Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №206/4575/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7304/26 Справа № 206/4575/25 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Сухоруков А.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом проти Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі – ТОВ «Газорозподільні мережі України») з вимогами про зобов`язання здійснити перерахунок з 27 серпня 2024року та виключити заборгованість до 27 серпня 2024року за послуги з розподілу природного газу в розмірі 1 939,82грн попередніх власників по особовому рахунку № НОМЕР_1 ЕІС-код 56XM07А15002549Н квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Існування таких вимог, з урахуванням уточнень, позивач пов`язував із тим, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2024року та витягу з Державного реєстру речових прав № 392535524 від 27 серпня 2024року він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за цією адресою з 11 вересня 2024року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/010923959 від 11 вересня 2024року.

З рахунку за послуги з розподілу природного газу за червень 2025року за особовим рахунком № НОМЕР_1 EIC-код 56XM07A15002549H вбачається, що станом на 01 червня 2025року обліковується заборгованість в розмірі 1 939,82 грн.

18 липня 2025року його представником була направлена на адресу ТОВ «Газорозподільні мережі України» пропозиція про виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості попередніх власників квартири.

Позивач вказував, що споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, проте він не користувався послугами з розподілу природного газу до 27 серпня 2024року, а тому він не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2024року він не зобов`язувався сплачувати борги попереднього власника.

У пункті 3.1.6 договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2024року зазначено, що продавець, в особі представника, свідчить, що він зобов`язується нести обов`язок по утриманню квартири (оплаті всіх належних платежів), а також відповідати за вказаний стан квартири до моменту передачі.

Згідно пункту 4.1 договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2024року продавець в особі представника, гарантує, що квартира належить йому на праві особистої приватної власності, є придатною для проживання, відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Вважав дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо переведення на нього заборгованості за період до 27 серпня 2024року є неправомірними та порушують його інтереси, як споживача.

Наголошував, що зобов`язання по оплаті комунальних послуг виникають у нього з часу придбання у власність квартири та початку користування цими послугами, а саме з 27серпня 2024року.

Позивач вважав, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не зазначено в договорі купівлі-продажу.

Позивач зазначав, що він набув право власності на вказану квартиру лише 27 серпня 2024року і в самому договорі купівлі-продажу не передбачено обов`язку погасити заборгованість перед відповідачем попередніх власників квартири.

Натомість, станом на день придбання ним вказаної квартири за оформленим в ТОВ «Газорозподільні мережі України» за цією квартирою особовим рахунком обліковується заборгованість попередніх власників квартири за послуги з розподілу природного газу в розмірі 1 939,82грн. Після переоформлення зазначеного особового рахунку така заборгованість фактично обліковується вже за позивачем.

Тому позивач стверджував, що облік заборгованості по особовому рахунку за придбаною ним квартирою порушує його права, оскільки фактично покладає на нього обов`язок зі сплати такого боргу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що діями відповідача не порушені права позивача як споживача, сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг саме позивачу, так само як і стягнення цієї заборгованості з позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

08 травня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та задоволення позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуги з розподілу природного газу попередніх власників вказаної квартири, а тому на нього не може бути покладено обов`язок зі сплати заборгованості за ці послуги, надані відповідачем попередньому власнику, що нараховані до 27 серпня 2024року, тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

13 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарського районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 28 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 15 серпня 2014року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_4 , а дружини – ОСОБА_4 /а.с.64/.

Відповідно до договору іпотеки від 27 квітня 2018року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л., ОСОБА_5 передала в заставу ОСОБА_6 нерухоме майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.70, 71/.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 345264778 від 05 вересня 2023року, власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , державна реєстрація проведена 24 жовтня 2013року /а.с.65, 66, 68, 69/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 345267658 від 05 вересня 2023року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , державна реєстрація проведена 01 вересня 2023року /а.с.72/.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2024року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л., ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_1 за оплату квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.7, 8/.

Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 392535524 від 27 серпня 2024року /а.с.9/.

17 липня 2025року на адресу ТОВ «Газорозподільні мережі України» за вих. № 1707/25 від адвоката Лисого В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла пропозиція про укладання договору на надання комунальних послуг. У цій пропозиції адвокат пропонував виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири за період до 27 серпня 2024року, шляхом укладення з ОСОБА_1 договору на надання комунальних послуг з відкриттям нового рахунку з 27 серпня 2024року, з вхідним сальдо 00,00грн /а.с.11, 12/.

З історії розрахунків за доставку та розподіл природного газу вбачається, що за період з грудня 2024року по січень 2025року баланс складає 1 774,22грн /а.с.13/.

Згідно рахунку за спожитий газ за травень 2025року ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_4 , ЕІС-код 58ХМ07А15002549Н, борг станом на 01 червня 2025року складає 1 939,82 /а.с.14, 73/.

Відповідно до повідомлення Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» № ДнФ/100/1.5.4/537-25 від 31 липня 2025року, відповідно до пункту 3.1.6 договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від 27 серпня 2024року (зареєстрованого в реєстрі за № 1148) продавець, в особі представника, свідчить, що він зобов`язується нести обов`язок по утриманню квартири (оплаті всіх належних платежів), а також відповідати за вказаний стан квартири до моменту прийому передачі. Відповідно до пункту 3.4.2 договору у разі невиконання умов пункту 3.1.5., 3.1.6 договору покупець має право на відшкодування нанесеної йому матеріальної шкоди, має право безперешкодного доступу до вказаної квартири, не несе відповідальності за речі, що залишені в ній продавцем. Кодексом газорозподільних систем, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015року № 2494, який визначає взаємовідносини Оператора газороподільних систем із суб`єктами ринку природного газу (в тому числі побутовими споживачами, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, не передбачено списання заборгованості попередніх власників, шляхом відкриття нового особового рахунку на нового власника квартири /а.с.77/.

Відповідно до повідомлення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 5/5-261 від 29 вересня 2025року, відповідно наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, в період з 26 серпня 2024року та станом на 26 вересня 2025року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 16 грудня 2006року по 15 грудня 2023року, з 11 вересня 2024року по теперішній час /а.с.79/.

З розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Дніпровською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 08 жовтня 2025року вбачається, що загальна сума заборгованості за послуги з розподілу природного газу, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС код 56ХМ07А15002549Н, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 01 червня 2023року по 31 жовтня 2025року становить 2 146,82грн /а.с.79а/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що діями відповідача не порушені права позивача як споживача, сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг саме позивачу, так само як і стягнення цієї заборгованості з позивача.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи дійсно наявність боргу за послуги з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 стосується позивача ОСОБА_1 та чи порушуються його права таким фактом.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважав, що його права порушуються тим, що на особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою його квартири обліковується заборгованість за послуги з розподілу природного газу колишнього власника в розмірі 1 939,82грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_3 (колишньою власницею) та відношення до позивача ОСОБА_1 не має /а.с.79а/.

Дійсно, рахунок за оплату заборгованості за послуги з розподілу природного газу виставляється за адресою квартири, яка належить на праві власності позивачу, проте водночас борг обліковується у Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» по особовому рахунку, який позивача не стосується.

Зважаючи на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що наявність боргу за послуги з розподілу природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 стосується позивача ОСОБА_1 та цим фактом порушуються його права.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Так, за адресою газоспоживання: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та присвоєно персональний ЕІС-код 56XM07A15002549Н.

Зазначений особовий рахунок було відкрито Оператором ГРМ – Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», який здійснював діяльність з розподілу природного газу на території міста Дніпра до 31 травня 2023року. З 01 червня 2023року зазначений об`єкт фізично підключений до газорозподільної мережі, що перебуває у користуванні Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Договір розподілу природного газу був укладений з Дніпровською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 червня 2023 року шляхом приєднання до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015року № 2498. Приєднання до Типового договору відбулось через факт споживання природного газу, що підтверджується інформацією з рахунка ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ станом на 07 червня 2025року. При цьому споживач ОСОБА_3 не зверталась до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про припинення розподілу природного газу, а фактично, разом з іншими членами сім`ї, користувалась послугами із розподілу природного газу, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов`язків що з них випливають.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 листопада 2006року по 15 грудня 2023року, а потім з 11 вересня 2024року постійно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 29 вересня 2025року № 5/5-261 /а.с.79/, тобто весь цей час на рівні із споживачем на якого відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 користувався усіма житлово-комунальними послугами, у тому числі за розподіл природного газу.

За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що він не користувався послугами з розподілу природного газу до 27 серпня 2024року є такими, що не відповідають дійсності.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивач всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не надав достатніх доказів того, що його права порушуються тим, що на особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою його квартири обліковується заборгованість за послуги з розподілу природного газу колишнього власника.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилалася як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 16 квітня 2026року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026року.

Судді: