Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №216/4734/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2338/26 Справа № 216/4734/26 Суддя у 1-й інстанції - МАЛАНЮК О. Я. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Ільчука Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду першої інстанції, 06 червня 2026 року о 18 годині 01 хвилині в м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, по вул. Карнаватській біля будинку № 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN NV 200», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота та порушенням координації рухів.

На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», прилад № ARHK-0052, тест № 1727, за результатами якого зафіксовано показник 1,50 ‰.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Ільчук Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на істотні порушення встановленого законом порядку проведення та оформлення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, зокрема, що після отримання результату огляду працівники поліції не з`ясували ставлення ОСОБА_1 до отриманого показника, не роз`яснили порядок дій у разі незгоди з результатом огляду та фактично не запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Також посилається на інші порушення під час оформлення адміністративних матеріалів. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог під час розгляду справи дотримано не було повною мірою.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічні вимоги встановлені п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735, відповідно до якого у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

При цьому суттєве значення для правильного вирішення цієї справи мають положення пунктів 5 та 6 Порядку № 1103.

Так, за змістом п. 5 Порядку № 1103 саме підтвердження стану сп`яніння за результатами проведеного огляду та згода водія з результатами такого огляду є підставою для притягнення його до відповідальності згідно із законом.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Дослідженням наявних у матеріалах справи відеозаписів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Alcotest Drager 6820», за результатами якого приладом зафіксовано показник 1,50 ‰.

Разом із тим подальший перебіг подій, зафіксований технічними засобами відеозапису, не підтверджує висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 належним чином висловив згоду з результатом проведеного огляду.

Так, з відеозапису Clip-5 вбачається, що приблизно о 18:15 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про необхідність підписати паперовий чек газоаналізатора.

При цьому працівником поліції не ставиться ОСОБА_1 питання, чи погоджується він з установленим приладом результатом 1,50 ‰, не з`ясовується його ставлення до отриманого показника та не роз`яснюється, що у разі незгоди з результатом огляду він має пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров`я.

Фактично ОСОБА_1 лише вказується на необхідність поставити підпис на документі, після чого працівники поліції продовжують оформлення адміністративних матеріалів.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, визнаючи доведеним факт згоди ОСОБА_1 з результатом огляду, послався на підписання ним акта огляду та паперового чека спеціального технічного засобу, а також на те, що ОСОБА_1 не висловлював заперечень.

Однак такий висновок не відповідає фактичному змісту відеозапису та вимогам встановленої законом процедури.

Сам по собі факт проставлення водієм підпису на чеку спеціального технічного засобу чи іншому документі за вказівкою працівника поліції не може безумовно ототожнюватися зі свідомим та однозначним волевиявленням особи про згоду саме з результатом проведеного огляду.

Для застосування положень п. 5 Порядку № 1103 матеріали справи повинні давати можливість достовірно встановити не лише факт ознайомлення водія з певним документом чи його підписання, а й факт його згоди з отриманим результатом огляду.

У даному випадку відеозапис, який безпосередньо відображає дії та спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , такого волевиявлення не містить.

Більше того, відсутність заперечень з боку особи не може автоматично прирівнюватися до її згоди з результатом огляду, оскільки саме з наявністю такої згоди Порядок № 1103 пов`язує можливість використання результату огляду на місці як підстави для притягнення водія до відповідальності.

За обставин, коли поліцейський взагалі не з`ясовує у водія, чи погоджується він з отриманим показником, відсутність висловленої незгоди не може підміняти собою встановлення передбаченої нормативним актом згоди.

Таким чином, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підпис ОСОБА_1 на акті огляду та паперовому чеку газоаналізатора сам по собі підтверджує його згоду з результатом тестування.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на формальному сприйнятті письмових матеріалів без належного співставлення їх змісту з відеозаписом події, який дозволяє встановити, за яких саме обставин відповідні підписи були отримані.

Не усуває встановленого порушення й наявність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.

Сам факт складення працівником поліції такого направлення не підтверджує, що після отримання показника 1,50 ‰ ОСОБА_1 було фактично роз`яснено подальший порядок огляду та реально запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатом огляду на місці.

Відеозаписом такого звернення працівників поліції до ОСОБА_1 та надання йому можливості визначитися щодо згоди або незгоди з отриманим результатом не зафіксовано.

Отже, складання направлення як процесуального документа не може замінити фактичного виконання передбаченої законом процедури.

Таким чином, після отримання позитивного результату огляду працівники поліції не встановили передбаченої п. 5 Порядку № 1103 обставини згоди ОСОБА_1 з результатом огляду, а фактично одразу перейшли до оформлення відповідних документів.

За таких обставин установлену законом процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння завершено не було, оскільки позитивний результат спеціального технічного засобу без належного з`ясування ставлення водія до такого результату не давав підстав автоматично вважати його остаточним та використовувати як безумовну підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися проведеним із дотриманням установленого законом порядку, а отриманий за його результатами показник 1,50 ‰ не може бути покладений в основу висновку про доведеність його винуватості поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, паперовий чек газоаналізатора, направлення на медичний огляд та рапорт працівника поліції не усувають встановленого порушення порядку проведення огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Щодо інших доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що вони не є визначальними для прийнятого рішення, оскільки встановлене порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є самостійною та достатньою підставою для висновку про недоведеність належними та допустимими доказами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно визнав підписання ОСОБА_1 паперового чека спеціального технічного засобу достатнім підтвердженням його згоди з результатом огляду, не співставивши зазначені письмові докази з фактичними обставинами їх підписання, зафіксованими на відеозаписі.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на місці зупинки, матеріалами відеофіксації не підтверджується.

Натомість досліджений відеозапис свідчить, що працівниками поліції не було з`ясовано згоду чи незгоду ОСОБА_1 з результатом 1,50 ‰ та не забезпечено належної реалізації передбаченої законом процедури проведення огляду в закладі охорони здоров`я у випадку незгоди з таким результатом.

Зібрані у справі докази за таких обставин не дають можливості поза розумним сумнівом встановити, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 був визначений із дотриманням установленого законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак про відсутність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак про відсутність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією (про захист прав та основоположних свобод людини) для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Ільчука Д.Ю. задовольнити.

Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя