений судом розмір аліментів не відповідає ані принципу справедливого розподілу обов`язку щодо утримання дітей між батьками, ані найкращим інтересам дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 лютого 2020 року по 02 жовтня 2025 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року було розірвано.

Від подружнього життя сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій проживають разом з матір`ю.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз «аутизм», потребує постійного лікування та відповідного догляду, що підтверджується Консультативним висновком дитячого невролога від 19 лютого 2026 року.

ОСОБА_2 є батьком ще трьох дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання яких сплачує аліменти.

На утриманні ОСОБА_2 перебуває 85 річна мати – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , розмір пенсії якої складає 4855,00 грн. щомісячно, у зв`язку з чим, він здійснює її матеріальне забезпечення.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи, інвалідності по загальному захворюванню довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням, довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 071376 від 09 серпня 2018 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру ФОП платників податків, за 2025 рік ОСОБА_2 , після відрахування податку та військового збору отримав 1108828,00 грн. доходу.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статтею 51 Конституції України, що кореспондується із статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням викладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів щодо наявності достатніх правових підстав для покладення на батька обов`язку утримувати дітей, який будучи працездатною особою має можливість його виконувати.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне зменшення судом розміру аліментів на утримання дітей, з урахуванням часткового визнання відповідачем позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки стягнення аліментів у визначеному судом розмірі, є справедливим та достатнім з урахуванням фактичних обставин справи, розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівності прав та обов`язків обох батьків щодо дітей.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначаючи розмір аліментів у розмірі 20000,00 грн. на утримання двох дітей, суд фактично покладає основний тягар фінансового забезпечення дітей виключно на матір, що в свою чергу не забезпечує рівності участі батька в утриманні дітей та визначений судом розмір аліментів не відповідає ані принципу справедливого розподілу обов`язку щодо утримання дітей між батьками, ані найкращим інтересам дітей, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наведені доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлена права звертатися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, що викликані особливими підстави, за наявності доведених підстав, передбачених положеннями ст.185 СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження можливості батька сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному нею розмірі, що виходячи з приписів частини 1 статті 81 ЦПК України, є її процесуальним обов`язком, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров