Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №215/5867/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7858/26 Справа № 215/5867/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, яке ухвалене суддею Камбул М.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення 17 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У липні 2025 року позивач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ліфлянчик С.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 червня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір № 28/06 оренди обладнання.

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування обладнання. Орендодавець є власником Майна. Детальні характеристики Майна, строк оренди та орендна плата за користування Майном за даним Договором наступні: Найменування обладнання: риштування будівельні, сталеві; функціональне призначення майна: для ремонтно-будівельних, опоряджувальних робіт, монтажу та демонтажу обладнання; строк оренди (вимірюється в днях, в т.ч. вихідних): 60 днів з 28.06.2023 р. по 26.08.2023 р.; загальна орендна плата за оренду майна за період встановленого строку оренди (з урахуванням ПДВ) (грн.): 32 400 грн. за 60 днів. Згідно з актом приймання-передачі обладнання за договором оренди обладнання № 28/06 від 28 червня 2023 року, сума орендної плати складала за 60 днів 32 400,0 грн. та відповідачем було отримано майно: рама з драбиною; рама прохідна; ригель (балка настилу); діагональний зв`язок; горизонтальний зв`язок; щит дерев`яний; пята опорна; домкрат; хомут рухомий; захват 600 мм.

Зазначає, що відповідно до п. 5.11. Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування майном у розмірах та у терміни, що визначаються Договором. Відповідно до п. 5.16. Договору, орендна плата за користування майном нараховується з дня підписання Орендарем Акта приймання-передачі майна, та до дати підписання Орендодавцем Акта повернення майна включно.

На сьогодні, за вказаним Договором відсутні Акти повернення майна, за умовами яких Відповідачем було повернуто майно/обладнання з тимчасового платного користування, а Позивачем прийнято таке майно/обладнання з оренди, а отже, відповідно до п. 5.16 Договору, з огляду на те, що між Сторонами відсутній підписаний Акт повернення майна, наразі майно перебуває в користуванні Відповідача за межами встановлених Договором строків, а отже, орендна плата нараховується й надалі.

Тобто, між позивачем та відповідачем існували договірні відносини щодо оренди майна/обладнання. Позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання та передано майно у тимчасове платне користування в повному обсязі, проте, відповідачем не було виконано зобов`язання з повернення майна/обладнання та не сплачено орендну плату за тимчасове платне користування майном в повному обсязі.

21.03.2025 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/4 від 19.03.2025 року, відповідно до якої позивач вимагав сплатити заборгованість з орендної плати за тимчасове платне користування майном в повному обсязі протягом 5 днів у розмірі 884 472,24 грн. разом з врахуванням штрафних санкцій, з врахування заборгованості за іншими договірними обов`язками.

На теперішній час у відповідача перед позивачем за Договором № 28/06 оренди обладнання від 28 червня 2023 року з 27.08.2023 року наявна прострочена заборгованість у розмірі: 540,00 грн. (сума оренди за один день) х 666 днів користування майном поза межами строку оренди = 359 640,00 грн. Однак, станом на дату подання позовної заяви з боку відповідача вимоги претензії не виконано та орендну плату не сплачено, а також не надано жодної відповіді на претензію, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У зв`язку з викладеним, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №28/06 оренди обладнання в розмірі 359 640 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору та правової допомоги.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість, яка утворилася за Договором №28/06 оренди обладнання від 28.06.2023 року за період з 27.08.2023 року по 22.06.2025 року в розмірі 359 640 грн. за користування майном поза межами строку оренди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3028 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмвити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд проігнорував встановлений під час розгляду справи факт фізичного вилучення та повернення позивачу майна, переданого в оренду відповідачу та зробив висновок про те, що майно продовжувало перебувати у користуванні відповідача протягом 666 днів оскільки відсутній підписаний акт повернення майна. Суд не врахував, що саме позивач своїми діями унеможливив оформлення такого акту, оскільки особисто прибув на об`єкт, самостійно вилучив майно та не забезпечив належного приймання майна, після чого почав посилатися на відсутність акту про повернення як на підставу для нарахування орендної плати майже за два роки. Посилається, що орендна плата не може нараховуавтися на майно, яке фактично вилучене орендодавцем.

Як на порушення норм процесуального права посилається на те, що суд безпідставно критично оцінив покази свідка, який безпосередньо був присутній під час вивезення майна, його пояснення узгоджуються з поясненнями відповідача і позивач не надав жодного доказу того, що після вилучення обладнання воно продовжувало перебувати у відповідача.

Зазначає, що законодавець говорить про нарахування орендної плати якщо майно не повернуте, однак тут майно вибуло з користування відповідача і суд проігнорував, що в цьому випадку з боку позивача є зловживанням правом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ліфлянчик С.І., посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін. Посилається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних доказів повернення майна та правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що 28.06.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір №28/06 оренди обладнання.

Згідно п. 1.1 за цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування обладнання (надалі – «Майно» та/або «Обладнання» у відповідних кількості та відмінках). Орендодавець є власником Майна (а.с. 7 зворот-9).

Згідно підписаного між сторонами акту приймання-передачі обладнання від 28.06.2023 за Договором оренди обладнання №28/06 від 28.06.2023, а саме п. 1. орендар вносить предоплату за термін оренди 60 днів з 28.06.2023 по 26.08.2023 в сумі 540 грн./деньх60 днів=32400 грн. за 60 днів; п. 2. орендар не вносить заставу за орендоване обладнання; п. 3. Орендодавець передав в оренду обладнання на умовах Договору оренди обладнання: рама з драбиною; рама прохідна; ригель (балка настилу); діагональний зв`язок; горизонтальний зв`язок; щит дерев`яний; пята опорна; домкрат; хомут рухомий; захват 600 мм. Підписанням даного акту орендар погоджує, що обладнання в технічно справному стані, без недоліків та придатному до експлуатації, а також погоджує, що ознайомлений з правилами технічної експлуатації обладнання (а.с. 9 зворот).

Відповідно п. 5.11. Договору Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування майном у розмірах та у терміни, що визначаються Договором.

Згідно п. 5.16. Договору, орендна плата за користування майном нараховується з дня підписання Орендарем Акта приймання-передачі майна та до дати підписання Орендодавцем Акта повернення майна включно.

Акт приймання-передачі майна в матеріалах справи відсутній.

19.03.2025 року представник позивача адвокат Ліфлянчик С.І звернувся до відповідача із письмовою претензією щодо невиконання умов Договору №28/06 оренди обладнання, а саме зобов`язання з повернення майна та несплати орендної плати за тимчасове платне користування майном та необхідність сплати боргу в розмірі 308340 грн. (а.с. 10-12).

Суд першої інстанції встановивши що відповідач належно не виконав прийняті на себе зобов`язання відповідно до укладеного з позивачем договору, істотно порушував його умови, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилася за Договором №28/06 оренди обладнання від 28.06.2023 за період з 27.08.2023 по 22.06.2025 в розмірі 359640 грн. за користування майном поза межами строку оренди, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Укладаючи 28 червня 2023 року договір оренди обладнання №28/06, сторони у цій справі розуміли, які саме об`єкти є предметом договору та на яких умовах майно передається в оренду та порядок його повернення орендодавцю.

Сторони погодили у п. 2.1. Договору, що майно передається Орендодавцем і приймається Орендарем в Оренду на підставі акта приймання-передачі Майна (надалі – «Акт приймання-передачі»).

Відповідно до п. 2.4. Договору, на дату закінчення строку оренди, Майно повинно бути передане Орендарем Орендодавцеві на підставі акта приймання-передачі, що підтверджує повернення Майна Орендареві (надалі – «Акт повернення»).

Згідно п. 5.2. Договору, плата за строк оренди нараховується і сплачується відповідно до кількості днів, протягом яких Орендар має намір користуватися майном. У разі перевищення фактичного строку користування майном над, тим що зазначений у п. 1.1., даного Договору, Орендар зобов`язаний сплатити вартість оренди відповідно до кількості днів, узгоджених в усному порядку без укладення додаткової угоди протягом яких Орендар фактично користувався майном з моменту укладення усної угоди сторін Договору щодо продовження терміну оренди обладнання. Орендар сплачує оплату за плануємий строк користування обладнанням авансовим платежем у розмірі 100% від платежу за майбутній строк оренди. Але, у разі, коли такого платежу буде не достатньо для покриття вже фактичного боргу Орендаря на користь Орендодавця за збільшений строк оренди, Орендодавець має право терміново вилучити майно із користування Орендарем без будь-яких попереджень.

Відповідно до п. 5.11. Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування майном у розмірах та у терміни, що визначаються Договором.

Відповідно до п. 5.16. Договору, орендна плата за користування майном нараховується з дня підписання Орендарем Акта приймання-передачі майна, та до дати підписання Орендодавцем Акта повернення майна включно.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

У п. 2.4. Договору сторони погодили, що, на дату закінчення строку оренди, Майно повинно бути передане Орендарем Орендодавцеві на підставі акта приймання-передачі, що підтверджує повернення Майна Орендареві (надалі – «Акт повернення»).

Згідно п. 5.2. Договору, плата за строк оренди нараховується і сплачується відповідно до кількості днів, протягом яких Орендар має намір користуватися майном. У разі перевищення фактичного строку користування майном над, тим що зазначений у п. 1.1., даного Договору, Орендар зобов`язаний сплатити вартість оренди відповідно до кількості днів, узгоджених в усному порядку без укладення додаткової угоди протягом яких Орендар фактично користувався майном з моменту укладення усної угоди сторін Договору щодо продовження терміну оренди обладнання.

За відсутності доказів на підтвердження того, що обладнання, яке було передано позивачем в оренду відповідачу не було повернуто в порядку, визначеному умовами Договору №28/06 від 28.06.2023 року, та за відсутності акту повернення майна орендодавцеві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови Договору №28/06 від 28.06.2023 року, які передбачали оренду обладнання, сплату за орендоване майно та строки його повернення та погодився із правильністю розрахунку наданого позивачем щодо основної суми заборгованості, який міститься в позовній заяві, то обґрунтовано вважав, що у відповідача перед позивачем за Договором № 28/06 оренди обладнання від 28 червня 2023 року з 27.08.2023 року наявна прострочена заборгованість у розмірі: 540,00 грн. (сума оренди за один день) х 666 днів користування майном поза межами строку оренди = 359 640 грн.

Вказані висновки суду ґрунтуються на повному, всебічному та о`єктивному дослідженні доказів у справі і наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи їх не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі відповідача, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський судз правлюдини вказавщо пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: