Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №197/5/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/713/26 Справа № 197/5/26 Суддя у 1-й інстанції - Панчук М. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Котляр Т.В. на постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01 липня 1997 року Широківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зі слів працює водієм пожежної машини МПК "Гречаноподівське", місце проживання: АДРЕСА_1 , впродовж року притягався до адміністративної відповідальності,

за ч. 1ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 12 грудня 2025 року о 15:56 в с. Олександрівка, Криворізького району, Дніпропетровської області, пр-т Центральний, 7-а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Peugeot Boxer", д.н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку, із застосуванням алкотестеру "Alcotest Drager 6810", результат огляду – 0,71 ‰, чим порушив п. 2.9 ПДР.

Постановою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодилася захисниця Котляр Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, алкогольних напоїв того дня не вживав та допускав, що позитивний результат міг бути пов`язаний із вживанням ним лікарських засобів або трав`яних настоянок. Зазначає, що під час огляду лише з третьої спроби алкотестер показав результат 0,71 ‰, свідки при проведенні огляду не залучалися, а права ОСОБА_1 належним чином не роз`яснювалися. Вказує, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений безпідставно, оскільки на відеозаписі видно, що під час здійснення маневру ним був увімкнений покажчик повороту, у зв`язку з чим підстави для його зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» були відсутні. Зазначає, що ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені причини зупинки, права та обов`язки, зокрема право на захист, йому не було вручено направлення на огляд, а також не надано для ознайомлення сертифікат відповідності на газоаналізатор. Вказує, що заявлене стороною захисту клопотання про допит свідка судом першої інстанції було проігноровано, а докази у справі досліджені неповно та необ`єктивно. Вважає, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе функцію обвинувачення, неналежним чином оцінив докази в їх сукупності та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . Посилається на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії», «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії», а також на доктрину «плодів отруйного дерева». Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог під час розгляду справи дотримано не було повною мірою.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічні вимоги встановлені п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735, відповідно до якого у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

При цьому суттєве значення для правильного вирішення цієї справи мають положення пунктів 5 та 6 Порядку № 1103.

Так, за змістом п. 5 Порядку № 1103 саме підтвердження стану сп`яніння за результатами проведеного огляду та згода водія з результатами такого огляду є підставою для притягнення його до відповідальності згідно із законом.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Дослідженням наявних у матеріалах справи відеозаписів апеляційним судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу та виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров`я.

ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, після чого із застосуванням алкотестеру «Alcotest Drager 6810» було проведено тестування, за результатами якого приладом зафіксовано показник 0,71 ‰.

Разом із тим подальший перебіг подій свідчить про істотне порушення встановленої законом процедури оформлення результатів такого огляду.

Так, після отримання позитивного результату огляду працівники поліції не з`ясували у ОСОБА_1 , чи погоджується він саме з отриманим результатом 0,71 ‰.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що о 16:06:15 працівник поліції, фактично одразу після отримання результату огляду, повідомив ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.

При цьому після повідомлення результату огляду працівниками поліції не було поставлено ОСОБА_1 питання про його згоду чи незгоду з цим результатом, не роз`яснено подальший порядок проведення огляду в разі незгоди з отриманим показником та не запропоновано пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров`я після отримання позитивного результату.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено: «огляд проводився зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку».

Однак зазначене формулювання свідчить лише про згоду ОСОБА_1 на проведення огляду, проте не містить відомостей про його згоду з результатом такого огляду 0,71 ‰.

Тобто навіть фактичні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та покладені в основу обвинувачення, не містять відомостей про встановлення передбаченої п. 5 Порядку № 1103 згоди водія з результатом огляду.

Не усуває встановленого порушення й наявність у матеріалах справи направлення на медичний огляд, оскільки саме по собі складення такого документа не підтверджує, що після отримання результату 0,71 ‰ ОСОБА_1 було реально запропоновано скористатися передбаченою законом процедурою огляду в закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами огляду на місці.

Таким чином, працівники поліції, отримавши позитивний результат огляду, передчасно перейшли до оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не встановивши передбаченої п. 5 Порядку № 1103 обов`язкової обставини згоди водія з результатами такого огляду та не забезпечивши можливість реалізації передбаченої законом процедури у випадку незгоди з ним.

У зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися проведеним із дотриманням передбаченого законом порядку, а його результат не може бути покладений в основу висновку про доведеність винуватості особи поза розумним сумнівом.

Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, направлення та рапорт працівника поліції в цій частині не усувають встановленого порушення процедури та не містять самостійних даних, які б дозволяли поза встановленим законом порядком огляду беззаперечно встановити перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Щодо інших доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що посилання на незалучення свідків під час проведення огляду саме по собі не свідчить про порушення процедури, оскільки проведення огляду та дії поліцейських фіксувалися за допомогою технічних засобів відеозапису.

Так само ненадання водію документів щодо відповідності та повірки спеціального технічного засобу саме по собі не свідчить про порушення Інструкції № 1452/735, оскільки такі документи надаються поліцейським на вимогу особи, а достатніх даних про заявлення ОСОБА_1 відповідної вимоги матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги щодо підстав зупинки транспортного засобу, роз`яснення прав, допиту свідка та наведеної практики ЄСПЛ не є визначальними для прийнятого апеляційним судом рішення, оскільки встановлене порушення передбаченого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є самостійною та достатньою підставою для висновку про недоведеність належними та допустимими доказами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, не врахував імперативні вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, у зв`язку з чим дійшов поспішного висновку про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зібрані у справі докази не дають можливості поза розумним сумнівом встановити, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 був визначений із дотриманням встановленого законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак про відсутність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією (про захист прав та основоположних свобод людини) для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Котляр Т.В. задовольнити.

Постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя