Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №204/1853/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1544/26 Справа № 204/1853/19 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Макарова М.О., Пищиди М.М.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року у складі судді Дубіжанської Т.О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 05 лютого 2008 року договору № 26/ф/6 він отримав кредит на споживчі цілі у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 3879667 доларів США на умовах та порядку визначеному в договорі.

В рахунок забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 05 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 , було укладено договір поруки та договір іпотеки, за умовами яких, остання поручилася відповідати перед кредитодавцем, в якості солідарних боржників.

В подальшому, 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року було внесено зміни шляхом укладання договору про внесення змін № 1, за умовами яких, начебто було надано кредит у вигляді мультивалютної не відновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом 3879667 доларів США та одночасно мультивалютної не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 40187739,28 грн.

Оскільки він не отримував коштів у подвійному розмірі, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити визнати недійсним договір про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, укладений між ним та банком та вирішити питання розподілу судових витрат.

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 05 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26/ф/6, до якого в подальшому внесені відповідні зміни.

Зазначає, що 05 лютого 2008 року між нею та банком було укладено договір поруки № 26/Ф/6/1П за умовами якого, поручилася відповідати перед кредитодавцем, в якості солідарних боржників за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, до якого 11 липня 2012 року було внесено зміни, про що укладено договір про внесення змін № 1 до договору поруки № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року.

В той же день, між нею, ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки № 2б/ф/б/1з, який забезпечував всі вимоги іпотекодержателя, які випливали з кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, до якого 11 липня 2012 року було внесено зміни.

26 лютого 2020 року представником ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду подано заяву (вх. № 11696), якою до матеріалів справи було долучено копію заяви про надання згоди на підписання ОСОБА_1 договору про несення змін № 1 від 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, начебто нею підписаної 11 липня 2012 року, за змістом якої, згода надавалась на внесення конкретних змін до кредитного договору № 26/ф/6, який зафіксований у заяві, однак зміни були внесені у більшому обсязі, аніж ті, які передбачені наявною копією заяви.

Враховуючи викладене, оскільки надана копія заяви про надання згоди від 11 липня 2012 року не передбачає внесення змін до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року у тому обсязі, який викладено у додатковому договорі про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року, вимушена звернутися до суду та просити визнати недійсним договір про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_1 , та одночасно вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовів, оскільки заявлені вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами у справі.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що він не отримував кредит у подвійному розмірі, банком таких доказів не надано, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів», чим фактично позбавив права на захист, який гарантований законодавством, як споживачеві фінансових послуг, оскільки кредитний договір було укладено для задоволення споживчих потреб, а тому саме цим законом регулюються правовідносини між сторонами. Вказує, що суд першої інстанції ухваливши рішення без виконання власної ухвали про призначення судової економічної експертизи, не усунувши перешкоди для її проведення, порушив його право на доступ до правосуддя та справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції, що є істотним порушення процесуальних норм права та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 05 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 26/ф/6, у вигляді відкриття не відновлюваної відкличної кредитної лінії з лімітом 3879667 доларів США, зі строком повернення до 04 лютого 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14 % річних у валюті кредиту.

Відповідно до умов договору, зокрема пунктів 3.1.1, 3.1.2, банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Надання кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунка, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритого в ВАТ КБ «Укргазбанк». Надання кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (Транш) наступним чином: І квартал 2008 року – 700000 доларів США; ІІ квартал 2008 року – 800000 доларів США; ІІІ квартал 2008 року – 1000000 доларів США; ІV квартал 2008 року – 1379667 доларів США.

05 лютого 2008 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05 лютого 2008 року за № 26/ф/6 укладений між ВАТ КБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

На забезпечення виконання зобов`язань, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Укргазбанк», було укладено іпотечний договір від 05 лютого 2008 року, що посвідчений державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори міського за реєстровим номером 3-373.

За змістом укладеного договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, сторони за договором домовились крім іншого змінити умови самого кредитного договору та викласти їх у наступній редакції:

Пункт 1.1. кредитного договору викласти в наступній редакції: Банк, на умовах, передбачених цим Договором, відкриває Позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит/кредитна лінія): Невідновлювану відкличну кредитну лінію на строк/термін з «05» лютого 2008 року по «11» липня 2012 року, з лімітом 3879667,00 (Три мільйони вісімсот сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) доларів США 00 центів. Кредитні кошти надаються на строк/термін з «5» лютого 2008 року по «11» липня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування: виходячи з 14,00 % річних з «5» лютого 2008 року по «31» серпня 2011 року; виходячи із 1,00% річних з «1» вересня 2011 року по «11» липня 2012 року.

Пункт 1.1.2 мультивалютну невідновлювану відкличну кредитну лінію на строк/термін з «12» липня 2012 року по «12» липня 2012 року з лімітом: 3879667,00 (Три мільйони вісімсот сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) Доларів США 00 центів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування, виходячи з 14,00% річних; 40187739,28 (Сорок мільйонів сто вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 28 копійок із сплатою процентів за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування, виходячи з 1,00 % річних.

Пункт 1.1.3 Кредитного договору викласти в наступній редакції: Мультивалютну невідновлювану відкличну кредитну лінію на строк/термін з «13» липня 2012 року по «18» січня 2030 року з лімітом: 0 (Нуль) доларів США 00 центів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування, виходячи з 14,00% річних; 40187739,28 (Сорок мільйонів сто вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 28 копійок із зменшенням ліміту кредитування згідно додатку № 2 в редакції договору про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року до цього договору, із сплатою процентів за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування, виходячи з 1,00 % річних».

Згідно із графіком погашення кредиту, погодженим сторонами та викладеним у додатку № 2 в редакції договору про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, згідно якого зменшено ліміт кредитування, ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати щомісячне погашення кредиту рівними платежами: перші три роки з дати реструктуризації на 46000 грн. щомісячно, з третього по шостий рік включно по 88000 грн. щомісячно, із сьомого року до передостаннього місяця строку кредитування по 303998 грн. щомісячно, а в останній місяць кредитування 303941,28 грн., без застосування штрафних санкцій.

За умовами договору про внесення змін, поручитель ОСОБА_2 погоджувалася на внесення відповідних змін до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року на суму 40187379,28 грн., процентної ставки та графіку зменшення ліміту кредитної лінії, який підписано ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно виписки ПАТ КБ «Укргазбанк» по рахунку № НОМЕР_3 за період з 05 лютого 2008 року по 27 травня 2019 року, банк надавав ОСОБА_1 (транши) згідно кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року на рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно виписки ПАТ КБ «Укргазбанк» по рахунку № НОМЕР_3 за період з 12 липня 2012 року по 28 травня 2019 року, ОСОБА_1 здійснювалися платежі по погашенню кредиту за кредитним договором № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції призначалася судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалося експертам Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз, для з`ясування питань, що мають значення для справи, а саме, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у документі «заява про надання згоди на підписання ОСОБА_1 договору про внесення змін № 1 від 11 липня 2012 року до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року від 11 липня 2012 року» особисто ОСОБА_2 .

За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертами було складено висновок № 3876-21 від 28 квітня 2022 року про неможливість вирішення питання.

19 грудня 2023 року судом першої інстанції повторно призначено судову-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Однак не проведено, оскільки клопотання експерта від 01 квітня 2024 року про надання документів та порівняльних зразків до Дніпропетровського НДЕКЦ МВС, не було виконано.

21 серпня 2024 року судом першої інстанції призначалася судова економічна експертиза у справі, однак, у зв`язку з не оплатою вартості експертизи, не була проведена.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У розумінні положень ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про згоду позичальника з усіма умовами на час підписання договору, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі та, на момент укладення спірного договору, ОСОБА_1 не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови до 13 березня 2019 року (дата подання позовної заяви), що свідчить, про те, що банк та позичальник досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. До підписання договору, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний, та кредитний договір виконувався сторонами, у тому числі позичальником. З заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору, не звертався, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову у задоволенні позовів, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме позивачі у справі мають довести суду ту обставину, на яку вони посилаються в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме, що оспорюваний договір не відповідає дійсності, на підтвердження чого не надано належних та допустимих доказів у справі, а тому заявлені вимоги позовів є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що він не отримував кредит у подвійному розмірі, банком таких доказів суду не надано, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підпис позичальника на договорі про внесення змін № 1 до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року, а також та обставина, що позичальником протягом довгого часу виконувалися умови кредитного договору, свідчить, що банк та позичальник досягли згоди щодо всіх істотних умов договору й під час розгляду справи скаржник фактично визнав укладення договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 26/ф/6 від 05 лютого 2008 року.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів», чим фактично позбавив права на захист, який гарантований законодавством, як споживачеві фінансових послуг, оскільки кредитний договір було укладено для задоволення споживчих потреб, а тому саме цим законом регулюються правовідносини між сторонами, є безпідставним, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки, які передують укладенню договору, тобто в даному випадку Закон України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ухваливши рішення без виконання власної ухвали про призначення судової економічної експертизи, не усунувши перешкоди для її проведення, порушив право на доступ до правосуддя та справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції, що є істотним порушення процесуальних норм права та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки на виконання вимог процесуального закону, судом першої інстанції була призначена судова економічна експертиза у справі, однак не була проведена саме з вини позивачів у справі, у зв`язку із невиконанням вимог експертної установи щодо оплати вартості проведення економічної експертизи. Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ скаржника до правосуддя, а навпаки гарантує дотримання процесуальних прав сторін під час розгляду справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида