Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №183/654/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7887/26 Справа № 183/654/26 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Оладенко О.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 , зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому вимагала стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 15067,50грн.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021року по справі № 183/6966/21 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На виконання вказаного судового наказу державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 69929589, внаслідок неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків та судового рішення суду у відповідача утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця від 15 грудня 2025року за період з 01 березня 2024року по 26 липня 2024року (до досягнення дитиною повноліття) становить 15067,50грн. Зазначала, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому позивачка має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 15067,50грн з урахуванням того, що розмір пені є обмеженим та не може перевищувати 100 відсотків суми заборгованості.

15 лютого 2026року ОСОБА_1 подала в суд заяву про збільшення позовних вимог, в якій вимагала стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17631,68грн, посилаючись на те, що згідно з наданим державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 27 липня 2024року заборгованість відповідача становила 17631,68грн, у зв`язку з чим позивачка має право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 17631,68грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що достатніми доказами не доведено факт наявності заборгованості зі сплати аліментів та її розмір позивачкою не підтверджено, судом на підставі беззаперечних доказів не встановлено, що відповідач допустив прострочення аліментів та станом на 27 липня 2024року мав заборгованість у сумі 15067,50грн.

Суд виснував, що подані сторонами докази містять суперечливі відомості щодо наявності чи відсутності заборгованості зі сплати аліментів у вказаний позивачкою період. У наданому позивачкою розрахунку та в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про наявність заборгованості станом на 15 грудня 2025року у розмірі 15067,50грн, в листі виконавчої служби від 05 березня 2026року вказано, що станом на 27 липня 2024року заборгованість становить 17631,00грн, натомість у поданому відповідачем повідомленні державної виконавчої служби від 05 серпня 2025року зазначено, що станом на 27 липня 2024року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а в листі виконавчої служби від 20 березня 2026року вказано про те, що до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів було помилково внесено штраф у сумі 15067,50грн. При цьому, як розрахунок заборгованості наданий позивачкою, так і повідомлення державної виконавчої служби, складені одним державним виконавцем – Михайлінчиком В.М.

Крім того, суд ставив під сумнів наданий позивачкою розрахунок заборгованості, оскільки у ньому відображено відомості про сплату аліментів у лютому 2024року у сумі 85755,75грн, а у березні 2024року у графі «сплачено боржником» зазначено «0,00», проте відповідачем надано первинний банківський документ – квитанцію до платіжної інструкції від 05 березня 2024року про сплату аліментів у сумі 116482,00грн на рахунок відділу ДВС у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

26 травня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував заяву позивачки про збільшення позовних вимог до 17631,68грн, помилково розцінив різницю між сумами заборгованості 15067,50грн та 17631,68грн як суперечність, а не як уточнення розрахунку, не надав належної оцінки розрахунку заборгованості сформованому станом на 30 січня 2026року, не розмежував погашення попередньої заборгованості станом на 01 березня 2024року та виникнення нової заборгованості після вказаної дати, не дослідив порядок зарахування платежу в сумі 116482,00грн та не врахував наявність накладеного на відповідача штрафу в сумі 22110,53грн.

Також, стверджувала, що суд безпідставно надав перевагу повідомленню державної виконавчої служби від 05 серпня 2025року про відсутність заборгованості, не врахувавши подальшу відповідь від 05 березня 2026року про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 17631,68грн станом на 27 липня 2024року.

Зазначала, що суд не надав належної оцінки постановам про тимчасові обмеження боржника, не дослідив правове значення сплати боржником коштів у 2026році та не врахував, що за наявності сумнівів суд мав можливість витребувати матеріали виконавчого провадження та отримати пояснення державного виконавця.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

28 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду справу №183/654/26 витребувано із суду першої інстанції; та 21 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

10 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяви та клопотання подані учасниками справи

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до апеляційного суду клопотання про витребування доказів та отримання пояснень у разі необхідності, в якому просила у разі, якщо апеляційний суд вважатиме додані документи недостатніми для з`ясування відповідних обставин або вважатиме необхідним додатково перевірити суперечності у документах ДВС: витребувати у Самарівського відділу ДВС матеріали виконавчого провадження № 69929589 в частині розрахунків заборгованості, постанов про тимчасові обмеження, постанови про накладення штрафу та документи щодо зарахування платежів боржника; зобов`язати старшого державного виконавця Михайлінчика В.М. надати письмові пояснення щодо складених ним розрахунків заборгованості, постанов про тимчасові обмеження боржника, порядку зарахування платежів та підстав зазначення суми 15067,50грн та 17631,68грн, а також щодо розрахунку, сформованого в АСВП 30 січня 2026року, в якому зазначено про сплату боржником 14522,66грн, списання з рахунків боржника 156,90грн та залишок заборгованості 2952,93грн; зобов`язати начальника Самарівського відділу ДВС надати письмові пояснення щодо зазначеного в листі від 20 березня 2026року №42671 помилкового внесення суми 15067,50грн як штрафу, якщо у постановах державного виконавця від 19 грудня 2025року та від 24 грудня 2025року ця сума прямо зазначена як заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 березня 2024року по 27 липня 2024року, а штраф за постановою від 23 листопада 2023року становив 22110,53грн; у разі якщо письмових пояснень буде недостатньо або якщо апеляційний суд вважатиме це необхідним, викликати старшого державного виконавця Михайлінчика В.М. та/або начальника Самарівського відділу ДВС Поймьонова Ю. В судове засідання для надання пояснень.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання. Клопотання скаржниці в частині витребування доказів у Самарівського відділу державної виконавчої служби задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів щодо обставин справи та нарахування заборгованості зі сплати аліментів, та крім того постанови про тимчасове обмеження боржника, постанови про накладення на боржника штрафу, квитанції про здійснення відповідачем платежів в рахунок погашення аліментних зобов`язань наявні в матеріалах справи. Клопотання в частині зобов`язання старшого державного виконавця та начальника Самарівського відділу державної виконавчої служби надати письмові пояснення щодо складених розрахунків заборгованості, постанов, листів та порядку зарахування платежів задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку апеляційний суд не має процесуальних повноважень зобов`язувати державного виконавця чи начальника відділу державної виконавчої служби вчиняти дії, які не є способом захисту порушеного права, в тому числі на вимогу сторони виконавчого провадження надавати письмові пояснення; Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є учасником вказаної справи та має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у зв`язку з чим відповідно до статті 43 ЦПК України має право, зокрема, подавати докази, заяви, пояснення, надавати свої доводи та міркування, проте таким правом відділ ДВС не скористався. Клопотання скаржниці в частині виклику старшого державного виконавця та/або начальника Самарівського відділу державної виконавчої служби в судове засідання для надання пояснень задоволенню не підлягає, оскільки вказана справа розглядається апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в такому випадку судове засідання фактично не проводиться, про що було зазначено в ухвалі апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 27 липня 2026року та в ухвалі про призначення справи до розгляду від 10 серпня 2026року; та заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторони у встановлений законом строк не подавали.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021року у справі №183/6966/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (прізвище змінено на “ ОСОБА_5 ” у зв`язку з реєстрацією 29 квітня 2022року шлюбу з ОСОБА_6 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) стягнуто аліменти на утримання сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 жовтня 2021року і до досягнення сином повноліття.

На підставі вказаного виконавчого документу Новомосковським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 23 вересня 2022року було відкрито виконавче провадження № 69929589.

23 листопада 2023року у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, у виконавчому провадженні № 69929589 державним виконавцем Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Довгополою І.Ю. винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме у розмірі 22110,53грн.

05 березня 2024року ОСОБА_2 надав державному виконавцю письмові пояснення, в яких підтвердив, що обізнаний про призначення виплати аліментів, розмір щомісячних платежів та суму заборгованості по аліментам, попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів та за завідомо неправдиві свідчення, ознайомлений з правами та обов`язками.

Також, 05 березня 2024року ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 69929589 сплачено всього 116482,00грн /квитанція до платіжної інструкції № 44331508 від 05 березня 2024року.

Постановою державного виконавця від 12 березня 2024року скасовано заходи примусового виконання у зв`язку з тим, що станом на 12 березня 2024року заборгованість зі сплати аліментів була погашена ОСОБА_2 в повному обсязі.

У 2024році ОСОБА_1 зверталась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025року по справі №183/4705/24, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2026року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка утворилась за період з жовтня 2021року до 01 березня 2024року, у розмірі 79153,05грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

За вих. № Ш-1/51/201-2025 від 18 липня 2025року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 зверталась до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом, в якому просила надати інформацію про стан виконавчого провадження № 69929589, на який 05 серпня 2025року в.о. начальника Самарівського ВДВС було надано відповідь №109756 про те, що згідно судового наказу ОСОБА_3 27 липня 2024року виповнилось 18 років та згідно розрахунку державного виконавця заборгованість по вищезазначеному виконавчому провадженню станом на 27 липня 2024року відсутня.

Старшим державним виконавцем Михайлінчик В.М. станом на 15 грудня 2025року у виконавчому провадженні № 69929589 було здійснено розрахунок зі сплати аліментів, в якому зазначено, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 15067,50грн.

15 грудня 2025року старшим державним виконавцем відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників, з підстав наявності станом на 15 грудня 2025року у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 06 жовтня 2021року по 27 липня 2024року становить 15067,50грн.

Постановою старшого державного виконавця Михайлінчик В.М. від 24 грудня 2025року, у зв`язку з тим, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання утворилась заборгованість зі сплати аліментів 15067,50грн, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 27 липня 2024року за період з 01 березня 2024року по 27 липня 2024року перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, у виконавчому провадженні ОСОБА_2 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Також, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 27 липня 2024року, складений старшим державним виконавцем Михайлінчик В.М., який не містить дати його складання, в якому зазначено, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 17631,68грн; у січні 2026року ОСОБА_2 сплатив заборгованість у розмірі 14522,66грн, було списано з рахунків боржника кошти в розмірі 156,90грн та перераховано ОСОБА_1 , залишок заборгованості складає 2952,93грн.

У вищезазначених розрахунках заборгованості містяться відомості про те, що за лютий 2024року сплачено боржником/стягнуто виконавцем аліменти у розмірі 85 755,75грн.

Як зазначено у відповіді Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20 березня 2026року № 42671, що стосується заборгованості за період з 06 жовтня 2021року по 27 липня 2024року, то попереднім державним виконавцем помилково внесено в розрахунок розмірі штрафу 15067,50грн. На час визначення розміру заборгованості по аліментах ОСОБА_2 не працював, заборгованість нараховувалась виходячи з середньомісячної заробітної плати. З 05 липня 2025року відновлено обов`язкове подання статистичної звітності для всіх підприємств, установ, організацій, у зв`язку з чим було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах виходячи з інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області за 2022-2025р.р. від 10 грудня 2025року. У зв`язку з чим залишок заборгованості по виконавчому документу №183/6966/21 складає 2952,93грн. Вищезазначені кошти надійшли на депозитний рахунок. Після надання реквізитів ОСОБА_1 для перерахування залишку заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню буде винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

13 січня 2026року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202604211000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України, щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів.

Також, ОСОБА_1 зверталась до Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, щодо умисного невиконання ним судового рішення. Та 25 березня 2026року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042350000427.

21 січня 2026року старшим державним виконавцем Михайлінчик В.М. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-13 КупАП, в якому зазначено, що станом на 27 липня 2024року у боржника ОСОБА_2 існує заборгованість по аліментах у розмірі 14911,50грн.

28 січня 2026року у виконавчому провадженні № 69929589 ОСОБА_2 самостійно сплатив 14522,66грн та 13 лютого 2026року — 2952,93грн.

Зарахування вказаних коштів на рахунок ВДВС підтверджується відповіддю Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05 березня 2026року №29033, в якій також зазначено, що згідно розрахунку заборгованість по аліментам з примусового виконання судового наказу станом на 27 липня 2024року складає 17631,68грн. На рахунок відділу ДВС надійшли кошти в сумі 156,90грн, які перераховані на рахунок ОСОБА_1 , 14522,66грн також перераховані на рахунок ОСОБА_1 , а залишок заборгованості по виконавчому документу в сумі 2952,93грн надійшов на рахунок відділу ДВС і буде перерахований після надання ОСОБА_1 реквізитів.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів та її розміру, а також з суперечливості доказів щодо наявності чи відсутності заборгованості зі сплати аліментів у вказаний позивачкою період.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково та змінити рішення, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не повністю відповідають обставинам справи, та при ухваленні рішення не повністю додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства /частина дев`ята статті 7 Сімейного кодексу України/.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін /частина четверта статті 15 Сімейного кодексу України/.

Згідно зі статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі — СК України) батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості /абзац 1 частини першої статті 196 СК України/.

Підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив недоведеність достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів та її розміру, а також суперечливість доказів щодо наявності чи відсутності заборгованості зі сплати аліментів у вказаний позивачкою період з 01 березня 2024року по 26 липня 2024року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, проте вважає за необхідне зазначити інші мотиви такої відмови.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

Як встановив суд апеляційної інстанції, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 з урахуванням поданої 15 лютого 2026року заяви про збільшення позовних вимог, вимагала стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17631,68грн.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції заяву позивачки про збільшення позовних вимог не врахував та розглядав справу в межах заявлених позивачкою позовних вимог про стягнення неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 15067,50грн.

Водночас, причин такого процесуального підходу, мотивів та детального пояснення своїх міркувань щодо розгляду позовної заяви ОСОБА_1 без урахування її заяви про збільшення позовних вимог суд першої інстанції взагалі не навів, про подання позивачкою до суду заяви про збільшення позовних вимог не зазначав, оцінки вказаній заяві не надавав.

Такі дії місцевого суду суд апеляційної інстанції вважає порушенням принципу диспозитивності та розцінює як неповне з`ясування обставин справи.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Тобто, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Проте, проаналізувавши наявні у справі матеріали, вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 березня 2024року по 26 липня 2024року у розмірі 17631,68грн судом не встановлено, як не встановлено і вини відповідача у несплаті таких аліментів в період з 01 квітня 2024року по 09 листопада 2024року, тобто у період, за який позивачкою здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів у наданому до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку.

Так, як встановлено з матеріалів справи, після здійснення ОСОБА_2 05 березня 2024року оплати у виконавчому провадженні № 69929589 на суму 116482,00грн заборгованість зі сплати аліментів у нього була відсутня.

За вих. № Ш-1/51/201-2025 від 18 липня 2025року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 зверталась до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом, в якому просила надати інформацію про стан виконавчого провадження № 69929589, на що 05 серпня 2025року в.о. начальника Самарівського ВДВС у наданій відповіді № 109756 повідомив, що згідно розрахунку державного виконавця заборгованість по вищезазначеному виконавчому провадженню станом на 27 липня 2024року відсутня.

Викладене свідчить про те, що станом на момент надання Самарівським ВДВС відповіді № 109756 на запит представника відповідача, тобто станом на 05 серпня 2025року, за ОСОБА_2 не обліковувалась заборгованість зі сплати аліментів.

Тож, оскільки ОСОБА_2 не був обізнаний про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, необхідність її негайної сплати, та навпаки відділом державної виконавчої служби був повідомлений про відсутність заборгованості у виконавчому провадженні, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для нарахування платнику аліментів пені за період, який зазначений у розрахунку позивача (з 01 квітня 2024року по 09 листопада 2024року) відсутні.

Викладене спростовує доводи апеляційної скарги про доведеність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у відповіді Самарівського ВДВС від 20 березня 2026року № 42671, на час визначення розміру заборгованості по аліментах ОСОБА_2 не працював, заборгованість нараховувалась виходячи з середньомісячної заробітної плати; з 05 липня 2025року відновлено обов`язкове подання статистичної звітності для всіх підприємств, установ, організацій, у зв`язку з чим було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах виходячи з інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області за 2022-2025р.р. від 10 грудня 2025року.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що державний виконавець повідомляв ОСОБА_2 про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів та необхідність її термінового погашення у період після отримання від Самарівського ВДВС відповіді №109756 від 05 серпня 2025року про відсутність заборгованості у виконавчому провадженні та до здійснення перерахунку заборгованості по аліментах виходячи з інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 10 грудня 2025року про середню заробітну плату працівника для даної місцевості.

Слід також зазначити, що неправильні розрахунки, зроблені державним виконавцем, повідомлення у серпні 2025року про відсутність заборгованості у виконавчому провадженні та подальші перерахунки державним виконавцем розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів вплинули на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 17631,68грн.

Та дії державного виконавця не можуть ставитись в вину боржнику.

Відомостей про дату складання державним виконавцем наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 17631,68грн в матеріалах справи відсутні та відсутні документи на підтвердження дати, коли ОСОБА_2 стало відомо про необхідність негайної сплати заборгованості по аліментах у розмірі 17631,68грн.

Після того, як ОСОБА_2 дізнався про здійснення державним виконавцем перерахунку заборгованості по аліментах на підставі інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області за 2022-2025р.р. від 10 грудня 2025року, визначення сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів в сумі 17631,68грн та винесення державним виконавцем 24 грудня 2025року постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, останнім погашена така заборгованість шляхом списання з рахунків боржника коштів в сумі 156,90грн, самостійної оплати ним 28 січня 2026року 14522,66грн та оплати 13 лютого 2026року 2952,93грн.

Наявність відкритого кримінального провадження відносно відповідача за частиною першою статті 164 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей) сама по собі не свідчить про вину ОСОБА_2 у несвоєчасній сплаті аліментів, оскільки статтею 62 Конституції України закріплена презумпція невинуватості, яка гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 164 КК України суду не надано.

Складений 21 січня 2026року відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-13 КупАП (невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця) також сам по собі, без постанови, яка б встановлювала вину платника аліментів в такому порушенні, не свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Внесення державним виконавцем 15 грудня 2025року відомостей про ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників та винесення постанови державного виконавця від 24 грудня 2025року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами підтверджує лише те, що державний виконавець після здійснення перерахунку заборгованості по аліментах на підставі інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області за 2022-2025р.р. від 10 грудня 2025року та визначення сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів виконав свої обов`язки, передбачені статтею 71 Закону України “Про виконавче провадження” при стягненні аліментів, проте такі обставини не можуть бути доказами вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що вина платника аліментів є обов`язковим елементом для стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, оскільки за результатами розгляду справи апеляційним судом не встановлено вину ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 17631,68грн та у несплаті таких аліментів у період, за який позивачкою здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Проте, на викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, неповно з`ясував обставини справи та не надав жодної оцінки обставинам наявності чи відсутності вини боржника ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів, а натомість суд виходив з того, що наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів та її розмір не підтверджено.

Заразом, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів та її розмір не підтверджено, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що після здійснення державним виконавцем перерахунку заборгованості по аліментах на підставі інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області за 2022-2025р.р. від 10 грудня 2025року заборгованість зі сплати аліментів було спочатку нараховано у розмірі 15067,50грн, а в подальшому — у розмірі 17631,68грн. Розмір такої заборгованості ОСОБА_2 визнав та вона ним погашена шляхом списання з рахунків боржника коштів в сумі 156,90грн, самостійної оплати ним 28 січня 2026року 14522,66грн та 13 лютого 2026року 2952,93грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення /пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України/.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, але неповно з`ясував обставин справи та вказав неправильні мотиви такої відмови, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026року в редакції цієї постанови.

В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026року – змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026року.

Судді: