Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №210/4739/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2596/26 Справа № 210/4739/26 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Борзенкова Е.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

об`єднано справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи № 210/4739/26, провадження № 3/210/1122/26.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (триста сорок гривень) у дохід держави, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року встановлено, що згідно з протоколом серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року 25.06.2026 року о 23 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , чим порушив Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року.

Також, згідно з протоколом серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року, 24.06.2026 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , чим порушив Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року.

На зазначену постанову захисник адвокат Борзенков Е.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що дані про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджуються лише заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 . Водночас відповідно до змісту цих заяв правопорушення вчинене не 24.06.2026 року о 22 годині 00 хвилин, а 25.06.2026 року о 23 годині 50 хвилин.

Зауважує, що ОСОБА_2 зазначила, що свідком правопорушення є ОСОБА_3 – мати правопорушника, однак останню не опитано.

Звертає увагу, що інші пояснення ОСОБА_2 , без зазначення дати їх отримання, містять відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру в присутності дітей.

Вказує, що зі змісту протоколу ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , водночас відповідно до пояснень останньої він є її колишнім чоловіком, тобто відомості про особу правопорушника зазначено неповно.

Наголошує, що зі змісту протоколу не вбачається, у чому саме полягало домашнє насильство психологічного характеру, зазначено лише про вчинення сварки з дружиною ОСОБА_2 . У протоколі не зазначено, яку саме норму Закону України порушив ОСОБА_1 , що позбавляє його можливості належним чином здійснювати свій захист.

Зауважує, що матеріали справи не містять беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження факту правопорушення – вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 . У першому та другому протоколах відсутні посилання на норму Закону, її не зазначено також в оскаржуваній постанові, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості належним чином здійснювати свій захист.

Наголошує, що навіть якщо особа формально погодилася з порушенням чи підписала протокол, це не звільняє орган поліції від обов`язку доказування.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Борзенков Е.В. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Борзенкова Е.В. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним тільки за умови, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.

Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення зобов`язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не встановлено обставин справи, а в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. У мотивувальній частині судом першої інстанції фактично не встановлено обставин справи та не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, безпосередньо встановлених судом, а наведено лише зміст протоколу.

Отже, суд першої інстанції визнав особу винуватою за обставин, які ним не встановлені.

Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті – іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатися в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитися наданими фактами без їх власної оцінки.

З огляду на зазначене такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов такого висновку.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, усі обов`язкові елементи складу правопорушення повинні бути відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції норми дій та передбачає існування обов`язкового елемента - можливості настання або настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За правилами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, а його невід`ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином та містити всі дані, необхідні для своєчасного й об`єктивного вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

При цьому всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.

Однак у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року та серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року зазначено про вчинення домашнього насильства психологічного характеру, зокрема про те, що ОСОБА_1 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 . При цьому не вказано безпосередніх дій ОСОБА_1 , які мають ознаки психологічного насильства, зокрема: словесних образ, погроз, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інших діянь, спрямованих на обмеження волевиявлення особи.

Крім того, протоколи серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року та серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року не містять відомостей про наслідки дій особи, оскільки не зазначено, що вони завдали шкоди здоров`ю потерпілої особи або могли завдати такої шкоди, а саме що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Виходячи з диспозиції ст. 173-2 КУпАП, настання наслідків є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, однак у цьому випадку наслідків для потерпілої взагалі не наведено. Отже, протоколи не містять відомостей, які б утворювали склад інкримінованих адміністративних правопорушень.

Суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не вправі виходити за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про адміністративне правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права особи на захист та принципу рівності сторін процесу.

Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом, на основі якого в сукупності з іншими доказами встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист, оскільки особа не може належним чином підготуватися до захисту, та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає склад правопорушення, а провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому у процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

За вказаних обставин апеляційний суд доходить висновку, що під час складення протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року та серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року працівником поліції допущено порушення, оскільки не конкретизовано дії особи, стосовно якої складено протоколи, та наслідки для заявниці, лише за наявності яких настає відповідальність, передбачена ст. 173-2 КУпАП, а відтак вказані протоколи не відповідають приписам ст. 256 КУпАП.

Враховуючи те, що протоколи про адміністративне правопорушення складені з порушенням норм КУпАП, які, з огляду на обмежені процесуальні повноваження суду та покладення обов`язку зі збирання доказів саме на осіб, уповноважених на складання протоколів, не можуть бути усунуті під час судового розгляду, вказані протоколи не можуть бути допустимими доказами у справі, що унеможливлює правильне вирішення справи на їх основі.

За таких обставин фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті та унеможливлює у цьому випадку винесення постанови про визнання особи, щодо якої розглядається питання про притягнення до адміністративної відповідальності, винуватою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правовій презумпції, у тому числі закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, усі сумніви у винуватості особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складених протоколів про адміністративне правопорушення, то самі по собі вони не можуть бути беззаперечним доказом вини особи у зазначеному діянні, оскільки не є імперативним підтвердженням доведеності вини особи, тобто не узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

На підставі викладеного, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю, якщо судом встановлено, що в діях особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене дані, що відображені у протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року та серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відповідно до якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу. Інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом не перевіряються у зв`язку із закриттям провадження з наведених вище підстав.

З огляду на наведене провадження у справі, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, щодо якої розглядається питання про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з установленням обставин, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2, 247, 294 КУпАП, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Борзенкова Е.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні об`єднаних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати та постановити нову постанову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАД № 961894 від 11.07.2026 року стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАД № 961893 від 11.07.2026 року стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА