Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №211/13762/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8389/26 Справа № 211/13762/25 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є.К. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонернимм товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Костенко Є.К.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом проти Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (далі – АТ «СК «ББС ІНШУРАНС») з вимогою про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 34 707,07грн та судових витрат.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 25 квітня 2025року по вулиці Дніпровське шосе біля будинку № 22 у місті Кривому Розі відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортних засобів марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вина водія транспортного засобу марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 у настанні ДТП встановлена постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2025року.

Цивільно-правова відповідальність водія, який керував транспортним засобом марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , винного в скоєному ДТП на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування № 223855937, виданим АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».

06 червня 2025року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» було здійснено на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 128 392,93грн.

Відповідно до акту № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт від 14 липня 2025року та видаткової накладної № РН-0000004 від 14 липня 2025року ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту становить 163 100,00грн.

Згідно висновку судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 159 115,68грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, 141 439,07грн без ПДВ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2026року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 недоплачену частку страхового відшкодування в розмірі 34 707,07грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення судових витрат відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, відповідач цей висновок не спростував, а тому сума недоплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

05 червня 2026року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що відповідачем було здійснено страхове відшкодування на користь позивача на підставі звіту № 190648 від 20 травня 2025року, складеного на замовлення АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , та який є належним доказом в підтвердження розміру завданих позивачу збитків.

Заявник стверджував, що наданий позивачем висновок судового експерта № 86/25 від 27 травня 2025року є неналежним та недопустимим доказом через нарахування ПДВ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу; та 07 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2026року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

25 квітня 2025року по вулиці Дніпровське шосе біля будинку № 22 у місті Кривому Розі відбулась ДТП за участю транспортних засобів марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина водія транспортного засобу марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 у настанні ДТП встановлена постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2025року.

Цивільно-правова відповідальність водія, який керував транспортним засобом марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , винного в скоєному ДТП на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування № 223855937, виданим АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».

Відповідно до звіту № 190648 від 20 травня 2025року про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту становить 140 649,59грн, без ПДВ – 128 392,93грн.

Відповідно до акту № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт від 14 липня 2025року та видаткової накладної № РН-0000004 від 14 липня 2025року ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту становить 163 100,00грн.

06 червня 2025року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» було здійснено на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 128 392,93грн.

Відповідно до претензії щодо проведення страхової виплати від 09 жовтня 2025року, позивач просив врахувати документи надані ФОП ОСОБА_3 та здійснити йому доплату страхового відшкодування.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування до страхового акту № 148778/1 від 02 червня 2025року розмір страхового відшкодування становить 128 392,93грн.

Згідно висновку судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 159 115,68грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, 141 439,07грн без ПДВ.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що висновок судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, відповідач цей висновок не спростував, а тому сума недоплаченого страхового відшкодування підлягає стягненню з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною другою статті 1192 ЦК України також визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пунктів 34.2-34.4 статті 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Пунктами 36.1-36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Встановивши, що позивач як потерпілий вчасно вчинив дії, спрямовані на одержання зі страховика компенсації за завдану шкоду та врахувавши зазначені норми закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і виплаченою сумою страхового відшкодування (лімітом відповідальності).

Доводи апеляційної скарги АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» щодо виконання ним в повному обсязі зобов`язання щодо здійснення страхового відшкодування в порядку та на умовах регламентованих Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновком суду щодо їх оцінки.

Наданий відповідачем звіт № 190648 від 20 травня 2025року, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , виконаний з порушенням норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003року № 142/5/2092 (далі – Методика).

Звіт про оцінку транспортного засобу – це лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, а тому суд першої інстанції на законних підставах не взяв його до уваги.

Відповідно до пункту 2.2 Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.

При цьому пунктом 7.18 Методики визначено, що вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишились.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці, яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно пункту 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог пункту 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в пункті 2.4 поняттю вартості матеріального збитку.

Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в пункті 5.1 Методики.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідно до пункту 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно з пунктами 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (пункт 4.3 Методики).

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено відповідачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання пункту 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 27 березня 2019року у справі № 752/16797/14-ц сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, при складенні якого особисто не оглядався пошкоджений транспортний засіб.

Також, у постановах Верховного суду від 20 березня 2019року у справі № 607/14918/15-ц, від 16 травня 2019року у справі № 202/7844/16-ц та від 04 вересня 2019року у справі № 703/4445/15-ц сформована правова позиція по подібним справам, яка повністю узгоджується із позицією сторони позивача, щодо неможливості брати до уваги звіт експерта автотоварознаця, який особисто не оглядав транспортний засіб.

Тож, звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 190648 від 20 травня 2025року, яким керувалось АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» при виплаті страхового відшкодування, складений з порушенням вимог пунктів 1.3, 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювач ФОП ОСОБА_4 , який складав даний звіт про оцінку збитку, особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже за наведених умов, висновок судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи є належним доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих позивачу.

Відповідач у передбаченому законом порядку не спростував висновку експерта № 86/25 від 27 травня 2025року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на його користь недоплаченої суми відшкодування в розмірі 34 707,07грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем висновок судового експерта № 86/25 від 27 травня 2025року є неналежним та недопустимим доказом через нарахування ПДВ, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023року у справі № 591/1861/22.

Згідно висновку судового експерта Рейнюка О.В. № 86/25 від 27 травня 2025року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 159 115,68грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, 141 439,07грн без ПДВ.

Відповідно до акту № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт від 14 липня 2025року та видаткової накладної № РН-0000004 від 14 липня 2025року ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Seat Leon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 без ПДВ становить 163 100,00грн, ПДВ – 0,00грн.

Оскільки вартість ремонту автомобіля позивача визначена без урахування ПДВ, а позивачем як наслідок не було понесено витрати зі сплати ПДВ, підстави для зменшення розміру оціненої шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ відсутні.

Суд апеляційної інстанції враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Пунктами 2, 3 частиною першою статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

Отже, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2026рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026року.

Судді: