Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №0417/11555/2012 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5804/26 Справа № 0417/11555/2012 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року

у справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтовувалась тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № МК/026 від 08 листопада 2006 року в розмірі 847 779,43 грн., а також 10 000,00 грн., а всього – 857 779,43 грн, що еквівалентно 107 316,33 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду 01 жовтня 2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2/0417/6499/12.

26 березня 2019 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І.

Заявник вказував, що оригінал вказаного виконавчого документа знаходився на архівному зберіганні в «Центрі обробки документів» АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2.

05 жовтня 2025 року внаслідок збройної агресії РФ та масованого ракетного обстрілу м. Львова відбулося влучання у складські приміщення за вказаною адресою, внаслідок чого будівлю архіву та всі оригінали документів, що в ньому зберігалися, було фізично знищено.

На підтвердження факту втрати виконавчого листа заявником надано копію акта про пожежу від 06 жовтня 2025 року, складеного ГУ ДСНС України у Львівській області, та копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025140000000276, які підтверджують обставини пожежі та руйнування приміщень за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2.

На підставі викладеного, заявник просив суд видати дублікат дубліката виконавчого листа № 2/0417/6499/2012, виданого 01 жовтня 2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» – відмовлено.

У поданій 19 березня 2026 року апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № МК/026 від 08 листопада 2006 року в розмірі 847 779,43 грн., а також 10 000,00 грн., а всього – 857 779,43 грн, що еквівалентно 107 316,33 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду 01 жовтня 2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2/0417/6499/12.

26 березня 2019 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І.

Заявник вказував, що оригінал вказаного виконавчого документа знаходився на архівному зберіганні в «Центрі обробки документів» АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2.

05 жовтня 2025 року внаслідок збройної агресії РФ та масованого ракетного обстрілу м. Львова відбулося влучання у складські приміщення за вказаною адресою, внаслідок чого будівлю архіву та всі оригінали документів, що в ньому зберігалися, було фізично знищено.

На підтвердження факту втрати виконавчого листа заявником надано копію акта про пожежу від 06 жовтня 2025 року, складеного ГУ ДСНС України у Львівській області, та копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025140000000276, які підтверджують обставини пожежі та руйнування приміщень за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту втрати оригіналу виконавчого листа за викладених заявником обставин суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004року у справі «Шмалько проти України»).

За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат – це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем – довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску.

Поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 5/229-04, від 23 травня 2019 року у справі № 5023/1702/12, від 21 січня 2019 у справі № 916/215/15-г).

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України;). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні – це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно пункту 1 частини першої, частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, виконавчий лист № 2/0417/6499/12 від 01 жовтня 2012 року пред`явлено АТ КБ «ПриватБанк» до примусового виконання до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

У вказаному виконавчому листі містять відмітки державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу, а саме: 13 грудня 2013 року на підставі пункту 3 статті 47 Закону Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV; 19 червня 2015 року на підставі пункту 4 статті 47 Закону Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV; 03 серпня 2017 року на підставі пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII; 26 березня 2019 року на підставі пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

У частині п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, що строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється: у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення – з дня його повернення; у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону).

Натомість, виконавчий лист у справі № 2/0417/6499/12 було видано Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська 01 жовтня 2012 року і станом на 25 лютого 2026 року (дата подання АТ КБ «ПриватБанк» до суду заяви про видачу дубліката виконавчого документа) строк встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, при цьому заявником не надано суду жодних доказів та судом з матеріалів справи не встановлено, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався у встановленому законом порядку його своєчасним пред`явленням до виконання.

На підтвердження втрати виконавчого документа АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію з Єдиного державного реєстру боржників від 11 лютого 2026 року; довідку про втрату виконавчого документа від 24 лютого 2026 року; копію акта про пожежу від 06 жовтня 2025 року, складеного ГУ ДСНС України у Львівській області, та копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025140000000276, які підтверджують обставини пожежі та руйнування приміщень за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2.

Проте, наведені докази не свідчать про поважність причин не пред`явлення виконавчого документа до виконання у визначений законом строк з моменту його повернення (26 березня 2019 року) та до моменту ймовірної його втрати (05 жовтня 2025 року).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

За відсутності доказів звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також відсутність клопотання заявника про поновлення цього строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа.

Водночас поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).

АТ КБ «ПриватБанк» жодним чином не обумовлено наявність об`єктивних причин не звернення до органів виконавчої служби з березня 2019 року по жовтень 2025 року щодо пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання у визначений законом строк.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про добросовісну реалізацію АТ КБ «ПриватБанк» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

З викладеного вбачається, що АТ КБ «Приват Банк» дії для забезпечення свого права на виконання судового рішення не вчинялись, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено через власну бездіяльність стягувача.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида