Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №180/625/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6339/26 Справа № 180/625/26 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н.М Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади»

на ухвалу судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу

у справі за заявою Комунального підприємства «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року Комунальне підприємство «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року відмовлено КП «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади» у видачі судового наказу.

У поданій 09 квітня 2026 року апеляційній скарзі КП «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для відмови у видачі судового наказу відсутні, оскільки заява у даній справі може бути подана також за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності (частина перша статті 30 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у видачі судового наказу на підставі пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя місцевого суду виходив з того, що заяву подано з порушенням правил підсудності, оскільки боржниця ОСОБА_1 за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру з 24 травня 1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, з висновком місцевого судді про відмову у видачі судового наказу колегія суддів не може погодитись через порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені в статті 163 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб – громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Частиною третьою статті 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Пунктом 9 частини першої статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді № 2531517 від 30 березня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру боржниця ОСОБА_1 з 24 травня 1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

Часиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , за якою виникла заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Марганецького міського суду Дніпропетровської області.

Предметом заяви у даній справі є зобов`язання, які випливають з надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Надання житлово-комунальних послуг з утримання майна нерозривно пов`язане з об`єктом нерухомого майна, зокрема вищезазначеним житловим приміщенням, власником якого, як зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, позов або заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна, має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, відповідно до положень статті 30 ЦПК України.

Разом з тим, суддя першої інстанції на вищевказані вимоги закону уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 165 ЦПК України – заяву подано з порушенням правил підсудності, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком, які можуть бути пред`явлені також за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За викладених обставин, ухвала судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади» – задовольнити.

Ухвалу судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида